Court ruling № 138657330, 31.07.2026, Prydniprovskyi District Court of Cherkasy City

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10290/14-к

Номер провадження 1-в/711/53/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

представника скаржника - адвоката ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання представника заявника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 , зацікавлена особа: Другий відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого листа №711/10290/14-к виданого 24.04.2025 Придніпровським районним судом м. Черкаси таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 адвокат ОСОБА_3 , звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси (Документ сформований в системі «Електронний суд») в інтересах ОСОБА_5 , зацікавлена особа: Другий відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого листа №711/10290/14-к виданого 24.04.2025 Придніпровським районним судом м. Черкаси таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування клопотання/заяви зазначає, що на виконання вироку від 04.02.2015 (суддя ОСОБА_1 ), який набрав законної сили 17.04.2015 Придніпровським районним судом м. Черкаси, 24.04.2015 виданий виконавчий лист №711/10290/14-к про конфіскацію майна, що є особистою власністю скаржника, як на той час засудженого.

Виконавчий лист пред`явлений до примусового виконання та перебував на виконанні у Придніпровському відділі ДВС у м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області. Постановою державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у місті Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ВП 53639945 від 28.07.2017 у відповідності до п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий лист №711/10290/14-к від 24.04.2015 про конфіскацію майна, що є особистою власністю скаржника, повернуто стягувачу.

У постанові заначено, що виконавчий лист може бути повторно пред`явлений в строк до 24.04.2015 р.

У виконавчому листі наявні відмітки держаного виконавця:

а) 12.08.2016 п.2 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження";

б) від 28.07.2017 п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження".

Оригінал виконавчого листа знаходиться в матеріалах справи №711/10290/14- к та повторно до примусового виконання не пред`являвся.

Встановивши, що у Єдиному реєстру боржників, наявний запис ВП 53639945 про ОСОБА_5 , як боржника, 30.11.2023 останній звернувся із заявою до Другого відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про вилучення відомостей про нього як боржника з Єдиного реєстру боржників (далі також Реєстр).

У відповідь на заяву Другим відділом ДВС у м. Черкаси ЦМУЮ (м. Київ) надано відповідь від 13.12.2023 № 37856/26.21-47/161741 про відсутність підстав для вилучення відомостей про нього з Єдиного реєстру боржників.

У відповіді наведенні мотиви відмови, які полягають в тому, що: виконавчі провадження № 53639945та №54577329 завершені з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуте стягнення, а вжитими державним виконавцем заходами не вдалося виявити у боржника ліквідного майна для звернення на нього стягнення.

Вказана підстава завершення виконавчого провадження, не належить до визначених у ч.7 ст.9 Закону України "Про виконавче провадження" підстав для виключення відомостей про боржника з Реєстру. У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню … арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч.4 ст. 40 Закону № 1404-VIII).

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII).

Вищевказана ч.4 ст.40 Закону № 1404-VIII містить відсилання до ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII в цілому, з усіма її підпунктами, без застереження, в т.ч. і підпунктом 2 в якому йде мова про таку підставу повернення виконавчого документа як: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.2 ч.1 ст.40 Закону №1404-VIII в діючій редакції).

З аналізу положень Закону №1404-VIII таким випадками є:

а) ч.5 ст.37 Закону №1404-VIII: Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону;

б) ч.1 ст.41 Закону №1404-VIII: У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Випадки для відновлення виконавчого провадження визначені також у Наказі Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 розділу XV "Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження" де зазначено:

За заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають: втрачене виконавче провадження або його матеріали; знищене виконавче провадження у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов`язана виконати рішення національного суду; виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на території, на якій ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованій, інформація про які міститься в Переліку.

Жодної із перелічених підстав на сьогодні не існує, тому виконавче провадження ВП №53639945 в силу абз.2 ч.1 ст.40 Закону №1404-VIII не може бути розпочате, відповідно і не можуть існувати відомості про скаржника як боржника у Єдиному реєстру боржників.

Однак і виключення відомостей із Єдиному реєстру боржників про ОСОБА_5 не можливо, що встановлено Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі №580/12260/23 за позовом ОСОБА_5 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно ОСОБА_5 , як боржника у виконавчих провадженнях № 53639945 та № 54577329.

У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 вказано: Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що оскільки виконавчі документи для примусового виконання стягувачем повторно не пред`являлись і строк для їх повторного пред`явлення закінчився та відсутні судові рішення про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а також враховуючи, що матеріали виконавчих проваджень знищені, то подальше перебування позивача у статусі постійного боржника у зв`язку із наявністю у Єдиному реєстрі боржників відомостей, внесених при відкритті зазначених виконавчих проваджень, є невиправданим та непропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті. Тому, наслідки, передбачені частиною 7 статті 9 Закону № 1404 VIII, мають бути застосовані до позивача, оскільки він перестав бути боржником у розумінні цього Закону.

У справі № 580/12260/23 встановлені преюдиційні факти: а) що вжитими державним виконавцем заходами не вдалося виявити у боржника ліквідного майна для звернення на нього стягнення; б) виконавчі документи для примусового виконання стягувачем повторно не пред`являлись; в) строк для їх повторного пред`явлення закінчився та відсутні судові рішення про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачам є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч.1 ст.12 Закону № 1404-VIII).

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: попущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (п.2 ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII).

Матеріли справи, не містять відомостей, що після 28.07.2017 р., держава, як стягувач, повторно пред`явила виконавчий документ до виконання, тому на сьогодні сплинув строк на повторне пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, відповідно, вказаний виконавчий документ в силу п.2 ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII є таким, що не підлягає до виконання, оскільки 28.07.2020 строк на його повторне пред`явлення сплив.

У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження (ч.3 ст.535 КПК України).

Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку (п.14 ч. 1 ст. 537 КПК України).

Оскілки норма ст.357 КПК України прямо не передбачає питання щодо визнання виконавчого документу таким, що не піддягає до виконання то таке питання відноситься до інших питань і піддягає вирішенню судом який ухвалив вирок.

Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом (ч.1 ст.539 КПК України).

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу (п.4 ч.2 ст. 539 КПК України).

В той же час, як вказано вище, в силу положень ч. 4 ст.40 Закону №1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників в разі встановлення, що виконавчий документ не підлягає виконанню.

Вказане зумовило необхідність звернення до суду з даною заявою про визнанням виконавчого документу таким, що не підлягає до виконання, оскілки таке визнанням наддасть можливість виключити відомості про ОСОБА_5 із Єдиного реєстру боржників.

За вказаних обставин, наявність відомостей у Єдиному реєстру боржників, відносно заявника, із заходу забезпечення виконавчих дій перетворився на неправомірне обмеження його права.

Норми КПК України не регулюють вказаного питання то підлягає застуванню аналогія за найбільш побідною нормою до ст.342 ЦПК України "Виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню". Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (ч.1 ст.342 ЦПК України). Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.3 ст. 342 ЦПК України).

Тому сам з інших причини, які описані вище виконавчий лист № 711/10290/14-к виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси, є таким, що не підлягає виконання, в силу пропуску строку для його повторного пред`явлення.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.342 ЦПК України, ст.ст.535, 537, 539 КПК України, представник заявника просить визнати виконавчий лист №711/10290/14-к виданий 24.04.2015 Придніпровським районним судом м. Черкаси про конфіскацію майна, що є особистою власністю засудженого ОСОБА_5 таким, що не підлягає виконанню.

Представник заявника ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання/заяву підтримав повністю, просив визнати виконавчий лист №711/10290/14-к виданий 24.04.2015 Придніпровським районним судом м. Черкаси про конфіскацію майна, що є особистою власністю засудженого ОСОБА_5 таким, що не підлягає виконанню. Двічі направлявся до виконання виконавчий лист №711/10290/14-к про конфіскацію майна, однак, будь-яке майно, що підлягало б конфіскації не встановлено. Таким чином, двічі повертався документ щодо неможливості його виконання. Щоб поновити права боржника це єдиний можливий варіант визнання документу по виконанню таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання, вказав, що виконавче провадження відкрите кінець 2016-2017 року. Підтвердження виключної неможливості виконання суду не надано. Вважає неналежним зверненням із даного питання у порядку виконання вироку.

До початку судового засідання представник Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_6 подала клопотання в якому просила розглянути справу на розсуд суду та без участі представника.

Заслухавши представника заявника, заперечення прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи клопотання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов до наступних висновків.

Так, вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.02.2015 у справі №711/10290/14-к, ОСОБА_5 засудженого за ч.2 ст.307, ч.1 ст.317, ч.1 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є особистою власністю засудженого (т.1 а.с. 110-113).

17.04.2015 вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.02.2015 набрав законної сили (т.1 ст.158).

На виконання вказаного вироку Придніпровським районним судом м. Черкаси 24.04.2015 виданий виконавчий лист про конфіскацію майна, яке є особистою власністю засудженого ОСОБА_5 (т.1 а.с.159).

28.07.2017 державним виконавцем ОСОБА_7 винесено постанову ВП №53639945 про повернення виконавчого документа стягувачу.

В графі відмітки державного виконавця про виконання рішення (вироку) або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення, вказано наступне: 12.08.2016 на підставі п.2 ст.47 згідно Закону України «Про виконавче провадження»; від 28.07.2017 на підставі п.2 ч.1 ст.37 згідно Закону України «Про виконавче провадження», тобто у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Придніпровським відділом державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, постанова ВП №53639945 від 28.07.2026 та виконавчий лист №711/10290/14-к від 24.04.2015 направлені до Придніпровського районного суду м. Черкаси, які отриманні адресатом 16.08.2017 (т.1 ас.171-173).

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст.533 КПК України передбачено, що вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Частини 1 та 2 ст.534 КПК України вказують, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

Згідно з ч.3 ст.535 КПК України у разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Пунктом 14 ч.1 ст.537 КПК України визначено, що суд під час виконання вироків, має право вирішувати - інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, що регламентовано пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012.

Нормами КПК України не врегульовано питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.9 ч.6 КПК України у разі, якщо положення цього Кодексу не регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься диспозитивність.

Відповідно до положень частини 2 статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку, саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11.

Як вбачається з висновку постанови Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №755/15479/14-ц підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення. І навіть відсутність поновлення строку для пред`явлення до виконання не може трактуватися як підстава для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, так як передбачає іншу процедуру для звернення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Таким чином, судом у даній справі не встановлено процесуально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Посилання представника на підставу із таким зверненням як перебування ОСОБА_5 у реєстрі боржників також передбачає іншу правову процедуру, так як лист не перебуває на стадії виконання.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Суд вважає, що у справі відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилання заявника на обставини для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, зводяться до суб`єктивного тлумачення норм права.

Керуючись п.17.3 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, ст.432 ЦПК України, ст.ст.7, 369-371, 533-535, 537 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 , зацікавлена особа: Другий відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого листа №711/10290/14-к виданого 24.04.2025 Придніпровським районним судом м. Черкаси таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст виготовлено та проголошено 30.07.2026.

Головуючий суддя: ОСОБА_1