Court ruling № 138649983, 27.07.2026, Fortetsnyi District Court of Kropyvnytskyi City (until 25.04.2025 - Kirovskyi District Court of Kirovohrad City)

Справа № 405/1273/21

Номер провадження 1-кп/404/177/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Кропивницький

Фортечний районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря: ОСОБА_4 ,

прокурора: ОСОБА_5 ,

представника потерпілого: ОСОБА_6 ,

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференц зв`язку в місті Кропивницький кримінальне провадження №12020120020001272 від 21 лютого 2020 року за обвинуваченням :

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нижній Тагіл Свердловської області, Російська Федерація, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується:

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст.263 КК України,

та

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Донецьк, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується:

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ст.257 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період доби обвинуваченому ОСОБА_9 та обвинуваченому ОСОБА_10 стороком на 60 днів, з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1-4, 9 ч.5 ст.194 КПК України.

Клопотання прокурора вмотивовано тим, що метою продовження строку застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з урахуванням тяжкості покарання та вагомості доказів обвинувачення незаконно впливати на свідків та потерпілого з метою зміни та дачі показів останніми на його користь.

Прокурор зазначив, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були наявні на етапі обрання запобіжного заходу та його продовження, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, з урахуванням вагомих доказів обгрунтованості обвинувачення, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи обвинувачених та їх бажання уникнути відповідальності.

Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_6 вважав, що клопотання прокурора обгрунтоване, а ризики заявлені стороною обвинувачення наразі не зменшились та продовжують існувати.

В судовому засіданні захисник, адвокат ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що обвинувачення звертається до суду з однотипними клопотаннями, без належного підтвердження ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на його думку змінилися зі сплином часу. Так, ризик, переховування від слідства та суду повністю спростовується належною процесуальною поведінкою самого обвинуваченого ОСОБА_9 . Додав, що сама тяжкість злочинів, які інкримінуються його підзахисному не може бути підставою для перебування особи під домашнім арештом, а тому просив змінити його підзахисному запобіжний захід на особисте зобов`язання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 повністю підтримав позицію свого адвоката.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 просив змінити застосований до нього запобіжний захід на особисте зобов`язання. Своє клопотання мотивував тим, що чинний запобіжний захід обмежує його можливість вести повноцінний спосіб життя, зокрема виїжджати за межі міста як з метою відпочинку, так і у зв`язку з виконанням службових обов`язків за місцем роботи. Також зазначив, що перебуває у шлюбі та офіційно працевлаштований.

Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні просила змінити ОСОБА_10 запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання. Вказала, що ОСОБА_10 не порушує покладені на нього обов`язки. А саме клопотання прокурора не відповідає особі обвинуваченого, оскільки ОСОБА_10 одружений, має дитину та офіційно працевлаштований.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч.2 ст.331 КПК України).

Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).

Оцінюючи доводи сторін та вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до вимог ст.ст. 177, 178, 181, 194, 199, 331 КПК України, продовження запобіжного заходу допускається лише за умови, якщо прокурором доведено, що ризики, які стали підставою для його застосування, не зменшилися або з`явилися нові ризики, а застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Колегією суддів встановлено, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, під час якого ще не завершено дослідження доказів та не допитано всіх свідків. За таких обставин суд повинен оцінити не лише дані про особу обвинувачених, а й характер пред`явленого обвинувачення, стадію кримінального провадження та актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні низки тяжких та особливо тяжких злочинів, за версією сторони обвинувачення, вчинені у складі організованої групи із застосуванням насильства. Хоча сама по собі тяжкість обвинувачення не може бути єдиною підставою для продовження запобіжного заходу, вона підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, визначеними ст. 178 КПК України, зокрема щодо ймовірності ухилення від суду та можливості впливу на учасників кримінального провадження.

Колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, повністю відсутній. Незважаючи на належне виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, що суд оцінює позитивно, саме по собі дотримання умов запобіжного заходу не свідчить про припинення існування ризиків, які були встановлені судом під час його обрання. Навпаки, належна процесуальна поведінка є результатом дії запобіжного заходу та покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків.

Крім того, суд враховує, що ризик незаконного впливу на свідків також не втратив своєї актуальності. На даний час судове слідство не завершено, свідки не допитані безпосередньо судом, а тому до завершення дослідження доказів зберігається можливість впливу на їх показання. Саме на стадії судового розгляду такий ризик не втрачає свого значення, оскільки відповідно до принципу безпосередності суд може покласти в основу вироку лише ті показання, які були безпосередньо досліджені судом або отримані у порядку, передбаченому КПК України.

Разом із тим колегія суддів враховує наведені стороною захисту обставини щодо сімейного стану, працевлаштування, наявності постійного місця проживання та відсутності порушень покладених на обвинувачених обов`язків. Проте зазначені обставини хоча й характеризують обвинувачених позитивно, однак самі по собі не спростовують існування ризиків, встановлених судом, та не є достатніми для висновку про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Суд також враховує, що застосований до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 домашній арешт не є цілодобовим, а передбачає обмеження свободи пересування лише у визначений період доби. Вказаний запобіжний захід не позбавляє обвинувачених можливості здійснювати трудову діяльність, підтримувати сімейні та соціальні зв`язки, звертатися за медичною допомогою та реалізовувати інші права у денний час. Посилання ОСОБА_10 на необхідність виїзду за межі міста у зв`язку з роботою чи відпочинком не свідчать про непропорційність застосованого запобіжного заходу, оскільки такі обставини не спростовують наявність процесуальних ризиків і можуть бути вирішені у встановленому законом порядку шляхом звернення до суду за відповідним дозволом у разі виникнення об`єктивної необхідності.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що прокурор звертається до суду з однотипними клопотаннями без долучення нових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 199 КПК України предметом судового контролю під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу є встановлення того, чи не зменшилися ризики, які стали підставою для його застосування, або чи не з`явилися нові ризики, а також чи є достатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу. Закон не ставить можливість продовження запобіжного заходу у залежність від обов`язкового подання прокурором нових доказів або нових обставин, якщо наявні матеріали кримінального провадження у своїй сукупності свідчать про актуальність ризиків.

Сам по собі факт повторного звернення прокурора з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу не свідчить про його необґрунтованість, оскільки питання про необхідність подальшого застосування запобіжного заходу відповідно до вимог ст. 331 КПК України підлягає періодичному судовому контролю. При кожному такому розгляді суд не формально відтворює попередні висновки, а перевіряє, чи збереглися ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оцінюючи їх з урахуванням стадії кримінального провадження, обсягу вже досліджених доказів, поведінки обвинувачених та інших обставин, визначених ст. 178 КПК України.

Суд також враховує, що належне виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків саме по собі не свідчить про припинення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Така поведінка є тим результатом, на досягнення якого спрямоване застосування запобіжного заходу. Тому відсутність порушень умов домашнього арешту не є безумовною підставою для його скасування чи заміни на більш м`який запобіжний захід, якщо суд дійшов висновку, що ризики, які обумовили його застосування, продовжують існувати.

Водночас колегія суддів не погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризиків, передбачених пп. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як убачається з ухвали Кропивницького апеляційного суду від 17.06.2025, під час перегляду питання про запобіжний захід суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність щодо обвинувачених ризиків, передбачених пп. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відомостей про встановлення апеляційним судом ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або вчинення іншого кримінального правопорушення матеріали, подані на розгляд суду, не містять. У поданому клопотанні прокурор не навів нових обставин, які виникли після ухвалення відповідного судового рішення та могли б свідчити про появу або актуалізацію ризику, передбаченого п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 194 КПК України існування кожного заявленого прокурором ризику повинно бути підтверджене конкретними обставинами та достатніми фактичними даними. Саме по собі формальне посилання на відповідний пункт ч. 1 ст. 177 КПК України, без зазначення способу можливої поведінки обвинуваченого та обставин, які роблять таку поведінку реально ймовірною, не є достатнім для визнання ризику доведеним.

Посилання прокурора на можливість обвинувачених приховувати від суду дійсні обставини вчинення кримінальних правопорушень та обставини, необхідні для встановлення істини, не є достатнім обґрунтуванням ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. У клопотанні не конкретизовано зміст можливих дій обвинувачених, спосіб такого приховування та його ймовірний вплив на судовий розгляд. Водночас обвинувачені не зобов`язані визнавати винуватість, надавати викривальні щодо себе відомості або сприяти стороні обвинувачення у доведенні обвинувачення. Тому ненадання ними відомостей про обставини інкримінованих діянь не може ототожнюватися з перешкоджанням кримінальному провадженню.

Так само прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Характер і тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також обставини інкримінованих діянь стосуються подій, які є предметом судового розгляду, та самі по собі не доводять схильності обвинувачених до вчинення нових кримінальних правопорушень. Використання тяжкості обвинувачення як єдиного обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, фактично ґрунтувалося б на припущенні про винуватість особи до ухвалення вироку.

Крім того, за час застосування домашнього арешту обвинувачені виконували покладені на них процесуальні обов`язки, а відомостей про порушення ними умов запобіжного заходу, вчинення нових кримінальних правопорушень або спроби іншим чином перешкоджати судовому провадженню прокурором не наведено. Належна процесуальна поведінка не усуває автоматично ризиків, передбачених пп. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак має значення для оцінки доведеності ризиків за пп. 4 та 5 цієї норми.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що прокурором доведено подальше існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися настільки, щоб їх можливо було нівелювати шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Продовження домашнього арешту у визначений період доби відповідає принципу пропорційності, є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених та досягнення завдань кримінального провадження, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню, тоді як у задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.181, 331, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора задовольнити.

В задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відмовити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений період доби, а саме з 00 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв., строком на два місяці, тобто до 27.09.2026 включно, заборонивши обвинуваченому залишати квартиру АДРЕСА_3 .

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у визначений період доби, а саме з 23 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв., строком на два місяці, тобто до 27.09.2026 включно, заборонивши обвинуваченому залишати квартиру АДРЕСА_4 .

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , визначені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за першою вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, де обвинувачений проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від особистого спілкування, а також спілкування через свого захисника з іншими учасниками кримінального провадження (свідками, потерпілим та його представниками, та іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні, окрім участі в суді); носити електронний засіб контролю.

Надавати можливість працівникам органу Національної поліції, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, безперешкодно з`являтися у житло обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - АДРЕСА_1 .

Надавати можливість працівникам органу Національної поліції, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, безперешкодно з`являтися у житло обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - АДРЕСА_2 .

Строк дії обов`язків, покладених судом, визначити до 27.09.2026 включно.

У разі невиконання покладених на обвинувачених вище наведених обов`язків до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід

Виконання ухвали покласти на підрозділ поліції, за місцем проживання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_5 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого ст.392 ч.1 КПК України не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ст.392 ч.1 КПК України.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3