Decision № 138508693, 27.07.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/19187/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства Геліос-Ван до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду через систему Електронний суд з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Геліос Ван (далі позивач ТОВ Геліос Ван) до Одеської митниці (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000224/2 від 05.06.2025 року.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що на виконання умов контракту № SXM20211111 від 05.11.2021 між компанією-продавцем "ANHUI XINMIN GLASS CO.,LTD" (Китай) та ТОВ ПП Геліос-Ван (Покупець) на територію України був ввезений товар на умовах поставки FOB Nanjing, Китай. З метою митного оформлення товару декларантом позивача подано до митного органу МД № 25UA500500017909U1 від 04.06.2025 р. та документи, що підтверджують митну вартість товарів, визначену за ціною Контракту, які відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України. Крім того, на повідомлення митниці декларантом позивача надіслано Повідомлення № 141 від 04.06.2025 р. щодо надання додаткових документів. Разом з тим, відповідачем була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000451 від 05.06.2025 р. та прийняте рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000224/2 від 05.06.2025 р., які збільшили для позивача розмір митних платежів. Оскільки надані для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 МК України та підтверджують задекларовану митну вартість товару, позивач вважає вказане рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів протиправним, що стало підставою звернення до суду.

03.07.2025 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 25UA500500017909U1 від 04.06.2025 та документи на підтвердження митної вартості товару. Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару Одеською митницею встановлено розбіжності та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що обґрунтовано у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів в № UA500500/2025/000224/2 від 05.06.2025 року. Зазначені обставини обумовлювали необхідність витребувати від декларанта, встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Проте, надіслані декларантом деякі затребувані документів не усунули встановлені розбіжності. Зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2025/000224/2 від 05.06.2025 р. При цьому, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості. Таки чином, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

04.07.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відзив на позовну заяву фактично дублює оскаржувані рішення відповідача та не містить будь-яких заперечень щодо доводів позивача та наданих доказів. Підкреслює, що надані Позивачем документи взагалі не містили розбіжностей та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була позивачем було дотримано норм митного законодавства при поданні документів до митного оформлення.

08.07.2025 року відповідач надав додаткові пояснення, в яких митниця не погоджується з аргументами позивача, викладеними у відповіді на відзив, покликаючись на позицію висловлену у відзиві на позов.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 21.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін.

З огляду на вказане справа розглядається судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами..

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

05.11.2021 р. між компанією-продавцем ANHUI FENGYANG HUAIHE GLASS CO., LTD (КНР) та покупцем ПП Геліос-Ван укладено зовнішньоекономічний контракт № SXM20211111, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товари (столовий посуд та кухонне приладдя), асортимент, номенклатура, кількість, ціна та умови оплати якого вказується в інвойсах та специфікаціях до контракту. Поставка товару здійснюється на умовах FOB Nanjing, Китай (ІНКОТЕРМС 2010) або інших умовах поставки, які вказуються в Специфікаціях та Інвойсах на кожну окрему партію. ( пункти 1.1, 3.1. контракту)

Відповідно до умов вказаного контракту на умовах поставки FOB Nanjing (Китай) на митну територію України ввезено:

Товар № 1 Посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Набори соусників, набори кухлів, графини - 5976 шт. Торгівельна марка "G-HORSE". Набори салатників, набори графинів зі стаканами, салатники, блюда - 3336 шт. Торгівельна марка "RED CHERRY". Всього 9312 шт.

Товар № 2 Посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, ограновані або інакше оздоблені: Набори стаканів, набори стопок - 3184 шт. Торгівельна марка "GHORSE". Набори стопок - 2560 шт. Торгівельна марка "RED CHERRY". Всього 5744 шт.

Товар № 3 Інші вироби із скла для оздоблення житла: Попільнички - 5040 шт. Торгівельна марка "RED CHERRY". Виробником всіх товарів є "ANHUI XINMIN GLASS CO.,LTD". Країною виробництва всіх товарів є Китай.

04.06.2025 року декларантом позивача до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № № 25UA500500017909U1 та перелік документів, які зазначені у графі 44 МД, що підтверджують заявлену митну вартість товарів з урахуванням обраного методу її визначення, а саме, за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), зокрема, пакувальний лист (Packing list) XMWD20250305 05.03.2025, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) XMWD20250305 від 05.03.2025, домашній коносамент (House bill of lading) UTRUST25030248 від 06.03.2025, автотранспортна накладна (Road consignment note) 2116 від 03.06.2025, сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) С256629423710007 від 09.04.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару 30 23.05.2025,3,3 рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 61873 від 26.05.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 9887 від 28.05.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 10.05.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація № 9 від 17.02.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів SXM20211111 від 05.11.2021, доповнення до внутрішнього договору (контракту) Додаткова угода № 1 до Договору від 31.07.2024 р., договір (контракт) про перевезення 0905-Т/20 від 11.12.2020, копія митної декларації країни відправлення 230820250085549415 від 05.03.2025 р., митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA500500017909U1 від 04.06.2025

Подання вищезазначених документів разом з МД також підтверджується Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000451 від 05.06.2025 р. на підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом позивача були подані документи, в якій наведено аналогійний перелік документів.

05.06.2025 р. у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості товарів, а також з тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, Одеською митницею було направлено декларанту позивача електронне повідомлення, якими відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов`язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.

05.06.2025 р на вимогу митного органу, декларантом позивача було направлено до Одеської митниці повідомлення № 141 з поясненнями щодо встановлених розбіжностей у поданих до митного органу документах з наданням додаткових документів, зокрема, прейскурант (прайс-лист) від виробника товарів № Б/н від 17.02.2025 р; платіжний документ, що підтверджує вартість товару: виписка по рахунку Б/н від 23.05.2025 р; виписка з бухгалтерської документації: оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за період від 01.01.2024 р. по 05.06.2025 р; Коносамент № JNG0241883 від 06.03.2025 р.

Вважаючи, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000224/2 від 05.06.2025 р., яким митну вартість товарів скориговано за другорядним ( резервним) методом. (метод 2 ґ).

Крім того, 05.06.2025 року Одеською митницею складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000451.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (EМД) № 25UA500500018111U9 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 200 416,53 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи рішення відповідача рішення про коригування митної вартості товару протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема

- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);

- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України)

- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України)

- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);

- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ( частина п`ята - шоста статті 53 МК України);

- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п`ятої статті 54 МК України);

- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);

- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);

- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);

- протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);

- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України)

- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України).

- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України)

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ( частини четверта - п`ята статті 58 МК України).

VI. Оцінка та висновок суду.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Отже, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Повертаючись до обставин даної справи, предметом оскарження у даній справі є рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийнято митним органом у зв`язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, та не спростуванням у додатково поданих документах розбіжностей.

Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваного рішення UA500500/2025/000224/2 від 05.06.2025 р, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.

Так, за твердженням відповідача, надані копія митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки FOB, проте, відсутні відомості про географічний пункт доставки, Декларація країни відправлення складена іноземною мовою та не містить перекладу. Зазначене ставить під сумнів достовірність відомостей не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує вартість експортної операції.

Суд вважає необґрунтованим даний довід відповідача, оскільки умови поставки FOB (франко-борт) визначають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з моменту переходу через поручні судна в названому порту відвантаження усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

При цьому суд звертає увагу на те, що Правила Iнкотермс не визначають обов`язку вказувати географічний пункт переходу обов`язків сторін за поставками на умовах FOB в експортній декларації виробника або в будь-якому іншому документів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 160/8775/18.

Суд також приймає до уваги, що конкретний географічний пункт переходу відповідальності поставки FOB- CN Nanjing, визначений також у наданих до митного органу таких документах, як сертифікаті походження, коносаменті, митній декларації країни відправлення.

Що стосується доводів митного органу стосовно відсутності перекладу декларації країни відправлення складеної іноземною мовою та не містить перекладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, за нормами вказаної статті МК України, підставою для витребування перекладу українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Разом з тим, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення є не основним документом який надається до митного оформлення, надається імпортером за його бажанням.

При цьому переважна більшість відомостей які містяться в наданій експортній декларації викладені англійською загально прийнятою міжнародною мовою, що відповідно до положень ст. 254 МК України не передбачає обов`язкового перекладу документів під час митного оформлення.

Крім того, суд вважає, що надані позивачем інші документи та дані, які в них містяться є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Щодо аргументів відповідача з посиланням на пункт п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно того, що ціна за товар включає в себе вартість самого товару, вартість експортного пакування та маркування, транспортування до порту відправки, вантажних робіт, витрати по сплаті митного оформлення та інших видатків. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд враховує наступне

Згідно з положеннями пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Відповідно до п. п. 5-7 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

В даному випадку не є спірною та обставина, що товар поставлявся на умовах поставки FOB- CN Nanjing.

Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Отже, відповідно до умов поставки FOB продавець зобов`язаний доставити товар і завантажити його на борт корабля власним коштом, тобто всі витрати пов`язані з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на судно в іноземному порту були включені у вартість товарів та не підлягають окремому обрахунку.

Вказане підтверджує факт того, що перелічені відповідачем складові митної вартості (пакування та маркування, транспортування до порту відправки, вантажні роботи, витрати по сплаті митного оформлення та інших видатків) не підлягають окремому розрахунку, оскільки в даному випадку, вони входять до вартості товару, а тому не обраховуються окремо і не мають відображатись у будь яких інших документах.

Щодо твердження митного органу в частині не надання позивачем до митного оформлення документів з даними щодо витрат на транспортування, як складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, покликаючись на ч. 2 ст. 53 МКУ та наказ МФУ від 24.05.2012 № 599, суд вказує наступне.

Згідно п. 6 ч. 10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, у гр. 17 Заявлені декларантом складові митної вартості нарахування до ціни договору зазначена сума у валюті 238 513,01 грн.

Згідно пункту 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як зазначалось вище, за Правилами "Інкотермс" в редакції 2020 року, умова FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (… назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

На підтвердження витрат на транспортування товару на умовах FOB СN NANJING, позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення були надані наступні документи, зокрема, автотранспортна накладна (CMR) 2116 від 03.06.2025 року та довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 9887 від 28.05.2025 р.

Як вбачається з довідки ТОВ Глобал Оушен Лінк № 9887 від 28.05.2025 року, то перевезення вантажу морським транспортом за маршрутом NANJING - Odessa. Транспортні витрати по перевезенню склав 238 513,01 грн.

При цьому, суд зауважує, що надана позивачем міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 03.06.2025 року кореспондується з довідкою про транспортні витрати № 9887 від 28.05.2025 та містить ідентичні відомості щодо транспортного засобу, що не може ставити під сумнів зміст довідки.

Під час розгляду справи відповідачем не надано пояснень щодо розбіжностей у числових показниках витрат на транспортування, у поданих декларантом до митного оформлення товару документах, та яким чином такі розбіжності впливають на митну вартість товарів або унеможливлюють її визначення.

При цьому, суд зауважує, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14, у постанові від 07.05.2020 р. по справі № 400/2922/18.

Щодо покликання відповідача на наказ МФУ від 24.05.2012 № 599, то суд зауважує, що даний наказ регулює правила заповнення декларації митної вартості та містить наступне формулювання: Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, наказ МФУ від 24.05.2012 № 599 лише наводить можливі приклади документів на підтвердження вартості перевезення, але не встановлює вичерпного переліку таких документів, а його формулювання не містить обов`язкової вимоги.

При цьому, суд зауважує, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.

Разом з тим, відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не вказав, яким чином відсутність вказаних документів впливає на числові розбіжності щодо вартості послуг транспортування товару за межами митної території України в наданих декларантом документах на їх підтвердження.

Оскільки вартість транспортування вантажу за вказаною довідкою про транспортні витрати не містять розбіжностей з заявленими декларантом складовими митної вартості, які нараховані до фактурної вартості товару, на загальну суму 238 513,01 грн., що не було спростовано відповідачем у відзиві, суд відхиляє доводи відповідача у зазначеній вище частині щодо правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та вважає таку позицію митного органу не обґрунтованою.

Щодо зауваження контролюючого органу, що в наданій до митного оформлення (СМR) від 03.06.2025 № 2116 наявна печатка перевізника ВІЛС ЛОДЖИСТІКС, але рахунок про сплату транспортно-експедиційних послуг від 26.05.2025 № 61873 та довідка про транспортні витрати від 28.05.2025 № 9887 видана ТОВ Глобал Оушен Лінк, суд враховує наступне.

Судом з`ясовано, а відповідачем не заперечується, що на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування позивачем були надані, серед іншого, договір № 0905-Т/20 від 11.12.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення у контейнерах експортних та транзитних вантажів, укладений між ТОВ Глобал Оушен Лінк, як Експедитор, та ПП Геліос-Ван, як Клієнт, за умовами якого у відповідності з цим договором Експедитор зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу ( пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 3.1.2. цього договору експедитор укладає від свого імені договори з портами, перевізниками. складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, збереження вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості. сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. А також має право укладати договори з брокерськими компаніями, щодо послуг митного оформлення вантажів.

Отже, за умовами даного договору ТОВ Глобал Оушен Лінк, як експедитор, має право залучати до перевезення інших перевізників, в даному випадку перевізника ВІЛС ЛОДЖИСТІКС, який здійснив перевезення вантажу, в той же час відповідні рахунки до оплати формує експедитор , з яким є договірні стосунки.

А відтак, до взаємовідносин перевізника з третіми особами, Позивач не має ніякого не відношення.

Щодо позиції митниці про те, що у коносаменті від 06.03.2025 № UTRUST25030248 зазначено судно JINYUANXINGHE/2510EA, але відсутнє в транспортних документах (в рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.05.2025 № 61873), що може свідчити про наявність витрат щодо навантажувально-розантажувальних робіт поза межами митної території.

Суд вважає таке твердження відповідача припущенням та не достовірно встановленим фактом, оскільки законодавчих вимог щодо зазначення судна яке здійснило перевезення вантажу не встановлено, жодних неузгодженостей в наданих документах, які б впливали на визначення митної вартості відповідачем не виявлено.

Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг № 61873 від 26.05.2025 містить в собі детальну та вичерпну інформацію, щодо понесених витрат на транспортування товарів в тому числі компенсації перевезення морським транспортом за визначеним маршрутом, плати експедитору, послуги з організації автоперевезення та всіх інших складових.

Що стосується витребування митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.

Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).

Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).

Як встановлено судом, вимога митного органу про надання додаткових документів була скерована у зв`язку із наявністю підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України, а саме, відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому було запропоновано у разі їх наявності надати висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, виписку з бухгалтерської документації та рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на виконання вказаного повідомлення Митниці ПП Геліос-Ван повідомленням № 141 від 05.06.2025 р. надало відповідачу пояснення, обґрунтувавши відсутність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, додатково надавши наступні документи, прейскурант (прайс-лист) від виробника товарів № Б/н від 17.02.2025 р; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару: Виписка по рахунку Б/н від 23.05.2025 р; Виписка з бухгалтерської документації: Оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за період від 01.01.2024 р. по 05.06.2025 р; Коносамент № JNG0241883 від 06.03.2025 р.

З огляду на не надання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій- четвертій статті 53 МКУ, Митниця дійшла висновку, що вказані вище розбіжності не є усуненими.

Разом з тим, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

При цьому, за позицією Митниці наданий позивачем прайс-лист від виробника товарів № Б/н від 17.02.2025 р. не має термін дії, що унеможливлює визначити чи були актуальними ціни на товар на момент виставлення рахунку-фактури (інвойса) № JNG0241883 від 06.03.2025.

Щодо вказаного, то суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 МК України прайс-лист не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Крім того, жодним нормативно правовим актом як України так і міжнародним невизначено вимог до Прайс листа, цей документ, будучі допоміжним при митному оформленні, може формуватися у формі яка прийнятна перш за все для сторін угоди.

Оскільки прайс-лист є документом довільної форми, тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Щодо зауважень Митниці до виписки з бухгалтерського рахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за період з 01.01.2024 по 05.06.2025, яка за його позицією не містить аналітику (найменування) товарно-матеріальних цінностей за кожним постачальником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату, то суд звертає увагу, що виписка з бухгалтерської документації (оборотно-сальдова відомість по рахунку 632) надана як додатковий документ на вимоги митного органу і містить в собі подробиці розрахунків між Продавцем та Покупцем (Імпортером) товару, що підтверджує наявність взаєморозрахунків, облік їх у бухгалтерському обліку та наявність грошового/товарного обороту, а відтак певні недоліки вказаного документа при наявності інших доказів щодо оплати товару не є підставою для коригування митної вартості товару.

Враховуючи, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Щодо правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Щодо правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)- за резервним методом.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Верховний Суд при вирішенні справ вказаної категорії неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був завезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).

Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), є більшим та становить:по товару №1 2,0143 дол.США/кг ваги нетто (МД від 11.03.2025 №UA500580/2025/001860, ніж заявлено декларантом 1,1731 дол.США/кг; товару №2 2,2245 дол.США/кг ваги нетто (МД від 25.04.2025 № UA500580/2025/003104, ніж заявлено декларантом 1,3242 дол.США/кг; товару №3 2,0136 дол.США/кг ваги нетто (МД від 11.03.2025 №UA 500580/2025/001860, ніж заявлено декларантом 1,1590 дол.США/кг ваги нетто товару.

Суд критично ставиться до посилання митного органу на інформацію з його автоматизованих систем, яка містить вищі ціни по нібито аналогічних товарах.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 р. у справі № 810/3295/17 вказав, що спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого рішення лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть, впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в AIC ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Отже, відомості з інформаційних систем митних органів, не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

При цьому, суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000224/2 від 05.06.2025 року, оскільки контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 що підтверджується платіжним документом № 140 від 16.06.2025 р. на суму 3 028,00.

З огляду на викладене та враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Приватного підприємства Геліос Ван (вул. Шевченка, буд. 7-А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, ЄДРПОУ: 37439444) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000224/2 від 05.06.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного підприємства Геліос-Ван судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна