Court ruling № 138701466, 31.07.2026, Sarny District Court of Rivne Oblast

Сарненський районний суд

Рівненської області

_____________

Справа № 572/3130/26

2/572/2341/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Сарни

Суддя Сарненського районного суду Рівненської області Довгий І.І. розглянувши матеріали цивільної справи №572/3130/26 за позовом ГУ Пенсійного фонду в Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сарненського районного суду Рівненської області мене, у відповідності до ст.33 ЦПК України, було визначено головуючим у вищевказаній цивільній справі

До відкриття провадження по даній цивільній справі мною заявлено самовідвід у зв`язку з неможливістю її розгляду.

Письмова заява про самовідвід мотивується тим, що відповідач, Куліш Т.Д. займає посаду прокурора Сарненської окружної прокуратури Рівненської області який підтримує обвинувачення у низці справ, які перебувають у провадженні судді, з яким наявна систематична та постійна робоча взаємодія.

Дослідивши заяву про самовідвід судді та встановивши інші обставини справи, вважаю, що заява підлягає до задоволення із наступних підстав.

Згідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, якщо є обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, він не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу).

Законодавством України не встановлено вичерпний перелік підстав для самовідводу судді, що надає можливість у кожному окремому випадку вирішувати питання про його об`єктивність і неупередженість.

Необхідно враховувати, що відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 9 Конституції України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (iі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24.02.1993, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

ВП ВС в ухвалі від 15.09.2022 р. у справі № 201/10234/20 нагадала, що головною метою відводу є гарантія безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII та частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду і зокрема Великої Палати Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, і у суддів відсутні права для не застосування таких висновків.

В рішенні Європейського суду з прав людини «Індра проти Словаччини» рекомендовано суддям заявляти самовідвід, коли виникають обґрунтовані сумніви в безсторонності судді і ця безсторонність може бути пов`язана з розглядом справи.

Підставою заявленого суддею самовідводу, згідно із заявою судді є намір уникнення подальших сумнівів у сторін у неупередженості судді Слободянюка Б.К.

Також враховується що, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) /ВП), § 98).

Враховуючи викладене, обставини, зазначені в заяві про самовідвід судді Довгого І.І. свідчать про неможливість прийняття до свого провадження та розгляду справи в такому складі суду, мотиви заявлення самовідводу мають об`єктивне підґрунтя та відповідають положенням ст. 36 ЦПК України, ст. 15 Кодексу суддівської етики та Бангалорським принципам.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Таким чином, вищевказані обставини, можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості суду при розгляді вищевказаної цивільної справи та винесенні остаточного рішення по ній.

Норми ч.9 ст.40 ЦПК України вказують, що питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

Згідно ч.1 ст.41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому ст.33 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 10,33,40,41,258-260 Цивільного процесуального кодексу України,-

У Х В А Л И В:

Задовольнити заяву про самовідвід судді Довгого І.І., головуючого у цивільній справі №572/3130/26 за позовом ГУ Пенсійного фонду в Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми.

Цивільну справу скерувати в канцелярію Сарненського районного суду Рівненської області для визначення іншого судді в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: