Decision № 138698813, 31.07.2026, Berezan City Court of Kyiv Oblast

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/484/26

Справа № 356/555/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 Березанський міський суд Київської області у складі головуючого судді Дудар Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.05.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 283221 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно умов кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 грн; дата надання кредиту: 24.05.2025 року; строк кредиту : 90 днів; валюта кредиту: UAH; відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

Як вказано в позові, згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 7592,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 2592,00 грн.; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 1000,00 грн.

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (далі Первісний кредитор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від «19» грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Отже, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 283221 від 24.05.2025 року в розмірі 7592,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 2592,00 грн.; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 1000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та витрати на понесену правову допомогу в сумі 15 500,00 грн.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 28.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання представника позивача задоволено, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Як визначено ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом сторонам в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 28.05.2026 відповідачу ОСОБА_1 надсилалась судом в порядку ст. 272 ЦПК України на адресу його зареєстрованого місця проживання та була ним отримана, що підтверджується матеріалами справи, а саме рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач, представник позивача копію ухвали про відкриття провадження у справі отримали шляхом доставлення копії ухвали до електронного кабінету особи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, аргументами іншої сторони та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом, наданим ст. 178 ЦПК України, та не подав відзив.

В силу приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч. 1 ст. 536 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

В силу приписів ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилом частини першої ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як закріплено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. (ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься копія Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №283221 від 24.05.2025 (далі Договір), сторонами якого вказано ТОВ «Клай інвест» та ОСОБА_1 . Як зазначено в даному договорі, він був підписаний відповідачем електронним підписом KL2980 (а.с. 14-16).

Згідно з п.п. 1.1 1.4 Договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту кредит. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 21.08.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Відповідно до п.п. 7.3 7.4 Договору Клієнт зобов`язаний пройти процедуру ідентифікації та верифікації з використанням функціоналу Вебсайту та/або за допомогою Системи BankID НБУ (при наявності на вебсайті Товариства такої можливості). Для здійснення верифікації з використанням функціоналу веб-сайту Товариства, Клієнт надає фото з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника та вводить, otp-пароль, надісланий Товариством на фінансовий номер телефону Клієнта.

Позивачем до матеріалів справи додано копію підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, де вказано, що цим підтверджується, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: платник ТОВ КЛАЙН ІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 42146903; дата / час здійснення переказу 24.05.2025 10:54; номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 ; призначення платежу видача кредита #283221 (а.с. 25).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія довідки про ідентифікацію, за підписом директора ТОВ «Клайн інвест» Саруханян А.С., де вказано, що даною довідкою підтверджують, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №283221 від 24.05.2025 ідентифікований ТОВ «Клайн інвест». Акцепт договору позичальником: здійснювалось в інформаціно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/ / Одноразовий ідентифікатор KL2980. Дата відправки ідентифікатору позичальнику 24.05.2025. Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380958565186 (а.с. 11).

Дослідивши вказані документи, суд зазначає, що неможливо поза розумним сумнівом встановити, що саме ОСОБА_1 укладав Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №283221 від 24.05.2025 з ТОВ «Клай інвест», оскільки не надано належного підтвердження ідентифікації та верифікації відповідача, відповідно до умов Договору.

Так, Договір №283221 від 24.05.2025 для належної процедури ідентифікації та верифікації здійснюється вказана процедура з використанням функціоналу Вебсайту та/або за допомогою Системи BankID НБУ. А для верифікації клієнта необхідні фото з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника (п. 7.3-7.4 Договору, а с. 15). Проте, позивач не надав жодного належного документу на підтвердження ідентифікації та верифікації відповідача у спосіб, встановлений у самому договорі, а надана копія довідки про ідентифікацію є внутрішнім документом Товариства.

Стосовно наданого підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, то даний документ не містить повного номеру картки відповідача та не містить імені власника вказаної картки.

Також, щодо наданого підтвердження слід зазначити наступне.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління НБУ 29.07.2022 № 163 визначено, що надавач платіжних послуг приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови у її прийнятті. Платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача. Надавач платіжних послуг платника після прийняття до виконання платіжної інструкції платника зобов`язаний надати платнику інформацію, що підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції (далі - інформація про прийняття до виконання платіжної інструкції). Надавач платіжних послуг платника після прийняття до виконання платіжної інструкції, оформленої платником у паперовій формі, надає платнику інформацію про прийняття до виконання платіжної інструкції, оформлену відповідно до вимог пункту 27 розділу I цієї Інструкції. Інформація про прийняття до виконання платіжної інструкції повинна містити такі дані: 1) дату і номер платіжної інструкції, якою було ініційовано платіжну операцію; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 2-1) найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) фактичного платника, код фактичного платника (у разі заповнення цих реквізитів у платіжній інструкції); 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму платіжної операції; 5) призначення платежу; 6) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 6-1) найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) фактичного отримувача, код фактичного отримувача (у разі заповнення цих реквізитів у платіжній інструкції); 7) найменування надавача платіжних послуг отримувача; 8) дату прийняття до виконання. Інформація про прийняття до виконання платіжної інструкції на вимогу платника повинна бути надана надавачем платіжних послуг платника як документ (квитанція). (Розділ 1 п. 12, розділ 2 п. 37-373).

Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с. 25) не відповідає вимогам Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління НБУ 29.07.2022 № 163, а відтак не може бути взята судом до уваги як належний доказ.

Суд зазначає, що до зазначеного вище документу, під назвою «підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів», не було долучено первинних розрахункових документів, які підтверджують факт перерахування ТОВ «ПрофітГід» за дорученням ТОВ «Клай інвест» грошових коштів на користь відповідача та Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020, який би підтверджував повноваження та умови ТОВ «ПрофітГід» на здійснення фінансових операцій на замовлення платника - ТОВ «Клайн інвест».

Дане підтвердження саме по собі не є первинним бухгалтерським документом та не відповідає ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували належність карткового рахунку, на який передавалися кошти, як стверджує позивач, відповідачу.

Отже, з огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують укладення договору та виконання первісним кредитором ТОВ «Клай інвест» умов Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №283221 від 24.05.2025, щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок відповідача.

Як закріплено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з копією Договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025, укладеного між ТОВ «Клай інвест» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» (фактор), відповідно до п. 2.1 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначенні в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (а.с. 17-19).

До позовної заяви долучено: копію витягу з реєстру боржників за Договором факторингу №19122025/1, де вказано боржника ОСОБА_1 , якмий має загальну суму заборгованості 7592,00 (а.с. 10); копію виписки з особового рахунка, за підписом директора ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» І.С. Осипенко, де вказано, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Венера фінанс» за кредитним договором 283221 від 24.05.2025 станом на 20.02.2026 (включно) складає 7592,00 грн. (а.с. 9); копії платіжних інструкцій №№ 212, 236, 183, як підтвердження сплати грошових коштів за Договором факторингу (а.с. 23-24).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клай інвест» уклало кредитний договір саме з ОСОБА_1 та виконало свої зобов`язання за Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №283221 від 24.05.2025, надавши саме відповідачу кошти у розмірі та у спосіб, визначений договором.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В ухвалі про відкриття провадження у справі, серед іншого, було роз`яснено позивачу та відповідачу порядок та строки подачі доказів.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Позивачем не долучено жодних належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів та отримання саме відповідачем цих коштів за кредитним договором, а саме: відсутня належна ідентифікація відповідача як особи, яка уклала кредитний договір, неможливо підтвердити волевиявлення відповідача на надання згоди на укладення вказаного вище договору, а також належних доказів перерахування коштів на рахунок відповідача.

Отже, матеріалами справи не підтверджується факт існування у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №283221 від 24.05.2025.

При цьому, суд бере до уваги, що до позовної заяви, на виконання припису ч. 4 ст. 177 ЦПК України, представником позивача додано копію платіжної інструкції про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви, яка містить усі необхідні реквізити бухгалтерського документу, у тому числі відомості про призначення платежу: «101 43561872; Судовий збір за позовом ТОВ ФК ВЕНЕРА ФІНАНС до ОСОБА_1 …», підпис та відмітку надавача платіжних послуг (а.с. 22).

З викладеного суд робить висновок, що представник позивача обізнаний, що документом, яким доводиться відповідна сплата коштів є платіжна інструкція, яка заповнена у визначеному законом порядку та її виконання підтверджено надавачем платіжних послуг.

Отже, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази укладення кредитного договору, належні первинні розрахункові документи, що позбавляє можливості перевірити факт звернення відповідача за отриманням кредитних коштів, а також факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Відтак, позов не підлягає до задоволення.

Позивач при пред`явленні позову до суду сплатив судовий збір в сумі 2662,4 гривень (а.с. 22).

Крім того, у порядку розподілу судових витрат позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу приписів ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд з огляду на відмову в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11,15-16, 509, 526, 633, 634, 638, 1048-1049, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 141, 258-259, 268, 273 -274, 279, 354-356 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс», місцезнаходження: вул. Львівська, буд.23, офіс 703 в м. Києві, код ЄДРПОУ: 43561872.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Т.В. Дудар