Decision № 138659639, 31.07.2026, Kirovohrad District Administrative Court

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5450/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №000041322404 від 15 квітня 2025 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №000041402404 від 15 квітня 2025 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №000041342404 від 15 квітня 2025 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №000041362404 від 15 квітня 2025 року.

В обґрунтування вимог представник позивача вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих та суперечливих висновків податкової перевірки. На думку позивача, контролюючий орган неправильно визначив розмір отриманого доходу, безпідставно включив до нього 207 049,55 грн торгової виручки, не врахував залишки готівкових коштів попередніх періодів та належним чином не дослідив банківські виписки і дані РРО.

Крім того, податковий орган безпідставно виключив із витрат заробітну плату працівників, посади та функції яких безпосередньо пов`язані з ресторанною діяльністю позивача. У розрахунках ДПС містяться арифметичні помилки, невідповідності щодо посад, прізвищ працівників та фактично виплачених сум. Частина додатків і детальних розрахунків до акта перевірки позивачу не була надана, а подані заперечення та первинні документи не отримали належної оцінки.

У зв`язку із помилковим визначенням доходів і витрат позивач вважає похідними та неправомірними донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору, ПДВ і штрафу за нереєстрацію податкових накладних. Тому позивач просить визнати відповідні податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Ухвалою судді від 08.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

28.08.2025, представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. ГУ ДПС у Кіровоградській області заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що документальну планову виїзну перевірку проведено на законних підставах, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідно до встановлених перевіркою порушень.

Відповідач зазначає, що позивач занизила загальний оподатковуваний дохід через невключення 207 049,55 грн торгової виручки, зарахованої на банківський рахунок понад суми готівкового доходу, проведеного через РРО. Розрахунки здійснено на підставі банківських виписок, звітів РРО, податкової звітності та інших документів, наданих самим платником.

Також податковий орган вважає неправомірним включення до витрат заробітної плати працівників, функції яких, на його думку, безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу, а також витрат на м`ясні напівфабрикати, розміщення вакансій і навчальні послуги. Загалом перевіркою встановлено завищення витрат на 1 389 158,04 грн та заниження чистого оподатковуваного доходу на 1 397 353,55 грн.

Крім того, відповідач обґрунтовує донарахування ПДВ тим, що позивач не підтвердила використання окремих товарів, обладнання, будівельних матеріалів і послуг охорони у господарській діяльності, а також не нарахувала ПДВ із частини торгової виручки. У зв`язку з цим не були складені та зареєстровані відповідні податкові накладні.

На підставі викладеного ГУ ДПС вважає податкові повідомлення-рішення законними й обґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив, поданої до суду 02.09.2025, представник позивача зазначив, що наведені у відзиві доводи не спростовують обґрунтування позовної заяви. Щодо суми 207 049,55 грн позивач зазначає, що податковий орган не врахував торгову виручку та перехідний залишок за попередні періоди, оскільки здійснив розрахунок лише з 2020 року. За даними банківських виписок і звітів РРО за 2018 2021 роки перевищення внесеної на рахунок торгової виручки над фактично отриманим готівковим доходом відсутнє.

Також позивач вказує, що витрати на оплату праці працівників були пов`язані з господарською діяльністю та підтверджені трудовими документами і посадовими інструкціями. Водночас у розрахунках ДПС наявні істотні арифметичні розбіжності: різні документи містять різні суми виключеної заробітної плати, а окремі помилки щодо працівників і нарахувань відповідачем не спростовані. Позивач також звертає увагу на непослідовність позиції ДПС, яка визнавала аналогічні витрати за одні роки, але виключала їх за інші.

Позивач стверджує, що витрати на м`ясні напівфабрикати, розміщення вакансій, навчання працівників, обладнання та матеріали безпосередньо пов`язані з підприємницькою діяльністю. На підтвердження використання товарно-матеріальних цінностей додатково подано акти введення в експлуатацію, приймання-передачі, списання, дефектні акти, накази та інвентаризаційний опис.

Окремо позивач указує на суперечності у розрахунку ПДВ: наведені податковим органом складові арифметично не утворюють заявлену суму заниження 150 071 грн. У зв`язку з цим позивач вважає висновки відзиву необґрунтованими та підтримує вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 04.09.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У додаткових письмових поясненнях позивач звернув увагу, що під час судового розгляду представником відповідача визнано наявність помилок у додатках до акта перевірки, а саме: не враховано внесення коштів у сумі 25 000 грн 30.01.2020; суму 5 500 грн від 22.06.2021 зазначено як 500 грн; суму 670 грн від 22.07.2021 зазначено як 60 грн; суму 7 325 грн від 02.08.2021 року зазначено як 325 грн; суму 3 060 грн від 03.09.2021 зазначено як 8 060 грн; суму 2 925 грн від 08.12.2021 зазначено як 7 975 грн.

В додаткових поясненнях відповідач визнав необхідність коригування розрахунку. За уточненим розрахунком загальний оподатковуваний дохід підлягає зменшенню на 28 169,50 грн, а сума за податковим повідомленням-рішенням № 000041362404 повинна становити 253 153,55 грн замість 303 762,50 грн; сума за податковим повідомленням-рішенням № 000041342404 - 21 490,89 грн замість 25 313,55 грн.

26.06.2026 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження, що відображено в протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт господарської діяльності 03.02.2015 року та перебуває на загальній системі оподаткування.

Основним видом економічної діяльності є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10). Додатковими видами діяльності є: 82.99 надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 56.30 обслуговування напоями; 73.11 рекламні агентства; 63.99 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 77.39 надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 29.01.2025 року № 137-п посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 року, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.02.2015 по 31.12.2023 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.03.2025 року № 2147/11-28-24-04/ НОМЕР_1 (т.3 а.с.223-250, т.4 а.с.1-11).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення:

1. пункту 177.2, підпунктів 177.4.1, підпункту 177.4.4 статті 177 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 322 210,13 грн, в тому числі за звітні податкові періоди: 2019 рік 34 109,18 грн, 2021 рік 41 783,35, 2022 рік 56 697,84 грн, 2023 рік 189 815,95 грн, та зменшено за 2020 рік на 196,20 грн;

2. підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 26 850,85 грн, в тому числі за звітні податкові періоди: 2019 рік 2 842,43 грн, за 2021 рік 3 481,95 грн, за 2022 рік 4 724,83 грн, за 2023 рік 15 817,99 грн, та зменшено за 2020 рік на 16,35 грн;

3. пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 «г» статті 198 ПК України, в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 230 745 грн, в тому числі за звітні податкові періоди: за грудень 2019 року на суму 24 973 грн, за січень 2020 року на суму 1 994 грн, за лютий 2020 року 7 197 грн, за березень 2022 року 2 661 грн, за квітень 2020 року 559 грн, за травень 2020 року 4 923 грн, за грудень 2020 року на суму 44 708 грн, за лютий 2022 року 59 565 грн, за квітень 2022 року 1 749 грн, за грудень 2022 року 950 грн, за грудень 2023 року 81 466 грн;

4. пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 210.10 статті 201, пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в частині відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на постачання товарів/послуг на загальну суму 236 839 грн, в тому числі за грудень 2019 року на суму 48 401 грн, грудень 2020 року на суму 44 708 грн, за грудень 2021 року на суму 61 314 грн, за грудень 2022 року на суму 950 грн, за грудень 2023 року на суму 81 466 грн;

5. частину 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пункту 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, в частині заниження суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 128 962,35 грн, в т.ч. за 2018 рік - 32 341,21 грн, за 2021 рік - на суму 53 721,14 грн, за 2022 рік - на суму 42 900 грн;

6. підпункту 16.1.5. підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, в частині не надання на перевірку книги обліку доходів і витрат фізичної особи підприємця за 2018-2019 роки;

7. пункт 287.3 статті 287 ПК України не своєчасна сплата плати за землю за 2023 рік в сумі 283,28 грн;

8. пункту 1 та пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не проведення через реєстратор розрахункових операцій готівкових коштів на загальну суму 207 049,55 грн, у тому числі за 2020 рік на суму 191 679,05 грн та за 2021 рік на суму 15 370,50 грн;

9. підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ ПК України, а також п.п.49.2-1 статті 49 ПК України платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов`язані за кожний встановлений ПК України звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді, а саме:

несвоєчасне подання декларацій акцизного податку за:

- серпень 2018 року (Кіровоградський р-н., код 1108), фактично декларацію подано 29.03.2019, реєстраційний номер 17353216;

- січень 2019 року (Кіровоградський р-н., код 1108), фактично декларацію подано 29.03.2019, реєстраційний номер 17353212;

- квітень 2021 року (Сумська ДПІ, код 1819), фактично декларацію подано 02.06.2021, реєстраційний номер 9144379767;

- лютий 2022 року (Кіровоградський р-н., код 1108), фактично декларацію подано 26.03.2022, реєстраційний номер 9044303334;

- лютий 2022 року (Кропивницька ДПІ, код 1123), фактично декларацію подано 26.03.2022, реєстраційний номер 9044303331;

- лютий 2022 року (Сумська ДПІ, код 1819), фактично декларацію подано 26.03.2022, реєстраційний номер 9044303333;

- липень 2023 року (Черкаська ДПІ, код 2301), фактично декларацію подано 06.09.2023, реєстраційний номер 9227510249;

- липень 2023 року (Дніпровська ДПІ, код 462), фактично декларацію подано 06.09.2023, реєстраційний номер 9227514329;

- неподання декларацій акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами за період квітень 2020 року (Кропивницька ДПІ, код 1108, 1123);

10. підпункту 214.1.4. пункту 214.1 статті 214 ПК України в частині заниження бази оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу підакцизних товарів за січень грудень 2018 року 304,00 грн, за січень, лютий, травень 2019 року 55,00 грн, за лютий, травень, липень 2020 року 215,00, що привело до несплати 574,00 грн акцизного податку.

Не погодившись із висновками акта перевірки, позивач подала заперечення разом із додатковими первинними документами. За результатами розгляду заперечень відповідач листом від 08.04.2025 року № 4890/6/11-28-24-04-09 (т.4 а.с.12-26) частково змінив висновки акта, його висновки виклав в наступній редакції:

1. пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.4 статті 177 ПК України, в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 251 523,63 грн, в тому числі за звітні податкові періоди: 2019 рік 34 109,18 грн, 2021 рік 41 783,35, 2022 рік 56 697,84 грн, 2023 рік 118 933,26 грн, та зменшено за 2020 рік на 196,20 грн;

2. підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 20 960,31 грн, в тому числі за звітні податкові періоди: 2019 рік 2 842,43 грн, за 2021 рік 3 481,95 грн, за 2022 рік 4 724,83 грн, за 2023 рік 9 911,10 грн, та зменшено за 2020 рік на 16,35 грн;

3. пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 «г» статті 198 ПК України, в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 150 071 грн, в тому числі за звітні податкові періоди: за грудень 2019 року на суму 24 973 грн, за січень 2020 року на суму 1 994 грн, за лютий 2020 року 7 197 грн, за березень 2022 року 2 661 грн, за квітень 2020 року 559 грн, за травень 2020 року 4 923 грн, за грудень 2020 року на суму 44 708 грн, за лютий 2022 року 59 565 грн, за квітень 2022 року 1 749 грн, за грудень 2022 року 950 грн, за грудень 2023 року 792 грн;

4. пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 210.10 статті 201, пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на постачання товарів/послуг на загальну суму 156 165 грн, в тому числі за грудень 2019 року на суму 48 401 грн, грудень 2020 року на суму 44 708 грн, за грудень 2021 року на суму 61 314 грн, за грудень 2022 року на суму 950 грн, за грудень 2023 року на суму 792 грн.

Всі інші висновки, які викладені в пунктах 5, 6, 7, 8, 9, 10 розділу ІІІ Акту документальної планової виїзної перевірки від 04 березня 2025 року №2147/11-28-24-04/3404311542, залишено без змін.

На підставі висновків акта перевірки, з урахуванням результатів розгляду заперечень, 15.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято, зокрема, оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №000041322404 на загальну суму 187 518,75 грн за порушення пункту 187.1 ст. 187, пункту 198.5 «г» ст.198 ПК України (т.4 зв.б. а.с.45-46);

- податкове повідомлення-рішення №000041402404 на загальну суму 8 820,84 грн за порушення ст. 201, пункту 120-1.1 ст. 120 ПК України, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.10 ст. 201, пункту 69.1 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (т.4 а.с.44-45);

- податкове повідомлення-рішення №000041342404 на загальну суму 25 313,55 грн за порушення пункту 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України (т.4 а.с.47-48);

- податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2025 року №000041362404 на загальну суму 303 762,50 грн за порушення пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.4 ст. 177 ПК України (т.4 зв.б.а.с.48-49).

За результатами адміністративного оскарження рішеннями Державної податкової служби України від 04.07.2025 року скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1 а.с.33-36).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Абз.1 п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.04.2025 року № 000041362404 на загальну суму 303 762,50 грн за порушення пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.4 ст. 177 ПК України суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктами 177.4.1 та 177.4.2 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством.

З матеріалів справи встановлено, що при проведенні перевірки відповідачем встановлено розбіжність між отриманими готівковими коштами та поповненням розрахункового рахунку в установі банку з призначенням платежу «торгова виручка за період» на загальну суму 207 049,55 грн, а саме: за 2020 рік розбіжність складає +191 679,05 грн; за 2021 рік розбіжність складає + 15 370,50 грн.

Разом з тим вказаний розрахунок виконано без послідовного врахування руху коштів у межах усього перевіреного періоду та без урахування перехідного залишку готівкової виручки, сформованого у попередніх періодах.

Так, позивачем до позовної заяви додано складену ним таблицю у вигляді загального підсумку, а саме: зведена таблиця щодо виторгів РРО, виторгів по терміналам та поповнення розрахункового рахунку з призначенням «торгова виручка» за період 2018 2021 роки.

Як вбачається з цієї таблиці, за даними позивача, на кінець 2021 року залишок торгівельної виручки становить 212 948,17 грн.

Суд враховує, що внесення фізичною особою-підприємцем на власний банківський рахунок коштів, раніше оприбуткованих через РРО, не утворює нового доходу. Для повторного включення таких коштів до загального оподатковуваного доходу контролюючий орган повинен встановити джерело їх походження та довести, що відповідні суми раніше не враховувалися при визначенні доходу. Саме по собі формулювання призначення платежу «торгова виручка» такого висновку не підтверджує.

Необхідно зазначити, що об`єктом оподаткування фізичної особи-підприємця є фактично отриманий чистий оподатковуваний дохід, визначений як різниця між виручкою та документально підтвердженими витратами.

Отже, одна й та сама виручка, спочатку оприбуткована через РРО, а надалі внесена на власний рахунок, не може враховуватися повторно без доведення контролюючим органом іншого економічного джерела відповідних коштів.

Крім того, відповідачем визнано арифметичні помилки щодо операцій 30.01.2020 року, 22.06.2021 року, 22.07.2021 року, 02.08.2021 року, 03.09.2021 року та 08.12.2021 року. Вказані помилки безпосередньо впливають на суму доходу, яка покладена в основу визначення грошового зобов`язання.

Щодо витрат на оплату праці суд зазначає, що позивачем надано накази про прийняття працівників на роботу, штатні документи, розрахункові відомості та посадові інструкції. Функції кухаря, менеджера, експедитора, завідувача господарства, інспектора з кадрів, фахівця з найму робочої сили та організатора культурно-дозвіллєвої діяльності за своїм змістом пов`язані з організацією ресторанної діяльності, забезпеченням персоналом, постачанням, утриманням приміщень та обслуговуванням відвідувачів.

Контролюючим органом не доведено фіктивності трудових відносин, невиконання працівниками трудових функцій чи спрямування виплачених сум на особисті потреби позивача. Натомість під час розгляду справи представник відповідача визнав помилкове виключення частини витрат на оплату праці, зокрема за посадою інспектора з кадрів, а також помилки у персоніфікованому розрахунку заробітної плати.

Крім того, підпункт 177.4.2 пункту 177.4 статті 177 ПК України прямо відносить до складу витрат витрати на оплату праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку. Вирішальними для такого обліку є реальність трудових відносин, документальне підтвердження виплат та зв`язок виконуваних працівниками функцій із господарською діяльністю. Саме по собі суб`єктивне судження контролюючого органу про недоцільність окремої посади не замінює доказів відсутності такого зв`язку.

Також відповідач визнав помилки при визначенні інших витрат за 2023 рік. Після врахування актів списання матеріалів на суму 403 370,31 грн сума завищення інших витрат, за власним уточненим розрахунком контролюючого органу, не відповідає сумі, покладеній в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 000041362404 прийнято на підставі розрахунку, який містив істотні помилки у вихідних даних щодо доходів і витрат. Наданий відповідачем у ході розгляду справи новий розрахунок не може свідчити про правомірність рішення на момент його прийняття. Суд не уповноважений підміняти контролюючий орган та визначати іншу суму грошового зобов`язання за зміненими в суді підставами і розрахунками та самостійно визначати іншу підставу або новий розмір податкового зобов`язання замість суми, визначеної у спірному рішенні.

Тому поданий відповідачем під час судового розгляду уточнений розрахунок не усуває дефектів оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не надає суду повноважень замінити визначене контролюючим органом грошове зобов`язання іншим розрахунком.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 15.04.2025 року № 000041362404 не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.04.2025 року № 000041342404 на загальну суму 25 313,55 грн за порушення пункту 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України суд зазначає наступне.

Підпунктом 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України визначено платників військового збору, а підпунктом 1.2 цього пункту встановлено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Таким чином, для фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування база військового збору визначається виходячи з чистого оподатковуваного доходу.

Оскільки визначення військового збору здійснено на підставі тієї самої бази чистого оподатковуваного доходу, яка містить встановлені судом арифметичні та методологічні помилки, податкове повідомлення-рішення № 000041342404 має похідний характер від податкового повідомлення-рішення № 000041362404.

Враховуючи дані обставини суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 15.04.2025 року № 000041342404 прийнято без належного визначення бази оподаткування, а отже підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.04.2025 року № 000041322404 на загальну суму 187 518,75 грн за порушення пункту 187.1 ст. 187, пункту 198.5 «г» ст.198 ПК України суд зазначає наступне.

При оцінці цього рішення суд ураховує, що похідні податкові наслідки можуть вважатися правомірними лише за умови належного доведення основної оподатковуваної операції та правильного визначення її бази.

Суд враховує, що у даній справі вихідні суми доходу та витрат визначені з арифметичними й методологічними помилками, а отже, похідні донарахування з ПДВ та штрафні санкції також не можуть вважатися обґрунтованими.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

За операціями з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості застосовується касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

За приписами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, необхідною передумовою застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України є встановлення конкретного факту використання товару, послуги чи необоротного активу поза межами господарської діяльності. Саме по собі найменування товару або посилання на основний КВЕД платника податку не є достатнім доказом такого використання.

Контролюючим органом донараховано податкові зобов`язання з двох основних підстав: у зв`язку з включенням до оподатковуваних операцій суми, визначеної як додаткова торговельна виручка, та у зв`язку з ненарахуванням компенсуючих податкових зобов`язань за окремими товарами, обладнанням і послугами, які відповідач визнав використаними поза господарською діяльністю.

Висновок про наявність додаткової торговельної виручки ґрунтується на тому самому розрахунку, помилковість якого встановлена судом під час оцінки податкового повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб. Визнані відповідачем помилки у реєстрах безпосередньо змінюють базу оподаткування податком на додану вартість.

Щодо товарів, обладнання та послуг суд враховує, що основним видом діяльності позивача є діяльність ресторанів та надання послуг мобільного харчування. Кухонне обладнання, м`ясо і напівфабрикати, будівельні матеріали для облаштування місць здійснення діяльності та послуги охорони за своїм функціональним призначенням можуть бути безпосередньо пов`язані з такою діяльністю.

Відповідач не провів інвентаризацію, не встановив фактичної нестачі конкретних товарно-матеріальних цінностей, не визначив дату та спосіб їх вибуття, не навів доказів використання у приватних цілях або в неоподатковуваних операціях. Висновок зроблено переважно з мотивів ненадання окремих пояснень та без дослідження наданих позивачем актів введення в експлуатацію, списання і документів щодо місць здійснення діяльності.

Враховуючи дані обставини суд вважає, що відповідачем не доведено сукупності юридичних фактів, необхідних для застосування пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Податкове повідомлення-рішення від 15.04.2025 року № 000041322404 прийнято без належного встановлення фактичних обставин, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.04.2025 року № 000041402404 суд зазначає наступне.

При оцінці цього рішення суд ураховує, що похідні податкові наслідки можуть вважатися правомірними лише за умови належного доведення основної оподатковуваної операції та правильного визначення її бази.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Штраф за відсутність реєстрації податкових накладних застосовано як наслідок висновків про існування операцій, за якими позивач мала нарахувати податкові зобов`язання. Оскільки відповідач не довів ані наявності додаткової неоприбуткованої виручки у визначеному розмірі, ані факту негосподарського використання придбаних товарів, послуг та необоротних активів, відсутня належно встановлена база для складання відповідних податкових накладних.

Враховуючи похідний характер відповідальності за нереєстрацію податкових накладних та недоведеність основного податкового порушення, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 15.04.2025 року № 000041402404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що у даній справі істотні помилки у розрахунках були визнані контролюючим органом лише під час судового розгляду, після прийняття податкових повідомлень-рішень та завершення процедури адміністративного оскарження.

Наведене свідчить, що оскаржувані рішення не ґрунтувалися на повному і достовірному встановленні обставин, які мають значення для визначення податкових зобов`язань. Новий розрахунок, складений під час розгляду справи, не усуває допущених при прийнятті рішень порушень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 12112,00 грн судового збору.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, здійснює розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Кіровоградській області, у складі якого утворено Комісію, що прийняла оскаржуване рішення, які судом визнано протиправним та скасовано, у розмірі 12112,00 грн.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 15.04.2025 року № 000041322404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 15.04.2025 року № 000041402404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 15.04.2025 року № 000041342404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 15.04.2025 року № 000041362404.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області судовий збір у розмірі 12112,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА