Decision № 138358821, 20.07.2026, Berdychiv City and District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 274/6484/25 Провадження № 2/0274/743/26 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" заборгованість за договором позики у сумі 24595 грн, а також судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 05.03.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 назву було змінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №216967 в електронній формі.

Відповідно до умов договору, на умовах строковості, поворотності та оплатності за посередництва надавача платіжних послуг відповідачу перераховано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн на картковий рахунок, вказаний позичальником при укладанні Договору позики.

Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 1.5 % в день, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%.

Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24595 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за позикою; 19595 грн, заборгованість по процентам за користування позикою.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 24.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

За змістом ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

01.10.2025 на адресу суду від представника відповідача - Гуменюка О. В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти заявленого позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що надані позивачем договір про надання послуг з переказу коштів від 04.08.2017 та довідка ТОВ «ФК «Гелексі» від 01.08.2025 не являються первинними документами, а отже не можуть свідчити про факт видачі коштів Відповідачу. При цьому Позивачем не заявлялось клопотання про витребування доказів. Згідно п.1.5.3 Кредитного договору строк користування позикою становить 03.04.2021. Відповідно до Паспорту споживчого кредиту, а також Таблиці обчислення загальної вартості кредиту строк кредитування до 03.04.2021, загальна вартість кредиту щодо сплати відсотків становить 1595 грн. Разом з тим, відповідно до змісту позовних вимог позивач просить стягнути заборгованість за відсотками 19595 грн., що вказує на те, що відсотки нараховувалися поза межами строку кредитування. До матеріалів справи долучено додаткову угоду №1 від 14.04.2021, за якою визначено новий строк кредитування до 13.05.2021, тіло кредиту 5000 грн., відсотки 1595 грн. Проте, дана додаткова угода підписана поза межами строку кредитування, встановленого основним зобов`язанням, що вказує на її недійсність. Також зазначив, що ОСОБА_1 відповідно до наданого Розрахунку заборгованості 14.04.2021 здійснено погашення кредиту на суму 3245 грн. У разі задоволення/часткового задоволення позовних вимог просить зменшити розмір компенсації витрат на правничу допомогу з 5000 грн до 1000 грн. При цьому, стягнути з ТОВ «ФК «Гелексі» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн.

03.10.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає, що ТОВ «ФК «Гелексі» не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування, тому з метою перерахування коштів позичальникам позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг ТОВ «ФК «Елаенс», яка є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 ТОВ «ФК «Елаенс» надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Представник зазначає, що довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів, отже грошові кошти було перераховано на картковий рахунок відповідача. Також зазначив, що відповідач не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або перерахування здійснено з інших підстав.

Щодо нарахування процентів за користування кредитом зазначив, що обчислення строку користування позикою та нарахування плати за користування позикою за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому плата за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику до строку повернення позики/траншу, зазначеному в цьому Договорі та/або Додаткових угод до нього включно. Договором встановлено два види процентів. Як вбачається із розрахунку заборгованості, до 21.02.2021 Позичальнику нараховувались проценти, відповідно до п. 1.5.2 за ставкою 1,5%. З 22.02.2021 проценти згідно п. 1.7 за ставкою 3,0%. Окрім того, проценти після 22.02.2021 позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 1.6 та 3.3 договору позики, а не як відсотки за правомірне користування кредитом у порядку, передбаченому пунктом 1.5.2 договору. Кредитним договором були передбачені проценти у випадку користування Кредитом понад строк - це плата, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписи ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. ч. 8, 12 ст. 11 даного Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту Інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що 05.03.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 назву було змінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №216967 в електронній формі, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов"язується повернути позику, проценти за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні. Сума позики - 5000 грн (п. 1.5.1); плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 1,1 % в день від початкового розміру позики за Траншем №1 відповідно п.1.5.1. Договору (п. 1.5.2); строк повернення позики за Траншем №1 (термін платежу): 3.04.2021 (п. 1.5.3); орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за Траншем №1 для споживача на дату укладання Договору становить: 401,50 %; орієнтовна загальна вартість позики за Траншем №1 для споживача на дату укладання Договору становить: 1595,00 грн.; позика за Траншем №1 надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.5.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок/банківську картку вказану Позичальником під час надання особистих даних Позичальника в Особистому кабінеті) (п. 1.5.6); якщо Позичальник повертає позику за Траншем №1 в той самий день, що і день отримання позики Позичальник сплачує на користь Позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн.

Згідно з п. 1.6 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Згідно з п. 1.7 Договору, плата за користування позикою за цим Договором встановлюється у вигляді процентів та складає 3,0% в день від загального розміру невідновлювальної кредитної лінії.

У пункті 1.8 Договору позики сторони дійшли згоди, що п. 1.7 договору не застосовується в період дії кожного окремого траншу наданого в рамках загального розміру невідновлювальної кредитної лінії за цим договором.

Відповідно до п. 1.10 Договору, строк дії Договору становить три роки з дати підписання сторонами.

Згідно з п. 1.12 Договору сторони домовились, що умови надання інших траншів за цим договором узгоджуються сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1.3 Договору, у разі порушення строку повернення позики за кожним окремим траншем, встановленого цим Договором та всіма Додатковими угодами до нього, Позикодавець має право отримувати плату за користування позикою відповідно до вимог п.1.7. цього Договору.

Пунктом 3.1 Кредитного договору визначено, що Позичальник зобов`язується повністю повернути Позикодавцю суми отриманих позик за траншами та виконати інші зобов`язання встановлені договором, не пізніше строків, встановлених Договором.

Згідно з п. 3.2 договору сторони домовились, що повернення позики та сплата плати за користування позикою здійснюватиметься згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору та розміщується в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості за позикою за траншем № 1 та /або іншим траншами за цим договором та/або позикою за договором, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

У п. 9 Договору визначений графік платежів, згідно з яким термін платежу 03.04.2021, Транш № 1 сума позики 5000,00 грн., плата за користування позикою 1595,00 грн., заборгованість за договором позики 6595,00 грн.

Зазначений договір підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - v373w488.

Крім того, відповідачем підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графік платежів та Паспорт позики, який містить загальні умови щодо позики.

Таблиця обчислення загальної вартості кредиту узгоджується з умовами договору позики та паспортом позики.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» за № 216967 від 01.08.2025 ОСОБА_1 05.03.2021 перераховано на банківську картку НОМЕР_1 (банк емітент платіжної картки PRIVATBANK) грошові кошти в сумі 5 000 грн, транзакція номер № 1379641280.

Вказане Товариство надає послуги з переказу коштів на підставі договору № 04/08-17ПК, укладеного 04 серпня 2017 року між ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ».

Отже судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримала від ТОВ «ФК «Гелексі» кредит в сумі 5000,00 грн, досліджені докази є належними та допустимими, узгоджуються між собою та не викликають у суду жодних сумнівів.

14.04.2021 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №216967 від 05.03.2021, згідно з якою до договору позики внесено наступні зміни:

- Пункт «1.5.3 Статті 1 «Предмет договору» викласти в наступній редакції: «1.5.3 строк повернення позики за Траншем №1 (термін платежу) 13.05.2021»; Скасувати Графік платежів до Договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №216967 від 05.03.2021 та викласти його в новій редакції з урахуванням змін та вимог, що викладені в п.1 цієї Додаткової угоди.

- Доповнено пунктами 2.1.7, 2.1.8, 2.2.8, 8.14, 8.12, 8.16.

Зазначену додаткову угоду підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - gffx73q5 в межах строку дії кредитного договору, передбаченого п. 1.10.

Згідно з умовами договору позики №216967 від 05.03.2021 з урахуванням додаткової угоди від 14.04.2021 строк повернення позики встановлено до 13.05.2021.

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №216967 від 05.03.2021, заборгованість ОСОБА_1 за період з 05 березня 2021 року по 05 серпня 2025 року становить 24595 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за позикою; 19595 грн заборгованість по процентам за користування позикою.

Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» 05.03.2021 надало відповідачу позику у сумі 5000,00 грн., однак, відповідач свої зобов`язання щодо його повернення належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Доказів, які б спростовували вказані обставини, відповідач суду не надала.

Водночас, суд не погоджується з доводами представника позивача щодо такого нарахування відсотків, та вважає зауваження відповідача, викладені у відзиві, обґрунтованими, враховуючи наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі справа № 444/9519/12 виклала правову позицію щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання», які згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Згідно з умовами договору строк його дії становить три роки з дати підписання сторонами, позика повертається одноразово в сумі 6595,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. сума позики, 1595,00 грн. - плата за користування позикою (відсотки).

В п. 3.3. Договору позики №216967 зазначено, що обчислення строку користування позикою та нарахування плати за користування позикою за цим Договором здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому плата за користування позикою нараховується з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики/траншу, зазначеному в цьому Договорі та/або Додаткових угод до нього включно.

Сторонами визначено строк повернення позики (термін платежу), з урахуванням укладеної Додаткової угоди №1 від 14.04.2021.

Доказів того, що в подальшому сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору позики матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості за позикою за траншем № 1 та /або іншим траншами за цим договором та / або позикою за договором, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість позики, порядок її повернення та відповідальність за порушення умов цього договору.

Відтак, у термін до 13.05.2021 відповідач мала, зокрема, повернути позивачеві позику і сплатити проценти за користування позикою.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 по справі № 723/304/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 638/13683/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, тобто дана судова практика є сталою.

Так, згідно з п. 9 Договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №216967 від 05.03.2021 термін платежу за траншем № 1 - 03.04.2021, сума позики 5000,00 грн., плата за користування позикою складає 1595,00 грн., заборгованість за договором позики 6595,00 грн., а позику пролонговано Додатковою угодою №1 до 13.05.2021, згідно розрахунку заборгованості 14.04.2021 погашено відсотки за позикою 3245 грн.

Саме такий розрахунок обчислення загальної вартості позики доводився до відома відповідача.

Суд також звертає увагу на те, що п.1.7 Договору передбачено плату за користування позикою за Договором у розмірі 3% в день. Разом із тим, вказаний пункт договору викладено не коректно і не дає розуміння випадків його застосування.

У постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У даній справі умови договору щодо сплати процентів до повного погашення заборгованості розташовані в розділі договору, який регулює порядок нарахування процентів та сплати заборгованості, тобто правомірну поведінку сторін.

При цьому, вказаний договір також містить окремий розділ, що регулює відповідальність позичальника.

Таким чином, вказані умови договору суд не може розцінити як нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування.

З розрахунку заборгованості за даним договором, наданого позивачем, слідує, що проценти за користування кредитом відповідачу нараховані також і після встановленого строку користування ним.

Доказів того, що в подальшому, після 13.05.2021 сторонами було укладено додаткові угоди щодо продовження строку користування позикою матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нарахування позивачем відсотків за Договором позики №216967 від 05.03.2021 в розмірі 19595,00 грн., не узгоджується з сумою відсотків, яка доведена до відома споживача та погоджена сторонами.

Відомості про нарахування позивачем процентів за порушення умов договору відповідно до статті 625 ЦК України у матеріалах справи відсутні.

Проаналізувавши умови договору позики, суд дійшов до висновку, що заборгованість за відсотками за договором позики за період з 07.07.2021 (дата пролонгації договору позики) по 05.08.2021 (термін платежу) становить 1595,00 грн.

Також, відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем на погашення кредиту сплачено 3245 грн, а тому заборгованість за договором становить 3350 грн.

V. Розподіл судових витрат

Згідно положень ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено частково, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 330,03 грн.

Стороною позивача заявлено до відшкодування 5000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до вимог ст.133ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу надано копію договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем, предметом якого є надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 1.2 Договору є перелік видів правничої допомоги.

Згідно положень п. 1.7 даного договору розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається у актах приймання-передачі наданих послуг.

Згідно акту № 59 від 01.09.2025 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 адвокатом Рудзей Ю.В. підтверджено надання правничої допомоги у справі за позовом ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 . Всього надано 3 послуги, на які витрачено час: 5 год, вартість наданих послуг 1000 грн та 3000 грн на загальну суму 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 4, 5ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково, то, відповідно до ст. 141 ЦПК України, ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» слід стягнути витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 681,03 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" заборгованість за договором позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №216967 від 05.03.2021 у розмірі 3350 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 330,03 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 681,03 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», ЄДРПОУ 41229318; місцезнаходження юридичної особи: вул. В.Липинського, 10/1, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА