Court ruling № 138530331, 23.07.2026, Voznesenivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Zaporizhzhia City)

1Справа № 335/7222/21 4-с/335/37/2026

УХВАЛА

23 липня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Шалагінової А. В., за участі секретаря судового засідання Савченко О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: вул. Перемоги, буд. 107Б, м. Запоріжжя, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Осадчої Катерини Ігорівни у виконавчому провадженні № 76496993, яка полягала у не здійсненні перевірки виконання рішення боржницею під час вчинення виконавчої дії 30 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

10.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Осадчої К. І. у виконавчому провадженні № 76759436, яка полягає у неналежній перевірці виконання рішення боржницею під час вчинення виконавчої дії 30.05.2026, неналежній оцінці поведінки боржниці та психолога.

В обґрунтування скарги зазначав, що у вказаний день він здійснював відеодзвінок через застосунок Viber на телефон боржниці ОСОБА_2 з метою спілкування з дитиною ОСОБА_3 . До відеозв`язку були підключені боржниця, стягувач, державний виконавець та психолог ОСОБА_4 . Проте, не здійснював перевірку виконання рішення боржницею.

За наслідками виконавчої дії державним виконавцем складено акт від 02.06.2026, в якому зафіксував факт виконання боржницею вимог виконавчого документа. Перевірку виконання рішення державний виконавець здійснив шляхом перегляду відеозапису, наданого боржницею, - особою, заінтересованою у створенні враження належного виконання рішення.

Стягувач вважає, що наданий боржницею відеозапис не дозволяє оцінити повноту та достовірність зафіксованого і створює для боржниці можливість надати лише вигідний їй фрагмент.

Водночас, психолог відмовилась сприяти контакту, що зафіксовано актом від 02.06.2026. Такі дії психолога не відповідають висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду у цій справі. Водночас, участь психолога не оформлена як участь спеціаліста згідно з постановою державного виконавця в порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження». З приводу залучення психолога БО МБФ «Захист майбутнього» оскаржується заявником до Міністерства юстиції України.

Вважає, що бездіяльність державного виконавця порушує його право як стягувача та створює для боржниці можливість і надалі імітувати виконання рішення без належного контролю з боку державного виконавця.

Просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Осадчої К. І. у виконавчому провадженні під час виконавчої дії 30.05.2026, яка полягала у тому, що державний виконавець у визначений судовим рішенням час побачення не була присутня під час виконавчої дії, не здійснила передбачену ч. 2 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» перевірку виконання у час та місці побачення, підмінили таку перевірку одностороннім відеозаписом боржниці та на його підставі склала акт від 02.06.2026, безпідставно зазначивши про виконання вимог виконавчого документа, та зобов`язати державного виконавця повторно розглянути обставини он-лайн побачення 30.05.2026, надати мотивовану правову оцінку фактам, зафіксованим в акті від 02.06.2026, зокрема, щодо відсутності державного виконавця під час побачення, неповернення камери на дитину, відмови психолога від активного сприяння контакту, ролі боржниці у забезпеченні реального спілкування, а також обставин участі психолога, наданого через приватний фонд, документи якого вже стали предметом окремої скарги до Міністерства юстиції України, і за результатами такого розгляду прийняти процесуальне рішення відповідно до ст.ст. 64-1, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження».

29.06.2026 від стягувача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до скарги, в яких уточнив правове обґрунтування скарги посиланням на положення ст.ст. 14, 18, 20 Закону України «Про виконавче провадження» та постанову Верховного Суду від 23.07.2024 у цій справі, яка передбачає, що психолог має надавати допомогу у налагодженні стосунків дитини з батьком, а не пасивно спостерігати. Тому вважає, що зазначення у акті лише про присутність психолога, без надання оцінки виконанню його функцій, не є повною перевіркою виконання рішення суду. Отже, вважав акт державного виконавця від 02.06.2026 неповним, оскільки акт не містить належної правової оцінки того, що психолог відмовилась виконувати активну функцію сприяння контакту батька з дитиною.

Окрім того, зазначив про неприйнятність документів МБФ «Захист майбутнього», які містяться в матеріалах виконавчого провадження, з яких вбачається, що цей Фонд самостійно визначає, який психолог бере участь у виконавчих діях, замінює одного психолога іншим, визначає функцію психолога як «організація спостереження психологом при он-лайн зустрічах в рамках виконавчого провадження».

Просив також врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.07.2021 у справі № 640?11833?19 щодо оцінки виконання рішення боржницею державним виконавцем, та Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2024 у справі № 753?6405?20 щодо недопустимості формального підходу у справах щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження державний виконавець Осадча К. І., боржниця ОСОБА_2 та її представник адвокат Мухіна Л. С. у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином. Від заявника 23.07.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності. Інші учасники справи причини неявки в судове засідання не повідомили, заяв про відкладення судового засідання не подали.

За таких обставин та враховуючи приписи ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути скаргу за відсутності стягувача, боржниці, її представника та державного виконавця.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов такого висновку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення годин спілкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та порядку участі батька у її вихованні первісний позов задоволено частково.

Визначено такий спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 :

- у формі зустрічей кожен вівторок з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога, у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку за бажанням дитини;

- безперешкодне спілкування за телефоном та засобами відео зв`язку у будь-який інший час за бажанням дитини.

Визначено такий спосіб участі дідуся ОСОБА_5 та бабусі ОСОБА_6 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 у формі зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 .

В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_2 , в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині усунення перешкод у спілкуванні з донькою скасовано, в частині визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою змінено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою.

Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 у формі зустрічей кожний вівторок з 17.00 години до 19.00 години та щосуботи з 15.00 години до 19.00 години. Перші 10 (десять) зустрічей батька з дитиною провести у присутності матері дитини ОСОБА_2 , у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шалько О.А. задоволено.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 в частині вирішення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року в цій частині залишено в силі.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_6 про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_2 у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_1 і ОСОБА_6 спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв`язку (в онлайн режимі). У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_6 відмовлено.

Предметом скарги у цій справі ОСОБА_1 визначив дії та бездіяльність державного виконавця Осадчої К. І., що полягають у неналежній перевірці виконання боржницею судового рішення у час та місці побачення, яка мала місце під час онлайн-зустрічі 30.05.2026.

Зокрема, у скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що державний виконавець не була присутня під час он-лайн зустрічі, проте, на підставі наданого боржницею відеозапису зустрічі склала акт від 02.06.2026, в якому безпідставно зазначила про виконання боржницею вимог виконавчого документа, водночас, не надала мотивовану правову оцінку фактам, зафіксованим в акті від 02.06.2026, зокрема, щодо неповернення камери на дитину, відмови психолога від активного сприяння контакту, ролі боржниці у забезпеченні реального спілкування, а також обставин участі психолога, наданого через приватний фонд, документи якого вже стали предметом окремої скарги до Міністерства юстиції України.

Зі змісту долученого до скарги акту державного виконавця від 02.06.2026 випливає, що він містить посилання на перегляд державним виконавцем відеозапису, наданого боржницею ОСОБА_2 за наслідками он-лайн зустрічі стягувача ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , яка відбулась 30.05.2026 (субота). Також у акті наведено зміст діалогу стягувача ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , а також висновок про завершення виконавчої дії та виконання вимог виконавчого документа.

З долученого до скарги відеозапису он-лайн побачення стягувача з дитиною від 30.05.2026 (в електронному вигляді) випливає, що ОСОБА_1 спілкувався з донькою ОСОБА_3 , проте остання не виявила бажання знаходитись перед відеокамерою, у зв`язку із чим стягувач звернувся до боржниці, яка покликала дитину підійти до відеокамери, однак, дитина відмовилась. Психолог на запитання стягувача зазначила, що не можна примушувати дитину це робити. Водночас, психолог відмовилась за пропозицією стягувача висловити прохання боржниці покликати дитину до відеокамери, оскільки вважала, що це не входить до її компетенції, і вона має спостерігати за поведінкою дитини. Після цього стягувач зазначив про неможливість спілкуватись у такий спосіб, оскільки він не бачить дитину і сумнівається, що дитина із ним розмовляє, вважаючи, що це може бути штучний інтелект або аудіозапис.

Статтею 64-1 цього Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

Згідно з ч.ч. 14 цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, накладення штрафу на боржника державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови можливо у разі встановлення державним виконавцем факту невиконання без поважних причин боржником рішення суду, про що складається відповідний акт державного виконавця. Постанова про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування здійснюється державним виконавцем у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення суду, про що державний виконавець складає акт.

Таким чином, прийняття рішень щодо накладання штрафу та звернення до органів досудового розслідування відноситься до виключної компетенції державного виконавця за наслідками встановлення у діях боржника фактів невиконання без поважних причин рішення суду.

Разом із тим, у даному випадку державним виконавцем була проведена перевірка виконання рішення боржницею 30.05.2026, за наслідками якої складено акт від 02.06.2026, яким не встановлено фактів невиконання боржницею виконавчого документа.

Доводи заявника, якими обґрунтована скарга, зводяться до незгоди зі змістом вказаного акту, оскільки, на думку стягувача, акт не містить належної оцінки дій боржниці щодо незвернення камери на дитину, ролі боржниці у забезпеченні реального спілкування, відмови психолога від активного сприяння контакту, а також обставин участі психолога, наданого через приватний фонд.

Разом із тим, за змістом цього акту, державний виконавець встановив, що вимоги виконавчого документа були виконані, - що свідчить про те, що державним виконавцем була надана оцінка діям боржниці і не встановлено з її боку будь-яких перешкод у виконанні виконавчого документа, що слугують підставою для її відповідальності.

Сама по собі незгода стягувача із вказаним висновком акту, складеного державним виконавцем, не є підставою для визнання протиправною його бездіяльності.

Щодо посилання стягувача на те, що державний виконавець не була присутня під час он-лайн зустрічі і склала акт на підставі наданого відеозапису цієї зустрічі боржницею, суд зазначає, що ця обставина дійсно має місце, однак, сама по собі не свідчить про вчинення державним виконавцем протиправної бездіяльності саме щодо перевірки виконання рішення у час та у місці побачення, оскільки 30.05.2026 було вихідним днем (субота), а можливість складення акту державним виконавцем на підставі наданого учасником виконавчого провадження відеозапису вже неодноразово оцінювалась судом в межах розгляду інших скарг ОСОБА_1 , за наслідком розгляду який суд зобов`язував державного виконавця скласти відповідний акт за наслідками інших побачень стягувача з дитиною на підставі наданих ним відеозаписів відповідних он-лайн зустрічей (зокрема, провадження № 4-с/335/21/2026, 4-с/335/28/2026 та інші). Крім того, стягувач ОСОБА_1 не довів, що наданий боржницею відеозапис он-лайн зустрічі 30.05.2026, на підставі якого державним виконавцем складено акт від 02.06.2026, був неповним або фрагментарним, у зв`язку із чим не підлягав врахуванню державним виконавцем.

Надаючи оцінку іншим доводам скарги та додаткових пояснень стягувача, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим документом є саме виконавчий лист. У даному випадку, виконавчий лист, який виконується у виконавчому провадженні № 76759436 містить резолютивну частину рішення суду першої інстанції у справі № 335/7222/21, якою встановлені дні та години побачень батька з дитиною. При цьому, ухвалою суду від 10.07.2025 змінено спосіб і порядок виконання рішення суду, у зв`язку із чим виконавчі дії відбуваються в он-лайн форматі. Водночас, окремі пункти постанови Верховного Суду від 23.07.2024, ухваленої за наслідками касаційного розгляду справи № 335/7222/21, на які посилається стягувач як на підставу своїх вимог щодо оскарження бездіяльності державного виконавця, не є виконавчим документом, не містять приписів про необхідність їх виконання в процесі виконавчого провадження, а є мотивувальною частиною судового рішення, прийнятого за наслідками касаційного розгляду справи, що не встановлює порядок та зміст виконавчих дій.

Крім того, судом раніше неодноразово розглядались скарги ОСОБА_1 в межах цього ж виконавчого провадження та наголошувалось на тому, в чому саме полягає участь психолога згідно з положеннями законодавства, що є застосовним при вчиненні виконавчих дій.

Так, вимогами ч. 2 ст. 14, п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов`язок виконавця залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Порядок залучення вказаних осіб до проведення виконавчих дій регламентований розділами ІІ, ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, та передбачає винесення виконавцем відповідної постанови.

Окрім того, розділом ІХ вказаної Інструкції визначено порядок виконання рішень немайнового характеру, у тому числі рішень про встановлення побачень дитини з батьком. Згідно з п. 7 р. ІХ вказаної Інструкції за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження». У разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.

Водночас, у даному випадку дитина 30.05.2026 не відмовлялась від спілкування, а отже, висновки стягувача щодо неналежної участі психолога у цій виконавчій дії, а також у неналежному представленні дитини для відеоспілкування є такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Окремо суд звертає увагу на доводи скарги ОСОБА_1 , в якій він посилається на те, що психолог не виконує функції з надавання допомоги у налагодженні стосунків дитини з батьком. З цього приводу суд зазначає, що процес налагодження стосунків стягувача з дитиною не може бути предметом судового контролю у розумінні ст. 447-1 ЦПК України. Також суд не вправі при розгляді скарги, предметом якої є конкретна бездіяльність державного виконавця, втручатися у межі дискреції державного виконавця, зокрема, щодо організації виконавчих дій, залучення до їх участі психолога, а також оцінювати методики, які використовуються психологом під час такої участі, зокрема, і спостереження.

Також суд вважає такими, що не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.07.2021 у справі № 640?11833?19, оскільки вказана постанова ухвалена в адміністративній справі з приводу оскарження боржником постанов державного виконавця про накладення штрафу.

З цих самих підстав не підлягають застосуванню у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2024 у справі № 753?6405?20, адже ця постанова ухвалена за наслідками касаційної скарги на рішення суду в цивільній справі у спорі про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні батьком, зміну порядку участі батька у вихованні дитини.

Водночас, у межах даного судового провадження розглядається скарга на конкретно визначену стягувачем бездіяльність державного виконавця, а не оспорюються рішення державного виконавця щодо накладення штрафу на боржника і не розглядається спір між батьками дитини по суті.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Зважаючи на те, що судом не встановлено ознак протиправності у діях/бездіяльності державного виконавця, що є предметом цієї скарги, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення похідних вимог скарги про зобов`язання державного виконавця здійснити повторний розгляд обставин виконавчої дії від 30.05.2026 та вирішити питання про застосування до боржника заходів, передбачених ст.ст. 64-1, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, оскільки дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону та у межах його повноважень, і права стягувача не були порушені, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, у зв`язку із чим у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 447451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Осадчої Катерини Ігорівни у виконавчому провадженні № 76496993, яка полягала у не здійсненні перевірки виконання рішення боржницею під час вчинення виконавчої дії 30 травня 2026 року, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання у повному обсязі.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з вимогами ст. 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Скорочена ухвала (вступна та резолютивна частини) постановлена 23 липня 2026 року.

Ухвала складена в повному обсязі 28 липня 2026 року.

Суддя А. В. Шалагінова