Court ruling № 138480907, 21.07.2026, Zlatopil City and District Court of Kharkiv Oblast (until 25.04.2025 - Pervomaiskyi City and District Court of Kharkiv Oblast)

Справа № 629/5614/21 провадження № 1-кп/632/10/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , представника потерпілого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_15 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09 червня 2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 змінено запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 серпня 2026 року, включно, без визначення застави.

21 липня 2026 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , без визначення розміру застави.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України особливо тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією майна.

Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , було вчинене ним у складі організованої групи, з погрозами насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Разом із тим 08 червня 2026 року ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42026000000000692 повідомлено про підозру у вчиненні нових кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 3 ст. 358 КК України, а саме в ухиленні від виконання загальнодержавних обов`язків та використання підроблених документів з цією метою, зокрема останній шляхом подання недостовірних відомостей до ТЦК та СП незаконно отримував відстрочку від мобілізації, яка у тому числі надавала можливість безперешкодного виїзду за кордон.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_7 не одружений, дітей на утриманні не має, тобто не має міцних соціальних зв`язків, останній, усвідомлюючи можливість притягнення його до кримінальної відповідальності та суворість покарання, яке йому може бути призначено у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду, для чого у нього є всі можливості, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, який на даний час є достатньо високим.

Окрім наведеного, ризик переховування від суду суттєво збільшується у зв`язку з наявністю повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Також прокурор вказав, що обвинуваченому відомі анкетні дані, місце роботи та місце мешкання потерпілого та свідків. Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 відомі анкетні дані та місце мешкання членів сім`ї потерпілого, належне їм майно (в тому числі автомобілі). Вимагаючи у ОСОБА_14 майно та право на майно, група осіб, до якої входив ОСОБА_7 , неодноразово висловлювали погрози фізичною розправою потерпілому та членам його сім`ї. До того ж, 24 березня 2021 року, група осіб, до якої входив ОСОБА_7 , пред`явивши ОСОБА_14 вимогу передати право на його майно, нанесли йому тілесні ушкодження, а також з метою примусити ОСОБА_14 виконати пред`явлені йому вимоги, найняли інших осіб, які 27 березня 2021 року, близько 02 години 00 хв., цеглиною розбили лобове скло в автомобілі ВМW Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить дружині потерпілого - ОСОБА_16 , і яким користувався син потерпілого - ОСОБА_17 , які є свідками у кримінальному провадженні, та залишили на ньому три похоронні вінки. Враховуючи наявні обставини, є всі достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого, шляхом висловлення йому чи членам його сім`ї погроз, в тому числі і фізичною розправою, застосувати щодо потерпілого, членів його родини фізичне насильство, або залучити до вказаних дій сторонніх осіб, з метою примусити потерпілого відмовитись від наданих ним у суді свідчень, та змінити їх. Разом із цим, враховуючи ті самі обставини, ОСОБА_7 може впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, серед яких є і члени сім`ї потерпілого, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, 26 жовтня 2022 року, тобто під час судового розгляду даного кримінального провадження, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. 05 травня 2023 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296 КК України скеровано до Ленінського ( назва на даний час - Холодногірського) районного суду міста Харкова. Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, кримінальне провадження призначено до судового розгляду, наступне судове засідання призначено на 02 вересня 2026 року (справа № 642/2348/23).

Окрім цього, під час судового розгляду даного кримінального провадження та дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, який був застосований щодо ОСОБА_7 згідно із ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 08 січня 2026 року та у подальшому продовжений останній раз до 14 червня 2026 року, обвинуваченому 08 червня 2026 року знову було повідомлено про підозру у іншому кримінальному провадженні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 3 ст. 358 КК України.

Зазначені обставини у своїй сукупності, а саме обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України особливо тяжкого злочину, та повідомлення йому двічі про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 та ст. 336, ч. 3 ст. 358 КК України в різних кримінальних провадженнях, свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

На підставі викладеного прокурор вважає, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України - переховування від суду; незаконний вплив на потерпілого та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , є реальними і їх ступінь на даний час не зменшився.

Окрім того, прокурор зазначив, що наведені обставини, у тому числі зазначені ризики, вказують на те, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, не зменшить до прийнятного рівень наведених ризиків.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 законними і обґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечував. Разом із цим просив змінити запобіжний захід на більш м`який або визначити заставу.

Захисник ОСОБА_13 , заперечуючи проти задоволення клопотання, зазначив, що воно є незаконним та необґрунтованим, оскільки нові ризики, як того вимагає ст. 199 КПК України, у ньому не наведені.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , який працює на двох роботах, здійснює догляд за батьками похилого віку, протягом тривалого часу демонструє належну процесуальну поведінку, умов раніше застосованих щодо нього запобіжних заходів, у тому числі обов`язків, що були покладені на нього в межах запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, не порушував.

Підозра та обвинувачення за ч. 2 ст. 296 КК України на даний час не має вирішального значення, а кримінальне провадження, у якому ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення, а згодом й висунуто відповідне обвинувачення, не пов`язане з даним кримінальним провадженням.

Щодо повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 3 ст. 358 КК України, то захисник вважає, що вона є необґрунтованою.

Також прокурором не доведено, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .

З огляду на викладене захисник просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Окрім того захисник вказав, що із висунутого ОСОБА_7 обвинувачення вбачається, що жодних погроз застосування насильства з боку останнього по відношенню до потерпілого не було, також обвинувачений особисто насильство до ОСОБА_14 не застосовував, а тому відносно нього може бути визначена застава, як альтернативний запобіжний захід.

Представник потерпілого ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_15 вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, оскільки воно є законним і обґрунтованим, а ризики носять достатньо реальний характер.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питань, які вирішуються, суд доходить наступного.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, згідно із ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

14 квітня 2021 року ОСОБА_7 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

17 квітня 2021 року щодо нього був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави.

Підставою для прийняття таких рішень слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні, окрім інших, ОСОБА_7 , у складі організованої групи, кримінального правопорушення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, для ОСОБА_7 , передбаченим пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; знищенню, схованню або спотворенню будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконному впливу на потерпілих та свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення, продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрювалася зазначена особа.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року, окрім інших, щодо ОСОБА_7 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11 грудня 2021 року, включно.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 грудня 2021 року, постановленої під час підготовчого судового засідання, з наведених вище підстав, окрім інших, щодо ОСОБА_7 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою по 29 січня 2022 року, який у подальшому був продовжений.

Згідно із ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 09 березня 2022 року обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою був змінений на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладанням на нього певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Зазначені обов`язки щодо ОСОБА_7 в рамках вказаного запобіжного заходу неодноразово продовжувалися останній раз по 17 грудня 2022 року.

Підставою застосування саме такого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 стала наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні останнім зазначеного вище кримінального правопорушення, метою запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України переховуванню від суду, незаконному впливу на потерпілих і свідків.

Проте, під час перебування під дією запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання ОСОБА_7 26 жовтня 2022 року було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України - хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, події якого мали місце 18 вересня 2022 року, внаслідок яких потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, тобто, із застосуванням насильства.

На даний час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, перебуває на розгляді Холодногірського районного суду міста Харкова справа № 642/2348/23, провадження № 1-кп/642/54/26.

З огляду на це, ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 15 листопада 2022 року, з метою запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, за наявності обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення особливо тяжкого злочину, а також наявності ризиків, які давали достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені зазначеними вище пунктами, відносно ОСОБА_7 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави.

При цьому при розгляді відповідного клопотання обвинувачений ОСОБА_7 також заявляв, що повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, є сфальсифікованим, внаслідок переслідування його правоохоронними органами.

Проте, ця підозра скасована не була, а згодом ОСОБА_7 було висунуте обвинувачення у вчиненні даного кримінального правопорушення, кримінальне провадження за яким перебуває на стадії судового розгляду в іншому суді.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 січня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у тому числі щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , скасовано.

Разом із цим зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції частково задоволено клопотання прокурора.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною останньому залишати житло у період часу з 20 до 08 години на строк до 11 березня 2023 року.

При цьому на обвинуваченого ОСОБА_7 було покладено ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.

Підставою для прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які станом на січень 2023 року певною мірою продовжували існувати, однак суттєво зменшились.

Також апеляційним судом було враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий, має постійне місце мешкання, працював до затримання, а також його роль згідно із обвинуваченням, а саме те, що він не вчиняв активних основних дій щодо інкримінованого злочину, та виконував посередницькі функції.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби та обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_7 неодноразово продовжувалися останній раз до 12 січня 2026 року.

Ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 08 січня 2026 року запобіжний захід щодо ОСОБА_7 було змінено на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, з покладанням на останнього певних обов`язків, а саме: повідомляти суд про зміну місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; не відвідувати Лозівську міську територіальну громаду Харківської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання неодноразово продовжувався, останній раз - до 14 червня 2026 року.

Ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09 червня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 змінено запобіжний захід, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 07 серпня 2026 року, без визначення розміру застави.

Частинами 1, 2 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого і свідка; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

У ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України).

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за яке можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Проаналізувавши обвинувальні акти, додані до них реєстри матеріалів досудового розслідування, а також ухвали про обрання та застосування запобіжних заходів, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання продовження запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судовий розгляд), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Разом із тим слід зазначити, що на обґрунтування повідомленої ОСОБА_7 підозри та висунутого обвинувачення прокурором надано ряд доказів, що досліджуються судом.

Прокурор у поданому клопотанні зазначив, що відносно обвинуваченого ОСОБА_7 наразі існують ризики, а саме: переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями прокурора та вважає, що на даний час ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду та ризик вчинення останнім іншого кримінального правопорушення, є актуальними та достатньо високими.

Також суд погоджується з прокурором, що існує ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_7 на потерпілого та свідків, який певною мірою зменшився через допит цих осіб судом.

Так, у даному випадку, злочин передбачений ч. 4 ст. 189 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , є особливо тяжким та відповідно передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_7 винуватим буде призначене до реального відбування, оскільки КК України передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у виді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Разом із цим, не може залишатися поза увагою суду, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Отже, суд зазначає, що ризик переховування в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

Водночас, встановлюючи існування ризику переховування, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , його сімейний стан, спосіб життя, тяжкість злочину, у вчинені якого обвинувачується зазначена особа та тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі встановлення його вини. До того ж, вартим уваги є те, що обвинувачений хоча і має постійне місце проживання та займається трудовою діяльністю, однак є неодруженими та не має дітей. Єдиними членами його родин є батьки.

Таким чином, судом не було встановлено наявності у обвинуваченого ОСОБА_7 родинних стосунків та міцних соціальних зав`язків, які б могли гарантувати неможливість вчинення ними дій щодо переховування.

Окрім наведеного суд враховує обставини, що характеризують поведінку обвинуваченого під час розгляду даної справи, у тому числі й нові.

Як вбачається з матеріалів, що перебувають у розпорядженні суду обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи під дією запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, 18 вересня 2022 року вчинив дії, за якими йому наразі висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 296 КК України.

Разом із цим 08 червня 2026 році ОСОБА_7 у межах іншого кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 3 ст. 358 КК України.

Суд відхиляючи доводи сторони захисту щодо неможливості врахування зазначених проваджень з посиланням на презумпцію невинуватості, зазначає, що у даному кримінальному провадження та при розгляді клопотання прокурора не вирішується питання про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому нових діянь, а здійснюється виключно оцінка наявності обґрунтованої підозри та її впливу на процесуальні ризики в межах цього провадження, а також тенденція поведінки обвинуваченого.

Разом із тим для цілей застосування або зміни запобіжного заходу поняття «обґрунтована підозра» не вимагає встановлення вини особи вироком суду, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини.

Сам факт пред`явлення нового обвинувачення та повідомлення про підозру свідчить про стійку протиправну поведінку особи та ігнорування суті застосованого до нього запобіжного заходу - особистого зобов`язання, як раніше, так і на даний час.

Водночас, суд звертає увагу й на характер нової підозри за ст. 336, ст. 358 КК України.

Поєднання інкримінованих дій щодо ухилення від виконання загальнодержавних обов`язків та ймовірного використання підроблених документів свідчить про наявність у обвинуваченого намірів та можливостей, окрім іншого ухилитися від суду. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що ризик переховування обвинуваченого від суду переріс у реальний та критично високий.

Крім того, суд зазначає, що одночасна наявність двох самостійних судових проваджень та нової офіційної підозри суттєво збільшує загальний обсяг можливої кримінальної відповідальності особи та потенційного покарання.

Збільшення кількості звинувачень від держави об`єктивно посилює процесуальний стимул особи до ухилення від суду.

Попередня належна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 протягом 2023-2025 років свідчить про дотримання обов`язків у минулому, але не нівелює ризику переховування, який виник через появу третього кримінального провадження у травні 2026 року.

Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. 352, 353 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості та характер кримінального правопорушення, наслідки, що настали, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілого ОСОБА_14 , який був безпосереднім учасником подій, та свідків після їх допиту у судовому засіданні, певною мірою зменшився, однак, продовжує існувати, та полягає у можливості вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 протиправних дій по відношенню до потерпілого та свідків з метою спонукання їх до зміни наданих суду показань.

Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги те, що він, обвинувачується у вчиненні в складі організованої групи особливо тяжкого злочину - вимагання чужого майна, зокрема грошових коштів у сумі 700 000 доларів США.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_7 22 жовтня 2022 року було повідомлено про підозру, а згодом висунуто нове обвинувачення у вчиненні в складі групи осіб кримінального правопорушення проти громадського порядку із застосуванням насильства, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

На даний час кримінальне провадження за цим обвинуваченням перебуває на розгляді Холодногірського районного суду міста Харкова.

Окрім того, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026000000000692 від 27 травня 2026 року.

В ході здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 08 червня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 3 ст. 358 КК України, а саме в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та у підроблені з метою використання офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, вчиненому повторно.

Таким чином, наявність офіційно висунутих обвинувачень та повідомлення про підозру, які є обґрунтованими, є достатніми фактичними даними, що свідчать про високу ймовірність та реальність ризику вчинення особою нових правопорушень.

Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст. 178 КПК України, повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його репутацію, наявність та відсутність судимостей, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, наявність утриманців.

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , його репутацію, суд доходить висновку, що на даний час запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, та саме тільки такий запобіжний захід зможе запобігти цим ризикам.

За таких обставин суд доходить висновку про доцільність продовження строку дії застосованого щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які його характеризують, тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, наявності ряду підозр у інших кримінальних провадженнях, стану здоров`я, щодо якого на даний час у розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаної особи під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

При цьому обставини, на які посилається сторона захисту у даному конкретному випадку, не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченим не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя, вчинятися кримінально-протиправні діяння та недостатньо свідчать про належне виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, у разі обрання щодо нього більш м`яких запобіжних заходів.

Так, особистого зобов`язання для запобігання зазначеним вище ризикам буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_7 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу. Застосування застави або домашнього арешту, як запобіжного заходу, на даному етапі кримінального провадження не буде достатньо дієвим та таким, що зможе в повній мірі запобігти ризикам переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого ОСОБА_7 , суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Отже, враховуючи вищевикладене, сторона захисту не навела таких вагомих обставин, які б свідчили про можливість застосування щодо обвинуваченого менш суворішого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку, що клопотання обвинуваченого та захисника ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , дані про його особу, суд вважає за необхідне на даний час не визначати обвинуваченому розмір застави в межах застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 199, 331, 369 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів, тобто по 18 вересня 2026 року, включно, без визначення застави.

У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на більш м`який - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3