Court ruling № 138570752, 23.07.2026, Brovary City and District Court of Kyiv Oblast

справа № 361/8690/26

провадження № 1-кп/361/282/26

23.07.2026

УХВАЛА

23 липня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у криминальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111130000704 від 27.04.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 166, ч. 3. ст. 135 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2026 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12026111130000704 від 27.04.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 166, ч. 3. ст. 135 КК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 . Таке клопотання обґрунтовано тим, що існують ризики, передбачені статтею п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор вказує на достатність даних для обґрунтованої підозри причетності обвинуваченої до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, що підтверджується зібраними матеріалами у межах кримінального провадження, а саме протоколами проведення слідчих дій. Прокурор зауважує про наявність ризиків, а саме можливість обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити нові злочини. У клопотанні зазначено, що застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не зможе в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити її належну процесуальну поведінку. Так, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є недоцільним, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень. Особиста порука, домашній арешт та застава не гарантують належної процесуальної поведінки обвинуваченої. З перелічених підстав прокурор у судовому засіданні просив задовольнити таке клопотання.

Захисник проти задоволення клопотання заперечила, просила замінити обвинуваченій запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем її проживання. Вважає, що такий запобіжний захід у повній мірі зможе запобігти заявленим прокурором ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Підозрювана підтримала позицію захисника.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, щодо заявленого клопотання, дослідивши долучені сторонами докази констатує таке.

Частинами 1-3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За приписами ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене при ухваленні остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні.

Стосовно наявності ризику переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та/або суду передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК суд зазначає таке.

ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кількох злочинів, зокрема, злочину передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України. Санкція цієї норми КК України встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, тобто цей злочин є тяжким згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання його винуватою у вчиненні інкримінованого правопорушення є одним із вагомих факторів, який свідчить про потенційний ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду.

Однак, ризик втечі обвинуваченої не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Суд вважає, що у обвинуваченої немає таких соціальних зв`язків, які можуть стримати її від переховування від слідства та суду. Більш того, суд враховує, що обвинувачена має право безперешкодно перетинати державний кордон, що підсилює можливість її втечі. З огляду на такі обставини суд дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачена може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні суд зауважує таке.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Обвинувачена обізнана з даними осіб, які є потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні. Відтак, існує значний ризик, що у разі обрання обвинуваченій більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, вона зможе безперешкодно спробувати психологічно або фізично впливати на свідків з метою щоб ці особи змінили показання надані на стадії досудового розслідування або відмовились їх надавати суду. Отже, суд погоджується з існуванням ризика, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд констатує таке, то цей ризик недоведений прокурором, оскільки обвинувачена раніше несудима і з огляду на обставини вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень немає підстав вважати що ОСОБА_4 продовжити вчиняти нові злочини.

Стосовно можливості застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою суд наголошує таке.

Особисте зобов`язання, на думку суду, не може бути застосовано до обвинуваченої для запобігання наведеним вище ризикам з огляду на кількість та тяжкість інкримінованих їй правопорушень, а також обставин їх скоєння і наслідків до яких вони призвели.

Особиста порука не може бути застосована до обвинуваченої, оскільки не має заяв від потенційних поручителів.

Щодо запобіжного заходу у вигляді застави, то на переконання слідчого судді такий захід, як основний, буде недостатнім для запобігання наведеному вище ризику переховування від слідства враховуючи тяжкість покарання за інкриміновані злочини.

Стосовно застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання, то цей запобіжний захід. на думку суду, не зможе нівелювати ризик переховування підозрюваної від правосуддя та можливість впливу, в тому числі й дистанційного, на ключових свідків обвинувачення.

Враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, неможливість завершити судовий розгляду до закінчення дії запобіжного заходу, продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. які не зменшились і лишились актуальними та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до закінчення досудового розслідування, строком на 60 діб, до 20.09.2026 включно.

Прокурор у клопотанні не просив суд визначати розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу на підставі п.1 ч.4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні. зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Водночас визначення/не визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу є правом, а не обов`язком суду.

У силу п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням особи обвинуваченої, продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе визначити обвинуваченій заставу у розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680,00 гривень (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 коп, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків і її розмір буде помірним для обвинуваченої, враховуючи те, що у суду відсутні докази, що майновий стан ОСОБА_4 не дозволяє їй сплатити заставу у такому розмірі.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 376, 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб по 20.09.2026 включно та утримувати її в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити обвинуваченій ОСОБА_4 заставу у розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680,00 гривень (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 коп.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок з наступними реквізитами : Одержувач: ТУ ДСА України у Київській області; Код одержувача (ЄДРПОУ): 26268119; Банк одержувача: ДКСУ

м. Київ, розрахунковий рахунок: UA768201720355259001000018661; Призначення платежу: «застава за П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава, згідно з ухвалою (назва суду та дата ухвали) по справі № (вказати номер), кримінальне провадження № (вказати номер)»

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі, де особа утримується.

У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок обвинувачена звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачена зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

- не залишати межі Київської області без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками по даній справі;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 12 год. 45 хв. 27 липня 2026 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.

Суддя ОСОБА_1