Decision № 138589092, 29.07.2026, Pidvolochysk District Court of Ternopil Oblast

Справа № 607/8835/26

Провадження № 2/604/496/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

22 квітня 2026року ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» звернулось до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіі від 05 травня 2026 року цивільну справу №607/8835/26 передано на розгляд до Підволочиського районного суду Тернопільської області.

В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що 10 липня 2023року між товариством з обмеженою відповідальністю " Аванс Кредит" і ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 13794-07/2023, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 15000,00 грн., строком на 360 днів, із процентною ставкою, що становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредитування. Кредитний договір підписаний електронним підписом, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.За твердженням позивача, відповідачу було видано кредитні кошти на картковий рахунок вказаний останнім в заявці-анкеті. Позивач вказує, що ТОВ " Аванс Кредит " виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору, в свою чергу ОСОБА_1 , умови договору не виконано не повернуто в повному обсязі кредит Кредитодавцю та не сплачено відсотки за користування кредитом.

Поряд з цим вказує, що 13 грудня 2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №13122023, згідно вказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №13794-07/2023 від 10.07.2023 року.

За розрахунками позивача, станом на дату подання позову загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним Кредитним договором становить 107265 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 14962,50грн. та заборгованості за нарахованими процентами у сумі 92302,5 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , на користь нового кредитора ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» жодних платежів станом на 22.04.2026 року (дата звернення з позовом до суду) не здійснив. Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму боргу за кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , на свою користь заборгованість за кредитним договором №13794-07/2023 від 10.07.2023 у в загальному розмірі 107265,00грн, а також в порядку розподілу судових витрат стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26 червня 2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Матвійчука В.В. надійшоввідзив на позовну заяву. Відповідно до наданого відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що вказаний кредитний договір є неукладеним, оскільки відсутні докази здійснення належної ідентифікації та верифікації відповідача, як Позичальника, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають. На думку представника відповідача в матеріалах справи відсутні належні та однозначні докази надання первинним кредитором ОСОБА_1 кредитних коштів, крім того вказує, що позивачем збільшеного розміру заборгованості за простроченими процентами, порівняно із придбаними вимогами. З урахуванням зазначеного просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Одночасно просить відмовити позивачу у стягнення витрат на правову допомогу.

Від представника ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких позивачем наведено свої доводи в обґрунтування твердженням відповідача викладеним у позовній заяві, на задоволенні позову наполягає, оцінюючи надані докази на свою користь.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, представником ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» у наданих додаткових поясненнях зазначено про розгляд справи за відсутності представника банку, на задоволені позову наполягає, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, представником відповідача Матвійчук В.В. подано клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку з хворобою, поряд з цим, подане представником клопотання про відкладення, не містить належних доказів на підтвердження обставин зазначених Матвійчуком В.В. щодо об`єктивної неможливості бути присутньою у призначеному судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Недотримання розумних строків розгляду судових справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване ст. 55 Конституції України, та може мати наслідком порушення права на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і негативно впливає на ефективність правосуддя та авторитет судової влади.

Враховуючи, розумні строки розгляду справи, а також що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи матеріали справи містять відзив відповідача де викладена його позиція по суті заявленого позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.223 ЦПК України не вбачається.

За таких обставин, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на сайті https://avans.credit створив та заповнив анкету-заяву на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс Кредит», в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефона, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід, номер картки отримувача. Надала також згоду, зокрема, щодо правил кредитування. Зазначена анкета підписана відповідачем електронним підписом, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора W2901.

Також, сторонами підписано інформаційне повідомлення та паспорт споживчого кредиту, якій містись інформацію про основні умови кредитування, щодо процентної ставки, загальної вартості кредиту та порядок повернення кредиту, зі сторони відповідача електронним підписом з ідентифікатором НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 з яким укладено договір № 13794-07/2023 від 10.07.2023 ідентифікований ТОВ «Аванс Кредит», акцепт оферти позичальником: одноразовий ідентифікатор 2901 10.07.2023 надіслано на номер телефону НОМЕР_2 .

В подальшому, 10 липня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» ( наділі Товариство) та ОСОБА_1 ( надалі Клієнт або відповідач) було укладено договір про надання фінансового кредиту №13794-07/2023, в електронній формі та підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання одноразового ідентифікатора W2901 ( надалі Кредитний договір).

Сторонами Договору про надання фінансового кредиту №13794-07/2023 від 10.07.2023, погоджено наступні умови кредитування : ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Аванс Кредит» фінансовий кредит, у розмірі 15000,00грн, строком на 360днів, дата надання -10.07.2023, дата погашення кредиту 03.07.2024, процентна ставка фіксовано, денна процентна ставка складає 1,99%, клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів; детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту ( Графік платежів); кредит надається Клієнту безготівково на рахунок з використанням платіжної карти 5169-хх - хххх -6823.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс Кредит». Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись цих правил.

Додатком №1 до Договору є Графік платежів за Договором про надання фінансового кредиту №13794-07/2023.

Згідно Графіку сторонами визначено, що сума кредиту становить 15000,00 грн. тіла кредиту, 107460,00 грн. проценти за користування кредитом. Загальна вартість кредиту 122460,00грн.

Суд зауважує, що кредитний договір містить особисті дані відповідача, зокрема його РНОКПП, адресу місця проживання, що відповідає тій інформації, яка зазначена у відзиві на позовну заяву, а також відомостям, отриманим судом з Єдиного державного демографічного реєстру.

На підтвердження переказу на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 15000,00 грн позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.06.2025 року, з повідомленням про те, що 10 липня 2023 року успішно перераховано суму 15000,00грн грн. на картку НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 260684055, призначення платежу: Зачисление 15000грн на карту НОМЕР_3 .

Таким чином, ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 15000,00 грн.

В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконав, у встановлений строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 107265,00грн.

Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_3 на спростування обставин отримання 10.07.2023 кредиту в сумі 15000,00грн.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку за укладеним між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 Договору про надання фінансового кредиту №13794-07/2023 з повернення кредиту та сплати процентів.

В ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином виконав грошові зобов`язання за зазначеним договором .

Відповідачем надані позивачем розрахунки не спростовано, контррозрахунку не надано.

Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу - iPay.

Суд зауважує, що відповідач не надав доказів того, що банківська картка, на яку перераховано сума кредитних коштів, йому не належить, або того, що кошти на такий рахунок не надходили.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні фіксувати факт здійснення господарської операції. Ця норма не встановлює вичерпного переліку таких документів, а зосереджується на їхній суті. У випадку перерахування коштів через платіжного оператора офіційний звіт платіжного оператора, що детально описує транзакцію (дату, час, суму та реквізити карткового рахунку позичальника, на який були зараховані кошти), є належним та допустимим первинним документом, що беззаперечно підтверджують факт перерахування грошових коштів позичальнику. Вони фіксують всі етапи господарської операції від кредитора до позичальника через платіжного оператора.

Згідно із Законом України «Про електронні довірчі послуги», електронні документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (КЕП), мають таку ж юридичну силу, як і паперові документи.

У змагальному процесі кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Наведені відповідачем аргументи у відзиві на позовну заяву в супереч ст. 12,81 ЦПК України не спростовані, що є його процесуальним обов`язком, при цьому позивачем надані докази, які спростовують наведені доводи відповідача щодо не укладення договору та відсутності доказів отримання коштів, оскільки слугують підтвердженням існування між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин.

Отже за встановлених судом обставин справи, 10.07.2023 року між ТОВ «Адванс Кредит» та відповідачем укладено електронний кредитний договір, шляхом підписання його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), умови якого ТОВ «Адванс Кредит» були виконані, у той час як відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернув.

Згідно розрахунку позивача заборгованість ОСОБА_1 за кредитними договором №13794-07/2023 від 10.07.2023 складає 107265,00грн, з яких : 14962,50грн - заборгованість по тілу кредиту, 92302,50грн заборгованість за процентами.

Судом також встановлено, що 13 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" (надалі Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»( надалі Фактор) було укладено Договір факторингу №13122023, відповідно до умов якого відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта ( ціна договору) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги ( Права Вимоги) до Боржників за Кредитними договорами (Портфель заборгованості ).

Надана копія Договору факторингу №13122023 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від кредитора - ТОВ " Аванс Кредит " до нового кредитора - ТОВ "ФК " Кредит-Капітал".

Згідно акту прийому передачі реєстру боржників 13.12.2023 року за договором факторингу №13122023, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр Боржників Клієнта від 13.12.2023 кількістю 3662, загальна сума заборгованості 57595707,43грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №131220023 від 13.12.2023, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у загальному розмірі 46821,75грн, з яких: 14962,50грн сума заборгованості основного боргу за кредитом та 31859,25грн сума заборгованості за нарахованими процентами.

Таким чином судом встановлено, що всупереч умовам Договору, відповідач належним чином не виконував свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал, ні на рахунки попереднього кредитора.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ "ФК " Кредит-Капітал" за Договором про надання фінансового кредиту №13794-07/2023 від 10.07.2023 заборгованість відповідача ОСОБА_1 за період з 10.07.2023 по 03.07.2024 становить 107265,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14962,50грн та за нарахованими процентами в розмірі 92302,50 грн.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

З досліджених доказів судом встановлено, що 10.07.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» (кредитодавець) і фізичною особою- ОСОБА_1 (позичальник), за допомогою Веб-сайту кредитодавця, було укладено електронний договір про надання фінансового кредиту №13794-07/2023 від 10.07.2023, у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) W2901, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківську картку, вказану у п.1.6 Договору, грошових коштів у розмірі - 15000грн, строк кредитування - 360 днів, процентна ставка - 1,99 % в день

Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та ТОВ «Аванс Кредит» не був би укладений.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому спірний договір, укладений між відповідачем та ТОВ «Аванс Кредит» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частин 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами 13 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит» договору про надання фінансового кредиту №13794-07/2023 від 10.07.2023, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», - суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість з повернення тіла кредиту в сумі 14962,50 гривень, які підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача по стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 92302,50грн., судом враховано наступне.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року N 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011 року N15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від11липня 2013 року N7-рп/2013Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі N 132/1006/19.

Відповідно допостанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦК України).

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі N 679/1103/23).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 107265,00 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн, заборгованість за відсотками 92302,50 грн.

З огляду на викладене, у даному випадку, визначений ТОВ «Аванс Кредит» у вказаному вище договорі розмір процентів (1,99 % в день) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 1.4.1 кредитного договору є несправедливими і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у понад 6 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.

З огляду на вищевикладене та з метою забезпечення відповідності заявленого позивачем до стягнення розміру заборгованості за нарахованими процентами засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає за необхідне розмір процентів за договором про надання фінансового кредиту № 13794-07/2023 від 10.07.2023 зменшити з 92302,50 грн до 46151,25грн, тобто на 50 % від простроченої заборгованості, яку позивачем визначено при зверненні з даним позовом.

Таким чином, з урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 46151,25грн, в стягнені іншої частини заборгованості слід відмовити.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, у виді сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги задоволено на 57% (61113,75грн. / 107265,00грн х 100%).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1517,57грн (2662,40 грн х 57% / 100 %) судового збору

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в. ч. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав належні докази: договір про надання правової допомоги N 0107 від 01.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" та адвокатським об`єднанням "Апологет"; акт наданих послуг N173 від 10.04.2026 року, згідно якого виконавцем АО "Апологет" надано клієнту ТО "ФК "Кредит Капітал" послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги N 0107 від 01.06.2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором N 13794-07/2023, . грн. детальний опис наданих послуг до акту N969 від 10.04.2026 року. Сума наданих послуг складає 8000грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на 57%, з урахуванням зазначеного понесені позивачем витрати на правову допомогу становлять 4560грн (8000х57%/100%)

З урахуванням зазначеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути 4560,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 247, 258, 259, 264, 265,280,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія «Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія «Кредит-Капітал" (за реквізитами код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) заборгованість за кредитним договором №13794-07/2023 від 10.07.2023 року у розмірі 61113,75(шістдесят одна тисяча стотринадцять гривень 75 копійок), що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14962,50(чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні 50 копійок) та заборгованості за відсотками у розмірі 46151,25(сорок шість тисяч сто п`ятдесят одна гривня 25 копійок), суму судового збору в розмірі 1517,57 ( одна тисяча п`ятсот сімнадцять гривень 57 копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4560,00(чотири тисячі п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), а всього67191,32 (шістдесят сім тисяч сто дев`яносто одна гривня 32 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 29 липня 2026 року.

Суддя В.М. Сіянко