Court ruling № 138538701, 27.07.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"27" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2586/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши матеріали

позовної заяви Відділу житлово-комунального господарства та благоустрію Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (64141, Харківська обл., Лозівський р-н.. с. Біляївка, вул. Соборна, буд. 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн" (61045, м. Харків, вул. Токара Яроша, буд. 18-Г) про розірвання договорів та стягнення 230546,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Відділу житлово-комунального господарства та благоустрію Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн", згідно вимог якої позивач просить суд:

1. Розірвати договори: №0901-2 від 09.01.2026, укладений між Відділом житлово-комунального господарства та благоустрою Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 442140, 64141, Харківська область, Лозівський район, с-ще Біляївка, вул. Соборна, 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн" (код ЄДРПОУ 45153578, 61036, Харківська обл., місто Харків, вул. Морозова, будинок 13); №0902-5 від 10.02.2026, укладений між Відділом житлово-комунального господарства та благоустрою Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 442140, 64141, Харківська область, Лозівський район, с-ще Біляївка, вул. Соборна, 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн" (код ЄДРПОУ 45153578, 61036, Харківська обл., місто Харків, вул. Морозова, будинок 13).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн" (код ЄДРПОУ 45153578, 61036, Харківська обл., місто Харків, вул. Морозова, будинок 13) на користь Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 442140, 64141, Харківська область, Лозівський район, с-ще Біляївка, вул. Соборна, 1) грошові кошти в загальній сумі 230546,48 грн., з яких: вартість непоставленого (неотовареного за талонами) пального у розмірі 196880,00 грн., пеня за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 19884,88 грн., штраф за прострочення понад 30 календарних днів у розмірі 13781,60 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано невиконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договорами поставки №0901-2 від 09.01.2026, №0902-5 від 10.02.2026 в частині забезпечення можливості реалізації позивачем паливних талонів на бензин А-92, бензин А-95 та дизельне паливо на авторизованих АЗС протягом строку дії договорів, а тому заявлено до стягнення вартість непоставленого (неотовареного за талонами) пального, а також пеню та штраф за прострочення виконання зобов`язань.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, зважаючи на наступне.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предмет позову - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

З наведеного вище слідує, що доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Положеннями частини 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зазначає, що за своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення позовних вимог, які між собою є однорідними, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Поряд з цим, необхідно також враховувати, що об`єднання позовних вимог може мати й негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи.

Отже, за замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги: 1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); 2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначене, позивачу для побудови ефективної стратегії судового захисту необхідно при викладенні в позовній заяві кількох фактів та вимог брати до уваги структуру їх подання в прив`язці відразу до двох аспектів: підстави виникнення спору та доказової бази. У разі розбіжності в деяких обставинах спору в контексті його виникнення або доказів, слід формувати окремі позовні заяви.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог; спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

З позовної заяви вбачається, що позивачем обґрунтовуються та заявляються позовні вимоги немайнового характеру про розірвання спірних договорів поставки №0901-2 від 09.01.2026, №0902-5 від 10.02.2026, а також позовна вимога майнового характеру про стягнення за договорами вартість непоставленого (неотовареного за талонами) пального, а також пені за прострочення виконання зобов`язань, штрафу за прострочення понад 30 календарних днів.

Позивачем зазначено, що Відділом житлово-комунального господарства та благоустрою Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (далі замовник) в електронній системі закупівель Prozorro проведено закупівлі пального за кодом ДК 021:2015 09130000-9 "Нафта і дистиляти", а саме:

згідно з оголошенням UA-2026-01-05-006413-a від 05.01.2026 щодо закупівлі бензину А-92 у кількості 1800 літрів та бензину А-95 у кількості 850 літрів;

згідно з оголошенням UA-2026-02-04-012848-a від 04.02.2026 щодо закупівлі дизельного палива у кількості 1500 літрів.

Відповідно до звітів про договори про закупівлю, оприлюднених в електронній системі закупівель, вартість договору №0901-2 від 09.01.2026 - 139500,00 грн. Строк виконання договору з 09 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року, а договору №0902-5 від 10.02.2026 84000,00 грн. Строк виконання договору з 10 лютого 2026 року по 31 грудня 2026 року. Загальна вартість договорів становить 223500,00 грн.

Відповідно до Специфікації (додаток №1 до договору №0901-2 від 09.01.2026) постачальник зобов`язався поставити бензин А-92 у кількості 1800 літрів за ціною 52,00 грн за літр на суму 93600,00 грн. та бензин А-95 у кількості 850 літрів за ціною 54,00 грн. за літр на суму 45900,00 грн. При цьому 12.01.2026 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №0901-2 від 09.01.2026.

Відповідно до Специфікації (додаток №1 до договору №0902-5 від 10.02.2026) постачальник зобов`язався поставити дизельне паливо у кількості 1500 літрів за ціною 56,00 грн. за літр на суму 84000,00 грн.

Згідно з пунктом 4.3. договору №0901-2 від 09.01.2026 товар повинен бути повністю поставлений замовнику до 31 березня 2026 року.

Згідно з пунктом 4.3. договору №0902-5 від 10.02.2026 товар повинен бути повністю поставлений замовнику до 20 лютого 2026 року.

Зазначено, що на виконання договорів відповідач передав замовнику талони на пальне в обсязі 1800 літрів бензину А-92, 850 літрів бензину А-95 та 1500 літрів дизельного палива, які були прийняті та повністю оплачені замовником. Починаючи з 09.03.2026 на партнерській АЗС, визначеній відповідачем, як авторизована та розташованій за адресою: Харківська область, м. Златопіль, вул. Миру, 34-А, відсутня інформація про наявність бензину А-92, а його відпуск за талонами не здійснювався. Водночас бензин А-95 та дизельне паливо були наявні, однак їх відпуск за талонами ТОВ "Фул Фьюжн" також не здійснювався.

Також, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.03.2026 замовником складено акт про неможливість відпуску пального за талонами, згідно з яким оператор АЗС підтвердив відсутність бензину А-92. Від підписання акта оператор відмовився. Крім того, 16.04.2026 та 17.04.2026 замовником повторно складено акти про неможливість відпуску пального, якими встановлено, що реалізація пального за готівку здійснювалась, однак відпуск за талонами був відсутній.

Позивачем відзначено, що унаслідок невиконання зобов`язань частина талонів за спірними двома договорами залишилась неотовареною.

За договором №0901-2 від 09.01.2026 неотовареними залишилися талони на 1340 літрів бензину А-92 на суму 69680,00 грн. та 800 літрів бензину А-95 на суму 43200,00 грн.

За договором №0902-5 від 10.02.2026 залишаються неотовареними талони на дизельне паливо у кількості 150 талонів номіналом 10 літрів кожний, що відповідає 1500 літрам пального. Вартість зазначеного обсягу дизельного палива за договірною ціною 56,00 грн за 1 літр становить 84000,00 грн.

Отже, вказує, що залишок нереалізованих талонів на бензин А-92 становить: №№55146565514713 (58 талонів); №5514715 (1 талон); №5514718 (1 талон); №№ 55147555514828 (74 талони).

Окрім того, зазначено, що залишок нереалізованих талонів на бензин А-95 становить: №№5524170755241739 (33 талони); №№5524174255241745 (4 талони); №№5524174755241748 (2 талони); №№5524175055241774 (25 талонів); №№5524177655241791 (16 талонів). Залишок нереалізованих талонів на дизельне паливо становить: №№5534916655349315 (150 талонів).

Таким чином, резюмує, що унаслідок невиконання відповідачем договірних зобов`язань залишаються неотовареними 364 талони на пальне загальним обсягом 3640 літрів, а саме:

- 1340 літрів бензину А-92 вартістю 69680,00 грн;

- 800 літрів бензину А-95 вартістю 43200,00 грн;

- 1500 літрів дизельного палива вартістю 84000,00 грн.

Загальна вартість непоставленого та фактично неотриманого замовником пального становить 196880,00 грн. Замовник був позбавлений можливості отримати паливо за оплаченими талонами, що підтверджується актами про неможливість відпуску пального, листуванням сторін та відсутністю фактичного відпуску пального за талонами ТОВ "Фул Фьюжн". При цьому відповідач не компенсував вартість непоставленого пального, не забезпечив альтернативного відпуску пального на інших АЗС та не повернув отримані кошти, чим порушив умови укладених договорів та норми чинного законодавства.

Як зазначено позивачем, вказані обставини свідчать про істотне порушення умов договорів, оскільки замовник повністю сплатив вартість товару, але не отримав фактичного постачання пального. Позивач вважає, що наявні правові підстави для розірвання договорів поставки №0901-2 від 09.01.2026 та №0902-5 від 10.02.2026 у судовому порядку у зв`язку з істотним порушенням їх умов з боку постачальника.

З урахуванням вище наведеного суд зазначає, що згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, правочином (договором) є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а тому позивач повинен обґрунтувати підставу звернення до суду окремо по кожній вимозі та вказати конкретні докази на підтвердження викладених обставин - по кожному з договорів, які є самостійними правовідношеннями, що є підставою для виникнення у сторін цих правовідносин цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідних договорів, так і при їх виконанні, утворюється окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується наявністю самостійних цивільно-правових наслідків. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі №910/4040/20.

З матеріалів позовної заяви убачається відсутність підстав правомірності об`єднання таких вимог за окремими договорами №0901-2 від 09.01.2026, №0902-5 від 10.02.2026 з додатками до них (специфікації), які укладено у різні проміжки часу, передбачають конкретні умови щодо найменування товару (різні види палива: бензин А-92, А-95 за договором №0901-2 від 09.01.2026 та дизельне паливо за договором №0902-5 від 10.02.2026), різної їх вартості, обсягів, строків виконання договору з урахуванням окремих доказів щодо кожного з спірних договорів в обґрунтування та на підтвердження позовних вимог (акти про неможливість відпуску пального за талонами, видаткові накладні, звіти UA-2026-01-05-006413-a від 05.01.2026, UA-2026-02-04-012848-a від 04.02.2026, листування між сторонами претензійного характеру щодо кожного з окремих договорів, оголошення про запит пропозицій, платіжні інструкції, подані численні паливні талони на окремі види палива щодо спірних договорів, які, як зазначено позивачем, залишаються неотовареними загальним обсягом 3640 літрів, а саме: 1340 літрів бензину А-92 вартістю 69680,00 грн; 800 літрів бензину А-95 вартістю 43200,00 грн; 1500 літрів дизельного палива вартістю 84000,00 грн. тощо.

Окрім того, як зазначено позивачем, починаючи з 09.03.2026 на партнерській АЗС, визначеній відповідачем, як авторизована відсутня інформація про наявність бензину А-92, а його відпуск за талонами не здійснювався. Водночас бензин А-95 та дизельне паливо були наявні, однак їх відпуск за талонами ТОВ "Фул Фьюжн" також не здійснювався. 17.03.2026 замовником складено акт про неможливість відпуску пального за талонами, згідно з яким оператор АЗС підтвердив відсутність бензину А-92. Від підписання акта оператор відмовився. Крім того, 16.04.2026 та 17.04.2026 замовником повторно складено акти про неможливість відпуску пального, якими встановлено, що реалізація пального за готівку здійснювалась, однак відпуск за талонами був відсутній.

Таким чином, наведені вище обставини, які стосуються наявності/відсутності різного виду палива (бензин А-92, А-95 за договором №0901-2 від 09.01.2026 та дизельне паливо за договором №0902-5 від 10.02.2026), можливості їх відпуску за талонами, а також обсяги реалізації пального за готівку потребує оцінки судом в межах окремого судового провадження щодо вказаних окремих спірних договорів та перевірки їх вище вказаними окремими доказами.

У даному разі суд також зазначає, що позовна вимога про стягнення вартості непоставленого (неотовареного за талонами) пального у розмірі 196880,00 грн., а також здійсненого розрахунку пені та штрафу фактично включає в себе окремі спірні суми (позовні вимоги майнового характеру) за кожним із укладених спірних договорів, які не можуть бути розцінені як основні та похідні вимоги, оскільки їх задоволення не залежить від задоволення позовних вимог за спірними та самостійними договорами.

Наведене також потребує оцінки судом обґрунтованості здійснених позивачем розрахунків з огляду на окрему доказову базу (платіжні інструкції, видаткові накладні, кількість паливних талонів тощо), а також різні строки виконання договорів (вартість договору №0901-2 від 09.01.2026 - 139500,00 грн.; строк виконання договору з 09 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року, а договору №0902-5 від 10.02.2026 - 84000,00 грн.; строк виконання договору з 10 лютого 2026 року по 31 грудня 2026 року), умов пункту 4.3. договору №0901-2 від 09.01.2026 до 31.03.2026 року; договору №0902-5 від 10.02.2026 до 20.02.2026 року в межах окремого провадження щодо кожного з спірних договорів та здійснених відповідно до таких договорів розрахунків.

При цьому у разі встановлення судом обставин порушення з боку відповідача погоджених умов спірних договорів №0901-2 від 09.01.2026, №0902-5 від 10.02.2026 в частині забезпечення можливості реалізації позивачем паливних талонів на бензин А-92, бензин А-95 та дизельне паливо на авторизованих АЗС протягом строку дії договорів, судом в межах окремого позовного провадження при розгляді позовної вимоги про розірвання спірних договорів необхідно буде надати оцінку з урахуванням різнорідних доказів доводам позивача про істотність порушення умов вказаних договорів та наявності підстав для задоволення позовної вимоги про їх розірвання.

Таким чином, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги про розірвання спірних договорів поставки №0901-2 від 09.01.2026 та №0902-5 від 10.02.2026 є окремими та самостійними позовними вимогами немайнового характеру, які не є основною та похідною вимогою та їх обґрунтованість підлягає встановленню на підставі різної доказової бази в межах окремого провадження з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №910/4040/20.

Також слід зазначити, що фактичне об`єднання позовних вимог немайнового характеру про розірвання двох спірних договорів, які передбачають окремі умови їх виконання та позовної вимоги майнового характеру про стягнення коштів в межах однієї позовної заяви ускладнить з`ясування судом всіх фактичних обставин справи в межах одного провадження, призведе до розширення предмета доказування та зумовить затягування у часі судового процесу, що сприятиме виникненню ризиків порушення принципу розумності строків розгляду справи, і призведе до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2, частини 2 статті 114 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

За поданою позовною заявою фактично підлягають вирішенню окремі спори за кожним із спірних договорів, що зумовлює необхідність суду здійснити аналіз змісту окремих умов кожного з спірних договорів з точки зору його правової природи, додатків та додаткових угод щодо порядку та строків реалізації товару та його оплати, встановити обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог щодо періоду прострочення з урахуванням додаткової угоди та специфікацій, наявності обставин, які свідчать про істотність порушення умов договору та підстав для їх розірвання, а також перевірити їх не пов`язаною між собою доказовою базою.

Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вказане вище, на обґрунтоване переконання суду, не сприятиме виконанню завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення належного вирішення судом спору, перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що суперечитиме статті 2, 173 ГПК України, а також статті 6 Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод".

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги не пов`язані між собою підставою виникнення, поданими доказами (не є однорідними) та не співвідносяться між собою, як основна та похідна, що свідчить про неможливість об`єднання в одній позовній заяві заявлених позовних вимог.

Таке об`єднання позовних вимог суперечить статті 173 ГПК України та тягне за собою повернення позовної заяви, оскільки стаття 174 цього кодексу зобов`язує, а не надає суду право повернути позовну заяву, якщо у ній об`єднані вимоги, що не пов`язані між собою. Водночас підстав для застосування положень частини 6 статті 173 ГПК України, судом не встановлено.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов обґрунтованого висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечитиме приписам статті 173 ГПК України, а й сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті. Вказане не сприятиме ефективному захисту потенційно порушених прав та інтересів позивача, не дасть можливості досягти процесуальної економії, не сприятиме ефективнішому використанню процесуальних засобів, суперечитиме завданням господарського судочинства та принципу пропорційності.

Наведені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постановах від 20.01.2021 у справі №914/2172/20, від 31.08.2021 у справі №910/4093/21, від 17.02.2022 у справі №915/1429/21, від 25.11.2021 у справі №910/6124/21, від 15.06.2023 у справі №911/2836/22.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №911/2836/22 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про порушення вимог статті 173 ГПК України щодо об`єднання позовних вимог щодо спірних договорів, оскільки у даному випадку заявлені позовні вимоги є окремими спорами, що не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами, що підтверджують ці вимоги. Сумісний розгляд заявлених позовних вимог ускладнюватиме вирішення спору в межах строків, встановлених ГПК України, та перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін.

Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 у справі №910/2365/24 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про порушення позивачем при поданні позову вимог статті 173 ГПК України щодо об`єднання позовних вимог за самостійними договорами зазначивши, що за спірними договорами передбачено складання і оформлення певної окремої документації, окремий порядок розрахунків тощо. Як наслідок, такі порушення потребуватимуть доведення різними доказами, і сукупність таких доказів по всіх договорах може значно ускладнити розгляд справи. При цьому заявлені позивачем вимоги не пов`язані між собою ні підставами виникнення (оскільки виникли з різних договорів), ні поданими доказами (оскільки докази виконання/невиконання кожного з договорів є різними).

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки при вирішенні спору суду необхідно дослідити виконання зобов`язань за окремими договорами, що не пов`язані між собою, то об`єднання позовних вимог у одну позовну заяву має штучний характер. Таке об`єднання не сприятиме процесуальній економії, не забезпечить додаткову ефективність, пришвидшення чи спрощення процесу.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Таким чином, наведене свідчить про наявність безумовних правових підстав для повернення позовної заяви та доданих до неї документів через недотримання у позовній заяви правил об`єднання позовних вимог.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка кореспондується із правовою конструкцією статті 174 ГПК України, дає можливість стороні розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя, незважаючи на недотримання процесуальних вимог частини 1 статті 173 ГПК України, що стали підставою для її повернення, через передбачену законом процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення вище вказаних обставин.

В контексті зазначеного, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що згідно з положеннями частини 8 статті 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею в загальному порядку з формуванням окремих позовних заяв, враховуючи вказані обставини, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод у доступі до правосуддя.

Керуючись ст. 173, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн" про розірвання договорів та стягнення 230546,48 грн. разом із доданими документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена відповідно до статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 27.07.2026 р.

Суддя Сальнікова Г.І.

Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст.174 ГПК України).