Court ruling № 138335213, 20.07.2026, Shevchenkivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Dzerzhynskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 638/15444/26

Провадження № 2-аз/638/7/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться зазначена адміністративна справа.

Позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач посилається на те, що У провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває справа № 638/15444/26 за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Бойко Роман Миколайович, до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним і скасування Рішення ГУ ДМС в Харківькій області про примусове видворення ОСОБА_1 за межі України № 6324100100000899 від 03.07.2026. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі позивач) є громадянином російської федерації. 14.07.2021 року позивач зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 . 17.07.2021 року позивач останній раз через КПП «Гоптівка» за паспорт громадянина російської федерації прибув з території російської федерації в Україну. 26.07.2021 року позивач отримав Посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , орган, що видав: 6301. 26.07.2022 року строк дії Посвідки закінчився. Враховуючи, що позивач постійно проживає на території України, має дружину, яка є громадянкою України, має тривалі сімейні зв`язки та відповідні наслідки для сімейного життя, а також враховуючи відсутність антисоціальної поведінки, правопорушень та кримінально-караних діянь з боку позивача, які загрожують суспільству, позивач не покинув територію України після закінчення строку дії Посвідки на тимчасове проживання. Водночас, позивач почав активно займатися питанням оформлення статусу біженця в Україні, оскільки його повернення до країни громадянства російської федерації загрожує його життю та здоров`ю. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.07.2026 року провадження у справі № 638/15444/26 відкрито. Позивач вважає, що у даній справі є очевидні ознаки протиправності рішення відповідача та безпідставне і неправомірне порушення прав, свобод та інтересів позивача, що може призвести до невідворотних наслідків, а тому з метою недопущення продовження неправомірного порушення прав та свобод позивача, протиправного примусового повернення останнього до країни походження і громадянства, з огляду на реально існуючі ризики для життя і здоров`я позивача у разі його повернення на територію російської федерації, задля дотримання принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення наявні підстави для забезпечення позову шляхом заборони Державній міграційній службі України та її територіальним підрозділам/управлінням вчиняти будь-які дії щодо примусового повернення громадянина російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни до набрання законної сили рішенням суду у справі № 638/15444/26. справа буде розглядатися за участі сторін. Враховуючи викладене, існує реальна і об`єктивна ймовірність унеможливлення особистої участі позивача під час розгляду справи, оскільки його може бути примусово видворено за межі території України ще до розгляду справи в суді щодо оскарження такого Рішення і ухвалення рішення по суті спору. Вважаю, що у такому випадку буде порушено гарантоване Конституцією України та Законами України право позивача на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень та право на особисту участь у розгляді справи про оскарження такого рішення. Більше того, повідомляю суд, що Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.07.2026 року у справі № 638/15409/26 в задоволені адміністративного позову Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України відмовлено. Враховуючи, що даним рішенням суду відмовлено у затриманні позивача, викликає обгрунтовані сумніви законність оскаржуваного Рішення про затримання, а тому наявні реальні, законні і об`єктивні підстави для забезпечення позову. Наголошую суду, що невжиття у даному випадку заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони Державній міграційній службі України та її територіальним підрозділам/управлінням вчиняти будь які дії щодо примусового повернення громадянина російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни до набрання законної сили рішенням суду у справі № 638/15444/26 призведе до необгрунтованого і свавільного видворення позивача, оскільки рішення суду у справі № 638/15444/26 про законність ухваленого рішення про видворення ще не прийнято, а рішенням у справі № 638/15409/26 у затриманні позивача з метою видворення відмовлено. У зв`язку з чим представник позивача просить забезпечити позов громадянина російської федерації ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Роман Миколайович, до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним і скасування Рішення про примусове видворення № 6324100100000899 від 03.07.2026 року, шляхом накладення заборони Державній міграційній службі України та усім її територіальним підрозділам/управлінням вчиняти будь-які дії щодо примусового видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду даної справи.

На підставі ч. 1 ст. 154 КАС України учасники справи не повідомлялися про розгляд заяви про забезпечення позову.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Підстави для забезпечення адміністративного позову наведені в ч. 1ст. 150 КАС України, де зазначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.

З адміністративного позову, поданого ОСОБА_3 , вбачається, що його предметом є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМС України в Харківській області про примусове видворення ОСОБА_1 за межі України №6324100100000899 від 03.07.2026.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що клопотання не є надуманим, спір поміж сторонами існує, а також існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідача, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язкові сторін.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 07.04.2020 у справі № 826/13413/18.

Отже, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Тобто, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Звертаючись до суду із даною заявою заявник у заяві зазначив, що у разі повернення позивача до країни походження до нього може бути застосовано фізичне насильно чи тортури, катування, нелюдське або таке, що принижує честь та гідність поводження, оскільки ситуація загального насильства у російській федерацї є надзвичайно високою, а збройна агресія проти України триває, а тому Позивача може бути всупереч закону та його волі призвано до військової служби. За таких обставин, оскільки рішення відповідача прийняте з порушенням норм законодавства і може негативно вплинути на права і свободи позивача, зокрема, створює реальну загрозу для життя і здоров`я позивача на території країни-походження і громадянства.

Розгляд клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Позивачем не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до несприятливих наслідків для його прав, у разі постановлення на його користь судового рішення; не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Посилаючись на те, що може бути застосовано фізичне насильно чи тортури, катування, нелюдське або таке, що принижує честь та гідність поводження, ОСОБА_1 не надав до суду жодного переконливого доказу, що такі заходи до нього будуть вжиті.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Посилання позивача, що існує реальна і об`єктивна ймовірність унеможливлення особистої участі позивача під час розгляду справи, оскільки його може бути примусово видворено за межі України ще до розгляд справи, також не можуть бути підставою для забезпечення позову, оскільки позивач може брати участь у судовому засіданні у режим відеоконференції, окрім того інтереси позивача може представляти його представник.

Отже, заявником не надано достатніх доказів на підтвердження обставин, не наведено обґрунтованих підстав для заходів забезпечення позову, зазначених у ч. 2 ст. 150 КАС України для забезпечення адміністративного позову, отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150-154,156,229,241-243,248,287,294 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І.В. Семіряд