Court ruling № 138562639, 28.07.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/26267/26

Провадження 2/127/7224/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши заяву адвоката Стьоби Юрія Миколайовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся адвокат Стьоба Юрій Миколайович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину.

Разом із позовною заявою, 24.07.2026, адвокат позивача подав до суду заяву про забезпечення позову в порядку і на підставі положень ст.ст. 149 та 152 ЦПК України (одержано судом 27.07.2026).

Станом на 28.07.2026 позовна заява до розгляду судом не прийнята і провадження у цивільній справі не відкрито.

Однак, згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про застосування наслідків недійсності договору міни від 26.06.2023 шляхом повернення майна, переданого позивачем на виконання недійсного правочину, стягнення вартості відчуженого майна, грошової доплати з урахуванням інфляційних втрат і 3 % річних, а також стягнення судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50 000, 00 гривень. З урахуванням того, що ОСОБА_3 ще за життя продала частку у праві власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а також відповідну частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 0524587000:02:002:0260, повернення цього майна в натурі може бути неможливим. У зв`язку з цим позивач просить стягнути ринкову вартість відчужених часток будинку та земельної ділянки, а також 900 000, 00 гривень грошової доплати, переданої на виконання недійсного договору міни, з орієнтовними інфляційними втратами 270 000, 00 гривень та 3 % річних 83 112, 33 гривень. Необхідність забезпечення позову зумовлена тим, що спірне майно вже вибуло з володіння ОСОБА_3 до її смерті внаслідок продажу третій особі, а ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 та подав заяву про прийняття спадщини. З урахуванням обставин справи та визнання договору міни недійсним спадкове майно після смерті ОСОБА_3 фактично складається з квартири АДРЕСА_2 , яка була предметом недійсного договору міни. Така обставина свідчить про реальний ризик неможливості виконання майбутнього рішення шляхом повернення майна в натурі та потребу забезпечити саме грошову вимогу позивача про стягнення вартості відчуженого майна і грошової доплати. Невжиття заходів забезпечення може призвести до подальшого відчуження, обтяження або реєстраційного переоформлення спадкової квартири, коштів чи іншого майна відповідача, що істотно ускладнить або унеможливить фактичне виконання майбутнього рішення суду. Оскільки продаж частки будинку та земельної ділянки був здійснений ОСОБА_3 після отримання майна за договором міни, який надалі визнано недійсним, предметом забезпечення має бути не лише майно, що могло залишитися у спадковій масі, а й грошові кошти, інше рухоме та нерухоме майно відповідача або спадкове майно у межах заявленої ціни позову. Саме такий захід є співмірним із позовними вимогами та спрямований на реальне виконання можливого рішення про стягнення компенсації вартості майна. Ризик невиконання або істотного ускладнення виконання майбутнього рішення є не абстрактним, а підтверджується фактичною поведінкою ОСОБА_3 після укладення договору міни. Отримавши від ОСОБА_1 частку житлового будинку та відповідну частку земельної ділянки, вона не зберегла це майно до остаточного вирішення спору щодо дійсності договору, а відчужила його третій особі. Сам факт такого відчуження свідчить, що майновий стан, за рахунок якого може бути виконане рішення суду, вже був змінений, а тому існує реальна ймовірність подальшого вибуття активів або неможливості їх ідентифікації на стадії виконання рішення. Додатковим ризиком є те, що після смерті ОСОБА_3 майнові права та обов`язки, пов`язані з отриманим за недійсним правочином майном і грошовими коштами, переходять до спадкоємця лише в межах вартості спадкового майна. ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а тому саме він є особою, щодо якої має бути забезпечена реальна можливість виконання майбутнього рішення суду в межах спадкового майна. З огляду на те, що частка житлового будинку та частка земельної ділянки були продані ОСОБА_3 ще за життя, а договір міни визнано недійсним, спадкова маса, на яку може бути звернене майбутнє виконання, фактично обмежується квартирою АДРЕСА_2 . Якщо до вирішення справи ця квартира буде відчужена, подарована, передана в заставу, поділена, обтяжена або переоформлена на іншу особу, виконання рішення про стягнення вартості відчуженого майна, 900 000, 00 гривень грошової доплати з нарахуваннями та судових витрат може стати неможливим або істотно ускладненим. Окремо слід врахувати, що заявлені вимоги мають значний майновий розмір і включають не лише вартість частки житлового будинку та земельної ділянки, а й 900 000, 00 гривень грошової доплати, орієнтовні інфляційні втрати 270 000, 00 гривень, 3 % річних 83 112, 33 гривень, а також понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50 000, 00 гривень. За відсутності забезпечення позову відповідач або його законний представник матимуть можливість розпорядитися квартирою АДРЕСА_2 як єдиним фактичним активом спадкової маси, а також грошовими коштами, рухомим чи іншим майном, що може належати відповідачу або бути пов`язаним зі спадщиною. У такому разі саме рішення суду матиме лише формальний характер і не забезпечить реального поновлення майнових прав позивача та відшкодування понесених ним судових витрат.

Вищевикладене й стало підставою для звернення адвоката заявника до суду із заявою про забезпечення позову шляхом:

-накладення арешт на квартиру АДРЕСА_2 , грошові кошти, рухоме та інше нерухоме майно відповідача у межах ціни позову 1 661 112, 33 гривень і понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50 000, 00 гривень, тобто загалом у межах 1 711 112, 33 гривень без урахування судового збору та інших витрат, які можуть бути додатково підтверджені під час розгляду справи;

-заборони відповідачу, його законному представнику, спадкоємцям, представникам або іншим уповноваженим особам відчужувати, передавати в заставу, дарувати, обтяжувати, переоформлювати чи іншим способом розпоряджатися квартирою АДРЕСА_2 , а також іншим майном або коштами, на які буде накладено арешт, до вирішення справи по суті або скасування заходів забезпечення позову;

-заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 , зокрема щодо державної реєстрації права власності, переходу права власності, обтяження, іпотеки, поділу, виділу, припинення чи зміни речових прав, до вирішення справи по суті або скасування заходів забезпечення позову.

Також адвокат заявника просив суд у разі виявлення майна або грошових коштів, отриманих ОСОБА_3 від продажу частки житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідної частки земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0524587000:02:002:0260, накласти арешт на такі кошти або майно в межах заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, судом не встановлено необхідності у виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням, а також не встановлено необхідності призначення заяви про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

Судом встановлено, що вимога про забезпечення позову подана з додержання вимог встановлених ст. 151 ЦПК України.

При цьому судом враховано, що хоча заява про забезпечення позову не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, однак це не суперечить вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, з огляду на те, що ч. 1 ст. 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Згідно із ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Суд, розглянувши вищезазначену заяву, враховуючи обґрунтування адвоката заявника, приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача(-ів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому, судом враховується чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом, без нових звернень до суду.

Адвокатом заявника в заяві про забезпечення позову зазначено причини, у зв`язку з чим потрібно забезпечити позов, достатньо обґрунтовані вказані ним припущення.

Однак судом встановлено, що заходи забезпечення позову частково відповідають заявленим вимогам, є в частині співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідність забезпечувальних заходів заявленій вимозі полягає у відповідності майнового інтересу заявника заходам, про застосування яких він клопоче перед судом. Так, відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії.

Судом перевірено аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, враховано те, що звернення заявника до суду із позовом, вказує на те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не з`ясовує фактичні обставин справи, а також не оцінює належності, допустимості і достовірності доказів щодо суті спору. Лише під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, які правовідносини випливають із встановлених обставин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити тощо.

Зважаючи на обґрунтування адвокатом заявника способів забезпечення позову, яких він просить вжити, суд звертає увагу на наступне.

Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачене законом і є обґрунтованим.

З урахуванням підстав позову та змісту заяви, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд дійшов висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне на праві власності відповідачу нерухоме та рухоме майно, яким зокрема є грошові кошти, в межах ціни позову.

При цьому суд зауважує, враховуючи зміст заяви, що ціна позову, в даному випадку, у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України визначається сумою, яка стягується. Тобто ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача і судові витрати не входять до її складу.

Також суд зауважує, враховуючи зміст заяви, що арешт грошових коштів і майна відповідача у межах суми позову не є подвійним або надмірним його забезпеченням, оскільки грошові кошти - частина майна відповідача, а не окремий вид забезпечення. Дана позиція висловлена Верховним Судом, зокрема в постанові від 06.08.2025 у справі № 759/22148/24.

Водночас суд вважає, що необхідність у забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 - відсутня, адже право власності на дане нерухоме майно, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доступ до якого має суд, станом на 28.07.2026 зареєстроване за позивачем. Судом прийнято до уваги, що будь-які дії, пов`язані із розпорядженням даним нерухомим майном, одноособово, тобто без волевиявлення власника, не можуть бути вчинені, зокрема, ні державними реєстраторами, ні будь-якими іншими органами держреєстрації прав. На дану квартиру накладено арешт за ухвалою суду від 07.03.2024 по справі № 127/6019/24 за позовом ОСОБА_4 , як законного представника малолітнього ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 про визнання договору міни недійсним, який наразі є чинним. Доводи адвоката заявника щодо необхідності накладення арешту на вказану квартиру є необґрунтованими, а такий захід, за встановлених судом обставин, не відповідає меті забезпечення позову.

Крім того суд зауважує, що суд прийшов до висновку про необхідність забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину шляхом накладення арешту на усе нерухоме та рухоме майно, належне на праві власності відповідачу, в межах ціни позову.

Застосування такого способу забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти будь - які дії щодо майна, зокрема реєстраційні щодо нерухомого майна, вказує на заборону вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо цього майна і не потребує переліку та/або конкретизування таких дій. Реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Разом з тим, суд зауважує, що арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.

За таких обставин, враховуючи предмет спору у цій справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти відповідачу, його законному представнику або іншим уповноваженим особам, зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав вчиняти дії, зокрема реєстраційні, щодо належного відповідачу майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про держреєстрацію речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів тощо.

Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний кодекс України враховує принцип рівноправ`я сторін у процесі і забезпечує захист інтересів, в тому числі, відповідача.

Судом враховано, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Верховний Суд щодо співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких для сторони як позивача, так і власника майна, неодноразово наголошував, що накладення такого арешту є менш обтяжливим для власника майна, ніж невжиття заходів забезпечення, що може призвести до негативних наслідків для позивача щодо реалізації ним права на виконання судового рішення про стягнення стягнутих судом грошових коштів, зважаючи на підстави звернення позивача до суду із позовом.

Отже суд дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно в межах ціни позову є виправданим способом охорони інтересів позивача на час розгляду справи.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд прийшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу на праві власності нерухоме та рухоме майно, зокрема грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, в межах ціни позову, тобто у спосіб визначений п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Водночас, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви в частині вимог щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та шляхом заборони відповідачу, його законному представнику або іншим уповноваженим особам, зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав вчиняти будь-які дії, зокрема реєстраційні, щодо належного відповідачу майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про держреєстрацію речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів тощо, оскільки такі вимоги є необґрунтованими, а такі додаткові заходи, за встановлених судом обставин, не є необхідними і співмірними.

На час вирішення питання про забезпечення позову судом не встановлено обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України для застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-154, 157, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Стьоби Юрія Миколайовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову - задовольнити частково.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 на праві власності нерухоме та рухоме майно, зокрема грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, в межах ціни позову - 1 661 112, 33 гривень.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Виконання ухвали суду доручити Першому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А, e-mail: first.dvs.vin@gmail.com), яку негайно направити для виконання.

Копію ухвали направити для відома ОСОБА_1 та законному представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП - не встановлено (вказаний у заяві не належить особі); місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_4 .

Ухвала суду складена 28.07.2026.

Суддя