Court ruling № 138613402, 29.07.2026, Centralnyi District Court of Mykolaiv City

Справа № 490/7638/18

н/п6/490/206/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Гуденко О.А., при секретарі - Романової К.Т., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство КБ «Приватбанк», приватний виконавець Булахевіч Степан Вікторович, про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа №490/7638/18,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Капіталресурс» звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва із заявою, в якій просив замінити стягувача у виконавчому листі № 490/7638/18 від 29.07.2019 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу, з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа № 490/7638/18 від 29.07.2019 р.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого, останньому було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі, та встановлений графік повернення їх. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. В подальшому позовом ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, та на виконання рішення видано виконавчий лист № 490/7638/18 від 29.07.2019 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором. 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором ОСОБА_1 .Таким чином кредитора по договору було змінено з АТ КБ «Приватбанк» на ТОВ «Капіталресурс».

Щодо видачі дублікат виконавчого листа предстаник заявника зазначає, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №60908783 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. 28.02.2020 року державним виконавцем ВДВС вищевказане ВП було завершено, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на дату укладання Договору факторингу оригінал вищевказаного виконавчого листа ТОВ «Капіталресурс» не передавався.

За такого, ТОВ «Капіталресурс» на даний час у зв`язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувача, а тому представник заявника і звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.06.2026 року прийнято до розгляду вказану заяву, призначено судове засідання.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку неявкою учасників справи в судове засідання, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Центрального районного суду від 26.06.2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором в сумі 65 176 (шістдесят п`ять тисяч сто сімдесят шість) грн. 80 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 34855,42 грн., заборгованість по процентам - 26717,73 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 3103,65 грн та суму судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп.

29.07.2019 року на виконання вищевказаного рішення суду, Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист №490/7638/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом.

28.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. у виконавчому провадженні №60908783 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

22 серпня 2025 року між первісним стягувачем - АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено Договір факторингу №8-22-08/2025, відповідно до умов якого АТ КБ «Приватбанк» відступило, а ТОВ «Капіталресурс» набуло право вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі, за Кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 .

При цьому, на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора АТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Капіталресурс» представником заявника також надано суду копію акту приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань та копію витягу з Реєстру боргових зобов`язань №1 до вказаного договору факторингу, відповідно до змісту яких право вимоги до боржника ОСОБА_1 перейшло до заявника - ТОВ «Капіталресурс».

За такого, ТОВ «Капіталресурс»набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до особи, яка є боржником АТ КБ «Приватбанк», у тому числі і до ОСОБА_1 .

Договір про відступлення прав вимоги сторонами не оспорювався та на даний час є чинним.

Отже, виходячи з вище встановлених обставин справи, на даний час ТОВ «Капіталресурс»є власником права вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Виходячи з положення ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За приписами постанови Верховного Суду України від 20.11.2013 року №6-122цс13 за своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Згідно ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 14 ЦПК України і статті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" протиУкраїни" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовийрозгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересахс успільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однакце право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, якийд оговірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Суд також враховує, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази в їх сукупності, судом встановлено, що заявником ТОВ «Капіталресурс» було набуто права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором, заборгованість за яким була стягнута на користь АТ КБ «Приватбанк» на підставі заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2019 року у справі №490/7638/18.

Враховуючи наведене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт вибуття первісного кредитора із спірних правовідносин та перехід його прав до заявника - ТОВ «Капіталресурс», суд приходить до висновку, що заявник є належним правонаступником АТ КБ «Приватбанк» та має право на заміну первісного стягувача у виконавчому листі, виданому на виконання вищевказаного судового рішення.

Щодо вимог ТОВ «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого документа, судом зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За приписами ст.124 Конституції України судове рішення, яким закінчився розгляд справи в суді, що набрало законної сили, є остаточним та підлягає виконанню на всій території України всіма посадовими, юридичними та фізичними особами.

Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25.09.2015 року за №8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі №2-1053/10 (провадження № 61 - 18169св18) зроблено висновок, що «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист».

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили; перевірити чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин; чи пред`являв стягувач виконавчий лист до виконання; обставин втрати виконавчого документа, коли було виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується.

Під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа суд зобов`язаний з`ясувати, чи є він чинним та чи не було його скасовано, або чи виконано рішення повністю або частково, та чи не призведе видача дубліката виконавчого документа до отримання стягувачем неналежного стягнення; також суд має встановити, за яких обставин та ким втрачено виконавчий документ. Якщо виконавчий документ був втрачений при пересилці, до заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документу повинно бути додано довідки органів зв`язку або державного виконавця.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 474/783/17 (провадження № 61-29св17), від 10.10.2018 у справі № 2-504/11 (провадження № 61-41846св18), від 22.10.2018 у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18), від 03.06.2020 у справі № 2-461/09 (провадження № 61-2812св19).

Отже, підставами для видачі дубліката виконавчого листа є, насамперед, доведеність втрати оригіналу виконавчого листа.

Як встановлено судом вище, 28.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В., в рамках виконавчого провадження №60908783, виконавчий лист №490/7638/18 від 29.07.2019 року повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Згідно інформації з АСВП станом на 30.05.2026 року виконавче провадження №60908783 завершено.

Станом на теперішній час оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходив.

Разом з цим, відповідно до інформації, яка міститься у листі АТ «КБ «Приват Банк», за результатами перевірки внутрішніх реєстрів обліку встановлено, що оригінали документів, які надійшли до банку в період до 05.10.2025 включно за витребуваними ІПН клієнтів знаходилися на зберіганні в архівному приміщенні, яке було знищено 05.10.2025 під час ракетного обстрілу з боку рф та підтверджується актом про пожежу від 06.10.2025. За даним фактом відкрито кримінальне провадження №22025140000000276.

Вищевикладене свідчить про втрату оригіналу виконавчого листа.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 28.02.2020 року, виконавчий лист №490/7638/18 від 29.07.2019 року може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 28.02.2023 року.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який є діючим і на час вирішення заяви.

Згідно із підпунктом 4 пункту 10-2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповненого Законом України від 15.03.2022 №2129-ІХ, який набрав чинності 26.03.2022, тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що заявником строк пред`явлення виконавчого листа №490/7638/18 не пропущено.

За таких обставин, суд вважає за необхідне заяву задовольнити, замінити стягувача АТ КБ «Приватбанк» на правонаступника ТОВ «Капіталресур» у виконавчому листі №490/7638/18 від 29.07.2019 року та у зв`язку з втратою виконавчого листа видати його дублікат.

Керуючись ст.ст. 20, 352, 353, 433, 442, 446, п. 17.4 перехідних положень ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство КБ «Приватбанк», приватний виконавець Булахевіч Степан Вікторович, про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа №490/7638/18 задовольнити.

Замінити стягувача Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (юридична адреса: 04073, м. Київ, пр-т С. Бандери, буд 28-А, код ЄДРПОУ: 43513923) у виконавчому листі №490/7638/18, виданому 29.07.2019 року Центральним районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа №490/7638/18, виданому 29.07.2019 року Центральним районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Гуденко О.А.