Court ruling № 138619939, 30.07.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

30 липня 2026 р. Справа № 200/8673/25

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Мороко А.С., розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду від 16.12.2025 по справі № 200/8673/25 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до 1) Військової частини НОМЕР_3 адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), 2) Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 16 грудня 2025 року у справі №200/8673/25 позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до 1) Військової частини НОМЕР_3 адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), 2) Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації-різниці грошового забезпечення з 15.07.2020 до 04.08.2021 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення з 15.07.2020 до 04.08.2021 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації-різниці грошового забезпечення з 05.08.2021 до 14.09.2023 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення з 05.08.2021 до 14.09.2023 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 15.07.2020 до 04.08.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 15.07.2020 до 04.08.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 05.08.2021 до 20.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 05.08.2021 до 20.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані щорічну основну відпустку за 2021, 2022, 2023 роки, додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки за 2021, 2022, 2023 роки, додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки без урахування премії захисникам.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки з урахуванням премії захисникам.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі ОСОБА_2 довідки про вартість речового майна та невиплати грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби з 05.08.2021 по 14.09.2023 речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178 за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.01.2020.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року справа №200/8673/25 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 р. у справі № 200/8673/25 - скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік, зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік.

Прийнято нове судове рішення у цій частині, яким відмовлено у задоволені позовних вимог.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 р. у справі № 200/8673/25 - залишено без змін.

Вказане судове рішення у справі набрало законної сили.

Представником позивача через підсистему "Електронний суд" подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового контролю у справі №200/8673/25.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 200/8673/25.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі 200/8673/25.

Зобов`язано Військову частини НОМЕР_3 та Військову частину НОМЕР_1 у строк до 14 серпня 2026 року подати звіти про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі 200/8673/25 за позовом ОСОБА_1 .

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 апеляційну скаргу Матвійчук Наталії Євгеніївни, що діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №200/8673/25 - задоволено частково.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №200/8673/25 змінено.

У абзаці третьому резолютивної частини ухвали слова і цифри « 14 серпня 2026 року», замінено словами і цифрами « 20 липня 2026 року», доповнено абзац третій словами «з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №200/8673/25»

В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №200/8673/25 залишено без змін.

Військовою частиною НОМЕР_1 подано до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі №200/8673/25.

В обґрунтування звіту зазначено, що представниками юридичної служби військової частини НОМЕР_1 подано рапорт на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №200/8673/25 за позовом ОСОБА_1 .

Згідно довідки-розрахунок від 08 червня 2026 року №3181/ФЕС зазначено сума до сплати за рішенням суду 132634,74 грн.

Згідно довідки-розрахунку від 28.липня 2026 року №4243/ФЕС грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2021, 2022, 2023рр., додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023рр., розмір грошової компенсації за не використані щорічні основні відпустки за 2021, 2022, 2023рр.,додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023рр., становить 91501,08 грн.

Згідно довідки-розрахунку від 08 червня 2026 року №3189/ФЕС в частині нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення становить 1 грн.

В частині нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби з 05.08.2021 по 14.09.2023 речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178 за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.01.2020, начальником речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 відправлено запит до військової частини НОМЕР_6 , щодо повернення речового атестата №2 від 15.09.2023 та витягу з послужного списку для проведення нарахування та виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно.

Військова частина НОМЕР_1 (командир військової частини НОМЕР_1 ) подала відповідний розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення до начальника забезпечувального органу за липень 2026 року наявне прізвище позивача ОСОБА_1 позиція 62.

Як зазначає представник Військової частини НОМЕР_1 наразі асигнування для виконання вищевказаного рішення суду не надходили. В разі їх надходження, кошти невідкладно будуть перераховані на карткові рахунки військовослужбовців.

Від представника позивача надійшла заява про накладення на керівників військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 штрафу у сумі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та встановлення військовій частині НОМЕР_3 та військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк для подання звіту.

Також представником позивача подано до суду клопотання про постановляння окремої ухвали, в якому просила суд:

- постановити окрему ухвалу відповідно до статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України щодо встановлених порушень законодавства посадовими особами Військової частини НОМЕР_3 та Військової частини НОМЕР_1 під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі №200/8673/25;

- направити окрему ухвалу до Міністерства оборони України для проведення службової перевірки щодо причин невиконання рішення суду та ухвали про встановлення судового контролю;

- зобов`язати зазначених посадових осіб повідомити суд про результати розгляду окремої ухвали та вжиті заходи щодо усунення причин і умов, які сприяли порушенню закону.

А також представник позивача у заяві від 22.07.2026 просила суд: стягнути з військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Щодо поданого звіту Військовою частиною НОМЕР_1 про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

За приписами ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Згідно частин 1, 2 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

За приписами частин 2 та 3 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44цього Кодексу (частини друга, третя статті 382-2 КАС України).

Згідно із частиною 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин 2 та/або 3 статті 382-2цього Кодексу.

Зі змісту наданого відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 звіту вбачається, що відповідачем проведено перерахунок грошового забезпечення позивача та нараховано суму до сплати за рішенням суду 132634,74 грн згідно довідки-розрахунок від 08.06.2026 №3181/ФЕС.

Цей перерахунок стосується виконання рішення суду в частині зобовязання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 15.07.2020 до 20.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2020, 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно довідки-розрахунок від 28.07.2026 №4243/ФЕС грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2021, 2022, 2023 рр., додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 рр., розмір грошової компенсації за не використані щорічні основні відпустки за 2021, 2022, 2023 рр., додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 рр., становить 91501,08 грн.

Щодо виконання рішення суду в частині нарахування і виплати ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення з 05.08.2021 до 14.09.2023 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, відповідач надав довідку-розрахунок від 08.06.2026 №3189/ФЕС в частині нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення становить 1 грн.

При розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що за спірні періоди з 15.07.2020 по 04.08.2021, з 05.08.2021 по 14.09.2023 нарахування та виплата індексації повинні здійснюватися відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078.

Своєю чергою відповідач стверджує, що у зв`язку зі здійсненним перерахунком на виконання цього ж рішення грошове забезпечення позивача збільшилось, а тому підстав для нарахування індексації-різниці немає.

При цьому детального розрахунку щодо індексації-різниці грошового забезпечення з 05.08.2021 до 14.09.2023 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, відповідаченм не надано, а отже рішення в цій частині не можливо вважати виконаним.

В частині зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки з урахуванням премії захисникам, відповідачем доказів на вчинення дій щодо виконання рішення в цій частині не надано.

Щодо зобов`язання НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби з 05.08.2021 по 14.09.2023 речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178 за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.01.2020, відповідач повідомив, що начальником речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 відправлено запит до військової частини НОМЕР_6 , щодо повернення речового атестата №2 від 15.09.2023 та витягу з послужного списку для проведення нарахування та виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно.

Отже з аналізу звіту вбачається, що рішення у цій справі відповідачем, ВЧ НОМЕР_7 виконано частково.

Згідно частини 11 статті 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 382-1 КАС України, встановлений судом строку для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд вважає за можливе прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 по справі №200/8673/25.

Враховуючи, що Військовою частиною НОМЕР_1 здійснюються дії щодо виконання судового рішення, зокрема здійснено перерахунок грошового забезпечення позивачу та Військова частина НОМЕР_1 не відмовляється від виплати нарахованої заборгованості і зазначає, що заборгованість буде виплачена після надходження коштів, суд вважає, що відсутні підстави для неприйняття цього звіту та визнання невиконання судового рішення відповідачем без поважних причин, оскільки відповідне фінансове забезпечення не залежить від відповідача особисто.

Оскільки рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 по справі №200/8673/25 виконано не в повному обсязі, не здійснено виплати позивачу перерахованого грошового забезпечення та не надано доказів перерахунку усіх видів грошового забезпечення на виконання рішення суду, із детальним розрахунком сум грошового забезпечення, суд не припиняє здійснення судового контролю та вважає за необхідне встановити новий строк для подання звіту про виконання судового рішення - два місяці з дня отримання копії цієї ухвали.

При цьому, підстав для застосування штрафу до керівника Військової частини НОМЕР_1 немає, оскільки звіт відповідачем наданий та судом прийнятий.

Щодо накладення штрафу на керівника Військової частини НОМЕР_3 , суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно ч. 1 ст. 372 КАСУ у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.382-2 Кодексу адміністративного судочинства України звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

Відповідно до ч.3 ст.382-2 Кодексу адміністративного судочинства України до звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Суд зазначає, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 200/8673/25.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі 200/8673/25.

Зобов`язано Військову частини НОМЕР_3 та Військову частину НОМЕР_1 у строк до 14 серпня 2026 року подати звіти про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі 200/8673/25 за позовом ОСОБА_1 .

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 апеляційну скаргу Матвійчук Наталії Євгеніївни, що діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №200/8673/25 - задоволено частково.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №200/8673/25 змінено.

У абзаці третьому резолютивної частини ухвали слова і цифри « 14 серпня 2026 року», замінено словами і цифрами « 20 липня 2026 року», доповнено абзац третій словами «з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №200/8673/25»

В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №200/8673/25 залишено без змін.

Тобто представниками Військової частини НОМЕР_3 проігноровано приписи постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026, якою змінено дату до якого числа треба подати звіт до суду.

На момент постановляння даної ухвали до суду не надано звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі 200/8673/25.

Відповідно до ч.10 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

У раз постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне заяву представника позивача про накладення штрафу задовольнити частково та накласти штраф на керівника Військової частини НОМЕР_3 у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб та одночасно встановити новий строк для надання звіту.

Щодо винесення окремої ухвали, суд зазначає наступне.

Так, представником позивача у заяві про винесення окремої ухвали зазначено, що станом на день звернення до суду рішення суду не виконано, постанова апеляційного суду не виконана, жодною з військових частин не подано звіт про виконання рішення суду, будь-яких повідомлень про поважні причини неподання звіту до суду також не надходило.

Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Частиною четвертою статті 294 КАС України визначено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Суд зазначає, що стаття 249 КАС України дає можливість суду у процесуальний спосіб відреагувати на порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена у разі, коли під час судового розгляду справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити.

Аналізуючи викладене, обов`язковими умовами для постановлення окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акту із чітким зазначенням такої норми та обґрунтування у чому саме полягає таке порушення.

Адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Суд зазначає, що аргументи представника позивача у клопотанні про винесення окремої ухвали, а також про накладення штрафу зводяться до того, що Військовою частиною НОМЕР_3 не подано звіту про виконання рішення суду від 16.12.2025.

Оскільки судом вже раніше надано оцінку питанню про ненадання звіту про виконання рішення суду Військовою частиною НОМЕР_3 та накладено штраф на керівника, суд не вбачає правових підстав для винесення окремої ухвали з того самого питання.

З огляду на, що клопотання представника позивача про постановлення окремої ухвали у справі №200/8673/25 задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правову допомогу, суд вказує наступне.

Статтею 139 КАС України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Верховний Суд в постанові від 03 березня 2021 року у справі №640/18964/17 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_8 ), у подальшому Клієнт", з однієї сторони, та адвокатом Матвійчук Наталією Євгеніївною (свідоцтво ДН № 5581 від 31.07.2019, видане Радою адвокатів Донецької області), з іншої сторони, укладено Договір 14.08.2025 про наступне:

В порядку та на умовах, визначених цим договором, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту, в тому числі у справі щодо стягнення в судовому порядку заборгованості з виплати грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди та ін., а клієнт зобов`язується оплатити надані юридичні послуги.

Правова допомога здійснюється Адвокатом на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

На виконання доручення Клієнта Адвокат надає правову допомогу: усне та письмове консультування; складання та направлення адвокатських запитів з метою отримання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази; складання та направлення до суду процесуальних документів, в тому числі: позовних заяв; заяв про збільшення (зменшення) позовних вимог; відзивів та заперечень; апеляційних та касаційних скарг; відзивів на апеляційні та касаційні скарги; заяв про видачу виконавчих документів; та ін; представництво інтересів Клієнта в судах, перед підприємствами, установами, організаціями, органами державної влади та управління, органами місцевого самоврядування, фізичними особами; супроводження виконавчого провадження.

З акту наданих послуг б/н від 22.07.2026 до Договору від 14.08.2025 №4/25 вбачається, що адвокатом були надані послуги: складання та направлення до Донецького окружного адміністративного суду заяви про встановлення судового контролю у справі №200/8673/25 - 3000 грн; складання та направлення до Першого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги у справі № 200/8673/25 - 5000 грн; складання та направлення до Харківського окружного адміністративного суду заяви у порядку судового контролю у справі №200/8673/25 - 1000 грн; складання та направлення до Харківського окружного адміністративного суду клопотання про постановлення окремої ухвали у порядку судового контролю у справі №200/8673/25 - 1000 грн.

Загальна вартість за надані юридичні послуги складає 10 000,00 (десять тисяч) гривень.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру №4/2 від 22.07.2026, позивачем сплачено 10 000 грн.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи принцип обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд приходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 в розмірі 1000 грн та з Військової частини НОМЕР_3 в розмірі 1000 грн.

Таким чином, заява про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 253, 256, 374, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 по справі № 200/8673/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали новий звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 по справі № 200/8673/25, із детальним розрахунком усіх видів перерахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 подати у двомісячний термін звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 по справі №200/8673/25, із детальним розрахунком усіх видів перерахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Заяву представника позивача про накладення штрафу - задовольнити частково.

Накласти на керівника Військової частини НОМЕР_3 штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн.

Стягнути з керівника Військової частини НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) штраф у сумі 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн.

Стягнути з керівника Військової частини НОМЕР_3 на користь Державного бюджету України штраф у сумі 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн.

Заяву представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) грн.

Клопотання представника позивача про постановляння окремої ухвали - залишити без задоволення.

Попередити відповідачів, що відповідно до ч.10 ст. 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя А.С. Мороко