Court ruling № 138619607, 30.07.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питань розподілу судових витрат

30 липня 2026 року Справа № 200/7469/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 №960/0/15-26 змінено з 01 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Харківського окружного адміністративного суду справу на розгляд передано судді Мельникову Р.В.

Представником позивача до суду подано заяву про стягнення судових витрат, в якій просить суд:

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування зазначеної заяви, представником позивача зазначено, що відповідно до статей 132, 134 КАС України витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами, а також наведено посилання на постанову Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №520/928/19 щодо можливості їх стягнення під час здійснення судового контролю.

Від представника військової частини НОМЕР_1 до суду заперечень не надходило.

Суд, розглядаючи заявлені представником позивача вимоги, виходив з такого.

Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Також, суд зазначає, що питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

Відтак, що особа, яка оскаржує до суду неправомірні дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта владних повноважень, не лише зазнає шкоду від цих порушень, але і змушена нести додаткові витрати, пов`язані з судовим провадженням.

Таким чином, якщо рішенням суду встановлено, що дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта владних повноважень були неправомірними, то необхідно не лише нівелювати пряму шкоду, нанесену особі внаслідок цих порушень, але й компенсувати всі витрати, які особа зазнала для захисту своїх прав під час судового оскарження таких дій, бездіяльності чи рішень.

У цій справі позивач у порядку статті 383 КАС України, для повного захисту порушених прав звернувся до суду для визнання бездіяльності відповідача яка полягала у порушенні вимог статей 14 і 370 Кодексу адміністративного судочинства України і була вчинена при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року по справі №200/7469/25, у зв`язку з чим поніс додаткові витрати на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №520/928/19.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 07.07.2026 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 14 січня 2026 року по справі № 200/7469/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів задоволено частково. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), у десятиденний строк після отримання даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі від 14 січня 2026 року по справі № 200/7469/25. У задоволенні іншої частини вимог викладених у заяві - відмовлено.

У свою чергу, ухвалою від 30.07.2026 у прийнятті звіту відповідачу судом відмовлено та зобов`язано його у встановлений судом новий строк подати новий звіт з належними доказами виконання рішення суду у справі №200/7469/25.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Хорнсбі проти Греції зазначено що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожній особі розгляд судом спорів про її цивільні права і обов`язки. У такий спосіб реалізується право на суд, найважливішим аспектом якого є право доступу до правосуддя, тобто право звертатись до суду в цивільних справах. Однак це право стало б ілюзією, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не діючим на шкоду однієї із сторін. Важко уявити, що стаття 6 Конвенції, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії - справедливий, публічний, швидкий розгляд, залишила реалізацію судових рішень без захисту. Якщо вважати що стаття 6 Конвенції говорить тільки про доступ до правосуддя і судового процесу, то це, імовірно, привело б до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що договірні держави зобов`язались дотримуватись, коли вони ратифікували Конвенцію. Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як невід`ємна частина суду в розумінні статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, за правовою позицією Європейського суду з прав людини, розгляд справи завершується повним виконанням судового рішення.

Якщо суб`єкт владних повноважень не виконує судове рішення, то всі витрати позивача, понесені на те, щоб домогтись виконання судового рішення, є витратами пов`язаними з розглядом справи, та підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, суд також зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є окремою процесуальною стадією.

Згідно положень частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, завершальною стадією здійснення судового контролю є прийняття звіту та відповідно вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має бути проведено саме на цій стадії.

Крім того, суд зазначає, що вирішення питання про судові витрати за наслідками прийняття звіту забезпечує можливість для позивача надати додаткові докази понесених витрат, що могли виникнути протягом усього періоду здійснення судового контролю.

Таким чином, вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу на стадії зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання рішення є передчасною.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі №520/10310/24.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення розподілу судових витрат та задоволення заяви представника позивача.

Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 256, 295, 382, 382-1 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскарження до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Мельников Р.В.