Decision № 138690147, 27.07.2026, Dnipro District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Zaporizhzhia City)

Дата документу 27.07.2026

Справа № 334/3960/26

Провадження № 2/334/3206/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

представник позивача Казубек Л.Ю. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно зі співвідповідачів на користь позивача заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання (особовий рахунок, договір № 603770139) за період з 01.11.2018 по 31.10.2024 в сумі 42 131,66 гривня.

В обґрунтування позову зазначила, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З 01.11.2021 між сторонами укладений Типовий індивідуальний договір № 603770139 про надання послуги з теплової енергії та послуги гарячої води за вказаною адресою. За період з 01.11.2018 по 31.10.2024 заборгованість становить 42 131,66 гривня. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться квартира співвідповідачів, підтверджується рішенням виконавчого комітету ЗМР.

Співвідповідачка ОСОБА_2 подала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог по відношенню до неї та зазначила, що вона є співвласницею 1/3 частини зазначеної квартири, інша 1/3 частина квартири належить її неповнолітній дитині, яка не є відповідачкою у цій справі. Фактично у спірній квартирі не проживає з 2018 року. З 2018 року по 2022 рік вона разом із неповнолітньою дитиною проживала у кімнаті гуртожитку площею 12 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . У жовтні 2022 року у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України вона разом із дитиною була вимушена виїхати до Республіки Болгарія, де перебувала до квітня 2023 року. Після повернення в Україну через постійні обстріли Шевченківського району міста Запоріжжя, де розташована її кімната в гуртожитку, була змушена переїхати до іншого населеного пункту, а саме в с. Розумівку. З 2023 року має статус внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає за межами міста по сьогоднішній день. Після розірвання шлюбу у 2019 році у спірній квартирі постійно проживав і користувався нею виключно її колишній чоловік, який користувався всіма житлово-комунальними послугами, у тому числі централізованим опаленням та гарячим водопостачанням, однак належним чином їх не оплачував. Не мала можливості користуватися квартирою та фактично була позбавлена можливості проживати у ній через конфлікт із колишнім чоловіком. Неодноразово намагалася врегулювати питання мирним шляхом, однак він відмовлявся від будь-яких домовленостей та не вчиняв жодних дій щодо погашення заборгованості. До початку повномасштабної війни навіть розглядала можливість оформлення позики за місцем роботи для придбання колишньому чоловікові однокімнатної квартири, щоб мати можливість проживати у спірній квартирі разом із дитиною та самостійно утримувати житло і сплачувати всі комунальні платежі. Проте він категорично відмовився від такого вирішення питання. На сьогодні самостійно виховує неповнолітню дитину. Аліментів від батька дитини не отримує з 2020 року. Її матеріальне становище є вкрай складним. Доходів ледве вистачає на забезпечення найнеобхідніших потреб дитини та оплату поточного житла. Вважає несправедливим покладення на неї обов`язку сплачувати заборгованість за житлово-комунальні послуги, якими фактично не користувалася протягом багатьох років, тоді як ними користувався інший співвідповідач. Позивач звернувся до суду у 2026 році та просить стягнути заборгованість починаючи з 01 листопада 2018 року, тобто за період, який значно перевищує встановлений законом строк позовної давності, у зв`язку з цим просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача щодо стягнення заборгованості за період, який перевищує три роки до дня звернення до суду.

Співвідповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.05.2026 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу в його електронний кабінет та отримана ним 10.05.2026. Отже відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України позивач є належним чином повідомленим про розгляд справи. Також ухвала про відкриття провадження у справі надіслана співвідповідачам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення за зареєстрованим у встановленому законом порядку їх місцем проживання. Рекомендований лист повернувся до суду з відміткою про відсутність співвідповідачів за адресою місцезнаходження від 14.05.2026 та 15.05.2026. Таким чином відповідно до пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України співвідповідачі є належним чином повідомленими про розгляд справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до інформації з ДРРП від 13.11.2024 № 403473656 співвідповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/3 частці квартири за адресою: АДРЕСА_3 з 10.02.2017. Іншим власником 1/3 частки квартири є ОСОБА_3 , яка не є відповідачкою у цій справі.

Згідно з листами Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 29.04.2026 № 06.4-06/02/14722 та № 06.4-06/02/14723 «Про надання інформації» місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 з 28.11.2016 по теперішній час, місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 з 24.01.2012 по теперішній час.

Відповідно до Довідки щодо заборгованості за надані послуги та розрахунку основного боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 , Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» надає за адресою: АДРЕСА_3 послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Заборгованість перед Концерном за наданими за вказаною адресою послугами за період з 01.11.2018 по 31.10.2024 склала 42 131,66 гривня.

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.11.2023 № 2311-7001928386 співвідповідачка ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 та фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_4 .

Довідкою виконавчого комітету Долинської сільської рад Запорізького району Запорізької області від 07.07.2026 № 279/08.01-06 підтверджується, що станом на 03.07.2026 ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_4 без реєстрації з листопада 2023 року.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України від 02.06.2005 № 2633-ІV «Про теплопостачання» (далі Закон № 2633-ІV), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, та іншими нормативно-правовими актами України.

В розумінні Закону № 2633-ІV та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV), який діяв до 30.04.2019, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У статті 1 Закону № 1875-IV зазначено, що для цілей цього закону власником є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Аналогічні норми містить стаття 1 Закону № 2189-VIII.

Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно зі статтею 13 Закону № 1875-IV, статтею 5 Закону №2189-VIII позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Також, частиною четвертою статті 319 ЦПК України передбачено, що власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV, пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У статтях 19 та 25 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV) зазначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Суд встановив, що на підставі вищевказаних норм права між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , за яким проводились нарахування.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховний Суд України по справі № 6-59цс13 від 30.10.2013, відповідно до якої відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном, що передбачено статтею 360 ЦК України.

Суд визнає належним доказам розрахунок основного боргу.

При цьому співвідповідачами свій контррозрахунок заборгованості не наданий.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути зі співвідповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання (особовий рахунок, договір № 603770139) за період з 01.11.2018 по 31.10.2024 в сумі 14 043,89 гривні з кожного, яка відповідає їх 1/3 часткам власності у спірній квартирі.

Суд не бере до уваги аргументи співвідповідачки ОСОБА_2 щодо не проживання її у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки вона як співвласник нерухомого майна повинна виконувати свій обов`язок щодо його утримання.

У відзиві співвідповідачкою ОСОБА_2 заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із приписами статей 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.

Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 360 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023, тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651, карантин скасовано з 24.00 години 30.06.2023.

Крім того відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

На підставі Закону України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Закон набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України строк з 02.04.2020 до 03.09.2025 не включається до перебігу строку позовної давності.

Заборгованість співвідповідачів виникла з 01.11.2018 по 31.10.2024.

З 04.09.2025 продовжився перебіг позовної давності. Позивач звернувся до суду з позовом 28.04.2026. За вказаний період строк позовної давності становить 7 місяців 23 днів. Залишок строку позовної давності за вимогами до 01.04.2020 складає 2 роки 4 місяці 7 днів.

Таким чином загальний строк позовної давності за вимогами позивача розпочав свій перебіг 25.09.2017 (02.04.2020 07.04.02) та закінчився 28.04.2026.

Отже враховуючи те, що заборгованість виникла 01.11.2018, строк позовної давності не є пропущеним.

Також суд не бере до уваги в акт ОСББ «ЧАРІВНА 42», виписку з актового запиту з мобільного застосунку Дія, рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22.01.2019 у справі № 336/5808/19, копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.11.2023 № 2311-7001928419, реєстраційну карту на іноземця, оскільки вони не стосуються предмета доказування у цій справі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином зі співвідповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі по 874,13 гривні з кожного (2 662,40 гривні (сплачений судовий збір) х (14 043,89 гривні(задоволена частина позову до кожного співвідповідача) х 100 % : 42 131,66 гривня (ціна позову).

Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання (особовий рахунок, договір № 603770139) за період з 01.11.2018 по 31.10.2024 в сумі 14 043 (чотирнадцять тисяч сорок три) гривні 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання (особовий рахунок, договір № 603770139) за період з 01.11.2018 по 31.10.2024 в сумі 14 043 (чотирнадцять тисяч сорок три) гривні 89 копійок.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» судовий збір у сумі 874 (вісімсот сімдесят чотири) гривні 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» судовий збір у сумі 874 (вісімсот сімдесят чотири) гривні 13 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», місцезнаходження: вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 32121458,

співвідповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя М.В. Фетісов