Decision № 138743261, 04.08.2026, Polonne District Court of Khmelnytskyi Oblast

Справа № 683/809/26

Провадження 2/681/679/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області у складі: головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У березні 2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулось з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2050627 від 15.01.2025 року в сумі 32475,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 15.01.2025 ТОВ «Слон кредит» (первісний кредитор) та відповідач уклали кредитний договір в електронній формі, за умовами якого йому надано кредит у сумі 5000,00 грн на строк 360 днів. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідача.

Відповідач, своєю чергою, належним чином зобов`язання за договором не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.

13.08.2025 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 13082025-1, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитним договором відповідача. Відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги.

Станом на дату звернення до суду загальна сума заборгованості відповідача становить 32475,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту); 17475,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими первісним та новим кредиторами; 10000,00 грн - штрафні санкції, які просить стягнути позивач.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 15.05.2026 за його зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, вказаним в позовній заяві та витязі з Єдиного державного демографічного реєстру. Поштовий конверт повернувся на адресу суду 27.05.2026 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою, при цьому відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява первісно надійшла до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області 16.03.2026, однак надалі цивільну справу було передано за підсудністю на розгляд до Полонського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою суду від 12.05.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач у позовній заяві заявив клопотання про витребування доказів щодо належності банківської картки відповідачу та факту зарахування на неї кредитних коштів.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу без участі його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з Договором № 2050627 про надання споживчого кредиту, укладеним 15.01.2025 (а.с. 56-102), сторони погодили, що кредитодавець надає споживачу кредит у сумі 5000,00 грн на строк 360 днів (до 09.01.2026). Перед укладенням кредитного договору відповідачу надано Паспорт споживчого кредиту за стандартизованою формою, з яким він ознайомився та підписав електронним підписом (а.с. 80-81). Договором встановлено фіксовану процентну ставку. Умовами договору (п. 1.5) передбачено такі види ставок: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом; стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом до 13.02.2025 включно. Водночас як учасник Програми лояльності, споживач мав право на застосування зниженої процентної ставки у розмірі 1,5% в день за умови своєчасної сплати першого платежу. З 14.02.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту застосовується пільгова процентна ставка у розмірі 0,75% в день.

Порядок надання кредиту, визначений у розділі 2 Договору, передбачає, що кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 . Відповідно до розділу 3 Договору, відсотки є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування.

Факт належного виконання ТОВ «Слон кредит» зобов`язання з надання відповідачу кредитних коштів безпосередньо підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» вих. № 20250820-2090 від 20.08.2025. Відповідно до цієї довідки, 15.01.2025 о 17:10 успішно перераховано кошти в сумі 5000,00 грн від ТОВ «Слон кредит» на платіжну картку клієнта (а.с. 96).

Факт перерахування грошових коштів на указану вище картку відповідача додатково підтверджується інформацією АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/8451БТ від 15.05.2026, відповідно до якої картка № НОМЕР_2 була випущена, на ім`я ОСОБА_1 , і на неї була проведена операція зарахування коштів у сумі 5000,00 грн 15.01.2025 о 17:10 год (а.с. 126).

Суд зазначає, що вказаний у довідці та інформації банку номер платіжної картки повністю збігається з номером, який відповідач особисто зазначив у Кредитному договорі № 2050627 як реквізити для отримання кредитних коштів.

13.08.2025 ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу № 13082025-1 (а.с. 60-67) За умовами цього договору до позивача перейшло право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором №2050627, що підтверджується витягом з реєстру боржників (Додаток №1 до договору факторингу) (а.с. 88). Факт виконання договору факторингу та оплати відступлених прав вимоги підтверджується платіжною інструкцією № 4838 від 15.08.2025 про сплату позивачем на користь ТОВ «Слон кредит» 1936527,89 грн. На виконання умов закону відповідачу було направлено Повідомлення про відступлення права грошової вимоги із зазначенням нових реквізитів для оплати (а.с. 82).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Слон кредит», та витягу з реєстру боржників до договору факторингу, за період з дати укладення договору до дати відступлення права вимоги (13.08.2025), сума заборгованості відповідача становила 26887,50 грн. Ця сума складалася з: 5000,00 грн основного боргу (тіла кредиту), 11887,50 грн нарахованих відсотків за користування коштами та 10000,00 грн штрафних санкцій. Оскільки відповідач не виконав умов для застосування зниженої процентної ставки, первісний кредитор здійснював нарахування за передбаченими договором процентними ставками (а.с. 84).

Позивач, як новий кредитор, після набуття права вимоги, продовжив нарахування відсотків за користування кредитними коштами в межах строку дії договору, а саме з 14.08.2025 по 09.01.2026 включно. Згідно з наданим позивачем розрахунком, нарахування здійснювалось на основну суму боргу (5000,00 грн) за пільговою процентною ставкою 0,75% в день. За вказаний період у 149 календарних днів сума нарахованих відсотків склала 5587,50 грн (а.с. 85-86).

Таким чином, загальна сума заборгованості, заявлена позивачем до стягнення, складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими первісним та новим кредиторами, в загальній сумі 17475,00 грн, та штрафних санкцій у сумі 10000,00 грн.

4.Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Матеріалами справи підтверджується, що при укладенні Договору № 2050627 відповідач використав електронний підпис одноразовим ідентифікатором Е529.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час.

Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що право вимоги за договором від первісного кредитора ТОВ «Слон кредит» перейшло до позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі договору факторингу №13082025-1 від 13.08.2025. Позивач є фінансовою установою, що відповідає вимогам статті 1079 ЦК України. Таким чином, перехід права вимоги до позивача є правомірним.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, вважає, що позовні вимоги щодо її розміру підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Щодо вимоги про стягнення основного боргу, суд вважає її доведеною та обґрунтованою. Відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн, що підтверджено матеріалами справи, однак доказів повернення цієї суми не надав. Таким чином, вимога про стягнення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в розмірі 5000,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення нарахованих відсотків, позивач просить стягнути загальну суму в розмірі 17475,00 грн. Водночас суд враховує, що правовідносини сторін регулюються, окрім умов договору, нормами Закону України «Про споживче кредитування», які є спеціальними, яким обмежено максимальний розмір денної процентної ставки за споживчими кредитами. Оскільки договірні ставки у перші періоди (підвищена 15% та стандартна 3% в день) перевищували встановлений законом ліміт у розмірі 1% на день (ч. 5 ст. 8 Закону), суд здійснює власний розрахунок правомірно нарахованих відсотків, застосовуючи максимально дозволені денні ставки.

За період з 15.01.2025 по 13.02.2025 (30 днів) застосовується максимальна дозволена законом ставка 1% на день, оскільки договірні ставки перевищують встановлений ліміт. Сума процентів складає 1500,00 грн (5000,00 грн х 1% х 30 днів). Надалі за період з 14.02.2025 по 13.08.2025 (181 день) застосовується договірна пільгова ставка 0,75% на день, яка не перевищує встановлений ліміт. Сума процентів складає 6787,50 грн (5000,00 грн х 0,75% х 181 день). У період нарахування новим кредитором з 15.08.2025 по 09.01.2026 (148 днів) застосовується договірна пільгова ставка 0,75% на день. Сума процентів складає 5550,00 грн (5000,00 грн х 0,75% х 148 днів).

Отже, загальна сума процентів, яка підлягає нарахуванню за весь період з урахуванням законодавчих обмежень, становить 13837,50 грн (1500,00 + 6787,50 + 5550,00). Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума процентів у розмірі 17475,00 грн перевищує максимальний розмір, встановлений законом, вимога в цій частині підлягає задоволенню лише в межах правомірно нарахованої суми.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки.

Однак 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05.30 год 24.02.2022. Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалась, і він триває до цього часу.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із зазначеного слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022.

Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства України, тому його імперативні норми мають пріоритет. Таким чином, не підлягає задоволенню вимога про стягнення штрафних санкцій в сумі 10000,00 грн, оскільки судом встановлено безпідставність нарахування штрафів у період дії воєнного стану.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, складається із 5000,00 грн заборгованості за основним боргом та 13837,50 грн правомірно нарахованих процентів, що разом становить 18837,50 грн.

5.Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано пакет документів, що підтверджують як наявність договірних відносин між позивачем та адвокатом, так і обсяг та вартість наданих послуг.

Основою правовідносин є Договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та Адвокатом Столітнім М.М. Договором передбачено, що надання послуг здійснюється на підставі окремих Заявок на виконання доручення, а оплата відбувається у формі гонорару після підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Факт виконання адвокатом робіт підтверджується Актом № 16348 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.03.2026 (а.с. 87). В акті зазначено, що адвокат надав послуги професійної правничої допомоги у даній справі загальним обсягом 12 годин, і загальна сума гонорару за виконання цих робіт узгоджена сторонами у розмірі 10000,00 грн.

Повноваження адвоката Столітнього Михайла Миколайовича на представництво інтересів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підтверджуються Ордером на надання правничої допомоги серії АІ № 2148500 від 10.03.2026. Професійний статус адвоката підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18.09.2020 (а.с. 22).

При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи щодо доведення їх неспівмірності (відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких належать і витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на викладене, а також враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 58,01 % (18837,50 грн / 32475,00 грн), суд доходить висновку, що на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 5800,62 грн (10000,00 грн х 58,006 %).

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (платіжна інструкція № 1914 від 09.03.2026). Оскільки позовні вимоги задоволено на 58,01 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 1544,36 грн (2662,40 грн х 58,006 %).

Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2050627 від 15.01.2025 в загальній сумі 18837 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 50 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. та заборгованості за нарахованими процентами в сумі 13837 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 1544 (одну тисячу п`ятсот сорок чотири) грн 36 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 5800 (п`ять тисяч вісімсот) грн 62 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, адреса: Україна, 03045, місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складене 04.08.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК