Court ruling № 138707697, 03.08.2026, Mykolaiv District Court of Mykolaiv Oblast

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/841/25

Провадження № 2/945/365/26

Ухвала

Іменем України

03 серпня 2026 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Лопіної О.О., за участі секретаря судового засідання Швець Л.В., представника позивача Демарчук Н.О. (в режимі відеоконференції), відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовомТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом сформованим в системі «Електронний суд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вказана цивільна справа згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена головуючому судді ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03.06.2025 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, призначено судове засідання.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.08.2025 року визнано обов`язковою явку позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у судові засідання для дачі особистих пояснень з приводу обставин справи.

Розпорядженням керівника апарату суду № 245 від 25.06.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1224/0/15-26 від 18.06.2026.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Лопіну О.О.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26.06.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням та викликом сторін.

У матеріалах справи наявна довідка №4803-5002160341 від 22.09.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом на обговорення поставлено питання, щодо територіальної підсудність справи за позовомТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», висловила свою позицію щодо непідсудності справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив свою реєстрацію як внутрішньо переміщена особа, вважав за потрібне направити справу за територіальною підсудністю.

Заслухавши думки всіх учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207(в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

У зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад" прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Разом із цим, згідно з ч. 1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Статтею 8 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", як одну із засад організації судової влади проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Процесуальними кодексами визначаються вимоги до складу суду.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з ч.1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Окремо варто відзначити те, що відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Тобто, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Враховуючи наведені норми, оскільки, судом встановлено, що відповідач фактично проживає, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , вказана адреса до територіальної підсудності Миколаївського районного суду Миколаївської області не відноситься, проте, враховуючи, що провадження у справі було відкрито з порушенням правил підсудності і судовий розгляд по ній не розпочато, помилково направлення даної справи до Миколаївського районного суду Миколаївської області порушує права учасників справи на справедливий суд, гарантовані національним законодавством та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, справу слід передати за підсудністю до Заводського районного суду м.Миколаєва.

Керуючись ст.ст. 31, 32, 260, 261, 353 ЦПК України

постановив :

Цивільну справу № 945/841/25 за позовом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передати за територіальною підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Олена ЛОПІНА