Court ruling № 138703113, 30.07.2026, Obukhiv District Court of Kyiv Oblast

Справа № 372/4724/25

Провадження 1-кп-134/26

ухвала

Іменем України

30 липня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді в суді перебуває обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

30 липня 2026 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , мотивоване наявністю ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення.

Суд, ознайомившись із змістом клопотання та заслухавши всіх учасників судового провадження, приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

31.03.2026 року обвинувачений ОСОБА_4 був особисто присутній в судовому засіданні, яке фіксувалося за допомогою технічних засобів (відеозапис), в ході якого йому під розписку та на відеозапис оголошено дату наступного судового засідання 24 квітня 2026 року на 14 год. 00 хв., яка попередньо була узгоджена з усіма учасниками кримінального провадження, в тому числі з обвинуваченим особисто.

В судове засідання, призначене на 24.04.2026 року, обвинувачений ОСОБА_4 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Одночасно від обвинуваченого до суду надійшла заява про необхідність його повідомлення про дату судових засідань виключно засобами поштового зв`язку (Укрпоштою).

Критично оцінюю наведену обвинуваченим підставу неявки та розцінюю її як таку, що не є поважною, з огляду на таке. Відповідно до ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою; закон не покладає на суд обов`язку повідомляти учасника судового провадження виключно одним обраним ним самим способом зв`язку обов`язком суду є належне повідомлення особи про дату, час та місце судового засідання будь-яким із передбачених законом способів. Обвинувачений ОСОБА_4 був повідомлений про дату судового засідання на 24.04.2026 року належним чином особисто, під розписку, з фіксацією на відеозапис судового засідання від 31.03.2026 року, а сама дата засідання попередньо узгоджувалась з його участю, тому наведена ним підстава неявки не є поважною.

У зв`язку з неявкою обвинуваченого 24.04.2026 року ухвалою суду, постановленою відповідно до статей 42, 323 КПК України, до ОСОБА_4 застосовано привід на 13 травня 2026 року на 12 год. 00 хв. Згідно з рапортом уповноваженої службової особи, здійснити привід не виявилось можливим, оскільки обвинувачений за місцем свого проживання відсутній, на телефонні виклики не відповідає.

13.05.2026 року у зв`язку з невиконанням приводу до обвинуваченого повторно застосовано привід на 22 травня 2026 року на 10 год. 00 хв. Відповідно до рапорту уповноваженої службової особи здійснено неодноразові виїзди за місцем проживання обвинуваченого, проте останній за вказаною адресою відсутній, інші члени сім`ї, що проживають за цією адресою, двері не відчиняли, на телефонні дзвінки обвинувачений не відповідав.

22.05.2026 року, у зв`язку з неможливістю здійснення повторного приводу та встановлення місцезнаходження обвинуваченого, останнього оголошено в розшук.

Відповідно до інформації, наданої начальником СРЗП ВКП Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , 14.06.2026 року ОСОБА_4 був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом, йому доведено зміст ухвали суду про оголошення його в розшук та роз`яснено обов`язок з`явитися до суду. Обвинувачений в судовому засіданні не заперечував факту його зупинки працівниками поліції та доведення до відому змісту ухвали про розшук, однак пояснив працівникам поліції, що вказаний день припав на вихідний (неділю), у зв`язку з чим він не звернувся до суду. При цьому й у наступні робочі дні обвинувачений до суду добровільно так само не з`явився та жодним чином про себе не повідомив.

Судом також встановлено, що про кожну із зазначених дат судових засідань, крім особистого повідомлення від 31.03.2026 року, обвинуваченому додатково скеровувались судові повістки у вигляді смс-повідомлень через застосунок Viber, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставлення відповідних повідомлень на визначений обвинуваченим в його заявах до суду номер телефону.

23.07.2026 року, у зв`язку з тривалим ухиленням обвинуваченого від явки до суду, ухвалою суду на підставі ст.188 КПК України надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу до суду. Обвинувачений був затриманий та доставлений до суду 30.07.2026 року.

Посилання сторони захисту на проходження обвинуваченим лікування як на поважну причину його неявок до суду оцінюю критично та відхиляю, оскільки, по-перше, період стаціонарного лікування, на який посилається сторона захисту у квітні 2026 року, не збігається у часі з датою судового засідання 24.04.2026 року; по-друге, хоча період проходження лікування у травні 2026 року дійсно частково збігається з датою судового засідання 22.05.2026 року, обвинувачений, перебуваючи на лікуванні, не був позбавлений можливості повідомити про це суд у встановленому законом порядку, однак цим правом не скористався та обов`язку повідомити суд про поважні причини неявки належним чином не виконав.

Оцінюючи викладене в сукупності, приходжу до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 трикратна неявка до суду за умови належного та завчасного повідомлення різними, у тому числі дублюючими, способами зв`язку (особисто під розписку з відеофіксацією, смс-повідомленнями через Viber), відсутність обвинуваченого за місцем проживання під час здійснення двох приводів, оголошення його в розшук, ігнорування ним факту роз`яснення працівниками поліції обов`язку з`явитися до суду та відсутність добровільного звернення до суду навіть після цього, необхідність застосування затримання в порядку ст.188 КПК України для забезпечення його явки свідчать не про поодинокі випадки неявки з поважних причин, а про послідовну й умисну лінію поведінки обвинуваченого, спрямовану на ухилення від явки до суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі, послався на встановлені обставини систематичного ухилення обвинуваченого від явки до суду як на підставу для висновку про існування ризику, передбаченого п.1. п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику того, що обвинувачений переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду та вчинятиме нові злочини.

Обвинувачений та його захисник ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечили, просили обрати відносно обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, посилаючись, зокрема, на те, що на утриманні обвинуваченого перебувають дружина, яка є особою з інвалідністю 3 групи, та неповнолітня дитина.

Наведені стороною захисту обставини щодо перебування на утриманні обвинуваченого дружини, яка є особою з інвалідністю 3 групи, та неповнолітньої дитини, суд бере до уваги та враховує в інтересах обвинуваченого як обставини, що характеризують його особу, однак з огляду на встановлену судом системність і послідовність дій обвинуваченого, спрямованих на ухилення від явки до суду, зазначені обставини самі по собі не спростовують доведеності ризику переховування та не є достатніми для висновку про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого запобіжним заходом, не пов`язаним із триманням під вартою.

Судом також враховується, що потерпілому в цій справі спричинено тяжкі тілесні ушкодження, що додатково свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого діяння та обумовлює необхідність застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу, здатного гарантувати його належну процесуальну поведінку та невідворотність кримінальної відповідальності в разі визнання його винуватим.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, тобто відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому передбачена законом умова застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у цій справі дотримана.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час розгляду клопотання доведено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, ризику того, що обвинувачений переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду.

Вказаний ризик підтверджується встановленою судом сукупністю обставин: обвинувачений, будучи належним чином, особисто, під розписку та з фіксацією на відеозапис повідомлений про дату судового засідання, до суду не з`явився; наведена ним причина неявки (вимога повідомлення виключно поштою) не є поважною, оскільки суперечить встановленому законом порядку повідомлення учасників кримінального провадження та не звільняє обвинуваченого від обов`язку з`являтися до суду за належного повідомлення іншими способами; здійснені судом два привода обвинуваченого виявились безрезультатними у зв`язку з його відсутністю за місцем проживання; оголошений розшук обвинуваченого тривав понад місяць, і навіть після безпосереднього роз`яснення йому працівниками поліції обов`язку з`явитися до суду обвинувачений добровільно цього обов`язку не виконав; забезпечити явку обвинуваченого вдалось лише шляхом його затримання в порядку ст.188 КПК України.

Такі дії обвинуваченого розцінюю не як поодинокі випадки неявки з поважних причин, а як послідовну й умисну лінію поведінки, спрямовану на унеможливлення його участі в судовому розгляді та ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що свідчить про реальність та обґрунтованість ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, вважаю неможливим застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать, що навіть за умови особистого, належного та завчасного повідомлення обвинуваченого про дату судового засідання, у тому числі дублювання такого повідомлення засобами смс-зв`язку, обвинувачений свідомо ухилявся від явки до суду, ігнорував законні вимоги органів досудового розслідування та суду, а також не виконав роз`яснений йому працівниками поліції обов`язок з`явитися до суду навіть після безпосереднього контакту з ними.

Так, запобіжний захід у виді домашнього арешту не може бути застосований, оскільки обвинувачений, перебуваючи за місцем свого проживання, повідомлений про дату судового засідання, вже переховувався від органів досудового розслідування та суду саме за цією адресою, що підтверджується рапортами уповноважених службових осіб про його відсутність під час здійснення приводів, а тому домашній арешт не здатний забезпечити контроль за його місцезнаходженням та явкою до суду.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання не може бути застосований до обвинуваченого, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та, як встановлено судом, вже вчиняв дії, спрямовані на ухилення від явки до суду і переховування від органів досудового розслідування, що виключає можливість забезпечення його належної процесуальної поведінки виключно шляхом покладення обов`язків без обмеження свободи.

Запобіжний захід у виді особистої поруки до обвинуваченого застосований бути не може у зв`язку з відсутністю осіб, які виявили бажання та готові виступити його поручителями.

Тому застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а інтереси суспільства у цьому кримінальному провадженні переважають обмеження права обвинуваченого ОСОБА_4 на свободу на час судового розгляду.

За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності кримінального судочинства і змагальності сторін, оцінивши всі подані доводи і докази, вважаю, що доводи клопотання прокурора знайшли об`єктивне підтвердження під час судового розгляду, тому немає достатніх підстав для відмови у задоволенні клопотання.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаю за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, розмір якої, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений в розмірі, від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , внаслідок якого потерпілому спричинено тяжкі тілесні ушкодження, відсутність в обвинуваченого офіційного місця роботи та джерела доходу, а також встановлену судом систематичність ухилення обвинуваченого від явки до суду, вважаю за необхідне визначити розмір застави у 45 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за № 12050/04, слід прийти до висновку, що вказаний розмір застави не є непропорційним, не порушує право на свободу та особисту недоторканість, передбачене ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відповідає положенням ч.5 ст. 182 КПК України.

Застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений до часу закінчення дії цієї ухвали, вважаю за необхідне покласти на нього певні обов`язки.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. ст. 42, 131, 132, 135, 176-178, 182-184, 188, 194, 202, 323, 335 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 вересня 2026 року включно у ДУ "Київський слідчий ізолятор".

Строк тримання під вартою рахувати з 30 липня 2026 року.

Строк дії ухвали в частинні запобіжного заходу до 27 вересня 2026 року включно.

Визначити розмір застави у 45 (сорок п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 149 760 грн. (сто сорок дев`ять тисяч сімсот шістдесят гривень), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119; банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA768201720355259001000018661.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали до 27 вересня 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати на виклики до суду здійснені на номер його телефону НОМЕР_1 ;

- не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, зміну номеру телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 27 вересня 2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом семи діб з дня проголошення ухвали.

Суддя ОСОБА_1