Court ruling № 138301500, 15.07.2026, Ternopil City and District Court of Ternopil Oblast

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

15.07.2026 Справа №607/15149/26 Провадження №2/607/6521/2026

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Григоришин Андрій Ігорович до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення страхового відшкодування, -

У С Т А Н О В И В :

10.07.2026 через систему «Електронний суд» до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Григоришин Андрій Ігорович до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення страхового відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Так, позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення страхового відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства покладає обов`язок визначення характеру спірних правовідносин, змісту позовних вимог та їх розміру (обґрунтованого розрахунку) саме на позивача. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, виступає арбітром у спорі та не наділений повноваженнями перебирати на себе функції позивача: самостійно визначати суму позовних вимог, формувати розрахунки пені, інфляційних втрат чи 3% річних замість сторони.

Позивач зобов`язаний самостійно визначити та зазначити точну суму коштів, яку він просить стягнути станом на момент подання (або уточнення) позову, надати детальний математичний розрахунок цих сум (із зазначенням періоду нарахування, базової суми, відсоткової ставки, індексів інфляції тощо).

Ціну позову у позовній заяві вказано - 250000 гривень.

Однак, позивачем не в повному обсязі визначено ціну позову, оскільки не враховано інфляційні втрати, пеню та 3% річних, на момент звернення до суду, які позивач просить стягнути з відповідача.

Окрім того, відповідно до ч.4, ч.5 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору.

Натомість зазначено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Проте суд не може погодитись з таким твердженням представника позивача з огляду на таке.

Згідно ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 року No1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно ст.1 ч.1 п.22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Ураховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.

Відтак, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обгрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України "Про захист прав споживачів", зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів"), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів".

У зв`язку цим, застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до правовідносин можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Сформульована правова позиція узгоджується і з практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвала від 01.03.2016 року, справа Ne6-48416).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. У ст. 4 цього Закону зазначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону, і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Метою страхування при укладенні договору майнового страхування є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку.

Таким чином, позивачем не підтверджено, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Із позовної заяви вбачається, що спір між сторонами щодо виплати страхового відшкодування виник у зв`язку з неналежним виконанням умов договору добровільного страхування, а не з порушенням прав позивача як споживача страхових послуг, визначених Законом України «Про захист прав споживачів».

Відтак, такі правовідносини майнового страхування не підпадають під предмет регулювання Закону України "Про захист прав споживачів", а тому підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні.

Згідно пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тож, позивачу необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи вищенаведене, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк п`ять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме подати до суду позовну заяву в новій редакції та копію якої направити іншим учасникам справи в якій вказати:

1) суми інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних, які позивач просить стягнути із відповідача, а також надати суду розрахунки сум інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних, які позивач просить стягнути з відповідача;

2) визначити та вказати у позовній заяві остаточну ціну позову з урахуванням заявлених вимог щодо інфляційних втрат, пені та 3% річних;

3) сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру (з урахуванням ціни позову) та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Григоришин Андрій Ігорович до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення страхового відшкодування залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали суду недоліків.

У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

CуддяВ. Л. Дзюбич