Court ruling № 138658173, 31.07.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 липня 2026 рокуСправа № 160/5624/26 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при перерахунку пенсії з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.03.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2023 року перерахунок і виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» без обмеження індексацією, яка проведена з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.03.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску в частині вимог з 01.03.2023 до 05.09.2025.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що тільки у січні 2026 ОСОБА_1 позивач вирішив звернутись до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з метою отримання інформації щодо проведення щорічної індексації пенсії. Після отримання відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 11.02.2026, позивач виявив тривале правопорушення, що суттєво обмежувало його права протягом чотирьох років. Позивач з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24 зазначає, що при вирішенні питання дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Позивач наголошує, що про наявність порушення з оку пенсійного органу він дізнався лише у лютого 2026. Водночас, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Також, позивач посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 в частині триваючого правопорушення.

Ухвалою суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

В ухвалі зазначено, що питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду буде розглянуто після отримання від відповідача відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.

Суд зазначає, що спірні у цій справі відносини виникли з питання не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.03.2026 без застосування обмежень максимального розміру індексації.

Право громадян на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Звернувшись до суду з цим позовом 06.03.2026 позивач заявив вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 01.03.2023, з урахуванням змін коефіцієнта.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2023 -2026 роках позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Звернувшись до суду з цим позовом 06.03.2026, позивач заявив позовні вимоги з 01.03.2023, у зв`язку із чим, на підставі вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 06.09.2026 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 01.03.2023.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Долучена до позовної копія листа відповідача від 11.02.2026 №14350-5138/Ш-01/8-1200/26 не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав.

21.10.2025 у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду та прийшов до висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі №420/19263/24.

Щодо посилань позивача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 та від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24, суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24 сформульовано правовий висновок про те, що у разі пропуску особою шестимісячного строку звернення до адміністративного суду позов у відповідній частині підлягає поверненню. Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано повернули позов у частині вимог за період з 01.07.2021 по 29.02.2024 у зв`язку з пропуском встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду. При цьому Суд зазначив, що доводи позивачки про незастосування строку звернення до суду до заявлених вимог ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм КАС України.

Водночас, постанова Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 ухвалена за інших фактичних обставин. У зазначеній справі позовні вимоги були заявлені в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а тому питання пропуску такого строку не було предметом спору та не впливало на вирішення справи по суті.

Таким чином, наведені позивачем правові висновки Верховного Суду не спростовують висновку суду про пропуск ним встановленого законом строку звернення до адміністративного суду. Навпаки, правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24, підтверджує необхідність застосування шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд дійшов висновку про порушення позивачем 6-місячного строку звернення до суду.

Також суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Крім того, суд зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно з частиною 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог з 01.03.2023 до 05.09.2025 та необхідність залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог з 01.03.2023 до 05.09.2025.

Керуючись статтями 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог з 01.03.2023 до 05.09.2025 - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар