Court ruling № 138501639, 27.07.2026, Commercial Court of Rivne Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" липня 2026 р. м. Рівне Справа №918/730/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у матеріалах справи

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (03045, м. Київ, вул. Набережно-корчуватська, буд.27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822) про визнання грошових вимог

В судовому засіданні приймали участь:

від боржника: не з`явилась;

від кредитора: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в Господарський суду Рівненської області із заявою, в якій просить відкрити провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.08.2025 року Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.10.2025 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 . Проведення попереднього засідання суду призначено на "16" грудня 2025 р. на 10:00 год..

22.10.2025 року оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20.01.2026 року Заяву керуючого реструктуризацією Белінської Наталії Олександрівни про затвердження Плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 задоволено. Затверджено План реструктуризації боргів боржника у справі №918/730/25 про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в редакції, поданій керуючим реструктуризацією Белінською Н.О.. Припинено повноваження керуючого реструктуризацією Белінської Наталії Олександрівни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 190 від 12.02.2013). Зобов`язано боржника не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання Плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів з належними доказами погашення вимог кредиторів.

17.04.2025 року через систему Електронний суд представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" подано Заяву, в якій просить суд:

- прийняти до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" з грошовими вимогами до Боржника у справі №918/730/25 про

неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;

- визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" кредитором у справі № 918/730/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами загальною сумою 84 997,89 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. та судовий збір в сумі 5 324,80 грн., із наступним розподілом черговості їх задоволення: 5 324,80 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів (позачергово); 10 000,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів (позачергово); 84 997,89 грн. - вимоги другої черги.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" про визнання грошових вимог прийнято до розгляду. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" про визнання грошових вимог призначено у судовому засіданні на "11" травня 2026 р. на 10:30 год..

11.05.2026 року розгляд справи по суті не відбувся у зв"язку із відсутністю інтернет-зв"язку в адміністративному приміщенні Господарського суду Рівненської області, що унеможливило роботу Діловодства спеціалізованого суду, про що було складено Акт від 11.05.2026 року за підписом посадових осіб суду.

12.05.2026 року через систему Електронний суд боржником ОСОБА_1 подано клопотання, в якому проти задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" та внесення змін до плану реструктуризації заперечує посилаючись при цьому на наступне. Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" було заявлено після затвердження плану реструктуризації боргів та часткового його виконання, зокрема, протягом чотирьох місяців з моменту затвердження.

Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 1 ст. 122 КУзПБ).

За правилами ст. 123 КУзПБ протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.часть кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.Рішення про затвердження плану реструктуризації боргів приймається конкурсними та забезпеченими кредиторами окремо.

План реструктуризації боргів та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів.Відповідно до ч. 1 ст. 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється згідно з планом реструктуризації боргів боржника за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів боржника, боржником або арбітражним керуючим, якщо планом реструктуризації боргів боржника передбачена його подальша участь у виконанні такого плану, у черговості, визначеній статтею 133 цього Кодексу (ч. 4 ст. 124 КУзПБ).

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 123 КУзПБ план реструктуризації боргів та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів.згідно п. 7 ч. 8 ст. 126 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо план реструктуризації боргів не погоджено боржником.

Таким чином законодавець визначив, що план реструктуризації боргів має враховувати думку боржника та його волевиявлення. У разі, якщо боржник не згідний з таким планом реструктуризації боргів - господарський суд не може його затвердити.

Згідно абз. 2 ч. 6 ст. 126 КУзПБ господарський суд має право за вмотивованим клопотанням боржника чи кредитора змінити план погашення боргів у частині збільшення чи зменшення строку його виконання або розміру суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів, чи суми, яка щомісяця залишається боржнику на задоволення побутових потреб (не менше розміру, встановленого статтею 124 цього Кодексу).

Заявниця просить суд відмовити ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" у визнання вимог та у внесенні змін до плану реструктуризації.

У судове засідання 20.07.2026 року представники кредитора та боржника не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, зокрема, в їх Електронні кабінети. Причини неявки в судове засідання суду не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників кредитора та боржника.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками справи, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

За приписами ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Пунктами 1 та 2 ст. 122 Кодексу визначено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

22.10.2025 року оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 20.04.2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" подано заяву з грошовими вимогами до боржника, тобто з порушенням 30 денного строку їх заявлення.

В той же час суд зазначає, що відповідно до ч.3 статті 45 КУзПБ господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.

Відтак ухвалою суду від 22.04.2026 року Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" про визнання грошових вимог прийнято до розгляду.

Розглянувши заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" до боржника ОСОБА_1 , а також документи, що її підтверджують, суд зазначає наступне.

28.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна", (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Боржник) укладено Договір № 5278939 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір).

На умовах, встановлених Договором, ТОВ "Лінеура Україна" зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 22 000,00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 03.02.2025 року по 22.01.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ "Лінеура Україна" надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) №5168745181407500, яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 22 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».

Враховуючи, зазначені вище умови Договору, 02.02.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору №5278939 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.01.2025 року.

Сторони за взаємною згодою домовились, що згідно умов цього Додаткового договору Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2. Додаткового договору)

Сума кредиту, яка було надана згідно з Додатковим договором складає: 3 000,00 грн.

Відповідно до зазначених вище умов Додаткового договору, ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед Боржником виконало та надало йому кредит в сумі 3 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку №5168745181407500, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».

У період з 28.01.2025 по 30.10.2025 Відповідачем здійснено оплати на рахунок кредитодавця в розмірі 15 909,73 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту у розмірі 0,11 грн. та на оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 13 409,62, комісії за надання кредиту - 2 500,00 грн.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 30.10.2025 року ТОВ "Лінеура Україна" на підставі Договору факторингу № 30.10.2025 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 30.10.2025 від 30.10.2025 року ТОВ "Лінеура Україна" зобо`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника , та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Отже, до ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Боржника за договором.

Враховуючи зазначене, до Кредитора відповідно до укладеного Договору факторингу від 30.10.2025 року №30.10.2025 року перейшло право грошової вимоги до Боржника за Договором № 5278939 від 28.01.2025 року загальна сума заборгованості склала 84 997,89 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 24 999,89 грн., заборгованості за процентами - 47 498,00 грн., штрафні санкції 12 500,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківській рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Кредитор виконав свої зобов`язання та надав Боржнику кредит у розмірі 13 500 грн. 00 коп..

Відповідно до наданого кредитором розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором №5278939 про надання споживчого кредиту від 28.01.2025 у розмірі 84 997 грн. 89 коп. з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 24 999 грн. 89 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 47498 грн. 00 коп., штрафні санкції 12500 грн.00 коп..

Свої зобов`язання боржник у встановлений договорами строк не виконав, кошти позикодавцю не повернув в повному обсязі, у зв`язку з чим останній звернувся в межах справи про неплатоспроможність з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Здійснення заміни кредитора у матеріальних відносинах є підставою правонаступництва у процесуальних відносинах.

Відповідно до ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Боржник у вказані строки свого обов`язку не виконав, борг позикодавцю не повернув.

Відтак, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" за Договором №5278939 про надання споживчого кредиту від 28.01.2025 у розмірі 74 872 грн. 79 коп. з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 24 999 грн. 89 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 47 498 грн. 00 коп. обгрунтовані, і, відповідно, визнаються судом.

Щодо нарахування штрафу за Договором про надання споживчого кредиту №5278939 від 28.01.2025 у сумі 12 500 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, кредитором на суму боргу нараховано боржнику штраф у розмірі 12500,00 грн. на підставі п.6.3 Договору, яким, зокрема передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов"язаний на вимогу Товариства сплатити штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежного виконаного грошового зобов"язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов"язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

В той же час суд зазначає, що відповідно до п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином грошові вимоги кредитора в частині штрафу у розмірі 12500,00 грн. не підлягають визнанню.

Розуміння змісту зобов`язання є усталеним в теорії цивільного права: змістом зобов`язання є право вимагати та кореспондуючий йому обов`язок вчинення дії майнового характеру; юридичний зміст зобов`язання, як і іншого цивільного правовідношення, утворюють правомочності та обов`язки його суб`єктів, але на відміну від інших правовідносин правомочність набуває форми права вимоги, а обов`язок форми боргу.

Конструкція зобов`язання виникла в рамках цивільного права, але давно вийшла за межі цієї галузі, набувши значення загальнотеоретичної правової категорії.

Грошове зобов`язання, як і будь-яке зобов`язання, є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші у визначеному розмірі), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК). Грошова вимога складає один зі структурних елементів цього правовідношення, а саме його зміст. Грошова вимога виникає на підставі і в рамках грошового зобов`язання, а не підмінює собою саме зобов`язання. При цьому сутність грошового зобов`язання є однаковою як для цивільного зобов`язання, так і майново-господарського. І в тому, і в іншому випадку має місце обов`язок боржника сплатити кредитору певну суму у визначеному договором розмірі, порядку і строки та кореспондуюче йому суб`єктивне право кредитора (право вимоги).

Так, в Кодексі України з процедур банкрутства поняття боржника, кредитора, грошового зобов`язання та вимоги застосовуються для цілей цього Кодексу відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, в тому значенні, яке їм надав законодавець в КУзПБ і відрізняються від суто цивільно-правових.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Змістом цього зобов`язання є право вимоги кредитора і кореспондуючий йому обов`язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) по передачі певної суми грошей. Таким чином, обсяг поняття грошового зобов`язання за ст. 1 КУзПБ не збігається повністю із поняттями грошового зобов`язання відповідно до ЦК та ГК в частині тих зобов`язань, що виникають у публічних правовідносинах, але і в цьому випадку його змістом так само буде вимога кредитора до боржника.

Нормами КУзПБ до грошових зобов`язань боржника відносяться зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Зокрема, до грошових зобов`язань за нормами КУзПБ належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

За змістом цієї норми перелік видів грошових зобов`язань боржника не є вичерпним, а самі грошові зобов`язання, які враховуються КУзПБ при формуванні вимог кредиторів, виникають у різних видах правовідносин (цивільних, господарських, податкових, соціальних тощо), перелік яких також не є вичерпним.

З огляду на вищевказане, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" за Договором №5278939 про надання споживчого кредиту від 28.01.2025 у розмірі 74 872 грн. 79 коп. з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 24 999 грн. 89 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 47 498 грн. 00 коп. підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак, зазначені вимоги визнаються судом відповідно до статей 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства.

В той же час грошові вимоги в частині штрафу у сумі 12 500,00 грн. не підлягають визнанню так як позичальник звільнений від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором про надання кредиту, укладеного з кредитодавцем (позикодавцем).

Заперечення боржника проти грошових вимог ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" не спростовують всього вищенаведеного та є безпідставним з огляду на наступне.

Боржник у своїх запереченнях, зокрема, посилається на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №918/174/25.

Однак суд зазначає, що предметом справи №918/174/25 було внесення змін до плану реструктуризації вже визнаних судом грошових вимог кредитора.

В той же час у даній справі предметом є тільки визнання грошових вимог кредитора.

Також суд зазначає, що КУзПБ не передбачено жодної норми, яка би надавала суду та/або боржнику, керуючому реструктуризацією право на не визнання грошових вимог кредитора, які подані поза строком, встановленим статтею 45 КУзПБ, чи після затвердження Плану реструктуризації боргів боржника.

Натомість частиною 4 статтею 45 Кодексу встановлено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

В той же час суд зазначає, що План реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 затверджено ухвалою суду від 20.01.2026 року.

Отже Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" подано до суду після розгляду усіх вимог кредиторів, внесення їх до реєстру вимог кредиторів та до Плану реструктуризації боргів, що затверджений судом.

На даний час провадження у даній справі знаходиться на стадії виконання Плану реструктуризації боргів.

Згідно ст. 127 КУзПБ визначено наслідки затвердження плану реструктуризації боргів боржника: - план реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов`язковим для боржника та кредиторів; - з дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.

Суд погоджується з позицією боржника, що КУзПБ не передбачає окремої спеціальної процедури чи регулювання випадків пред`явлення кредиторами конкурсних чи поточних вимог після затвердження судом плану реструктуризації боржника.

В той же час, статтею 113 КУзПБ встановлено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" не дотрималося встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку заявлення вимог.

Однак у такому разі застосовуються наслідки пропуску зазначеного строку кредитором, що вказані в ч. 4 ст. 45 КУзПБ і такий пропуск строку не є підставою для відхилення заявлених кредиторських вимог. Кредитор може заявити свої конкурсні грошові вимоги до фізичної особи - боржника протягом всього часу процедури реструктуризації у справі про неплатоспроможність, зокрема, і після затвердження господарським судом плану реструктуризації боргів.

Такі вимоги кредитора навіть можуть бути включені боржником до реєстру вимог кредиторів, який згідно приписів ч. 4 ст. 127 КУзПБ протягом дії плану реструктуризації боргів, після припинення повноважень керуючого реструктуризацією у справі, зобов`язаний вести реєстр вимог кредиторів та надавати кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів боржника, інформації про стан виконання зазначеного плану покладається на боржника.

Але суд зауважує, що факт внесення визнаних судом вимог кредитора, які подані після затвердження Плану реструктуризації, не породжує обов`язку боржника виконувати такі зобов`язання, що подані з порушенням строків їх заявлення. Такий висновок грунтується на приписах ч. 2 ст. 127 КУзПБ, яка містить особливий імперативний припис, що "З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника." Окрім того, підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність із застосуванням таких наслідків закриття справи, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню, є приписи пункту 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, згідно якого справа закривається у разі відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства справи про неплатоспроможність боржника розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вищевказані висновки неодноразово закріплювалися у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

В той же час слід відмітити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у п.135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги кредитором надано: Договір №28-07/25 про надання правничої допомоги від 28.07.2025; Заявку №285 на виконання доручення до Договору №28-07/25 про надання правничої допомоги від 28.07.2025, Акт №285 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.04.2026.

Разом з тим, судом зазначає, що заява про визнання грошових вимог не відзначається підвищеною складністю, не потребувала підготовки значної кількості процесуальних документів, збору додаткових доказів, участі у численних судових засіданнях чи виконання інших процесуальних дій значного обсягу.

Фактично адвокатом було підготовлено один процесуальний документ - заяву про визнання кредиторських вимог, яка ґрунтувалася на договорі позики, похідних документах від нього, розрахунках та інших документах, що вже перебували у розпорядженні кредитора.

Зазначені дії є типовими для звернення кредитора із заявою про визнання грошових вимог у справі про банкрутство та не свідчать про виконання адвокатом роботи підвищеної складності чи значного обсягу.

При цьому суд також зазначає, що такі послуги як збір та аналіз доказів і документів; аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника; визначення складу та розміру грошових вимог до боржника охоплюється послугою зі складання та подання Заяви з грошовими вимогами кредитора.

Отже, з огляду на вищевказане, враховуючи фактичний обсяг виконаних адвокатом робіт, відсутність доказів необхідності та обґрунтованості заявленої винагороди у розмірі 10000,00 грн, а також неможливість перевірити реальність майбутніх витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового визнання витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн та відмови у визнанні решти таких витрат, що відповідає критеріям розумності, необхідності та пропорційності витрат, а також забезпечує баланс між правом кредитора на компенсацію витрат на правничу допомогу та недопущенням покладення на боржника надмірних та непідтверджених витрат.

Подання заяви з грошовими вимогами є обов`язком кредитора відповідно до ст. 45 КУзПБ, а витрати на її підготовку є необхідними та безпосередньо пов`язаними з реалізацією прав кредитора.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 64 КУзПБ витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство, задовольняються у першу чергу.

За умови надання договору про надання правничої допомоги, ордера адвоката та акту наданих послуг, такі витрати підлягають врахуванню незалежно від факту їх фактичної оплати, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду.

Відтак, суд зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та підлягають включенню їх до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до норм ст. 133 КУзПБ витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів. Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

За таких обставин і правових підстав, суд кваліфікує заявлені вимоги як конкурсні, такі що виникли до дня відкриття справи про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 та мають бути включеними до відповідної черги задоволення.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 2, 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232- 235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (03045, м. Київ, вул. Набережно-корчуватська, буд.27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822) до боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 74 872 грн. 79 коп. з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 24 999 грн. 89 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 47 498 грн. 00 коп., за Договором №5278939 про надання споживчого кредиту від 28.01.2025 - черговість задоволення друга.

2. Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" в частині штрафу у розмірі 12 500 грн. 00 коп. не підлягають визнанню.

3. Включити до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати на оплату судового збору кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" у розмірі 5324,80 гривень та 5000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу - черговість задоволення перша.

4. Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. не підлягають визнанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.год.год.

Суддя Марач В.В.