Court ruling № 138370650, 15.07.2026, Onufriivka District Court of Kirovohrad Oblast

справа № 399/1099/25

провадження № 1-кп/399/22/2026

УХВАЛА

15 липня 2026 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025121070000628 від 01.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сморжів Рівненського району Рівненської області, проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3

встановив:

до суду надійшов вищезазначений обвинувальний акт відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Сморжів Рівненського району Рівненської області, громадянка України, з середньою освітою, незаміжня, непрацююча, проживаюча без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , не маюча судимості у порядку ст. 89 КК України.

В підготовчому судовому засіданні 12.12.2025 судом встановлено, що обвинувачена особа ОСОБА_3 не має жодного документу, у т.ч., де є фотокартка, на підтвердження її особи.

За з`ясованими у обвинуваченої питаннями про наявність у неї паспорта громадянина України, встановлено, що у останньої паспорт УРСР викрадено у потязі, подія була ще в 90-роках, паспорт громадянина України не виготовляла. Жодні інші документи, які можуть підтверджувати особу та де є фотокартка, обвинувачена повідомляла, що у неї такі відсутні.

Прокурором зазначено, що обвинувачена особа на стадії досудового розслідування встановлена на підставі роздруку особової картки з ЄІАС УМП сформованої 10.09.2025 на громадянку України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оригінал якої судом оглянуто в судовому засіданні та копію якої долучено до матеріалів кримінального провадження (а.с.29-31), з якої встановлено, що остання видана на ім`я ОСОБА_3 , наявне фото (а.с.30):

- 14.05.1962 р.н.

- РНОКПП НОМЕР_1

- уродженки - Україна, Вінницька область Барський район с. Слобода Ялтушківська,

- паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 03.10.2022 діючий, виданий Барським ВУДМС у Вінницькій області,

- свідоцтво про народження №IV-УР1008524 від 19.05.1962,

- місце реєстрації та фактичного проживання АДРЕСА_2 , дата реєстрації з 18.06.1981 р.

При перевірці вказаних даних з даними обвинувального акта встановлено, що вони не відповідають даним обвинувального акта, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Сморжів Рівненського району Рівненської області, адреса зареєстрованого місця проживання не вказана.

Оглянувши фото (а.с.30) візуально видно, що фотокартка іншої особи, а не обвинуваченої, що підтверджено і самою обвинуваченою.

Зі слів обвинуваченої остання допускала, що її зареєстроване місце проживання у с. Сморжів Рівненського району Рівненської області, паспорт громадянина України вона не отримувала, у неї був паспорт громадянина УРСР (зазначала, що той, що червоного кольору) до тих пір поки у неї його не викрали у потязі ще в 90-х роках. Вона народилася в м. Джамбул Казахської РСР, свідоцтва про народження у неї немає. Щодо її національності та належності до громадянства України ствердної відповіді не надала.

Тобто, зазначена форма 1 стосується іншої особи, що не заперечувалося сторонами кримінального провадження.

Із відповіді УДМС у Рівненській області управління ДМС України в Рівненській області від 29.01.2026, наданої на запит прокурора щодо надання копій документів про паспортизацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.68) судом встановлено, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відділом внутрішніх справ Рівненського райвиконкому Рівненської області документована паспортом СРСР серії НОМЕР_3 у зв`язку із досягненням 16-річного віку.

Відповідно до обліків відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби України станом на 30.01.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не значиться.

Ухвалою суду від 06.02.2026 витребувано від управління Державної міграційної служби України в Рівненській області інформацію про документування паспортом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сморжів Рівненського району Рівненської області, з наданням відповідних копій документів.

На виконання вказаної ухвали суду від УДМС у Рівненській області від 11.02.2026 надійшла відповідь за змістом аналогічна відповіді від 29.01.2026, що зазначене вище та додано паперову копію оригіналу електронного документа заяви про видачу паспорта СРСР (а.с.84).

Із вказаної заяви судом встановлено мовою оригіналу, що: « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , место рождения Джамбул, Каз.ССР, русская, незамужем», батьки: « ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ». Місце проживання «с. Сморжив Ровенска обл., Ровенский район».

Отримано паспорт 09.11.1978 р. серії НОМЕР_4 у зв`язку із досягненням 16-річного віку на підставі свідоцтва про народження виданого місцевим органом РАЦС м. Джамбул, Каз. РСР.

На фотокартці зображена особа, яка має схожість з обвинуваченою.

На звороті наявний запис про: «по мужу ОСОБА_8 » 04.83 р.

З приводу зазначеної інформації, обвинувачена підтвердила, що проживала з батьками в м. Джамбул Казахської РСР, місце народження своє не пам`ятала, її матір звали ОСОБА_9 . На запитання суду про розбіжності в імені матері, обвинувачена зазначила, що в народі її матір називали по імені ОСОБА_10 , пояснити назване нею ім`я матері - ОСОБА_11 , не змогла. ЇЇ виховувала мачуха, але в подальшому вказане заперечила.

В подальшому переїхали з батьками жити в Україну в с. Сморжів Рівненського району Рівненської області, де обвинувачена вийшла заміж за ОСОБА_12 . Від шлюбу мають двох синів ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з яким не спілкується, та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який втопився у віці 15 років орієнтовно. Проте, попередньо обвинувачена плуталася у датах народження дітей.

В подальшому, після дослідження рішення суду, на запитання обвинувачена відповіла, що в рішенні суду зазначено про одну дитину, тому, що син ОСОБА_14 не був від шлюбу із ОСОБА_8 .

В подальшому, обвинувачена переїхала жити у Полтавську область та жила там, де працювала. Вона розлучена на початку 1990 р., після одруження мала прізвище ОСОБА_8 , після розірвання шлюбу вважала, що вона відновила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_15 .

В судовому засіданні 26.02.2026 прокурором надано до суду копію форми 1 видану на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Сморжів Рівненського району Рівненської області, неодружену, батьки: ОСОБА_16 , ОСОБА_9 . Місце проживання с. Сморжів Рівненського району Рівненської області. Отримано паспорт серії НОМЕР_5 від 14.12.1996 р. на підставі паспорта НОМЕР_6 Рівненським РВ УМВС від 06.06.1978 р. (а.с.96).

Прокурором зазначено, що вказана форма міститься у іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , яке розглядалося у 2018 р., в якому прокурор підтримувала публічне обвинувачення.

Вказану копію форми 1 суд не взяв до уваги, оскільки:

- форма 1 в оригіналі не скріплена печаткою органу, що її видав, про що видно з її копії,

- копія належним чином не засвідчена органом, що її видав,

- відповідно до архівних книг обліку надходження та видачі паспортів зразка 1974 року паспорти серії НОМЕР_7 у Рівненській області не видавалися (відповідь УДМС у Рівненській області, а.с.143), та, в телефонному режимі під час проведення підготовчого судового засідання 16.04.2026 з фіксуванням його технічними засобами, працівник вказаного управління повідомив, що у зазначенні такої серії паспортів громадян України як БО не існує та не існувало,

- фото не має жодної схожості з обвинуваченою, яка у свою чергу зазначила лише про те, що: «гарне фото».

Відповідно, вказана форма 1 є неналежним доказом на підтвердження особи обвинуваченої.

Із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо запису про шлюб №00056848606 від 03.03.2026 та із повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу №00056857381 від 03.03.2026 судом встановлено, що 20.04.1979, актовий запис 14, одружилися ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянка, уродженка м. Джамбул, паспорт НОМЕР_4 виданий Рівненським РВВС 09.11.1978 р., що відповідає даним форми 1 (а.с.84).

Після реєстрації шлюбу спільне прізвище подружжя ОСОБА_8 . Місце проживання подружжя с. Сморжів Рівненського району Рівненської області.

12.02.1983 ОСОБА_17 оформила паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_8 . Вказане підтверджується даними повного витягу (а.с.119).

Проте, серед архівних заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 р. заява про видачу паспорта серії НОМЕР_8 (первинний документ) відсутня (а.с.143-144, надана на ухвалу суду про витребування документів).

Відповідно, неможливо простежити взаємозв`язок між вищевказаними документами та оглянути фотокартку особи.

Обвинувачена заперечила місце роботи на час реєстрації шлюбу, яке зазначено у актовому записі та відображено у повному витязі (а.с.115), зазначивши, що на вказаній роботі вони з чоловіком не працювали.

Шлюб розірваний рішенням Козельщинського районного народного суду Полтавської області УРСР 07.02.1990 р. (а.с.190), яке набрало чинності 09.03.1990 р., з якого видно, що сторони мають сина ОСОБА_13 , 1979 р.н. Відсутність інформації про іншу дитину, пояснено обвинуваченою, як те, що чоловік обвинуваченої не був біологічним батьком сину ОСОБА_14 , 1978 р.н., про що обвинуваченої одразу не зазначалося.

Місце проживання ОСОБА_18 на час розірвання шлюбу м. Кременчук Полтавська область Україна.

За даними відомчої інформаційної системи ДМС, інформацію щодо оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено (а.с.175, 162,164).

З огляду на вищезазначене у сукупності з матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після реєстрації шлюбу та його розірвання має прізвище - ОСОБА_8 , останній раз отримувала паспорт громадянина СРСР зразка 1974 р. - серії НОМЕР_8 від 12.02.1983, який не змінювала на паспорт громадянина України.

З наявних документів видно, що ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянка за національністю, уродженка м. Джамбул Казахської РСР, належність до громадянства України не встановлено.

ЗУ «Про громадянство України» від 08.10.1991 р. N 1636-XII, який введений в дію 13.11.1991 та втратив чинність 01.03.2001, визначав належність до громадянства України, тобто громадянами України автоматично були:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) постійно проживали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, і які не є громадянами інших держав;

3) особи, які народилися або постійно проживали на території України, а також їх нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 грудня 2004 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України; ( Пункт 3 статті 2 із змінами,

4) особи, які набули громадянства України відповідно до цього Закону.

Загальновідомо, що за радянським законодавством, яке діяло на той час, офіційним підтвердженням постійного проживання була постійна прописка, тобто місце проживання повинно було бути зареєстроване в установленому порядку.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_18 станом на 24.08.1991 та 13.11.1991 постійно проживала на території України/постійно проживала в Україні, тобто мала зареєстроване місце проживання, відповідно автоматично набула громадянство України.

З урахуванням зазначеного, на переконання суду належність ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до громадянства України не встановлено та не підтверджено належними до допустимими доказами.

Та, як зазначено вище, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за національністю росіянка, уродженка м. Джамбул Казахської РСР.

Відповідно, як видно, дані обвинувального акта щодо анкетних даних обвинуваченої особи та встановлені дані щодо особи ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , різняться.

Більш того, відповідно до діючого ЗУ «Про громадянство України» документи, що підтверджують громадянство України є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну (ст.5 закону).

Відповідно до діючого ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (ст.13 закону), документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:

1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:

а) паспорт громадянина України;

б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

в) дипломатичний паспорт України;

г) службовий паспорт України;

ґ) посвідчення особи моряка;

д) посвідчення члена екіпажу;

е) посвідчення особи на повернення в Україну;

є) тимчасове посвідчення громадянина України;

2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус:

а) посвідчення водія;

б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;

в) посвідка на постійне проживання;

г) посвідка на тимчасове проживання;

ґ) картка мігранта;

д) посвідчення біженця;

е) проїзний документ біженця;

є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.

Жодного із цих документів, які б були видані на ім`я обвинуваченої, суду не надані.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Проте, вказані вимоги закону не виконані. В обвинувальному акті дані щодо обвинуваченої особи зазначені формально, без встановлення їх належними та допустимими доказами та є суперечливими, що є недопустимим з урахуванням положень ст. 337 КПК України.

Документи, що містяться на а.с.180-181, 183 суд не бере до уваги, оскільки останні у жодний спосіб не ідентифікують обвинувачену особу.

На запитання суду обвинувачена повідомила, що за браком коштів вона не зверталася до Державної міграційної служби для проходження процедури ідентифікації та оформлення паспорта громадянина України.

За правилами КПК України слідчий або прокурор зобов`язані зібрати докази, які беззаперечно підтверджують обвинувачену особу і вказати ці анкетні дані у повідомленні про підозру та обвинувальному акті.

Проте, такі докази відсутні, обвинувачена особа на досудовому розслідуванні не встановлена.

Відсутність дійсного документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство, унеможливлює повноцінний судовий розгляд та реалізацію права на захист особи. Та, на переконання суду, є істотним недоліком обвинувального акта, оскільки обвинувачення має бути пред`явлено конкретній, чітко ідентифікованій особі, без будь-яких сумнівів чи суперечностей.

Більш того, особі інкримінується вчинення тяжкого злочину за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Відсутність документів, що посвідчують обвинувачену особу, не дає можливості виконати вимоги ч.2 ст. 342 КПК України, що є перешкодою для подальшого ходу судового провадження в ході яког о після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з`ясовуючи його прізвище, ім`я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, роз`яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання (ст.348 КПК України).

При цьому, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із засад кримінального провадження. Закон гарантує стороні обвинувачення та стороні захисту рівні можливості для подання доказів, заявлення клопотань та доведення своєї позиції перед судом.

Суд є безстороннім арбітром. Головним завданням якого є вирішити справу по суті на підставі доказів, які йому надали сторони (обвинувачення і захист). Суд не має права самостійно збирати чи відшукувати докази.

Тягар доведення винуватості особи та встановлення всіх обставин правопорушення (включно з беззаперечною ідентифікацією особи) лежить виключно на стороні обвинувачення - прокуророві або слідчому.

Тобто, за положеннями ст. ст. 22, 92 КПК України, якщо сторона обвинувачення не надала суду достатніх доказів на підтвердження своїх обвинувачень (в тому числі щодо особи обвинуваченого), суд не повинен перебирати на себе роль прокурора і робити це за нього.

ЄСПЛ розглядає суд виключно як неупередженого арбітра, а будь-яка спроба суду самостійно збирати докази обвинувачення вважається грубим порушенням права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо суд виконує роботу прокурора (усуває недоліки слідства щодо ідентифікації особи), у стороннього спостерігача виникають виправдані сумніви в об`єктивності суду.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні 15.07.2026 заявила клопотання про постановлення ухвали про:

- визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Сморжів Рівненського району Рівненської області та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сморжів Рівненського району Рівненської області однією особою,

- вважати обвинуваченою у даному кримінальному провадженні замість ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сморжів Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Сморжів Рівненського району Рівненської області, які являються однією особою,

- здійснення подальшого розгляду кримінального провадження в суді відносно ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сморжів Рівненського району, Рівненської області, які з ОСОБА_3 є однією особою, яке обґрунтоване прокурором встановленими в підготовчому судовому засіданні обставинами щодо анкетних даних обвинуваченої особи, які на думку прокурора є достатніми для подальшого розгляду кримінального провадження з урахуванням прізвища обвинуваченої ОСОБА_8 .

Та, вважала за можливе призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Обвинувачена не заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора та призначення справи до судового розгляду.

Заслухавши клопотання його обгрунутування, думку обвинуваченої суд доходить висновку про відмову у його задоволенні з підстав суперечностей у анкетних даних ОСОБА_18 , про що зазначено вище, та з тих підстав, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, які наведені у ст. 7 КПК України.

У кримінальному провадженні суд не наділений повноваженнями на жодній із стадій судового провадження встановлювати факт особи, належності різних документів, у т.ч., процесуальних до однієї особи тощо.

Суд розглядає справи про встановлення факту в порядку цивільного судочинства за правилами окремого провадження (ст. 315 ЦПК України).

А документування особи паспортом, в ході чого здійснюється ідентифікація особи, встановлення даних про її дату народження, місце народження, національність, громадянство тощо відноситься до повноважень Державної міграційної служби України (постанова КМУ від 20.08.2014 №360 «Про затвердження Положення про Державну міграційну службу України»), а всі спори, що можуть виникати в ході вказаної процедури підлягають судовому розгляду в порядку цивільного, чи то адміністративного судочинства.

Якщо до суду надійшов обвинувальний акт із помилками, не відповідністю його вимогам ст. 291 КПК України, це є недоліком, який вирішується шляхом повернення обвинувального акта прокурору (п.3 ч.3 ст. 314 КПК України).

Посилання прокурора на положення ст. 315 КПК України, як на підставу нормативно-правового обґрунтування свого клопотання є безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечить положенням та завданням КПК України, оскільки у підготовчому судовому засіданні суд переходить до вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду (ст. 315 КПК України) лише після того, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Суд вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду (п.5 ч.2 ст. 315 КПК України) зміст яких спрямований на вжиття організаційних заходів для забезпечення повноти судового розгляду, можливий перелік яких наведено у листі ВССУ від 03.10.2021 № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (п.3) та до яких не відноситься встановлення факту однієї і тієї ж особи.

В ході проведення підготовчого судового засідання судом враховувалася практика судів, у т.ч. вищих інстанцій, щодо необхідності встановлення судом особи обвинуваченої на стадії підготовчого судового засідання на підставі різних документів у їх сукупності - паспорт, довідки, покази свідків, потерпілих тощо, якщо виникають сумніви та протиріччя, у зв`язку з чим і можливість усунення на цій стадії провадження технічних помилок тощо допущених на стадії досудового розслідування. У зв`язку з чим, судом розглядалися клопотання прокурора, які були спрямовані на підтвердження особи обвинуваченої.

Проте, витребувані документи та встановлені дані щодо обвинуваченої особи не забезпечують ідентифікацію останньої, в т.ч., і місце народження та громадянство.

Відтак, суд оцінює наведені порушення норм кримінального процесуального законодавства, як суттєві і такі, що не підлягають самостійному усуненню судом на стадії підготовчого засідання, що унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду.

З огляду на невідповідності обвинувального акта положенням ст.ст. 291, 314, 337 КПК України, кримінально процесуальне законодавство не передбачає іншої можливості, ніж повернення судом обвинувального акта прокурору, а тому, суд доходить висновку про повернення обвинувального акта прокурору на підставі п.3 ч.3 ст. 314 КПК України.

Керуючись ст.ст. 7, 291, 314, 337,369-372, 376 КПК України, суд. -

постановив:

у задоволенні клопотання прокурора від 15.07.2026 р. про:

- визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сморжів Рівненського району Рівненської області та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сморжів Рівненського району Рівненської області однією особою,

- вважати обвинуваченою у даному кримінальному провадженні замість ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сморжів Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Сморжів Рівненського району Рівненської області, які являються однією особою,

- здійснення подальшого розгляду кримінального провадження в суді відносно ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сморжів Рівненського району, Рівненської області, які з ОСОБА_3 є однією особою, відмовити повністю.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Онуфріївського районного

суду Кіровоградської області ОСОБА_1