Decision № 138701042, 28.07.2026, Poltava District Court of Poltava Oblast

Справа № 545/5472/25

Провадження № 2/545/2504/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Стрюк Л.І.,

за участю секретаря: Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0505218008 за яким надав позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами з максимальним лімітом 20000 грн. 03.01.2020 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 на підставі заявки на пролонгацію від 03.01.2020 до договору позики №555118810928, був укладений договір позики №555118810928.1, відповідно до якого продовжено строк виконання зобов`язання позичальника по погашенню заборгованості за договором №555118810928 в сумі 2000 грн на новий строк 8 днів під проценти.

У свою чергу, 14.07.2021 було укладено договір факторингу № 14-07/21 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0505218008. 10.01.2023 було укладено договір факторингу № 10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0505218008. 28.08.2025 було укладено договір факторингу № 28-08/25 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0505218008.

Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 0505218008.

Також, 18.12.2023 було укладено договір факторингу № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555118810928.1.

Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 555118810928.1.

Проте відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договорами, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 31696,08 грн, а саме: за договором № 0505218008 в сумі 28276,50 грн, з яких 1400грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 26876,50 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; за договором №555118810928.1 в сумі 3419,58грн, з яких 2000грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 279,72 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1139,86 грн заборгованість за пенею та/або штрафами на дату відступлення права вимоги

Просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договорами №0505218008 від 10.12.2019 та №555118810928.1 від 03.01.2020 в розмірі 31696,22 грн, судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

У відзиві представник відповідача зазначила, що відповідач визнає позов частково, а саме в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №555118810928.1 від 03.01.2020, тобто в повному обсязі та в загальному розмірі 3419,58 грн та за кредитним договором №0505218008 від 10.12.2019 в загальному розмірі 2135 грн з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 1400 грн, заборгованість за нарахованими процентами 735 грн.

Вказувала, що відповідач не визнає право кредитора на стягнення відсотків в розмірі 26876,50 грн, оскільки позивач нараховує відсотки поза погодженим сторонами строком кредитування, що суперечить ст. 1048 ЦК України. Зазначала, що строк дії договору 36 місяців, не тотожний строку користування кредитним траншем. Посилаючись на вище наведене, вважає, що строк нарахування відсотків за кредитним договором становить 30 днів, тобто погоджений сторонами строк користування кредитом (траншем), а не 36 місяців, що є строком дії договору, а не конкретного траншу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без їхньої участі, свою позицію викладену письмову підтримали, позов відповідач визнав частково, проти задоволення в іншій частині просив відмовити.

Відповідно до умов договору позики перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником Заявки-Анкети, яка є невід`ємною частиною даного Договору позики. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником Заявки Анкети, які є невід`ємною частиною даного договору. Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України), в якості аналога власноручного підпису позичальника. Відповідно до умов договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000.0 грн., в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.

Встановлено, що 10.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0505218008 за яким надав позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами з максимальним лімітом 20000 грн, в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.

Відповідно до умов договору позики № 0505218008 від 10.12.2019 перший фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником Заявки-Анкети, яка є невід`ємною частиною договору позики. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником Заявки Анкети, які є невід`ємною частиною договору. Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом Відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію»), в якості аналога власноручного підпису позичальника. Вбачається, що ОСОБА_1 було підписано договір № 0505218008 від 10.12.2019 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: 0u2s5n. (а.с.16-19)

Згідно із п.1.6, 1.10.2 кредитного договору № 0505218008 від 10.12.2019 максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75%; максимальна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75% .

Відповідно до інформаційної довідки 08.09.2025 на номер карти № НОМЕР_1 відповідно до договору № 0505218008 від 10.12.2019 позичальнику було перераховано кошти в розмірі 1400 грн (зворот а.с.99).

Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість за договором № 0505218008 від 10.12.2019 в розмірі 28276,50 з яких: за сумою кредиту в розмірі 1400 грн, за процентами за користування кредитом 26876,50 грн (зворот а.с.19).

Також встановлено, що 03.01.2020 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 на підставі заявки на пролонгацію від 03.01.2020 до договору позики 555118810928, укладено договір позики № 555118810928.1 (а.с.130-133).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору №555118810928.1 на підставі заявки на пролонгацію від 03.01.2020 до договору позики №555118810928 тип позики "Миттєва позика", підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, сторони договору домовились продовжити строк виконання зобов`язань позичальника по погашенні заборгованості по договору позики №555118810928 в сумі 2000 грн на строк 8 календарних днів під 649.46 % річних.

Згідно із п.п. 2.1., 2.2. кредитного договору №555118810928.1 позика пролонгується на новий термін на підставі заявки на пролонгацію та сплати позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою в сумі 0.30. та оплати у повній сумі процентів за пролонгацію 1.00 грн. не пізніше 06.01.2020 У разі не повної оплати позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою та оплати процентів за пролонгацію, вказаних в пункті 2.1 цього договору, до 06.01.2020 включно, заявка на пролонгацію анулюється позикодавцем та позичальник зобов`язаний погасити заборгованість по позиці у строк відповідно до договору позики № 555118810928.

Згідно із п. 7 цей договір укладено в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбулося за допомогою одноразового ідентифікатора 63699347.

Згідно з розрахунку вбачається, що загальна заборгованість за договором №555118810928.1 від 03.01.2020 складає 3419,58 грн (а.с.20).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Отже, факти укладення кредитних договорів між сторонами та отримання відповідачем коштів за ними є доведеними.

Однак, позичальником умови договорів позики належним чином не виконувались внаслідок чого виникла заборгованість у вказаних розмірах.

Судом встановлено, що 14.07.2021 було укладено договір факторингу № 14-07/21 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0505218008 ;10.01.2023 було укладено договір факторингу № 10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0505218008. (а.с.21-25; 34-39)

Також, 28.08.2025 було укладено договір факторингу № 28-08/25 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0505218008. (а.с.64-67)

Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 0505218008.

Також, 18.12.2023 було укладено договір факторингу № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555118810928.1. (а.с.51-54)

Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 555118810928.1.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом - ч.1 ст.527 ЦК України.

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно ч.1 ст.530 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ч.1 ст.610, ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, сплатити неустойку, встановлені договором або законом.

Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, вбачається, що позивач позов в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №555118810928.1 від 03.01.2020 в загальному розмірі 3419,58 грн.

Відтак, в цій частині суд вважає позовні вимоги доведеними та визнаними відповідачем в повному обсязі.

Що стосується, доводів відповідача відносно нарахування відсотків за кредитним договором 0505218008 від 10.12.2019 поза межами встановленого строку, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1.2. кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку №1 та додатку №2 до договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту та додатку № 3 та додатку №4 до договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору: додатку №1 та додатку №2 до договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку № 3 та додатку № 4 до договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Разом з ти згідно з пунктом 3.5. цього ж договору, сторони окремо погодили, що у випадку користування позичальником кредитом (траншем)понад строк, встановлений відповідно до п. 1.15. договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом (траншем), при цьому у випадку, якщо відсоткова ставка за користування кредитом (траншем), що встановлена відповідно до п. 1.15. цього договору менша ніж 1,75 відсотків від суми кредиту (траншу) за кожен день користування кредитом (траншем), то правила 6нарахування процентів за відсотковою, ставкою визначеною відповідно до п. 1.15 договору скасовуються з першого дня прострочення кредитом (траншем) і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом (траншем), а саме 1,75 відсотків за кожен день користування кредитом (траншем), починаючи з дати першого з дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до дня повного повернення кредиту (траншу).

За таких обставин, враховуючи, що сторони погодили всі суттєві умови договору, в тому числі і з приводу дії договору та строку його виконання, первісним позивачем були нараховані відсотки у сумі 26876, 50 грн за кредитним договором № 0505218008 від 10.12.2019 правомірно і в строк дії договору.

Відтак, доводи представника відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема пунктами погодженими між сторонами кредитного договору.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача заборгованості за кредитними договорами №555118810928.1 від 03.01.2020 та № 0505218008 від 10.12.2019 у розмірі 31696,08 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Судом встановлено, що 02.07.2024 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладений договір №02-07/2024 про надання правової допомоги (а.с.93-95).

Згідно з п.4.1 договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 загальна вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №77 від 02.06.2025 та витягу з акту №21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» надані такі послуги, а саме: надання усної консультації 4000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 9 000,00 грн (а.с.97-99).

Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 по справі № 159/5837/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі №690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, витяг з акту №21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025, відповідність правової винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога полягала в оплаті послуг адвоката за надання усної консультації з вивченням документів та складенні позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

При цьому суд враховує малозначність справи, її типовий характер та розгляд у спрощеному позовному провадженні з викликом осіб у судове засідання, які у судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне, з огляду на принцип реальності та розумності стягнути витрати з відповідача на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Питання щодо розподілу судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Отже, відповідно до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 263, 265, 279 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м. Київ, 03150) заборгованість за кредитними договорами №0505218008 від 10.12.2019 та №555118810928.1 від 03.01.2020 у розмірі 31696,08 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн, а всього 37118,48 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк