Decision № 138666331, 31.07.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/2125/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658), в якій позивач просить з урахуванням уточнень:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: №2105220-2410-0462-UA12020010000033698 за 2020 податковий рік, №2105219-2410-0462-UA12020010000033698 за 2021 податковий рік, №2105218-2410-0462-UA12020010000033698 за 2022 податковий рік, №2200953-2410-0462-UA12020010000033698 від 14.11.2025 року за 2023 рік.

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач, як учасник бойових дій, має 100% річну пільгу по сплаті податку на вказану нежитлову будівлю починаючи з 2022 року відповідно до рішення Дніпровської міської ради, тому нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з 2022 рік є протиправним, у зв`язку із чим позивач і звернувся до суду із вказаним позовом. Окрім викладеного зауважує, що податкове повідомлення рішення за 2020 рік є протиправним у зв`язку з пропуском строків давності, а податкове повідомлення рішення за 2021 рік порушує принцип правової визначеності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26.02.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив проти позову. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховане за податкові ( звітні) періоди (роки) протягом 1095 календарних днів, з урахуванням періоду зупинення такого строку давності з 18.03.2020 по 31.07.2023 року (включно). Отже, сам факт затримки контролюючим органом строків винесення та направлення податкових повідомлень рішень є лише підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання в частині нарахування штрафних санкцій та пенсі, однак не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку сплати сум податку та визнання визначених ППР протиправними та їх скасування. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі і у спосіб передбачений чинним законодавством та в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

02.03.2026 року ОСОБА_1 надано відповідь на відзив проти позову, в якому позивач вказує на безпідставність заперечень відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року прийнято заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

10.04.2026 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до суду відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. Під час розгляду скарги до ДПС України встановлено, що рішеннями Дніпровської міської ради встановлена пільга на площу квартири/ житлового будинку, що належить на праві власності, зокрема, ветерану війни та особі, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», але не більше одного об`єкта. Контролюючий орган звертає увагу суду, що до скарги та до позовної заяви додана копія посвідчення НОМЕР_2 від 16.10.2023, згідно з яким ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій. Оскільки копія посвідчення НОМЕР_2 видана від 16.10.2023 року, тож відповідач звертає увагу суду, під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за 2020-2023 роки ГУ ДПС діяло в спосіб та межах, визначених чинним законодавством України, вірно розрахувавши розмір податкового зобов`язання, тому оскаржувані податкові повідомлення рішення є правомірними і не підлягають скасуванню. Згідно з підпунктом 69.9 підпункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, тимчасово до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків встановлених цим підпунктом. Крім того, відповідно до п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК Уураїни, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу. Отже, податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) протягом 1095 календарних днів, з урахуванням періоду зупинення такого строку давності з 18.03.2020 по 31.07.2023 року (включно). З урахуванням строків давності контролюючі органи мають право на нарахування фізичним особам сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом , з урахуванням періоду зупинення такого строку давності з 18.03.2020 по 31.07.2023 року (включно). Таким чином, визначення позивача як платника податків за вказаними об`єктами нерухомості є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником об`єкту житлової нерухомості а саме:

- квартири, загальною площею 84,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності 1, право власності з 03.08.2017 року.

Відповідно до пп. 266.7.2 та пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, ГУ ДПС, в автоматичному режимі сформовано податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі ППР), за 2020-2022 роки а саме:

-ППР від 30.06.2025 № 2105220-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 1 764,04 грн., за податковий період 2020 рік;

-ППР від 30.06.2025 №2105219-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 2 241,00 грн., за податковий період 2021 рік;

-ППР від 30.06.2025 №2105218-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 1 942,20 грн., за податковий період 2022 рік.

Контролюючим органом було внесено зміни до ІКС податкового органу, відповідно до підпункту 1.1. рішення Дніпровської міської ради від 19.06.2024 року № 4/52 на підставі посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_2 від 16.10.2023 року відносно об`єкту оподаткування.

Відповідно пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, було сформовано ППР з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік (за податковий період до 16.10.2023 року), тобто податок на нерухоме майно контролюючим органом був нарахований до дати отримання посвідчення НОМЕР_2 видана від 16.10.2023 року., а саме:

-ППР від 14.11.2025 № 2200953-2410-0462-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 1501,47 грн. (Розрахунок додається, де зазначено що нарахування здійснювалося до вересня включно).

Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 за 2020-2023 роки проводився в автоматизованому режимі за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України та у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Вважаючи протиправними зазначені рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про застосування фінансових санкцій, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі ПК України).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування податком є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Відповідно до вимог пп. 14.1.129-1. п. 14.1 ст. 14 ПК України, об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Таким чином, платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а обчислення бази оподаткування здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. Визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об`єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місце розташування об`єкта (тобто адреса будівлі) та тип об`єкта (тобто тип будівлі).

Сторонами не заперечується факт перебування у позивача у власності з 2017 року квартири, загальною площею 84,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності 1.

За правилами пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єкта/об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).

Відповідно пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному ст. 42 ПК України, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єкта/об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється саме контролюючим органом.

Так, на виконання пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, ГУ ДПС, в автоматичному режимі сформовано податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі ППР), за 2020-2022 роки а саме: ППР від 30.06.2025 №2105220-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 1 764,04 грн., за податковий період 2020 рік; ППР від 30.06.2025 №2105219-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 2 241,00 грн., за податковий період 2021 рік; ППР від 30.06.2025 №2105218-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 1 942,20 грн., за податковий період 2022 рік.

Контролюючим органом було внесено зміни до ІКС податкового органу, відповідно до підпункту 1.1. рішення Дніпровської міської ради від 19.06.2024 року № 4/52 на підставі посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_2 від 16.10.2023 року відносно об`єкту оподаткування.

Відповідно пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, було сформовано ППР з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік (за податковий період до 16.10.2023 року), тобто податок на нерухоме майно контролюючим органом був нарахований до дати отримання посвідчення НОМЕР_2 видана від 16.10.2023 року., а саме: -ППР від 14.11.2025 № 2200953-2410-0462-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 1501,47 грн..

Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки вважає, що нього має бути застосована податкова пільга, встановлена рішенням Дніпровської міської ради від 19.06.2024 року № 4/52 у розмірі 100%, адже позивач є учасником бойових дій.

Так, матеріалами адміністративної справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 16 жовтня 2023 року є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Згідно ст. ст. 4, 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно п. 19 ст. 6 Закону №3551 учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 12 Закону №3551 передбачені пільги, які надаються учасникам бойових дій. Пунктом 18 цієї статті вказано, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Однак, зважаючи на надані матеріали справи суд зауважує, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені з урахуванням періоду оподаткування до набуття позивачем статусу учасника бойових дій - 16.10.2023 року, а отже з наведених підстав визнати податкові повідомлення рішення протиправними підстав немає.

Водночас суд погоджується з доводами відповідача стосовно застосування строків давності при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень рішень оскільки згідно п. 266.6.1 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки дорівнює календарному року.

Відповідно до п.п. 266.7.2 ст.266 ПКУ, Податкове/податкові повідомлення - рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з пунктом 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу XX ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу.

Крім того, пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Відповідно 27.05.2022 набрав чинності Закон України від 12 травня 2022 року №2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі Закон №2260), яким внесено зміни, зокрема, до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Згідно з підпунктом 69.9 підпункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, тимчасово до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків встановлених цим підпунктом.

Крім того, відповідно до п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК Уураїни, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Відтак, судом враховуються доводи відповідача, що податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) протягом 1095 календарних днів, з урахуванням періоду зупинення такого строку давності з 18.03.2020 по 31.07.2023 року (включно).

З огляду на вищевикладене судом не було встановлено протиправності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, якими ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки протягом 2020 - 2023 років, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна