Decision № 138572995, 27.07.2026, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 15/66/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 Справа № 908/1221/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85

до відповідача Комунального некомерційного підприємства Центральна Лікарня Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, 71400, Запорізька область, Василівський район, с. Велика Білозерка, вул. 8 Березня, буд. 3

про стягнення коштів

за участю представників учасників:

від позивача (в режимі відеоконференції): Павлов П.І., самопредставництво, витяг з ЄДР від 19.01.2026, довіреність № 24-а від 17.12.2025;

від відповідача: не з`явився;

установив

22.05.2026 через підсистему Електронний суд до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго до відповідача Комунального некомерційного підприємства Центральна Лікарня Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період січень - березень 2021 року в розмірі 1187025,55 грн, з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 475 510,05 грн, пеня в розмірі 71 455,05 грн, інфляційні втрати в розмірі 276 554,58 грн, 15% річних в розмірі 363 505,87 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.05.2026 здійснено автоматизований розподіл зазначеної позовної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/1221/26 та визначено до розгляду судді Горохову І.С.

Ухвалою від 29.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 908/1221/26. Присвоїв справі номер провадження 15/66/26, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначив на 25.06.2026 об 11 год. 30 хв.

За офіційним даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань (відповідь на запит суду № 2779441 від 25.05.2026) місцезнаходженням відповідача є адреса: 71400, Запорізька область, Василівський район, с. Велика Білозерка, вул. 8 Березня, буд. 3.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідача про розгляд справи № 908/1221/26 в Господарському суді Запорізької області було повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Також, ухвали від 29.05.2026 та 25.06.2026 були надіслана судом відповідачу на адресу його електронної пошти, про що свідчить довідка про помилку доставку електронного листа від 29.05.2026 та від

Ухвалою від 23.06.2026 суд задовольнив заяву представника позивача Павлова П.І. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 908/1221/26 до судового розгляду по суті на 27.07.2026.

Технічна фіксація засідання 25.06.2026 здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Судом перевірені повноваження присутнього в засіданні представника позивача. Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача підтримав позов та зазначив, що відповідач за період часу січень березень 2021 року спожив електричну енергію на загальну суму 475 510,05 грн. Вартість спожитої електричної енергії не сплатив. За порушення строків оплати спожитої електричної енергії позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 15% річних.

Представник відповідача до суду не з`явився. Заяви, клопотання, відзив та документи, докази в обґрунтування відзиву до суду не надходили.

Судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну) частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (Постачальник, ДПЗД «Укрінтеренерго») відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 (ПРРЕЕ, Правила), виконує функції постачальника «останньої надії» та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої за постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344.

Комунальне некомерційне підприємство «Центральна Лікарня» Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (Споживач, КНП «Центральна лікарня» ВСР ВР ЗО) перебувало на постачанні електричної енергії у позивача як постачальника «останньої надії» у наступних періодах: січень - березень 2021 року.

Відповідно до частини 6 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» Позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується НКРЕКП (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному веб-сайті позивача (https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2025/06/Dogovir.pdf).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії без договору з іншим електропостачальником, тобто споживач безакцептно приймає умови Договору.

Згідно з частиною 8 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії», Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Згідно з п. 6.2.1 ПРРЕЕ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником «останньої надії» у випадках, визначених у розділі III цих Правил.

Положенням пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що Початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави.

Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника «останньої надії» в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника «останньої надії», не пізніше дати такого переходу.

Відповідно до положень пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (у редакції, чинній до 01.07.2024) до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор систем розподілу (ОСР).

Згідно з фактичними обставинами справи, функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії щодо відповідача у спірний період часу, виконував відповідний ОСР, а саме: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі ОСР, ПАТ «Запоріжжяобленерго»).

ПуАТ «Запоріжжяобленерго» відповідно до вимог ПРРЕЕ було надано позивачу інформацію про переведення відповідача на постачання електричної енергії до позивача як постачальника «останньої надії», а саме: лист від 22.12.2020 № 007-072/19819 з повідомленням оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії», згідно з яким з 01.01.2021 відповідач переходить до постачальника «останньої надії».

З урахуванням отриманої від ОСР інформації відповідач приєднався до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії», який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у періоді січень - березень 2021 року споживав електричну енергію від Постачальника «останньої надії» на умовах зазначеного договору.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 46 ЗУ «Про ринок електричної енергії» ОСР зобов`язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором. ОСР щомісяця надає постачальнику «останньої надії» звіти щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (Звіти), на підставі яких постачальник «останньої надії» визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

На виконання договору ДПЗД «Укрінтеренерго» на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії, отриманих від ОСР відповідачу було виставлено наступні рахунки:

- на підставі наданого ОСР з листом від 12.02.2021 № 007-66/905 Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2021 року рахунок № 000022143131/07/001/12792 від 22.02.2021 та Акт № 006976 купівлі-продажу електроенергії за січень 2021 року від 31.01.2021 на обсяг споживання електричної енергії 48 965 кВт.*год. на загальну суму 202 314,37 грн (з ПДВ). Рахунок та акт були надіслані на електронну адресу відповідача, а також рекомендованим поштовим відправленням 0100190539363, яке було отримано відповідачем 30.03.2021, що підтверджується роздруківкою з системи Microsoft Outlook та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу;

- на підставі наданого ОСР з листом від 19.03.2021 № 007-66/1658 Звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2021 року - рахунок № 000022143131/07/002/16262 від 19.03.2021 та Акт № 010442 купівлі-продажу електроенергії за лютий 2021 року від 28.02.2021 на обсяг споживання електричної енергії 42 248 кВт.*год. на загальну суму 161 981,36 грн (з ПДВ). Рахунок та акт були надіслані на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням 0100190496591, яке було отримано відповідачем 06.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового;

- на підставі Звіту профактичне споживання електричної енергії за березень 2021 року - рахунок № 000022143131/07/003/17931 від 09.04.2021 та Акт № 012076 купівлі-продажу електроенергії за березень 2021 року від 31.03.2021 на обсяг споживання електричної енергії - 26 262 кВт.*год. на загальну суму 111 214,32 грн (з ПДВ). Рахунок та акт були надіслані на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням 0100189534285, яке було отримано відповідачем 18.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

За приписами п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором. Також Постачальник зобов`язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії».

Згідно з п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Згідно із п. 5.8. договору - розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Розділом «Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Комерційної пропозиції визначено: споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.

У разі неотримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100 % оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 5.10 договору, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з вимогами п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим договором.

Згідно з розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію станом на час подання позову до суду становить 475 510,05 грн.

Відповідачем доказів оплати спожитої електричної енергії на вказану вартість не надано.

За порушення строків оплати електричної енергії позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 03.03.2021 по 23.02.2022 у розмірі 71455,05 грн, інфляційні втрати за загальний період з 01.03.2021 по 30.04.2026 у розмірі 276 554,58 грн, нараховані 15% річних у розмірі 363505,87 грн за загальний період з 03.03.2021 по 30.04.2026, розрахунок проведено окремо за кожним рахунком.

Згідно з вимогами п. п. 2 та п. п. 6 п. 6.2 глави 6 договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії», споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим договором.

Відповідно до положень п. п. 6 п. 7.1. глави 7 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», Постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.

Згідно із п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Розділом «Розмір пені» Комерційної пропозиції встановлено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (положення частини першої ст. 611 ЦК України).

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його виконаним правильно.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексі інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Тобто, встановлену Комерційною пропозицією процентну ставку в розмірі 15 % річних від простроченої суми, слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З приводу заявленого до стягнення розміру 15% річних суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 щодо можливості зменшення 3% річних та інфляційних втрат зазначила наступне:

« 99. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

100. Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

101. У касаційній скарзі ТОВ «Системний зв`язок» стверджує, що визначені Цивільним кодексом України три проценти річних суд не може зменшити, оскільки це законодавчо встановлений розмір, а правовий висновок Верховного Суду щодо права суду зменшувати проценти річних, нараховані згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, нижче ніж три проценти річних відсутній.

102. Велика Палата Верховного Суду щодо вказаних доводів позивача зауважує таке.

103. За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

104. Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

105. Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

106. Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

107. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

108. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

109. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

110. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

111. Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

112. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

113. Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

114. До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

115. З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

116. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

117. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

118. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

119. З урахуванням наведеного доводи позивача про те, що суд не може зменшити визначений Цивільним кодексом України мінімальний розмір трьох процентів річних, є обґрунтованими».

Таким чином, суд може зменшити розмір процентів річних але не менше мінімального розміру трьох процентів річних, які визначені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Суд бере до уваги, що відповідач є комунальним некомерційним підприємством, засновником якого є Великобілозірська сільська рада Василівського району Запорізької області. Комунальне некомерційне підприємство це підприємство, майно якого є власністю територіальної громади та перебуває під оперативним управлінням органу місцевого самоврядування. Розмір 15% річних заявлених до стягнення становить 363 505,87 грн, що від суми основної заборгованості становить майже 76,45 %. Сума пені та інфляційних втрат становить 348 009,63 грн, що майже дорівнює сумі 15% річних.

У даному випадку відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів 15 відсотків річних, а за обставин у даній справі обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Отже суд вважає за можливе зменшити нарахований розмір 15% річних до мінімального розміру 3% річних, розмір яких становить 72661,89 грн. Розрахунок інфляційних втрат суд вважає виконаним правильно.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано доказів оплати заборгованості за спожиту електричну енергію.

За наведених вище обставин, позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням зменшення судом заявлених до сягання 15% річних.

Витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна Лікарня» Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (вул. 8 Березня буд. 3, с. Велика Білозерка, Василівський район, Запорізька область, 71400, Україна, ідентифікаційний код 22143131) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, Україна, ідентифікаційний код 19480600) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 475 510,05 грн (чотириста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот десять гривень 05 коп.), пеню у розмірі 71 455,05 грн (сімдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят п`ять гривень 05 коп.), 3% річних у розмірі 72 661,89 грн (сімдесят дві тисячі шістсот шістдесят одна гривня 89 коп.), інфляційні втрати у розмірі 276 554,58 грн (двісті сімдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 58 коп.). Видати наказ.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна Лікарня» Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (вул. 8 Березня буд. 3, с. Велика Білозерка, Василівський район, Запорізька область, 71400, Україна, ідентифікаційний код 22143131) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, Україна, ідентифікаційний код 19480600) судовий збір у розмірі 14 244,31 грн (чотирнадцять тисяч двісті сорок чотири гривні 31 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя І. С. Горохов