Court ruling № 138693000, 03.08.2026, Konotop City and District Court of Sumy Oblast

Справа № 589/1585/23

Провадження № 1-кп/577/76/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2026 р.

м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі колегії суддів:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014200110000741 від 30.04.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_7 за п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, та ОСОБА_8 за п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.2 ст.289, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014200110000741 від 30.04.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_7 за п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, та ОСОБА_8 за п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.2 ст.289, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 14.08.2026 року.

В судовому засіданні прокурор вважає, що запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою слід продовжити, оскільки на даний час розгляд кримінального провадження відносного останнього перебуває на стадії судового розгляду та завершити його до 14.08.2026 року неможливо, ризики, які малися на час обрання запобіжного заходу передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та не перестали існувати, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_7 проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечує, просить застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Його захисник адвокат ОСОБА_6 , просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки воно є бланкетним, прокурором не обґрунтовано та не доведено жодного ризику, вважає, що розгляд клопотання не відбувся.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання прокурора та долучені до нього матеріали, а також заперечення сторони захисту, дійшов наступних висновків.

Зокрема, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ст. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Відповідно ч. 1-3 ст. 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу; за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує дію запобіжного заходу на строк, що не може перевищувати двох місяців. Тобто, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, однак в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів; забезпечення таких стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Іншими словами, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого; визначення таких прав вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17.06.2026 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 14.08.2026 року до 24:00 год.

До 14.08.2026 року закінчити розгляд вищевказаного кримінального провадження неможливо.

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 спливає 14.08.2026 року, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, жодних підстав для зміни застосованого обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший більш м`який на даний час не має і стороною захисту докази на підтвердження цих підстав суду надані не були; заявлені ризики, зазначені в ухвалі суду та на підставі якої був застосований цей запобіжний захід, на даний час не зменшились.

Судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи, не будуть достатніми для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора та не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 .

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, а висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо). При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на це, урахування тяжкості кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності обвинувачених та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності їх поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, так як «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому дійсно «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи, встановлення судом наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків в тому числі із застосуванням фізичного насильства, може вчиняти нові злочини (що є домінуючим ризиком), суд доходить висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність у продовженні обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний призначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, то розмір застави суд не визначає.

Керуючись ст.ст. 177,199, 331 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Клопотання прокурора Шосткинської окружної прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_7 раніше встановлений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до двох місяців, тобто до 30 вересня 2026 року до 24.00 год. без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення через Конотопський міськрайонний суд Сумської області, а обвинуваченому з моменту отримання її копії.

СуддяОСОБА_1