Decision № 138658237, 31.07.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Справа № 160/22715/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Ількова В.В., при секретарі: за участі: представників позивача: представника відповідача: Мартіросян Г.А., Таранової У.В., Ягольник Д.О., Безгінової Т.В., Фокіної О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить:

підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 30.07.2026 року позов залишено без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.07.2026 року прийнято заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків у справі №160/22715/26 до розгляду, з особливостями передбаченими ст. 283 КАС України та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.07.2026 року.

31.07.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву позивача. Разом із відзивом подано клопотання про витребування доказів.

31.07.2026 року позивачем долучені додаткові докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 31.07.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування заяви зазначено, що при проведенні фактичної перевірки платника податків була здійснена розрахункова операція без застосування реєстратора розрахункових операцій, що стало підставою для винесення рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідачем надано відзив на заяву, у якому платник податків заперечив проти задоволення вимог заяви.

Зазначив, що у направленні на у матеріалах відсутні будь-які докази того, що « ОСОБА_2 » перебуває з ФОП ОСОБА_1 у трудових чи цивільно правових відносинах, є його працівником, «касиром», «продавцем» або уповноваженим представником, наділеним правом вирішувати питання допуску до перевірки, надання документів чи проведення інвентаризації.

Також у матеріалах справи відсутні докази того, що « ОСОБА_2 » була присутня за адресою фактичної перевірки. Віднесення даної особи в актах до «касира ФОП ОСОБА_1 » є нічим не підтвердженим припущенням перевіряючих.

Вказують, що відмова неідентифікованої та неуповноваженої особи не може вважатися відмовою платника податків (його посадових осіб чи уповноважених представників) у розумінні пп. 94.2.8 п. 94.2 ст. 94 ПК України. Юридичний факт, з яким заявник пов`язує застосування арешту, щодо відповідача не доведений, а тому заява не підлягає задоволенню.

Відповідач також посилається на відсутність належної правової підстави для проведення фактичної перевірки за пп. 80.2.3 ПК України.

Заявник не довів наявності належної та реальної підстави для призначення перевірки за пп. 80.2.3 ПК України.

Проведення перевірки без належної правової підстави робить протиправними всі похідні від неї дії тадокументи (акти недопуску, письмову вимогу тощо), а відтак протиправним є і застосований на їх основі адміністративний арешт майна.

З огляду на вищенаведене, заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна задоволенню не підлягає.

Також, відповідач вказує на недотримання Заявником умов для початку фактичної перевірки, оскільки місцем проживання (реєстрації) ФОП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , тоді як перевірка проводилась за іншою адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач у ході перевірки фізично присутнім не був, наказ, направлення та письмова вимога йому не пред`являлись і не вручались.

Також, посилається на недоведеність факту проведення розрахункової операції, яка вимагає застосування РРО (спростування підстави адмінарешту за пп. 94.2.4 ПК України.

Вказує, також, що підстава адміністративного арешту майна за пп.94.2.8 ПК України (відмова від інвентаризації ТМЦ, коштів) не підтверджена письмовою вимогою контролюючого органу.

Отже, відповідач, посилаючись на наведені вище обставини просив відмовити у задоволені заяви.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі ст. 191, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75. ст. 75, п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80, п.п.69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами), 28.07.2026 року фахівцями Головного управління ДГІС у Дніпропетровській області здійснено вихід з метою проведення фактичної перевірки автосалону за адресою: АДРЕСА_2 , щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У результаті виходу, посадовими особами позивача було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться автосалон « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює фінансово-господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Фахівцями відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було здійснено контрольно-розрахункову операцію з покупки електричного скутера. Продавець яка здійснила контрольно-розрахункову операцію фіскальний чек не надала.

Продавцем ОСОБА_2 було надано рахунок на оплату №695 від 28.07.2026 року.

Фахівцями відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області продавцю ОСОБА_2 були пред`явлені службові посвідчення, направлення на перевірку від 28.07.2026 № 7661, № 7658, №7659, №7660 та надано копію Наказу на проведення фактичної перевірки автосалону за адресою: АДРЕСА_2 від 24.07.2026 № 4828-п.

Продавцем ОСОБА_2 від підпису в направленнях на перевірку від 28.07.2026 №7661, №7658, №7659, №7660 відмовлено, про що складено відповідний акт.

Також, відмовлено у допуску до перерахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків та проведення зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей.

Фахівцями відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було залишено письмову вимогу щодо надання документів.

Отже, 28.07.2026 року продавець ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , відмовила в перерахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків та зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, документи згідно письмової вимоги перевіряючим ненадані на початок фактичної перевірки призначеної за наказом від 24.07.2026 № 4828-п напідставі пп. 191.1.4, пп. 191.1.8 п. 191.1 ст. 191, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75. ст. 75, пп.80.2.3, п. 80.2 ст. 80, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями).

Також, податковим органом було встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутні належним чином зареєстровані РРО/ПРРО для проведення розрахунків в готівковій та/або безготівковій формі, що підтверджується інформацією з баз податкового органу.

На підставі вищевказаного було складено звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Враховуючи відсутність належним чином зареєстрованого ПРРО/РРО та відмову в перерахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків та зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, беручи до уваги, що адміністративний арешт як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його зобов`язань застосовується на 24 години, що не в повній мірі спонукає відповідача до виконання таких обов`язків, просять суд підтвердити умовний адміністративний арешт майна ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України, контролюючий орган звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано у випадку якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Пунктами 94.3 та 94.4 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 лютого 2023 року у справі №640/17091/21 сформував такий правовий висновок: «оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб`єктом, який здійснює перевірку об`єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб`єктів владних повноважень».

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.2 пункту 80.2. ст. 80 ПК України унормовано, що у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/ позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, наведеними нормами передбачено алгоритм дій контролюючого органу по прибуттю до місця проведення фактичної перевірки: уповноважені особи контролюючого органу повинні пред`явити суб`єкту господарювання службові посвідчення, наказ та направлення на проведення перевірки. Після цього, в разі якщо суб`єкт господарювання відмовив контролюючому органу у допуску до проведення перевірки, останнім складається акт про відмову у допуску до проведення перевірки.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Так, згідно матеріалів справи, на підставі ст. 191, ст. 20, пп. 75.1.3 п.75. ст. 75, п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80, п.п.69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами), 28.07.2026 року фахівцями Головного управління ДГІС у Дніпропетровській області здійснено вихід з метою проведення фактичної перевірки автосалону за адресою: місто Дніпро, вул. Донецьке шосе, буд. 22, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У результаті виходу, посадовими особами позивача було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться автосалон «ЕЛЕКТРИЧКА», де здійснює фінансово-господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

При цьому, слід вказати, що позивач не володіє та не знає інформацію щодо видів здійснення діяльності відповідача.

У наказі про проведення фактичної перевірки автосалону за адресою: м. Дніпро, Донецьке шоссе, буд. 22 від 24.07.2026 № 4828-П позивач посилається на пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, за яким фактична перевірка може здійснюватися виключно за наявності письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

Позивачем під час розгляду справи в судове засідання було надано заяву від 20.07.2026 року, яка звернута до податкового органу, щодо здійснення перевірки в автосалоні, яка була надіслана, як пояснив позивач в судовому засіданні через скриньку.

Вказану заяву позивачем не було долучено до заяви при зверненні до суду, вказана заява була надана в судове засідання під час розгляду справи.

Фактично перевірки податковим органом мала бути здійснена, зокрема всього автосалону за адресою АДРЕСА_2 , а не безпосередньо відповідача, зокрема за іншою адресою.

Так, матеріалів справи, фахівцями відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було здійснено контрольно-розрахункову операцію з покупки електричного скутера. Вказують, що продавець яка здійснила контрольно- розрахункову операцію фіскальний чек не надала.

Продавцем ОСОБА_2 було надано рахунок на оплату №695 від 28.07.2026 року.

Фахівцями відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області продавцю ОСОБА_2 були пред`явлені службові посвідчення, направлення на перевірку від 28.07.2026 №7661, №7658, №7659, №7660 та надано копію Наказу на проведення фактичної перевірки автосалону за адресою: АДРЕСА_2 від 24.07.2026 № 4828-п.

Продавцем ОСОБА_2 від підпису в направленнях на перевірку від 28.07.2026 №7661, № 7658, №7659, №7660 відмовлено, про що складено відповідний акт.

Також, відмовлено у допуску до перерахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків та проведення зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей.

Позивач вказує, що 28.07.2026 року продавець ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , відмовила в перерахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків та зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, документи згідно письмової вимоги перевіряючим ненадані на початок фактичної перевірки призначеної за наказом від 24.07.2026 № 4828-п напідставі пп. 191.1.4, пп. 191.1.8 п. 191.1 ст. 191, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75. ст. 75, пп.80.2.3, п. 80.2 ст. 80, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями).

Отже, фактично усі дії з недопуску посадових осіб податкового органу вчинені особою, зазначеною в матеріалах справи як « ОСОБА_2 ».

У самому Акті недопуску працівників від 28.07.2026 № 2283/04-36-Ж6-07-08/РРО/ НОМЕР_1 зафіксовано, що вказана особа паспорт та РНОКПП не надала.

Тобто, слід вказати про те, що позивач фактично не встановив і не ідентифікував особу, дії якої поклав в основу висновку про недопуск.

Отже, посадові особи позивача не були допущені до «перерахунку коштів та інвентаризації ТМЦ» не відповідачем, а іншою особою, яка начебто проводила розрахункову операцію.

При цьому, фактично зазначена особа не була наділена відповідачем повноваженнями вирішувати питання щодо допуску до проведення перевірки і надання певних документів.

Відповідач у відзиві та під час розгляду справи, вказав про те, що йому не відома така особа як « ОСОБА_2 ».

У матеріалах відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 перебуває з ФОП ОСОБА_1 у трудових чи цивільно правових відносинах, є його працівником, «касиром», «продавцем» або уповноваженим представником, наділеним правом вирішувати питання допуску до перевірки, надання документів чи проведення інвентаризації.

Враховуючи наведене, слід вказати про те, що відмова неуповноваженої особи не може вважатися відмовою платника податків (його посадових осіб чи уповноважених представників) у розумінні пп. 94.2.8 п.94.2 ст. 94 ПК України.

Також, слід вказати про те, що під час розгляду справи, встановлено, що місцем проживання (реєстрації) ФОП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , тоді як перевірка проводилась за іншою адресою АДРЕСА_2 , при цьому доказів про те, що ФОП ОСОБА_1 здійснює фактичну господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , матеріли справи не містить.

Під час розгляду справи, встановлено, що відповідач у ході перевірки фізично присутнім не був, наказ, направлення та письмова вимога йому не пред`являлись і не вручались.

Доказів зворотнього позивач суду не надано, а отже за відсутності доказів пред`явлення (вручення) відповідачу чи його уповноваженому представнику наказу, направлень і службових посвідчень допуск до перевірки у розумінні п. 81.1 ст. 81 ПК України не розпочинався, а отже «недопуск» як юридичний факт, який ставиться в провину Відповідачу, та підстави для адміністративного арешту його майна в даному випадку відсутні.

Рахунок на оплату №695 від 28.07.2026 не є належним доказом порушення податкового законодавства відповідачем, оскільки, як вже зазначалось, що рахунок №695 виписаний особою « ОСОБА_2 », тобто неуповноваженою особою.

Таким чином, судом встановлено, що контролюючим органом було допущено порушення процедури проведення фактичної перевірки.

Всі інші доводи учасників справи є такими, що не спростовують висновків суду, наведених у мотивувальній частині даного рішення.

При цьому, також, слід вказати про те, що відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПКУ адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Відповідно, такий захід становить втручання у право особи мирно володіти своїм майном та має застосовуватися з дотриманням принципу пропорційності (ст. 2 КАС України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Такий захід має бути належним, необхідним і співмірним меті.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (п. 94.4 статті 94 ПК України). Згідно з пунктом 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

При цьому, позивачем належно не обґрунтувано, чому за наведених обставин ним обрано саме такий винятковий захід, як арешт на все майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За таких обставин заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків, без задоволення.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 272, 283 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків залишити без задоволення.

Позивач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).

Відповідач: ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 31.07.2026 року.

Суддя В.В. Ільков