Decision № 138573248, 29.07.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2026Справа № 910/154/26

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста"

про стягнення грошових коштів у розмірі 949 342,84 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2026 року Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся із позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста" стягнення грошових коштів у розмірі 949 342,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача зобов`язань в частині отоварювання талонів на АЗС, визначених у пункті 5.1 Договору про закупівлю № 15 від 01.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2026 була доставлена в електронний кабінет прокуратури 09.01.2026 о 15:33 год.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2026 була доставлена в електронний кабінет позивача 09.01.2026 о 15:28 год.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2026 була доставлена в електронний кабінет відповідача 09.01.2026 о 15:24 год.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною третьою цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166"б", від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 30.01.2019 у справі № 47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Також суд враховує рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 №3-рп/99).

Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охороні землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина четверта мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 дійшов висновку, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та позивача - місцевої ради, яка представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Із матеріалів справи вбачається, що Новомиргородська міська рада 15.05.2025 звернулась з листом № 02- 22/305/1 до Новоукраїнської окружної прокуратури та повідомила про факт порушення інтересів держави внаслідок неналежного виконання ТОВ «СИНЕРПЯ СИСТЕМ» зобов`язань за договором № 15 від 01.02.2024.

За результатами опрацювання вказаного звернення, інформації у системі Prozorro, щодо проведеної радою закупівлі, Новоукраїнська окружна прокуратура 22.07.2025 завернулась із запитом № 53/03-3696вих-25 до Новомиргородської міської ради про надання копій документів за вказаним договором. Крім того в запиті прокурором порушено питання надання інформації про вжиті або заплановані заходи щодо усунення вказаних порушень.

У відповіді листом від 28.07.2025 № 02-22/490 Новомиргородською міською радою надано перелік запитуваних документів, проте про вжиті чи заплановані заходи щодо захисту порушеного права, окружну прокуратуру не повідомлено, про причини не вжиття таких заходів також інформації не надано.

Отже, судом встановлено, що прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо своєчасного інформування відповідного органу влади про виявлені порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

За результатами закупівлі за процедурою відкритих торгів між Новомиргородською міською радою, як замовником, та ТОВ «Синергія Систем», як постачальником, (на даний час згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінено назву на ТОВ «Маджоріста») 01.02.2024 укладено договір про закупівлю № 15 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник приймає на себе зобов`язання передати Замовнику у власність предмет закупівлі: Бензин автомобільний А-95, дизельне паливо (ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти) надалі - Товар, а Замовник зобов`язується сплатити і прийняти вказаний Товар.

Згідно з пунктом 1.3 Договору Постачальник повинен поставити Замовнику документи на основі яких можливо здійснити отримання Товару з АЗС, а саме: паливні картки або талони або відомості на відпуск пального тощо, зі строком дії не менше ніж 3 (три) календарних місяця, з дня отримання від останнього заявки в довільній формі. Постачальник забезпечує безкоштовний обмін невикористаних талонів, термін придатності яких закінчується, упродовж 7 робочих днів з дня отримання заявки від Замовника.

У пункті 1.4 Договору вказано, що відпуск Товару відбувається з АЗС у місті Новомиргород та/або у межах Новомиргородської територіальної громади та/або у межах Маловисківської міської громади відповідно до способів поставки товару передбачених «Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених Постановою Кабінету Міністрів' України № 1442-від 20.12.1997.

Відповідно до п.3.1. Договору ціна цього договору становить 4 470 972,50 грн, у тому числі ПДВ - 745 162,08 гривень.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що строк поставки товарів - до 31.12.2024, за адресою та місцезнаходженням АЗС у місті Новомиргород та/або у межах Новомиргородської територіальної громади та/або у межах Маловисківської міської громади.

Місце поставки (передачі) документів, котрі засвідчують право на отримання Товару: Україна, 26000, Кіровоградська обл., місто Новомиргород, вулиця Соборності, будинок 227/7 (пункт 5.3 Договору).

Вимогами п. 6.3.1. Договору визначено, що Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку документів на отримання у строки, встановлені цим Договором та забезпечити здійснення отримання Товару Замовника з АЗС Постачальника або його контрагента.

Пунктом 6.3.4 Договору погоджено, що Постачальник зобов`язаний забезпечити достатню кількість пального на власних АЗС або на АЗС свого контрагента, з метою своєчасного та належного виконання своїх обов`язків згідно Договору.

Пунктом 11.1. Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2024 року, або до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

У подальшому між сторонами Договору укладено 3 додаткові угоди, а саме № 1 від 22.02.2024, № 2 від 23.02.2024 та № 3 від 01.10.2024.

Відповідно до додаткових угод № 2 та № 3 внесено зміни до пункту 1.2 розділу 1 «Предмет договору», а саме щодо кількості, асортименту та вартості товарів, що підлягають поставці у зв`язку з коливанням Цін такого товару на ринку.

На виконання пункту 4.2. Договору відповідачем надано Новомиргородській міській раді видаткову накладну № 226 від 02.02.2024, на підставі якої Новомиргородською міською радою 09.02.2024 здійснено оплату товару в загальній сумі 4 470 972,50 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Водночас, Новомиргородською міською радою не отримано бензин А-95 та дизпаливо через його відсутність на АЗС, зокрема, залишки нереалізованих талонів на бензин А-95 складають 6190 літрів на суму 327 296,00 грн. та дизельного палива 8390 літрів на суму 430 359,90 грн.

Так, починаючи із 24.02.2025 АЗС постачальника та його партнерів, що розташовані на території Новомиргородської та Маловисківсько міської ради, не працюють у зв`язку із відсутністю пального, у зв`язку із чим постачальником фактично недопоставлено Новомиргородській міській раді 6190 літрів бензину А-95 та 8390 літрів дизельного пального на загальну суму 757 655,90 грн.

Дані обставини підтверджуються актами від 24.02.2025, 12.03.2025, 17.03.2025 та 05.05.2025, складеними комісією за результатами виїзду уповноважених осіб міської ради за місцем розташування АЗС постачальника за адресою м. Новомиргород, вул. Соборності, 4 та м. Мала Виска, вул. Велігіна, 165.

У зв`язку із неможливістю отримати пальне, Новомиргородська міська рада 31.01.2025 та 05.03.2025 звернулася до відповідача з вимогою щодо негайного виконання зобов`язань в частині забезпечення поставки необхідної кількості палива.

Також, на юридичну адресу відповідача 09.06.2025 за вихідним № 02- 24/154/1, рекомендованим листом з описом-вкладенням скеровано претензію.

Проте, відповідь на вищевказані листи та претензію до Новомиргородської міської ради від відповідача не надійшла.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Суд зазначає, що за умовами Договорів предметом поставки фактично є бензин та дизельне пальне, відпуск яких здійснюється на підставі пред`явлених замовником талонів, що надані постачальником за відповідною видатковою накладною.

Так, за умовами пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442, торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.

Із матеріалів справи вбачається, що Новомиргородській міській раді згідно з видатковою накладною № 226 від 02.02.2024 на суму 4 470 972,50 грн видано талони на бензин та дизельне пальне.

Проте, використання талонів у повному обсязі на автозаправних станціях згідно з наведеним у договорі переліком було неможливо через відсутність палива.

У зв`язку з цим, Новомиргородською міською радою не отримано по нереалізованим талонам бензин А-95 у кількості 6190 літрів на суму 327 296,00 грн та дизельне паливо в кількості 8390 літрів на суму 430 359,90 грн.

Суд зазначає, що талон не підтверджує право власності на придбане пальне, а містить лише інформацію про вид і об`єм нафтопродуктів, попередньо оплачених позивачем. У той же час, фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС.

За таких обставин, позивач вважається таким, що фактично отримав товар лише після отоварення скретч-карток (талонів) на АЗС (отримання відповідних паливно-мастильних матеріалів на підставі цих талонів).

Частиною 1 статті 670 ЦК України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 757 655,90 грн вартості палива, поставку якого відповідач у передбачені договором строки не здійснив.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3.2 Договору за порушення строків поставки товару пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Здійснивши перерахунок заявлених прокурором до стягнення штрафних санкцій за обрахований ним період, керуючись принципом диспозитивності, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 138 651,03 грн пені та 53 035,91 грн штрафу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про задоволення позову Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради про стягнення 949 342,84 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста" про стягнення грошових коштів у розмірі 949 342,84 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста" (02099, Україна, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9; ідентифікаційний код 44876120) на користь Новомиргородської міської ради (26001, Україна, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, місто Новомиргород, вулиця Соборності, будинок 227/7; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04055104) 757 655 (сімсот п`ятдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень 90 копійок) боргу, 138 651 (сто тридцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят одну гривню 03 копійки) пені, 53 035 (п`ятдесят три тисячі тридцять п`ять гривень 91 копійку) штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста" (02099, Україна, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9; ідентифікаційний код 44876120) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, проспект Європейський, 4; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02910025) 14 240 (чотирнадцять тисяч двісті сорок гривень 14 копійок) судового збору.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ