Decision № 138477285, 24.07.2026, Kozelshchyna District Court of Poltava Oblast

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 533/401/26

Провадження № 2/533/406/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24 липня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

29 квітня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через підсистему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором від 28.10.2019 № 4614561 у загальному розмірі 22640,00 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 гривень, розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, у якому позивач просив витребувати від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів у розмірі 8000,00 грн у період з 28.10.2019 по 04.11.2019.

Процесуальні дії/рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 29 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 24 липня 2026 року (а.с. 44-46).

Цією ж ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у строк 20 днів з дня отримання ухвали інформацію.

Окрім цього, ухвалою суду витребувано від відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відомості про зміни прізвища ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану). Відомості надати протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.

09.07.2026 від відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла інформація витребувана судом (а.с. 53-54). Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 03.07.2026 № 00059488327 ОСОБА_2 у зв`язку зі реєстрацією шлюбу 09.08.2022 змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Надалі по тексту рішення відповідачка також буде іменуватися прізвищем « ОСОБА_3 ».

13.07.2026 від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 55-56).

20.07.2026 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 57).

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання 24.07.2026 не з`явився, у заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_2 у розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду (а.с.50-51), у судове засідання не з`явилась, про причини неявки у судове засідання не повідомила, заяв, клопотань та відзив на позовну заяву до суду не подавала.

Ухвалою суду від 24 липня 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-6)

28.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (кредитодавець, первісний кредитор) та ОСОБА_2 (відповідачка) укладено договір про споживчий кредит № 4614561 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачка отримала 8000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

31.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 46-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за кредитним договором № 4614561, укладеним між первісним кредитором та відповідачкою.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 22640,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн; заборгованість за процентами - 9840,00 грн; заборгованість за комісією - 800,00 грн та заборгованості по штрафам/ пені - 4000,00 грн.

Позивач також стверджував, що ним 01.04.2026 направлялась письмова претензія відповідачці.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статтю статті 16, 207, 512-514, 520-521, 525, 526, 527, 530, 610, 615, 626, 627, 629, 1054 ЦК України, статті 55, 84, 133, 141,175ЦПК України, статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи» статтю 14 Закону України «Про захист персональних даних», статті 60, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та висновки Верховного Суду у справі № 2-3897/10 (постанова суду від 19 лютого 2020 року).

Позиція відповідача

Відповідачка ОСОБА_4 не скористалася своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надала, власну позицію щодо предмета спору не висловила.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

28 жовтня 2019 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву на кредит № 4614561 на сайті miloan.ua, відповідно до якої: сума кредиту - 8000,00 грн; строк кредиту - 15 днів з 2019-10-28. Дата повернення кредиту: 2019-11-12; сума до повернення: 10600,00 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 800,00 грн, нараховується одноразово за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 1800,00 грн, нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 11 на звороті).

У даній анкеті також відображені анкетні дані відповідачки, процес оформлення та розгляду заяви, прийняте рішення по заяві та погоджені умови кредитування.

28.10.2019 між ТОВ «Мілоан» (за договором - позикодавець) та ОСОБА_2 (за договором - позичальник) укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 4614561 (надалі - кредитний договір), який було підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 6.1, 6.2, 7.1 кредитного договору (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума кредиту становить 8000,00 гривень (п.1.2 кредитного договору).

Кредит надається строком на 15 днів з 28.10.2019 (п. 1.3 кредитного договору).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 12.11.2019 (п. 1.4 кредитного договору).

Згідно з п. 1.5 кредитного договору сукупна вартість кредиту складає 2600,00 грн у грошовому виразі та 791,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у пп. 1.5.1-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована, виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі.

Комісія за надання кредиту: 800,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 кредитного договору).

Проценти за користування кредитом: 1800,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п. 1.5.2 кредитного договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору (п. 1.6 кредитного договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua (п. 2.1 кредитного договору).

Згідно з п. 2.2.1 кредитного договору позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1 - 1.5.2, 1.6. договору відповідно.

Відповідно до п.2.2.2 кредитного договору нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Згідно з п. 2.3.1 кредитного договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту: на 3 дні - 4,00 %; на 7 днів - 7,00 %; на 15 днів - 13,00 %.

Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно з п. 6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору (п. 2.3.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснити сплату заборгованості по кредиту / сплату за продовження строку кредитування одним з способів, зазначених на сайті товариства miloan.ua. При цьому позичальник самостійно сплачує послуги платіжної системи (фінансового посередника), що здійснює переказ грошових коштів, у відповідності до тарифів останньої. Товариство забезпечує можливість сплати заборгованості через особистий кабінет на сайті miloan.ua, в т.ч. у дні, які відповідно до чинного законодавства України є вихідними, святковими, неробочими. Позичальник має скористатися такою можливістю у випадку якщо на момент здійснення платежу йому недоступні інші способи погашення заборгованості (наприклад у святкові, вихідні дні, нічний час, перебування за кордоном, тощо).

Згідно з п. 3.2.4 позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим договором позикодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань позичальника за цим договором.

У разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом (п. 4.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на вебсайті товариства miloan.ua.

У р. 10 кредитного договору зазначено реквізити сторін договору, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки « ОСОБА_2 », ідентифікаційний номер відповідачки ( НОМЕР_2 ); паспортні дані позичальника; місце проживання: АДРЕСА_2, телефон: НОМЕР_4 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Графіком розрахунків, що є додатком № 1 до договору, передбачено: дату платежу - 12.11.2019, кредит - 8000,00 грн, комісія за надання кредиту - 800,00 грн, проценти - 18000,00 грн, разом - 10600,00 грн (а.с. 10 на звороті).

Згідно з довідкою, виданою 10.09.2025 ТОВ «Мілоан» ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ОСОБА_2 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 4614561 від 28.10.2019, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: одноразовий ідентифікатор - Z15807; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику - 28.10.2019 21:13:15; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_4 (а.с. 15 на звороті).

Відповідно до копії платіжного доручення від 28.10.2019 № 2755109 ТОВ «Мілоан» перераховано грошові кошти у сумі 8000,00 грн на картку отримувача « ОСОБА_2 », код отримувача НОМЕР_2 ; кредит рахунку: НОМЕР_1; призначення платежу: кошти згідно з договором 4614561 (а.с. 12 на звороті).

Відповідно до розрахунку заборгованості (відомість про щоденні нарахування та погашення) (а.с. 13-14), виконаного первісним кредитором, сума заборгованості відповідачки за період з 28.10.2019 по 18.01.2020 становила 22640,00 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 8000,00 гривень; сума заборгованості за відсотками - 13840,00 гривень; заборгованість за комісіями - 800,00 грн.

З розрахунку вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалися за 15 днів кредитування проценти нараховувалися за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом та за наступні 62 дні - за ставками 1,50 % та 2 % за кожен день користування кредитом.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_2 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_5 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій: НОМЕР_4 (а.с. 55).

Відповідно до виписки за договором на рахунок ОСОБА_2 28.10.2019 відбулося зарахування переказу на карту № НОМЕР_5 у сумі 8000,00 грн (а.с. 56).

31.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі - новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № 46-МЛ (а.с. 14 (на звороті) - 19).

Сторони домовилися, що тут і надалі в цьому договорі, додатках до нього, наведені нижче терміни, при відсутності в тексті вказівок на інше, мають значення:

- портфель заборгованості - сукупність невиконаних грошових зобов`язань боржників перед кредитором, які складаються із заборгованості боржників за тілом (основною сумою) кредиту, за несплаченими відсотками за користування кредитом, за плату (комісією) за ведення кредитної справи, а також за неоплаченою неустойкою та вказуються у реєстрі боржників. Розмір портфеля розраховується станом на дату підписання сторонами цього договору;

- право вимоги - право грошової вимоги кредитора до боржників, строк платежу за якою настав (наявна вимога) та право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених між кредитором та боржниками кредитних договорів, та підтверджуються документацією.

Відповідно до п. 1.1 договору про відступлення прав вимоги на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Згідно з п. 1.2 договору про відступлення прав вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

У відповідності до п. 6.2.3 договору про відступлення прав вимоги права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання новим кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення прав вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагає. У день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості, оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання передачі реєстру боржників (додаток № 2) відповідно до п. 8.3.2 договору.

Згідно з п. 7.1 договору про відступлення прав вимоги в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги новий кредитор протягом 5 робочих днів сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1739844,13 грн без ПДВ. При цьому оплата прав вимоги, які підлягають відступленню згідно з цим договором, щодо кожного окремого боржника, визначається згідно з додатком № 1 до даного договору.

Відповідно до акту приймання-передачі права вимоги реєстру боржників від 26.03.2024 до договору про відступлення прав вимоги № 46-МЛ від 31 січня 2020 року, ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-капітал» прийняло реєстр боржників кредитора кількістю 2562 (а.с. 23 на звороті).

Відповідно до копії платіжної інструкції від 31.01.2020 № 17508 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перерахувало кошти ТОВ «Мілоан» у розмірі 1739844,13 грн як оплату компенсації за придбання (відступлення) права вимоги згідно з п. 7.1 договору відступлення права вимоги № 46-МЛ від 31.01.2020 (а.с. 23 на звороті).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 46-МЛ від 31.01.2020 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором від 28.10.2019 № 4614561 у загальній сумі 22640,00 грн, з яких: тіло кредиту - 8000,00 гривень; залишок по відсотках - 9840,00 грн; залишок за комісією - 800,00 грн та заборгованість по штрафах/пені - 4000,00 грн (а.с. 24).

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 4614561 від 28.10.2019 вбачається, що ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 4614561 станом на 14.04.2026 має заборгованість 22640,00 грн, яка складається зі:

- заборгованість по тілу кредиту - 8000,00 грн;

- заборгованість за процентами - 9840,00 грн;

- заборгованість по комісії - 800,00 грн;

- заборгованість по штрафам/пені - 4000,00 грн.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 03.07.2026 № 00059488327 вбачається, що у зв`язку зі реєстрацією шлюбу 09.08.2022 ОСОБА_2 змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_3 » (а.с. 54).

Застосовані судом норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції чинній на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України (ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і далі в редакції чинній на дату укладення кредитного договору) встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:

«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.»

Законом України «Про споживче кредитування» у п. 4 ст. 1 надано визначення такому терміну: загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

На підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Статтею 549 ЦКУ визначено поняття неустойки: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2019 між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та відповідачкою ОСОБА_6 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 8000,00 грн.

Згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками такий договір прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредиту належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи. Такі факти не спростовані відповідачкою.

Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом кредитного договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки; податковий номер відповідачки; номер банківської картки (що за повідомленням банку належить відповідачці); номер телефону (що за повідомленням банку є фінансовим номером телефону відповідачці); адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідачки, зазначеним у Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с. 42).

Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачкою факт видачі кредиту у розмірі 8000,00 грн та зарахування коштів саме у такій сумі у день укладення кредитного договору на картковий рахунок відповідачки.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення платежів, проценти за користування кредитом, комісія тощо).

Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

З розрахунків заборгованості, наданих позивачем, вбачається, що відповідачка у повному обсязі кредит не повернула.

Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом з первісним кредитором чи з позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять.

Отже, відповідачка умови кредитного договору порушила та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернула.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув право грошової вимоги до відповідачки на підставі договору відступлення прав вимоги, який відповідачкою не оспорювався.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на дату розгляду справи в суді є кредитором по відношенню до відповідачки має законне право вимоги до відповідачки, що ґрунтується на договорі.

Відповідачка наведене у позовній заяві не спростувала, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористалася, доказів сплати заборгованості за кредитним договором первісному кредитору або позивачеві як новому кредитору, або належних доказів на спростування отримання кредиту - до суду не надала.

Відповідає умовам договору й пред`явлений до стягнення розмір заборгованості за комісією у розмірі 800,00 грн. Обов`язок відповідачки сплачувати комісію прямо передбачений умовами кредитного договору (п. 1.5.1), які цілком відповідають положенням п. 4 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких, витрати за комісіями кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки кредитодавець у даній справі не є банківською установою.

З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 8000,00 грн та комісії у розмірі 800,00 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом суд висновує таке.

У дослідженому судом кредитному договорі від 28.10.2019 було встановлено строк користування кредитом - 15 днів (п. 1.3) та відповідна кінцева дата строку повернення кредиту, процентів та комісії - 12.11.2019 (п. 1.4). Через 15 днів сума кредиту, отримана відповідачкою від первісного кредитору, проценти та комісія мали б бути повернуті повністю.

Однак за умовами п. 2.3.1 кредитного договору строк користування кредитом/повернення кредиту міг бути продовженим на таких самих умовах та 7 днів за умови сплати відповідачкою (позичальницею) комісії у розмірі 7 % від поточного залишку кредиту.

З відомостей про щоденні нарахування та погашення (а.с. 13-14) встановлено, що відповідачкою 12.11.2019 було сплачено комісію у розмірі 560,00 грн (7 % від залишку заборгованості). Відповідно строк користування кредитом на умовах п. 2.3.1 кредитного договору було продовжено на 7 днів до 19.11.2019. У подальшому строк кредитування не продовжувався. Позивачем таких доказів не надано, з відомостей про щоденні нарахування та погашення таке також не встановлено.

Отже проценти за правомірне користування кредитом на підставі ст. 1048 ЦК України первісний кредитор та позивач мали нараховувати виключно до 19.11.2019. Така сума процентів за розрахунком, наданим позивачем, складає 2640,00 грн (22 дні х 120,00 грн = 2640,00 грн). Решта суми процентів у сумі 7200,00 грн (9840,00 грн - 2640,00 грн = 7200,00 грн) нарахована поза межами строку кредитування, встановленого кредитним договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Крім того ВП ВС у п. 122-128 цієї постанови роз`яснила таке:

«122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

124. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 (на неврахування якої судом апеляційної інстанції посилається АТ «МР Банк») суд здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору.

125. Зокрема, суд установив, що кредитним договором були передбачені проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються. У випадку порушення позичальником установленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 36 % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору (пункти 42, 43 вказаної вище постанови).

126. Здійснивши тлумачення умов кредитного договору, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України (пункт 50 вказаної вище постанови).

127. Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.

128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).».

З доказів, наданих позивачем та досліджених судом, які зазначені вище у розділі «Фактичні обставини…» вбачається, що сума кредиту за договором становить 8000,00 грн; строк правомірного користування кредитом - 22 дні (з урахування пролонгації); договірна дата повернення кредиту - 19.11.2019; процентна ставка за правомірне користування кредитом - 1,5 %.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що проценти нараховувалися до 18.01.2020, тобто частково поза межами строку кредитування.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тож, у даній справі сума процентів за правомірне користування кредитом буде складати - 2640,00 грн, як про це домовилися сторони, укладаючи договір, тобто за 22 дні користування кредитом.

Решта сума процентів, пред`явлена до стягнення, - 7200,00 грн проценти, нараховані за період прострочення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту.

Позивач проценти за порушення грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦКУ України до стягнення не пред`являв, свої позовні вимоги таким не обґрунтовував.

Вимогу про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом на рівні облікової ставки Національного банку України у відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦКУ позивач не заявляв. Керуючись принципом диспозитивності, суд не має права та обов`язку здійснювати такий розрахунок самостійно за іншою процентною ставкою або на підставі іншої правової норми, якою позивач свої позовні вимоги не обґрунтовував.

Тож у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачки простроченої заборгованості за процентами у розмірі 7200,00 грн суд відмовляє.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за штрафами/пенею суд висновує таке.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за "штрафами/пенею" - 4000,00 грн.

Позивач не визначив, що саме він намагався стягнути з відповідачки штраф чи пеню. На відповідні частини ст. 549 ЦК України або умови кредитного договору не послався. Детальний розрахунок заборгованості за неустойкою, з якого можливо би було визначити розмір штрафу чи пені, суму простроченої заборгованості, період нарахування тощо) позивач суду не надав. На яких саме підставах та за який період пред`явив до стягнення «штраф/пеню" - не повідомив. Виписка з особового рахунку за кредитним договором (а.с. 14), де просто названа загальна сума заборгованості за «штрафами/пенею» не є розрахунком заборгованості та належним доказом, оскільки такий розрахунок неможливо арифметично перевірити.

Отже позивач не довів належними, достатніми та достовірними доказами наявність у відповідачки заборгованості за «штрафами/пенею» у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно, у задоволенні вимог у частині стягнення з відповідачки штрафу чи пені у розмірі 4000,00 грн суд відмовляє за безпідставністю

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки заборгованості за кредитним договором від 28.10.2019 № 4614561 у розмірі 11440,00 грн, у тому числі: сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) - 8000,00 грн; заборгованість за процентами за правомірне користування кредитом - 2640,00 грн; заборгованість за комісією - 800,00 грн.

У задоволенні позовних вимог у розмірі 11200,00 грн у частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами поза межами строку кредитування у сумі 7200,00 грн та заборгованість за штрафами/пенею у сумі 4000,00 грн - суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,20 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позов позивача підлягає задоволенню, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідачки на користь позивача у сумі 2662,40 грн.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (50,53 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 1345,31 грн (2662,40 х 50,53 % = 1345,31).

Крім того позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, укладений між адвокатом адвокатським об`єднанням «Апологет» (виконавець) в особі адвоката Усенка Михайла Івановича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (а.с. 26 на звороті), відповідно до якого відповідно до якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта (п. 1.1); вартість наданих послуг за 1 справу складає 8000,00 грн (п. 2.3); термін оплати послуг вказаний в акті наданих послуг (п.2.5);

2) детальний опис наданих послуг по акту № Д/21428 від 14.04.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, яка складається з: усна консультація клієнта, щодо перспективи та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 00 годин 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години 00 хвилин; погодження правової позиції клієнта у справі - 00 годин 30 хвилин; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 03 годин 30 хвилин; подання позовної заяви до суду від імені клієнта - 1 шт. (а.с.28);

3) акт № Д/21428 наданих послуг від 14.04.2026, відповідно до якого адвокатським об`єднанням «Апологет» (виконавець) в особі адвоката Усенка Михайла Івановича надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийнято послуги згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2026 року № 0107 відносно боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 4614561. Сума наданих послуг складає 8000,00 грн. Відповідно до п. 6 акту клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання акту (а.с. 27 на звороті).

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, договір про надання правничої допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги. Такі докази завчасно були направлені відповідачеві.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідачки заявлено не було.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (50,53 % від загального розміру позовних вимог), то на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, на оплату правничої допомоги у сумі 4042,40 грн (8000,00 х 50,53 % = 4042,40).

Керуючись статтями 12, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-283, 288, 289, 354 ЦПК України, нормами матеріального права, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 28.10.2019 № 4614561 у загальному розмірі 11440 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1345 гривні 31 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 4042 гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, 79029; ідентифікаційний код юридичної особи: 35234236; IBAN: НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614 ).

Представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович (місцезнаходження: м. Львів, а/с №45, 79029; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; тел.: НОМЕР_8 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; тел.: НОМЕР_9 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 24.07.2026 без проголошення.

Суддя В.П. Козир