Decision № 138683060, 16.06.2026, Darnytskyi District Court of Kyiv City

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/8892/26

провадження № 2/753/10536/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.,

при секретарі МЕЛЬНИЧЕНКО О.С.,

за участю сторін не з`явилися

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕВЕН-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕВЕН-2» (далі по тексту - позивач, ОСББ «СЕВЕН-2») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 30 604,99 грн., яка складається з заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 28 480,53 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 1 505,01 грн. та 3% річних у розмірі 619,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Так, позивач здійснює управління та забезпечує утримання спільного майна вказаного будинку та здійснює забезпечення з утримання будинку та прибудинкової території, відповідач в свою чергу отримує такі послуги, однак не належним чином виконує зобов`язання по їх оплаті, у зв`язку із чим за нею утворилась заборгованість за період з серпня 2024 року по квітень 2026 року у розмірі 30 604,99 грн. Враховуючи те, що відповідач, як боржник, прострочив виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України, зобов`язаний сплатити зазначену суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026, дану справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.05.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судове засідання.

В судове засідання, яке відбулося 18.06.2026, представник позивача не з`явився, при цьому, в клопотанні від 19.05.2026 прохала суд здійснювати розгляд справи у її відсутність.

За останнім відомим місцем проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , направлялась ухвала суду про відкриття провадження у справі, разом з позовною заявою та доданими до неї документами, а також судова повістка про виклик до суду, які повернулись на адресу суду з вказівкою у довідці про причини повернення/досилання «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).

За п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, судом було здійснено усі передбачені ЦПК України дії щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Однак, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи, в судове засідання не з`явилась, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень чи клопотань з процесуальних питань.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що відповідач була належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду справи, а враховуючи строки розгляду справи, визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторони відповідача, яка була належним чином повідомленою про день та час судового засідання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №453279868 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, копія якої міститься в матеріалах справи.

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до положень статті 4 вищевказаного Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За приписами ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Положеннями ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, серед іншого, приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; укладати договори; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до стст. 14, 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників. Співвласник серед іншого зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням.

30.01.2024 проведено державну реєстрацію ОСББ «СЕВЕН-2», яке здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_3 .

Статтею 10 Закону визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту тощо.

Статтею 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Так, у змісті позовної заяви позивач зазначає, що за період з серпня 2024 року по квітень 2026 року у відповідача виникла заборгованість щодо сплати внесків за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 28 480,53 грн.

Згідно витягу із протоколу загальних зборів членів ОСББ «СЕВЕН-2» від 26.05.2024 встановлено щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 14,98 грн., за 1 м.кв. належної загальної площі квартири/нежитлового приміщення. Затвердити обов`язковий внесок на статутну діяльність ОСББ «СЕВЕН-2»: у розмірі 20,00 грн. за 1 м.кв. належної загальної площі квартири/нежитлового приміщення, загальний щомісячний внесок на охорону спільного майна для власників квартир, нежитлових приміщень у розмірі 230,00 грн., з однієї квартири/нежитлового приміщення, що перебуває у власності, разовий внесок 1350,00 грн., щомісячний 1 241,15 грн./місяць.

За приписами ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території ОСББ «СЕВЕН-2» щодо кв. Б138, площею 67,50 кв. м., заборгованість відповідача за період з серпня 2024 року по квітень 2026 року становить 28 480,53 грн.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які звернення відповідача до позивача з приводу неналежного надання їй послуг, які полягають в утриманні позивачем будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На підставі викладеного вище, суд задовольняє позовні вимоги в частині основного боргу та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 28 480,53 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача та користь позивача суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Так, позивач у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, прохає суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу за період з серпня 2024 року по квітень 2026 року у розмірі 1 505,01 грн. та 3% річних за період з серпня 2024 по квітень 2026 року у розмірі 619,45 грн. При цьому, до позовної заяви надає розрахунки штрафних санкцій.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 (Указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Виключень з переліку житлово-комунальних послуг постанова не містить, а тому застосовується і до правовідносин сторін у цій справі.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у новій редакції та зазначено, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій, до яких м. Київ, в якому знаходиться об`єкт нерухомого майна відповідача, не відноситься.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 401/983/23 (провадження № 61-12953св23) зазначив, про те, що предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина перша статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (частина друга статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Отже, тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець визначив, що не є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини, які виникають між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що на відносини, які виникають між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення, не поширюються норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки забезпечення потреб співвласників шляхом самозабезпечення не є житлово-комунальною послугою, а отже вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 відсотків річних у заявлених сумах підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно чч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих йому послуг за утримання будинку та прибудинкової території та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «СЕВЕН-2» суми заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 28 480,53 грн., 3% річних у розмірі 619,45 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 1 505,01 грн.

Окрім того, відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень чч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до чч. 4 - 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що 04.03.2026 між Головою правління ОСББ «СЕВЕН-2» (далі - замовник) та адвокатом Шохою С.І. (далі - виконавець) укладено Договір №04/03/2026 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати йому консультації та/або послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, з питань правового забезпечення діяльності замовника, формування необхідних документів тощо, а замовник зі своєї сторони зобов`язується прийняти зазначені послуги й оплатити їх. Сторони дійшли згоди, що розмір винагороди адвоката здійснюється відповідно до суми, зазначену в калькуляції послуг адвоката.

Вартість наданих юридичних послуг склала 3 500,00 грн.

Отже, з урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд вважає, що заявлені вимоги по стягненню витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись стст. 525, 526, 625 ЦК України, стст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕВЕН-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - невідомо; РНОКПП - невідомо) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕВЕН-2» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 16-Д; ЄДРПОУ 45406125) заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 28 480,53 грн., 3% річних у розмірі 619,45 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 1 505,01 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 3 500,00 грн. та судовий збір у сумі 3 328,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Федір КАЛІУШКО