Decision № 138582613, 28.07.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/11442/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17 листопада 2025 року №1634532-2409-1553-UA51100130000021533, №1634533-2409-1553-UA51100130000021533, №1634534-2409-1553-UA51100130000021533, №1634535-2409-1553-UA51100130000021533.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 з зареєстрований як фізична особа-підприємець з видами економічної діяльності, зокрема 22.22 Виробництво тари з пластмас 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас та що згідно з Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно твін є власником частки нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 11705445, адреса: АДРЕСА_1 , загальна площа 568,3 кв.м.

Позивач вказує, що Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.11.2025 та що визначення відповідачем у них сум податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є протиправним. Протягом 2021-2024 років вказане нерухоме майно позивач використовував за призначенням бо є фізичною особою-підприємцем і у відповідності до реєстраційних документів, здійснював один із видів своєї підприємницької діяльності, а саме виробництво будівельних виробів із пластмас (КВЕД 22.23, секція С) та КВЕД 22.22 виробництво тари з пластмас. Протягом 2021-2024 років вказане нерухоме майно він не здавав в оренду, лізинг, позичку. Податкові повідомлення-рішення за 2021-2024 рік прийняті 17.11.2025 року, що суперечить строкам, визначеним Податковим кодексом України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив, у якому представник відповідача вказує, що Головне управління ДПС у Одеській області позов не визнає, вважає, що вимоги позивача, які викладені в позові, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, відтак не підлягають задоволенню.

Представник відповідача зазначає, що згідно довідки 20-ОПП позивачем було взято на облік нерухоме майно, що є предметом оподаткування у даній справі лише 12.08.2024 року, тому посилання позивача на необґрунтованість оскаржуваного податкового-повідомлення рішення не відповідає наявним у справі письмовим доказам.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.11.1996 року з видами діяльності за КВЕД: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний), 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 22.22 Виробництво тари з пластмас, 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас, 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12096199 від 09.10.2006 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частка об`єкта нерухомості за реєстраційним номером 11705445 - будова цеху товарів народного споживання АДРЕСА_1 .

17.11.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №1634532-2409-1553-UA51100130000021533, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік у сумі 2017,46 грн;

- №1634533-2409-1553-UA51100130000021533, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у сумі 3807,61 грн;

- №1634534-2409-1553-UA51100130000021533, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік у сумі 18469,75 грн;

- № 1634535-2409-1553-UA51100130000021533, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік у сумі 17049,00 грн.

Позивач 18.12.2025 року звернувся до відповідача із заявами, в яких просив переглянути оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідь на які отримав лист від 15.01.2026 року № 817/6/15-32-24-09-06, в якому зазначено, що Головне управління ДПС в Одеській області залишає без змін податкові повідомлення-рішення.

Позивачем було подано до Державної податкової служби України скаргу від 26.02.2026 року, у відповідь на яку отримав рішення від 06.03.2026 року № 6042/6/99-00-06-01-02-06, яким залишено без розгляду скаргу фізичної особи платника податків ОСОБА_1 на ППР ГУ ДПС в Одеській області від 17.11.2025 №1634532-2409-1553-UA51100130000021533, №1634533-2409-1553-UA51100130000021533, №1634534-2409-1553-UA51100130000021533, №1634535-2409-1553-UA51100130000021533.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 ПК України.

Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Пунктом 266.5 ст.266 ПК України закріплено порядок встановлення ставок податку зокрема для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб ставки податку, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно з абзацом першим підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.

Ставка податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються в залежності від місця розташування та типів таких об`єктів нерухомості (пп. 266.5.1 ПКУ), а об`єкт оподаткування залежить від виду діяльності та типу будівель чи споруд за ДК 018-2000 (в редакції до внесення змін Законом України № 3603-IX від 23.02.2024) та за НК 018:2023(в редакції після внесення змін Законом України № 3603-IX від 23.02.2024) (п.266.2 ПКУ).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції до внесення змін Законом України № 3603-IX від 23.02.2024) закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, належать будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції після внесення змін Законом України № 3603-IX від 23.02.2024) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно ДК 009:2010 економічна діяльність процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво». Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 року у справі № 440/359/20 вказав, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об`єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об`єктів нерухомості як виробничі одиниці.

Отже, з вказаної норми вбачається, що для звільнення суб`єкта оподаткування від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки на підставі абз. є пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України має бути наявність двох обов`язкових складових:

- об`єкт повинен належати до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (НК 018:2023 з 16.03.2024);

- об`єкт повинен використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до національного класифікатора НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.02.2023 року №3573, який набрав чинності 01.01.2024, у НК 018:2023 використовуються терміни, визначені Європейським класифікатором типів споруд, а саме:

Будівлі це криті споруди, які можуть використовуватися окремо, побудовані для постійних цілей, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

Нежитлові будівлі це споруди, які переважно використовуються або призначені для нежитлових цілей. Якщо не менше половини загальної корисної площі використовується для житлових потреб, будинок належить до житлових.

Згідно вказаного НК розділ 12 Нежитлові будівлі включає клас 1251 Промислові будівлі, який включає: будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: резервуари, силоси та складські приміщення (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).

Отже, у даній справі підлягає встановленню, чи відноситься належна позивачу 1/2 частка будівлі до визначених у підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктів, на які поширюється податкова пільга, та чи використовує позивач дану будівлю за призначенням у своїй господарській діяльності.

Так, сторонами не заперечується, що належна позивачу 1/2 частка будівлі - будови цеху товарів народного споживання загальною площею 568,30 кв.м. за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р., с. Новоградківка, пров. Дністровський 7 класифікується як будівля промисловості, віднесена до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023.

Проте, позивачем до суду не надано жодного доказу на підтвердження використання ним зазначеного об`єкта нерухомості у власній господарській діяльності за її призначенням.

Суд зазначає, що сам по собі факт наявності у позивача зареєстрованих видів господарської за КВЕД як 22.22 Виробництво тари з пластмас та 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас не свідчить про здійснення ним такої виробничої діяльності.

Відтак, зважаючи на викладене суд доходить висновку про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження використання ним у 2021-2024 роках нерухомого майна - 1/2 частки будови цеху товарів народного споживання за адресою Одеська обл., Овідіопольський р., с. Новоградківка, пров. Дністровський 7 у власній господарській діяльності за його призначенням, зокрема у господарській діяльності за видами господарської діяльності за КВЕД 22.22 Виробництво тари з пластмас та 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас.

Що ж до доводів позивача про несвоєчасне складання та направлення йому оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд зазначає, що пропуск контролюючим органом встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України строку надсилання податкового повідомлення-рішення (за перыод 2022-2024 років) до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов`язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 102.1 статті 102 ПК України у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Таким чином, недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов`язку платника податку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлений підпунктом 266.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов`язку або звільнення від його виконання.

Таке правозастосування узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.06.2023 у справі №160/13606/20.

Водночас, щодо податкового повідомлення-рішення від 17.11.2025 року № 1634535-2409-1553-UA51100130000021533 (за 2021 рік) суд зазначає.

Згідно з підпунктом 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 ПК України, у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Підпунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України встановлено, що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року за № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Так, згідно з абзацом 11 п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року за № 591-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

У Постанові Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року за № 651 зазначено, що відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінет Міністрів України постановляє: відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавіpусом SАRS-СоV-2.

Відповідно, у період з 18.03.2020 (згідно із Законом № 533-IX від 17.03.2020 та наступними змінами відповідно до Закону № 591-IX) по 16.03.2022 строк прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов`язань платників податків було зупинено у зв`язку з дією карантину, згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Разом з цим до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022 дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану (пункт 2 розділу ІІ).

Тобто Закон № 2120-IX з 17.03.2022 зупинив дію положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX, які в подальшому 30.06.2023 втратили юридичну силу у зв`язку із закінченням самого карантину відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року за № 651.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, № 2120-IX (набрав чинності з 17 березня 2022 року) статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

В подальшому пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону № 3219-IX від 30 червня 2023 року, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.

Отже, у період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року строк прийняття податковими органами податкових повідомлень рішень про визначення грошових зобов`язань платників податків, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

При цьому, згідно вимог п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Відповідно до п. 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 392, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;

строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу;

строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.

З огляду на зазначене контролюючий орган може реалізувати владні управлінські функції, враховуючи норми щодо зупинення строку давності, передбаченого статтею 102 ПК України.

У цій справі податкові зобов`язання виникли та нараховані щодо періоду, в т.ч. щодо 2021 року, сумарна тривалість якого до зупинення перебігу строку прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 17.11.2025 року № 1634535-2409-1553-UA51100130000021533 та після такого зупинення є меншою, ніж 1095 днів.

Відтак, зважаючи на викладене, доводи позивача, що строк прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень пропущено відповідачем, є необґрунтованими.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5).

Суддя П.П. Марин

.