Decision № 138616607, 30.07.2026, Poltava District Administrative Court

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3549/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" (надалі також - позивач) через систему "Електронний суд" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, що заявлений до Полтавської митниці (надалі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів № UA806020/2026/000007/2 від 06.03.2026 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806020/2026/000026 від 06.03.2026, видану Полтавською митницею.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на протиправність оспорюваного рішення та картки відмови, оскільки для митного оформлення товару митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару. На переконання позивача, рішення митниці про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки митним органом не наведено підстав, що у достатній мірі свідчили б про свідоме заниження декларантом митної вартості.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3549/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду надійшов відзив Полтавської митниці на позовну заяву /а.с. 65-72/, у якому представник митного органу просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за ЕМД від 05.03.2026 №25UA806020001659U7 згенеровано форми митного контролю, зокрема: 105-2 "Здійснення контролю правильностi визначення митної вартостi товарiв"; 106-2 "Витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів". Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Так, умовами пункту 4.3 договору про перевезення від 01.08.2022 № Т-08-22/7 визначено, що оплата послуг за перевезення здійснюється Клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту пред`явлення рахунку. Рахунок на оплату транспортних витрат № ЄВР00000033 видано 27.02.2026. На момент подання митної декларації до оформлення банківських документів на оплату транспортування товару до митного оформлення не надано. Згідно п. 3.1. Контракту «Оплата Продукції здійснюється наступним чином: - 30% від загальної суми інвойсу на кожну партію поставки товару сплачує Покупець на умовах попередньої оплати за Товар. При цьому, інвойс датований 15.12.2025, а до митного оформлення наданий банківський платіжний документ на суму передоплати 10 980,00 дол.США від 21.10.2025 №(MUR)92, до фактичного виставлення рахунку. При цьому, в призначенні платежу йде посилання на інвойс-проформу, який на загальну суму 36570,0 дол США. А в наданому банківському платіжному документі на суму оплати 25880,00 дол.США від 22.01.2026 №(MUR)97 в призначенні платежу йде посилання на інвойс, який фактично на суму 36860,0 дол США, що не співпадає з сумою проформи-інвойсу. Заявка на перевезення вантажу від 02.12.2025 №598 підписана до фактичної купівлі товару, оскільки рахунок на придбання шин виписаний 15.12.2025, тому зазначені відомості щодо 40-футового контейнеру сумнівні, оскільки на момент підписання заявки було невідомо, яку кількість шин і якою вагою буде придбано і завантажено товару. Відповідно до міжнародної автомобільної накладної CMR від 27.02.2026 № 2702 перевізником виступає підприємство ІЕ "DORENIUK ALINA". Договірні відносини з даним підприємством, яке здійснювало міжнародне перевезення вантажу, не підтверджено. Так, згідно інформації ЄАІС Держмитслужби в базі даних наявні митні оформлення схожого товару «Шини гумові, нові, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121», що ввозяться з Китаю від виробника на умовах FOB з рівнем митної вартості 212,95 дол США за шт за основним методом визначення митної вартості. Таким чином, Полтавською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Додатково наданий прайс-лист виробника JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LIMITED адресований виключно для ТОВ «Алта Тур» та не розповсюджується на інших суб`єктів зовнішньоекономічної діяльністю. Враховуючи викладене, зазначені ціни на вказаний товар у наданому прайс-листі не можуть вважатися дійсною вартістю товару у розумінні статті VII ГАТТ, оскільки встановлені для ТОВ «Алта-Тур». Надана оборотно-сальдова відомість містить ознаки зробленого документу з різних документів, а не витягу з програми, оскільки інформація зазначена на різних мовах (українська, російська, англійська), що є сумнівним. Надана додатково виписка Приватбанку від 21.10.2025 щодо купівлі валюти 10 980 дол. США згідно контракту від 12.07.2024 №АТ0107GQ49 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки документ неможливо співставити з даною поставкою, бо датований раніше інвойсу на купівлю товару. Тому надані додаткові документи не усувають сумніви щодо заявлених відомостей. Відповідно до інформації з ЄАІС Держмитслужби, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості за ЕМД від 15.01.2026 № 26UA100330400430U2, за якою здійснено митне оформлення товару - «Шини гумові, нові для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121: шина нова вантажна: розмірами: 315/70R22, 315/80R22, 385/65R22» зі схожими характеристиками, ввезеного з Китаю за контрактом з виробником товару, країна походження CN, умови поставки FOB QINGDAO, вагою нетто 14 940 кг. у кількості 208 шт., з рівнем митної вартості 216,917 дол. США за шт. та час оформлення максимально наближений. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 06.03.2026 № UA806020/2025/000007/2.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача наполягає на тому, ТОВ "АЛТА ТУР" було надано Полтавській митниці для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України /а.с. 125-145/.

Також до суду надані додаткові пояснення представника позивача по суті справи /а.с. 138-143/.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що представник сторони позивача у відповіді на відзив наполягає, що подані до митного контролю товаро-супровідні та комерційні документи Полтавська митниця мала розглядати у комплексі. Водночас, надаючи пояснення сторона позивача розглядає кожну окрему неточність чи розбіжність виявлену митницею у поданих документах трактує як таку, що вона не може бути окремою підставою для невизнання задекларованої митної вартості. У противагу стороні позивача слід зазначити, що Полтавською митницею спірне рішення про коригування митної вартості прийняте саме із урахуванням усіх виявлених розбіжностей та неточностей, за результатами опрацювання яких не визнано задекларовану митну вартість. Представник сторони позивача не надав будь-яких аргументів із урахуванням фактичних обставин справи, що спірне рішення Полтавської митниці обґрунтоване на альтернативному способі визначення митної вартості, на ненаданні декларантом додаткових документів. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ /а.с. 144-147/.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 12.07.2024 між JOYALL (WEIHAI) CO., LTD (продавець), та ТОВ "АЛТА ТУР" (покупець) було укладено договір №AT0107GQ49 (надалі - контракт) /а.с.11-12/.

Відповідно до підпункту 1.1 даного контракту продавець продає, а покупець купує шини та покришки пневматичні гумові нові (в подальшому "Товар") в кількості, за цінами і на умовах, згідно Інвойсів на кожну партію поставки товару, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно підпункту 2.1 контракту продавець поставляє продукцію на умовах FOB м. Циндао, Китай, що вказується в Специфікаціях та рахунках, відповідно до Інкотермс-2022.

Підпунктом 3.1 контракту визначено, що оплата продукції здійснюється наступним чином: 30% від загальної суми інвойсу на кожну партію поставки товару сплачує покупець на умовах попередньої оплати за товар. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

26.05.2025 між ТОВ "АЛТА ТУР" та JOYALL (WEIHAI) CO., LTD укладено Додаткову угоду до контракту, якою внесено зміни до банківських реквізитів продавця /а.с. 13/.

05.03.2026 декларантом ТОВ «АЛТА ТУР» до Полтавської митниці подана митна декларація № 26UA806020001659U7 на товари: «Шини пневматичні гумові нові, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121, в асортименті: А709 розмір 295/80R22.5-22 160/157L в кількості 12 шт.; G202 розмір 315/70R22.5-18 151/148L в кількості 98 шт.; А8 розмір 315/70R22.5-18 151/148L в кількості 10 шт.; А702 розмір 315/80R22.5-20 157/154К в кількості 20 шт.; G108+ розмір 315/80R22.5-20 157/154L в кількості 1 шт.; А608+ розмір 315/80R22.5-20 157/154L в кількості 9 шт.; А601 385/65R22.5-24 164J в кількості 62 шт., всього 212 шт. Виробник JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LTD, Країна походження Китай, придбані за ціною договору за 36860,00 $ (доларів США) /а.с.17-18/.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом ТОВ «АЛТА ТУР» були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: проформа-інвойс №АТ50410GQ81 від 20.10.2025; комерційний інвойс (+ виправлений комерційний інвойс) №АТ50410GQ81 від 15.12.2025; пакувальний лист (Packing list) №АТ50410GQ81 від 15.12.2025; коносамент (Bill of lading) B/L NO:HS125120154 від 20.12.2025; CMR № 2702 від 27.02.2026; супровідний документ Т1 № 26PL322080NS7RK6M9 від 27.02.2026; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №25C3710А1827/00148 від 29.12.2025; платіжні інструкції в іноземній валюті № 92 від 21.10.2025; № 97 від 22.01.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № AT0107GQ49 від 12.07.2024; додаткові угоди №№ 1, 2 до договору № AT0107GQ49 від 12.07.2024; договір-доручення № Т-08-22/7 про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.08.2022; заявку № 598 від 02.12.2025; довідку про транспортно-експедиційні витрати № 27/02/26-1 від 27.02.2026; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ЄВР00000033 від 27.02.2026 та інші документи зазначені у митній декларації № 26UA806020001659U7.

У процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення 05.03.2026 посадовою особою митниці пред`явлено вимогу про надання додаткових документів (протокол обробки № 501761) /а.с.30/.

05.03.2026 декларантом ТОВ «АЛТА ТУР» на запит митного органу по митній декларації № 26UA806020001659U7 додатково надано документи, підтверджуючі митну вартість, а саме: Запит цінової інформації стосовно цін № 260226 від 26.02.2026; Лист відповідь стосовно цінової інформації (прайс лист) від 26.02.2026; Заключна банківська виписка за період 21.10.2025; Заключна банківська виписка за період з 21.01.2026 22.01.2026; Платіжна інструкція (за транспортно експедиторські послуги) № 1057 від 03.03.2026; Оборотно сальдова відомість по рахунку 632 за жовтень 2025 року лютий 2026 з контрагентом JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LTD; Договір доручення № Т-16022024 (Про організацію перевезення вантажів та надання організаційних послуг) від 16.02.2024; Договір транспортного експедирування № UA00050596 від 01.01.2025; Договір № UA00050596_F від 01.01.2025 /зв.а.с. 28/.

05.03.2026 декларантом ТОВ «АЛТА ТУР» до Полтавської митниці подано також розширений лист (з зазначенням додаткових обґрунтувань), що по митній декларації № 26UA806020001659U7 від 05.03.2026 щодо документів, підтверджуючих митну вартість, жодних інших, окрім наданих, протягом 10 календарних днів надати немає можливості /а.с. 29/.

06.03.2026 Полтавською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA806020/2026/000007/2 та винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806020/2026/000026 /а.с.52-55/.

Не погодившись із зазначеними рішенням та карткою відмови митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; обмінюватися інформацією, що стосується митної вартості товарів, в електронній формі у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією з митними органами іноземних держав із використанням інформаційних технологій, за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішення та картки про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи із системного аналізу наведених вище положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Як слідує з матеріалів справи, 12.07.2024 між JOYALL (WEIHAI) CO., LTD (продавець), та ТОВ "АЛТА ТУР" (покупець) було укладено договір №AT0107GQ49 (надалі - контракт).

Відповідно до підпункту 1.1 даного контракту продавець продає, а покупець купує шини та покришки пневматичні гумові нові (в подальшому "Товар") в кількості, за цінами і на умовах, згідно Інвойсів на кожну партію поставки товару, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно підпункту 2.1. контракту продавець поставляє продукцію на умовах FOB м. Циндао, Китай, що вказується в Специфікаціях та рахунках, відповідно до Інкотермс-2022.

Підпунктами 3.1, 4.1 контракту визначено, що оплата продукції здійснюється наступним чином: 30 % від загальної суми інвойсу на кожну партію поставки товару сплачує покупець на умовах попередньої оплати за товар. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Продавець гарантує відповідність товару стандартам країни-виробника, що підтверджується сертифікатами походження.

На виконання умов Контракту в адресу компанії JOYALL (WEIHAI) CO., LTD за платіжною інструкцією в іноземній валюті № 92 від 21.10.2025 ТОВ «АЛТА ТУР» сплачено суму передоплати у розмірі 10980,00 доларів США (30 % від загальної суми 36570,00 доларів США без врахування вантажно розвантажувальних робіт (операцій) з контейнером) відповідно до виставленого проформа-інвойс №АТ50410GQ81 від 20.10.2025 /а.с. 15-17/.

Після виготовлення шин вони були завантажені у контейнер 15.12.2025 (пакувальний лист (Packing list) №АТ50410GQ81 від 15.12.2025) і направлені у морський порт для відправлення в Україну /зв.а.с.21/.

В рамках даного Контракту Продавцем поставлено Покупцеві товар: «Шини пневматичні гумові нові, зимові, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121, в асортименті:

А709 розмір 295/80R22.5-22 160/157L в кількості 12 шт.;

G202 розмір 315/70R22.5-18 151/148L в кількості 98 шт.;

А8 розмір 315/70R22.5-18 151/148L в кількості 10 шт.;

А702 розмір 315/80R22.5-20 157/154К в кількості 20 шт.;

G108+ розмір 315/80R22.5-20 157/154L в кількості 1 шт.;

А608+ розмір 315/80R22.5-20 157/154L в кількості 9 шт.;

А601 385/65R22.5-24 164J в кількості 62 шт., всього 212 шт. Виробник JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LTD, Країна походження Китай, придбані за ціною договору за 36860,00 $ (доларів США).

Після завантаження шин у контейнер Продавцем JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LTD виставлено ТОВ «АЛТА ТУР» рахунок (Commercial Invoice) №АТ50410GQ81 від 15.12.2025 на загальну суму $36,860,00 доларів США за товар в загальній кількості 212 одиниць (в тому числі оплата сертифікації шин в розмірі $282,00 доларів США та вантажно розвантажувальні операції з контейнером в розмірі $290,00 доларів США) /зв.а.с.18/.

20.12.2025 контейнер (261995494) СААU9154710 з шинами завантажено на морське судно (MAERSK EINDHOVEN), номер рейсу цього судна (V.551W) та виписаний коносамент (Bill of Lading) на здійснення морського перевезення B/L NO:HS125120154 від 20.12.2025 /а.с. 22-24/.

22.01.2026 платіжною інструкцією в іноземній валюті № 97 сплачено нерезиденту залишок вартості товару за рахунком (Commercial Invoice) № №АТ50410GQ81 від 15.12.2025 в розмірі $ 25880,00 доларів США (з урахуванням вартості сертифікації шин в розмірі 282,00 долари США та вантажно розвантажувальних робіт (операції) з контейнером) в розмірі 290,00 грн.) /а.с.25/.

Як зазначено представником відповідача у відзиві на позовну заяву, умовами пункту 4.3 договору про перевезення від 01.08.2022 № Т-08-22/7 визначено, що оплата послуг за перевезення здійснюється Клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту пред`явлення рахунку. Рахунок на оплату транспортних витрат № ЄВР00000033 видано 27.02.2026. На момент подання митної декларації до оформлення банківських документів на оплату транспортування товару до митного оформлення не надано. При цьому, інвойс датований 15.12.2025, а до митного оформлення наданий банківський платіжний документ на суму передоплати 10 980,00 дол.США від 21.10.2025 №(MUR)92, до фактичного виставлення рахунку. При цьому, в призначенні платежу йде посилання на інвойс-проформу, який на загальну суму 36570,0 дол США. А в наданому банківському платіжному документі на суму оплати 25880,00 дол.США від 22.01.2026 №(MUR)97 в призначенні платежу йде посилання на інвойс, який фактично на суму 36860,0 дол США, що не співпадає з сумою проформи-інвойсу. Заявка на перевезення вантажу від 02.12.2025 №598 підписана до фактичної купівлі товару, оскільки рахунок на придбання шин виписаний 15.12.2025, тому зазначені відомості щодо 40-футового контейнеру сумнівні, оскільки на момент підписання заявки було невідомо, яку кількість шин і якою вагою буде придбано і завантажено товару. Відповідно до міжнародної автомобільної накладної CMR від 27.02.2026 № 2702 перевізником виступає підприємство ІЕ "DORENIUK ALINA". Договірні відносини з даним підприємством, яке здійснювало міжнародне перевезення вантажу, не підтверджено. Так, згідно інформації ЄАІС Держмитслужби в базі даних наявні митні оформлення схожого товару «Шини гумові, нові, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121», що ввозяться з Китаю від виробника на умовах FOB з рівнем митної вартості 212,95 дол США за шт за основним методом визначення митної вартості.

На спростування таких тверджень представником позивача наголошено, що довід базується на свідомому ототожненні двох різних за правовою природою документів проформи-інвойсу та комерційного інвойсу що є грубою помилкою. У міжнародній комерційній практиці та згідно з умовами Контракту № AT0107GQ49 від 12.07.2024 це два самостійні документи з різним призначенням:

Проформа-інвойс попередній документ, який фіксує домовленість сторін про номенклатуру, кількість та орієнтовну ціну товару і служить підставою для здійснення передоплати;

Комерційний (фінальний) інвойс остаточний розрахунковий документ, який виставляється після фактичного формування та відвантаження партії товару й фіксує реальну ціну поставки.

Згідно з п. 2.2 Контракту: «Продавець здійснює поставку Товару протягом 30 календарних днів після надходження 30 % попередньої оплати відповідно до проформи-інвойсу на розрахунковий рахунок Продавця».

Таким чином, послідовність дій сторін Контракту повністю узгоджується з фактично здійсненими операціями:

20.10.2025 продавцем виставлено проформу-інвойс № AT50410GQ81 на суму 36 570,00 дол. США;

21.10.2025 Позивачем здійснено передоплату у розмірі 10 980,00 дол. США (30 % від суми проформи) платіжною інструкцією № 92;

15.12.2025 після виготовлення товару виставлено комерційний інвойс № AT50410GQ81 на остаточну суму 36 860,00 дол. США;

22.01.2026 Позивачем здійснено доплату 25 880,00 дол. США платіжною інструкцією № 97.

Передоплата за 30 % від суми проформи-інвойсу, здійснена до моменту виставлення комерційного інвойсу, є нормальною та прямо передбаченою Контрактом практикою. Дата платіжної інструкції № 92 від 21.10.2025 не створює жодних розбіжностей, а навпаки підтверджує точне виконання Позивачем умов Контракту.

Окремо позивачем зауважено, що посилання у платіжній інструкції № 92 від 21.10.2025 на проформу-інвойс № AT50410GQ81 на суму 36 570 дол. США, а у платіжній інструкції № 97 від 22.01.2026 на інвойс № AT50410GQ81 на суму 36 860 дол. США, лише підтверджують ідентифікацію операцій. Той факт, що проформа і комерційний інвойс мають однаковий номер, є звичайною комерційною практикою, оскільки комерційний інвойс є логічним продовженням проформи.

В свою чергу, як наголошено представником позивача у позові та відповіді на відзив, різниця між сумою проформи-інвойсу 36570,00 дол. США та комерційного інвойсу 36860,00 дол. США становить 290,00 дол. США. Походження цієї різниці прямо випливає з первинних документів і має раціональне комерційне обґрунтування.

У комерційному інвойсі № AT50410GQ81 від 15.12.2025 прямо зазначено, що до остаточної суми поставки включено вартість сертифікації шин у розмірі 282,00 дол. США та вантажно-розвантажувальних операцій з контейнером у розмірі 290,00 дол. США. Ці складові з`явилися на остаточній стадії формування партії після передоплати, але до відвантаження.

Повна оплата товару на суму 36 860,00 дол. США підтверджена двома платіжними інструкціями: № 92 від 21.10.2025 10 980,00 дол. США (передоплата); № 97 від 22.01.2026 25 880,00 дол. США (остаточний платіж).

Загалом: 10 980,00 + 25 880,00 = 36 860,00 дол. США. Тобто фактично сплачена ціна повністю відповідає сумі комерційного інвойсу та задекларованій митній вартості.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розбіжність між попереднім (проформа) і остаточним (комерційний інвойс) документами не є розбіжністю у розумінні ч. 3 ст. 53 МКУ, якщо остаточна вартість підтверджена комерційним інвойсом та платіжними документами.

Стосовно твердження відповідача, що заявка на перевезення вантажу від 02.12.2025 № 598 підписана до фактичної купівлі товару, оскільки рахунок на придбання шин виписаний 15.12.2025, тому зазначені відомості щодо 40-футового контейнеру сумнівні, оскільки на момент підписання заявки було невідомо, яку кількість шин і якою вагою буде придбано і завантажено товару, суд погоджується зі наведеним представником позивача спростуванням, виходячи з наступного.

Попереднє бронювання контейнера та підписання заявки на перевезення до моменту виставлення остаточного комерційного інвойсу є стандартною практикою у міжнародній логістиці.

Експедитору необхідно зарезервувати місце на конкретному морському судні задовго до фактичного відвантаження. На момент підписання заявки 02.12.2025 сторони вже мали проформу-інвойс № AT50410GQ81 від 20.10.2025, в якій визначено орієнтовну номенклатуру, кількість і параметри товару, необхідні для бронювання 40-футового контейнера. Передоплата у розмірі 30 % була вже здійснена 21.10.2025.

Виробництво шин розпочалося ще до підписання заявки.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що відповідно до міжнародної автомобільної накладної CMR від 27.02.2026 № 2702 перевізником виступає підприємство IE «DORENIUK ALINA». Договірні відносини з даним підприємством, яке здійснювало міжнародне перевезення вантажу, не підтверджено не враховують структуру договірних відносин у сфері міжнародних перевезень. Позивач не укладав прямого договору з фактичним перевізником, оскільки організація перевезення здійснювалась через експедитора на підставі ланцюга експедиторських договорів, що надані до митного оформлення: Договір-доручення № Т-08-22/7 про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.08.2022 (між Позивачем та основним експедитором); Договір-доручення № Т-16022024 про організацію перевезення вантажів та надання організаційних послуг від 16.02.2024; Договір транспортного експедирування № UA00050596 від 01.01.2025; Договір № UA00050596_F від 01.01.2025, то суду зазначає наступне.

Так, перевізник IE «DORENIUK ALINA» залучений в рамках цих експедиторських відносин у складі організованого ланцюга виконавців. Підприємство Позивача не зобов`язано укладати прямі договори з фактичним перевізником, якщо перевезення організовується

експедитором.

Для цілей підтвердження митної вартості згідно з ч. 10 ст. 58 МКУ документальне підтвердження суми витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України здійснено наступними документами:

рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг № ЄВР00000033 від 27.02.2026;

довідкою про транспортно-експедиційні витрати № 27/02/26-1 від 27.02.2026;

CMR № 2702 від 27.02.2026;

платіжною інструкцією № 1057 від 03.03.2026.

Відповідач не довів, що транспортні витрати не включені до митної вартості або включені в неправильному розмірі. Жодних арифметичних розбіжностей у транспортній складовій митної вартості відповідачем не наведено.

Також відповідач безпідставно, посилаючись на п. 4.3 договору про перевезення від 01.08.2022 № Т-08-22/7, зазначає, що оплата послуг за перевезення здійснюється Клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту пред`явлення рахунку. Рахунок на оплату транспортних витрат № ЄВР00000033 видано 27.02.2026. На момент подання митної декларації до оформлення банківських документів на оплату транспортування товару до митного оформлення не надано, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються витрати на транспортування, навантаження та страхування, якщо вони не включені до ціни товару. Закон чітко розрізняє ціну товару (яка має бути фактично сплачена або підлягати сплаті) та витрати на транспортування (для яких достатньо документального підтвердження їх розміру).

Так, Рахунок-фактура № ЄВР00000033 від 27.02.2026 та довідка про транспортно-експедиційні витрати № 27/02/26-1 від 27.02.2026 повністю підтверджують числове значення цієї складової митної вартості.

В свою чергу, після проведення митного оформлення (06.03.2026) транспортні послуги фактично оплачені відповідно до платіжної інструкції № 1057 від 03.03.2026, що надана позивачем разом з пакетом додаткових документів. Тобто на момент прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач мав у своєму розпорядженні і рахунок, і довідку, і платіжну інструкцію щодо транспортних витрат.

Стосовно позиції представника відповідача, обґрунтованої тим, що додатково наданий прайс-лист виробника JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LIMITED адресований виключно для ТОВ «Алта Тур» та не розповсюджується на інших суб`єктів зовнішньоекономічною діяльністю, суд визнає належним твердження представника позивача, яким наголошено, що прайс-лист (лист виробника) не входить до переліку обов`язкових документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МКУ. Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 53 МКУ каталоги, специфікації, прейскуранти (прайслисти) виробника товару належать до додаткових документів, які надаються за наявності. Лист-відповідь компанії JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LIMITED від 26.02.2026 наданий Позивачем добровільно як додатковий доказ на підтвердження ринкового рівня цін на товар, після того як позивач звернувся до виробника із запитом № 260226 від 26.02.2026 щодо вартості пневматичних зимових гумових шин.

Чинне законодавство України не встановлює обов`язкової форми прайс-листа, не вимагає його публічного характеру, не визначає вимог до кола адресатів. Прайслист (комерційна пропозиція) може бути як публічним, так і адресним. Адресованість листа конкретному покупцю не позбавляє його доказової сили та не свідчить про недостовірність наведених у ньому цін.

Ціни, наведені у листі-відповіді виробника від 26.02.2026, повністю узгоджуються з цінами, зазначеними в комерційному інвойсі № AT50410GQ81 від 15.12.2025 та повністю оплаченими Позивачем за платіжними інструкціями № 92 і № 97.

У постанові від 01.12.2023 у справі № 810/3766/16 Верховний Суд зазначив, що закон не встановлює спеціальної форми прайс-листа, а його адресність конкретному покупцю сама по собі не спростовує заявлену митну вартість.

Також, відповідно до постанови від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 Верховний Суд зазначив, що прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на недоліки форми прайс-листа як на підставу коригування митної вартості.

Постановою від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 Верховний Суд підтвердив, що зауваження митного органу до форми прайс-листа не можуть бути самостійною підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, Відповідач піддає сумнівам зміст довідки про відсутність витрат на зберігання контейнера в порту Гданськ № 27/02/26-2 від 27.02.2026, посилаючись на те, що дати у довідці не узгоджуються з датою CMR (27.02.2026), що судом оцінюється критично, оскільки судно з контейнером прибуло в порт Гданськ 24.12.2025, контейнер вивантажено 25.12.2025, у період з 25.12.2025 по 27.12.2025 здійснювалися митні формальності в порту, після чого контейнер завантажено на автомобільний транспорт. CMR № 2702 від 27.02.2026 стосується автомобільного перевезення на території України вже після проходження транзитних процедур, а не первісного завантаження в порту Гданська.

В даному випадку суд вважає, що митний контроль не може ґрунтуватися лише на формальних недоліках документів. Якщо сукупність наданих документів дає змогу перевірити заявлену митну вартість, відсутність окремого документа не є підставою для відмови чи коригування. Митниця повинна оцінювати повноту всієї сукупності документів, а не вимагати конкретну форму без потреби. Якщо інвойс, пакувальний лист, комерційна пропозиція або рахунок містять усі істотні реквізити (найменування товару, кількість, ціну, умови поставки, посилання на контракт), цього достатньо для підтвердження митної вартості. Відсутність специфікації не створює автоматичної підстави для сумніву в достовірності документів. Сам по собі брак окремої специфікації до контракту не є достатньою підставою сумніватися в заявленій ціні договору, якщо основні документи містять усі необхідні відомості про товар і його вартість. Несуттєві розбіжності, які не впливають на визначення митної вартості, не можуть слугувати приводом для витребування додаткових документів чи коригування митної вартості. Зокрема, у ситуації, коли в контракті згадується специфікація, якої сторони фактично не укладали, митниця не має права відмовляти у визнанні митної вартості лише через ненадання такої специфікації, якщо інвойс, контракт та інші подані документи достатні для визначення вартості.

Резюмуючи вищенаведене суд вказує, що відповідачем, в порушення частини 3 статті 53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд також звертає увагу, що у відповідності до МК України у рішенні про коригування митної вартості має зазначатися послідовність застосування методів визначення митної вартості та обґрунтованих причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625 Верховний Суд вказує, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень.

Натомість, в самому рішенні про коригування митної вартості товарів, митний орган зазначає формальні фрази, які стосуються методів митної вартості товарів, але не конкретизує детальні причини та недоліки, через які той чи інший метод не застосувався.

Суд відмічає, що під час коригування митної вартості Полтавською митницею було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 55 МК України визначено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598.

Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначене правозастосування викладене у постановах Касаційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №260/718/19, від 08.02.2020 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, від 07.05.2025 у справі №560/1787/23.

Оскаржуване рішення не містить такого обґрунтування, а містить інформацію про те, що відповідачем використані відомості про митну вартість товару з митної декларації №26UA100330400430U2 від 15.01.2026 «схожого товару» з тією ж країни походження (Китай) та тих же умов поставки (FOB QINGDAO), що, як наголошує позивач, обумовлює пряму можливість застосування методу за ціною подібних (аналогічних) товарів згідно зі ст. 60 МКУ без переходу одразу до резервного методу.

Отже, відповідач виносячи спірне рішення про коригування митної вартості заявляє про наявність розбіжностей, при цьому не обґрунтовує їх та не надає належної правової оцінки чи спростування.

Враховуючи викладене, рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам закону за формою та змістом.

Так, у постановах Верховного Суду від 29.09.20 у справах № 160/9473/19 та № 520/7041/19 викладені висновки, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

З приводу ж використання митної декларації №26UA100330400430U2 від 15.01.2026, яка зазначена у спірному рішенні як джерело для визначення митної вартості товарів, то суд зазначає наступне.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 11.11.2021 у справі №808/1411/17, від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отож формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Спірне рішення Полтавської митниці не містять належних обґрунтувань, а містять лише інформацію про те, що відповідачем визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості за ЕМД №26UA100330400430U2 від 15.01.2026, за якою здійснено митне оформлення товару - «Шини гумові, нові, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121; шина нова вантажна: розмірами 315/70R22, 315/80R22.5, 385/65R22.5» зі схожими характеристиками, ввезеного з Китаю за контрактом з виробником товару, країна походження CN, умови поставки FOB - QINGDAO, вагою нетто 14940кг у кількості 208 шт., з рівнем митної вартості 216,917 дол США за шт та час оформлення максимально наближений.

Водночас, в рішенні в повній мірі не вказано, які характеристики мають оформлені за вказаною митною декларацією товари (виробник товару, код УКТЗЕД, опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та види зовнішньоекономічних контрактів.

Також відповідачем не зазначено фактурну вартість, час імпорту в Україну, повний маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.

Враховуючи вищенаведені обставини суд дійшов висновку про недоведеність митним органом неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з ЕМД №26UA806020001659U7 від 05.03.2026 документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом; наявності встановлених МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товарів за першим методом, а отже і підстав для використання резервного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

З огляду на викладене, надані декларантом до митного органу документи є достатніми для визначення митної вартості товарів за основним методом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.03.2026 №UA806020/2026/000007/2.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини 11 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

А тому з метою належного та ефективного захисту прав позивача картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2026/000026 від 06.03.2026 так само належить визнати протиправною та скасувати.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "АЛТА ТУР" повністю.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 10/.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Також позивач заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Суд враховує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених позивачем у цій справі витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копії: договору про надання правничої допомоги від 11.03.2026 б/н; ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1383877; рахунку-фактури №7 від 02.04.2026; акту виконаних робіт від 02.04.2026; платіжної інструкції №1208 від 02.04.2026; акту виконаних робіт від 25.05.2026 /зв.а.с.9, а.с.155-159/.

У пункті 4.1 договору про надання правничої допомоги визначено, що правничу допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях. При розрахунку вартості правничої допомоги, враховується час, витрачений адвокатом, характер роботи, період протягом якого надавалася правнича допомога (робочий чи неробочий час). Гонорар за правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у Полтавському окружному адміністративному суді обчисляється у фіксованому розмірі і становить 15000 грн, незалежно від кількості судових засідань та обсягу наданих адвокатом послуг.

Представник відповідача надав до суду клопотання про зменшення заявлених до стягнення судових витрат, в якому, серед іншого, просив зменшити витрати на правничу допомогу, зазначивши, що визначена сума гонорару не є співмірною зі складністю справи та ціною позову, а тому є очевидно завищеною, оскільки ціна позовних вимог становить 57673,02 грн, а витрати на правничу допомогу заявлену у сумі 15000 грн. Такий розмір витрат не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності, передбаченим ч. 5 ст. 134 КАС України.

Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Досліджуючи питання співмірності суми понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд також звертає увагу на те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.08.2020 у справі №520/2915/19 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

Своєю чергою, суд враховує, що юридичний спір між сторонами справи, що розглядається, не характеризувався наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до його розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Виходячи з вищеописаних обставин справи, суд, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 3000,00 грн, які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування за рахунок відповідача витрат, понесених у зв`язку із наданням послуг перекладу документів, суд зазначає наступне.

За приписами частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Тобто, пункт третій частини 3 статті 132 КАС України містить приписку про обов`язковість залучення свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз судом.

Відповідно до положень статті 68 КАС України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Експерт зобов`язаний з`явитися до суду за викликом суду та роз`яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі.

Експерт має право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи; 2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом; 3) викладати у висновку експерта виявлені в ході проведення експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; 4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об`єктів дослідження; 5) для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків; 6) користуватися іншими правами, що надані Законом України "Про судову експертизу".

Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних із проведенням експертизи і викликом до суду.

Призначений судом експерт може відмовитися від надання висновку, якщо наданих на його запит матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

Згідно зі статтею 70 КАС України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Спеціаліст зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати консультації та роз`яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу. За відсутності заперечень учасників справи спеціаліст може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних із викликом до суду.

Стаття 71 КАС України визначає, що перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Участь перекладача, який володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими, є обов`язковою при розгляді справи, одним із учасників якої є особа з порушенням слуху. Кваліфікація такого перекладача підтверджується відповідним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством.

Перекладач має право відмовитися від участі в адміністративному судочинстві, якщо він не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладу, право ставити питання з метою уточнення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних із викликом до суду.

Перекладач зобов`язаний з`являтися до суду за його викликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють. За відсутності заперечень учасників справи перекладач може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Тобто, у вищевказаних правових нормах йдеться виключно про питання залучення перекладача, експерта, спеціаліста саме судом за ухвалою суду та лише про компенсацію витрат, пов`язаних із викликом їх до суду; оплата виконаної роботи не входить до предмета витрат.

З огляду на викладене, суд зазначає, що витрати позивача з перекладу документів у розмірі 4115,04 грн не входять до витрат, які слід компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, оскільки у даному випадку суд не допускав до участі у справі за відповідною ухвалою перекладача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" (пров. Космічний, буд. 4, кв. 48, м. Полтава, Полтавська область, 36034, ідентифікаційний код 39940445) до Полтавської митниці (вул. Анатолія Кукоби, буд. 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, ідентифікаційний код 43997576) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів №UA806020/2026/000007/2 від 06.03.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2026/000026 від 06.03.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці (вул. Анатолія Кукоби, буд. 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, ідентифікаційний код 43997576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" (пров. Космічний, буд. 4, кв. 48, м. Полтава, Полтавська область, 36034, ідентифікаційний код 39940445) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок).

У стягненні витрат за послуги перекладача відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.Г. Ясиновський