Sentence № 138740372, 03.08.2026, Stryi City and District Court of Lviv Oblast

Справа № 456/1315/26

Провадження № 1-кп/456/336/2026

ВИРОК

іменем України

03 серпня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у залі судових засідань Стрийського міськрайонного суду Львівської області у відкритому засіданні справу на підставі обвинувальних актів в кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141130000019 від 03.01.2026, №12026141130000259 від 06.04.2026, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.11.2025у справі N?456/4563/25, яка набрала законної сили 19.12.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч, 5 ст. 126 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п?ять) років.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду яка набрала законної сили, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, в порушення вимог ч. 5 ст. 124 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання, підриваючи авторитет органів правосуддя України, проігнорував вимоги рішення суду, всупереч постанови суду вчинив дії на перешкоджання судочинству, що виразилось в наступному.

Так, 03.01.2026, близько 11:00 години, ОСОБА_4 керував транспортним засобом марки «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вулиці Промислова в місті Стрий Львівської області, був зупинений ПОГ СВГ ВП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_6 та ПОГ СВГ ВП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітаном ОСОБА_7 за порушення Правил дорожнього руху, а саме ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку руху при повороті.

Для перевірки правомірності експлуатації транспортного засобу, на законну вимогу працівників поліції, ОСОБА_4 не пред?явив посвідчення водія, оскільки позбавлений права керування транспортним засобом згідно з рішенням суду.

Надалі, на водія ОСОБА_4 за порушення Правил дорожнього руху складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА N?6453268 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Вчинення ОСОБА_4 вказаних дій встановлено в рамках кримінального провадження №12026141130000019 від 03.01.2026, обвинувальний акт по якому був скерований до Стрийського міськрайонного суду Львівської області 06.03.2026.

Водночас, після скерування обвинувального акту до суду по даному кримінальному провадженню, 06.04.2026, близько 17:00 години, ОСОБА_4 керував транспортним засобом марки «Merceedes Benz 312», д.н.з. НОМЕР_2 , та рухаючись ним по вулиці Гайдамацька в місті Стрий Львівської області, був зупинений ОГ СВІ ВІ Стрийського РУП ГУНІ у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_6 та ПОГ СВГ ВП Стрийського РУП ГУНІ у Львівській області капітаном ОСОБА_7 за порушення Правил дорожнього руху, а саме ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом перед розворотом не увімкнув світлові покажчики повороту відповідного напрямку руху.

Для перевірки правомірності експлуатації транспортного засобу, на законну вимогу працівників поліції, ОСОБА_4 не пред?явив посвідчення водія, оскільки позбавлений права керування транспортним засобом згідно з рішенням суду.

Надалі, на водія ОСОБА_4 за порушення Правил дорожнього руху складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА N?6979573 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

За фактом вчинення ОСОБА_4 вказаних дій здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні №12026141130000259 від 06.04.2026, обвинувальний акт по якому був скерований до Стрийського міськрайонного суду Львівської області 28.04.2026.

Відтак, ОСОБА_4 , маючи реальну можливість виконати постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.11.2025 у справі N?456/4563/25, яка набрала законної сили 19.12.2025, умисно її не виконував.

Таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.382 КК України.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальних актах, що були складені: в кримінальному провадженні №12026141130000019 від 03.01.2026 слідчим СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 та затверджений прокурором Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_9 ; в кримінальному провадженні №12026141130000259 від 06.04.2026слідчим СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 та затверджений прокурором Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_10 .

З огляду на обвинувальні акти прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_4 умисно не виконував постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, прокурор в судовому засіданні клопотав, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідити лише ті докази, які характеризують особу обвинуваченого, з долученням їх до матеріалів справи.

В судових дебатах прокурор просить суд призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на два роки на підставі ст. 75 КПК України.

Правова позиція сторони захисту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та вказав, що йому було відомо про позбавлення його права керування транспортними засобами, проте обставини складались так, що йому потрібно було знову керувати транспортним засобом. Повідомив, що розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати, обіцяє більше не керувати транспортними засобами протягом строку позбавлення його судом даного права. В останньому слові просить пробачення.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого, просив при призначені покарання врахувати щире розкаяння ОСОБА_4 у скоєному, наявність в нього на утримані неповнолітньої дитини, а також те, що кримінальні правопорушення були вчинені ним за важких життєвих обставин. Також наголосив, що в ОСОБА_4 наявний стабільний дохід, а відтак достатньою мірою покарання для виправлення буде покарання у виді штрафу.

Застереження щодо обсягу досліджених доказів.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст. 394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що стосуються речових доказів та особи обвинуваченого.

Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Положеннями ч. 1 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для настання кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у законі України про кримінальну відповідальність ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається кримінальним правопорушенням.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, є умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, і означає повне його ігнорування, та проявляється і в перешкоджанні виконанню судового рішення, що набрало законної сили, яке полягає в активній протидії його виконанню.

Відповідно до доктрини кримінального права суб`єкт цього кримінального правопорушення може бути як спеціальним, так і загальним. Тому питання про визнання особи суб`єктом цього кримінального правопорушення необхідно було судам вирішувати диференційовано з урахуванням конкретних фактичних обставин кримінального провадження.

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, може бути фізична особа, не на користь якої ухвалено рішення суду та яку зобов`язано вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Верховний Суд у постанові в справі №464/4690/20 від 08.02.2023, прийшов до висновку, що суд, призначаючи адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, обмежує його таке право на певний строк, що призводить як до формального, так і до реального унеможливлення керування транспортними засобами.

Згідно доктрини адміністративного права суть кожного адміністративного стягнення полягає у застосуванні певних правообмежень безпосередньо до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (принцип персональної відповідальності). І в цьому відношенні безпосереднім виконавцем судового рішення про позбавлення права керувати транспортними засобами є особа, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Як вже було зазначено вище, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши, що знав про постанови суду, та свідомо допускав їх невиконання.

За клопотанням сторін кримінального провадження, враховуючи, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи, встановивши, що вони правильно розуміють зміст обставин пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення та відсутність будь-яких сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам про позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним проводити дослідження всіх без винятку доказів, що були зібрані під час досудового розслідування.

Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами зібраними під час досудового розслідування, які надійшли на підтвердження події кримінального правопорушення, з якими обвинувачений ознайомився після закінчення досудового розслідування і повністю визнав їх у судовому засіданні, погодився із кваліфікацією вчиненого ним діяння та вважає їх об`єктивними та достовірними, відмовившись від їх дослідження під час судового провадження.

Водночас, судом взято до уваги документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме:

?довідку № 27-02012026/46031 про відсутність судимостей в ОСОБА_4 ;

?лист від 07.01.2026 вих. № 328 про перебування ОСОБА_4 на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаного;

?лист від 07.01.2026 вих. № 15 КНП Стрийської міської ради «ТМО СМОЛ» про не перебування ОСОБА_4 на наркологічному та психіатричному обліках.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає доведеним факт умисного невиконання ОСОБА_4 постанов суду, що набрали законної сили, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому, слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

За змістом п.1 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Обставин, що обтяжують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що пом`якшують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено. При цьому суд не приймає в якості пом`якшуючої обставини щире каяття ОСОБА_4 , на якому наполягав захисник, в силу того, що обвинувачений вже після скерування обвинувального акту до суду, в якому зазначалось про те наявність щирого каяття, знову допустив невиконання постанови суду та був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом. Вказані дії обвинуваченого свідчать лише про бажання уникнути відповідальності, а не про розкаяння у скоєному.

Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних наслідків, а також те, що обвинувачений повністю визнав вину у вчиненні злочину, раніше не судимий, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.382 КК України.

Обираючи міру покарання у виді позбавлення волі, суд виходить з того, що попередні стягнення у виді штрафів в розмірі, що значно перевищує розмір штрафу визначений ст. 382 КК України не зупинили протиправну поведінку обвинуваченого, а призначена судом заборона на керування транспортними засобом неодноразово порушувалась. Таким чином призначення покарання у виді штрафу за ст. 382 КК України, про яке просив обвинувачений та його захисник, не забезпечить мету покарання. На думку суду, лише загроза реального позбавлення волі через встановлення випробувального строку здатна стати дієвим стримувальним фактором та забезпечити виконання судового рішення.

Саме тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому не обрано.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368-371,373- 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази, а саме, CD-R диск марки Fiesta та DVD-R диск марки Omega, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_11