Court ruling № 138294413, 17.07.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/20452/26

Провадження 2/127/5671/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), Львівської митниці Державної митної служби України, Львівської обласної прокуратури, про відшкодування майнової шкоди (упущеної вигоди) та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), Львівської митниці Державної митної служби України та Львівської обласної прокуратури, про відшкодування майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

10 липня 2026 року представником третьої особи Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Заявлене клопотання мотивоване тим, що вимога позивача про стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди обґрунтовується договором оренди транспортних засобів, укладеним між фізичною особою-підприємцем та юридичною особою, а тому, на думку заявника, спір виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

11 липня 2026 року позивач подав письмові заперечення на зазначене клопотання, в яких просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що предметом спору є питання відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органів державної влади, а не спір щодо виконання чи тлумачення господарського договору, тоді як договір оренди транспортних засобів є лише одним із письмових доказів, яким підтверджується розмір заявленої до стягнення упущеної вигоди.

Крім того, представником відповідача Державної казначейської служби України подано клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідачів Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), Львівської митниці Державної митної служби України та Львівської обласної прокуратури.

На обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача посилався на те, що саме рішення, дії та бездіяльність зазначених державних органів, на думку позивача, спричинили виникнення заявленої шкоди, а тому вони є безпосередніми учасниками спірних матеріальних правовідносин та повинні брати участь у справі як співвідповідачі.

Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечував, зазначивши, що вони не є співвідповідачами.

У судовому засіданні представник третьої особи Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) підтримав заявлене ним клопотання про закриття провадження у справі та просив його задовольнити, посилаючись на наведені у ньому доводи.

Позивач у судовому засіданні проти задоволення зазначеного клопотання заперечував, просив відмовити у його задоволенні, а також заперечував проти задоволення клопотання представника Державної казначейської служби України про залучення співвідповідачів.

Представник відповідача підтримав подане ним клопотання про залучення співвідповідачів та просив його задовольнити.

Представник Львівської обласної прокуратури підтримала клопотання представника АРМА про закриття провадження у справі, а щодо клопотання представника Державної казначейської служби України поклалася на розсуд суду.

Представник Львівської митниці Державної митної служби України у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином, заяв про відкладення розгляду справи чи інших процесуальних клопотань до суду не подавав.

Враховуючи належне повідомлення зазначеного учасника справи про дату, час і місце судового засідання, відсутність відомостей про поважність причин неявки та беручи до уваги положення статей 128, 198, 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість проведення підготовчого судового засідання та вирішення заявлених процесуальних питань за відсутності представника Львівської митниці Державної митної служби України.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи заявлених клопотань та заперечень на них, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім тих, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а також інші справи у випадках, визначених законом.

Вирішуючи питання про належність спору до певного виду судочинства, суд виходить із того, що визначальними критеріями розмежування юрисдикції є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет позову, характер спірних матеріальних правовідносин, зміст заявлених вимог, а також юридичні факти, якими вони обґрунтовуються. Сам по собі статус учасника справи чи окремі докази, подані сторонами на підтвердження своїх доводів, не визначають належність спору до певного виду судочинства.

Такі правові висновки неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду, яка зазначала, що при визначенні предметної юрисдикції суд повинен виходити насамперед із суті права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру спірних матеріальних правовідносин та їх юридичної природи, а не лише із суб`єктного складу учасників спору чи окремих доказів, поданих сторонами.

Як убачається із позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами про відшкодування майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди, які, на його думку, завдані незаконною бездіяльністю органів державної влади щодо непередання належного йому майна після набуття ним права власності на нього.

Правовою підставою заявлених вимог позивач визначає положення статей 22, 23, 1173 та 1174 Цивільного кодексу України, якими врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових або службових осіб.

Отже, із змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли не у зв`язку із виконанням чи невиконанням господарського договору, а у зв`язку із заявленою позивачем вимогою про притягнення держави до цивільно-правової відповідальності за шкоду, яка, на його переконання, спричинена протиправною бездіяльністю державних органів під час здійснення ними владних управлінських функцій.

Заявляючи клопотання про закриття провадження у справі, представник АРМА посилається на те, що розрахунок упущеної вигоди здійснено позивачем на підставі договору оренди транспортних засобів, укладеного між фізичною особою-підприємцем та товариством з обмеженою відповідальністю, а тому, на його думку, саме цей договір визначає господарський характер спору.

Разом із тим суд не може погодитися із такими доводами.

Із матеріалів справи вбачається, що договір оренди транспортних засобів не є предметом заявленого позову.

Позивач не просить суд вирішити питання щодо укладення, зміни, розірвання, виконання чи тлумачення зазначеного договору, не ставить питання про визнання його недійсним, не оспорює права та обов`язки його сторін, а також не заявляє вимог про стягнення будь-яких платежів, що випливають із цього договору.

Крім того, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України не є стороною вказаного договору, не набувала за ним будь-яких прав чи обов`язків, а тому сам по собі цей договір не може бути джерелом виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Наведений договір використовується позивачем виключно як письмовий доказ, поданий на підтвердження реальності очікуваного доходу та обґрунтування розміру заявленої упущеної вигоди.

Водночас спосіб обґрунтування позовних вимог та докази, якими підтверджується розмір заявленої шкоди, не визначають юридичної природи матеріального правовідношення, з якого виник спір.

Визначальною є підстава виникнення права на судовий захист.

У даному випадку такою підставою, за твердженням позивача, є незаконна бездіяльність державних органів щодо передачі належного йому майна, а не порушення умов договору оренди транспортних засобів.

Саме із зазначеним юридичним фактом позивач пов`язує виникнення у нього права вимагати від держави відшкодування майнової та моральної шкоди.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відсутній спір, який виник із господарських договірних відносин, а предметом судового розгляду є питання наявності чи відсутності підстав цивільно-правової відповідальності держави за шкоду, яку, за твердженням позивача, завдано незаконною бездіяльністю органів державної влади.

Посилання представника АРМА на необхідність дослідження реальності виконання договору оренди, економічної обґрунтованості розрахунку упущеної вигоди, причинного зв`язку між діями державних органів та заявленими збитками, а також інших обставин, пов`язаних із доведенням позовних вимог, не можуть бути підставою для закриття провадження у справі.

Зазначені доводи стосуються предмета доказування у справі та підлягають перевірці під час її розгляду по суті після безпосереднього дослідження усіх доказів, поданих учасниками процесу.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність цивільної юрисдикції суд не здійснює оцінки належності, допустимості, достовірності чи достатності доказів, не встановлює доведеність або недоведеність позовних вимог та не вирішує питання про наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

Таким чином, доводи клопотання представника АРМА фактично зводяться до оцінки доказів та правової позиції позивача, що виходить за межі вирішення питання про предметну юрисдикцію спору.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заявлений спір за своїм предметом, підставами виникнення та характером спірних матеріальних правовідносин є приватноправовим, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Оскільки підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі судом не встановлено, клопотання представника Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), задоволенню не підлягає.

Разом із тим, під час підготовчого судового засідання судом також вирішено клопотання представника Державної казначейської служби України про залучення до участі у справі Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), Львівської митниці Державної митної служби України та Львівської обласної прокуратури як співвідповідачів.

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив, що саме рішення, дії та бездіяльність вказаних органів державної влади, на переконання позивача, стали підставою для виникнення заявлених вимог про відшкодування шкоди, а тому зазначені органи повинні брати участь у справі не як треті особи, а як співвідповідачі.

Позивач заперечував проти задоволення зазначеного клопотання.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 Цивільного процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, залучити до участі у справі співвідповідача.

Наведеною нормою процесуального закону прямо визначено, що питання про залучення співвідповідача вирішується саме за клопотанням позивача, який відповідно до принципу диспозитивності визначає предмет позову, підстави позову та коло відповідачів, до яких звертає свої вимоги.

Згідно із частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як убачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом саме до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, визначивши АРМА, Львівську митницю Державної митної служби України та Львівську обласну прокуратуру третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

При цьому позивач у судовому засіданні заперечив проти зміни визначеного ним суб`єктного складу відповідачів та не заявляв клопотання про залучення будь-яких співвідповідачів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що процесуальні підстави для задоволення клопотання представника Державної казначейської служби України відсутні, оскільки суд не наділений повноваженнями всупереч волевиявленню позивача змінювати визначений ним суб`єктний склад сторони відповідача або залучати співвідповідачів за клопотанням іншого учасника справи.

При цьому суд зазначає, що питання належності відповідача, а також правові наслідки визначення позивачем суб`єктного складу учасників справи можуть бути предметом оцінки суду під час ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті, однак самі по собі не є підставою для залучення співвідповідачів у порядку статті 51 ЦПК України за відсутності відповідного клопотання позивача.

Отже, клопотання представника Державної казначейської служби України про залучення співвідповідачів задоволенню не підлягає.

Крім того, судом поставлено на обговорення питання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у випадку відмови в задоволенні клопотання про закриття проавадження в справі.

Позивач, представник відповідача, представник АРМА та представник Львівської обласної прокуратури не заперечували проти закриття підготовчого провадження після вирішення усіх заявлених клопотань.

Судом встановлено, що під час підготовчого провадження виконано всі дії, передбачені статтею 197 ЦПК України. Склад учасників справи визначено, характер спірних правовідносин, предмет позову та обставини, які підлягають доказуванню, з`ясовано, заявлені учасниками справи процесуальні клопотання розглянуто, підстав для залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі чи продовження підготовчого провадження судом не встановлено.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що підготовче провадження у справі підлягає закриттю, а справа призначенню до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Керуючись статтями 19, 43, 49, 182, 197, 200, 255, 258261 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), Львівської митниці Державної митної служби України та Львівської обласної прокуратури, про відшкодування майнової шкоди (упущеної вигоди) та моральної шкоди відмовити.

Закрити підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), Львівської митниці Державної митної служби України та Львівської обласної прокуратури, про відшкодування майнової шкоди (упущеної вигоди) та моральної шкоди.

Призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 03.09.2026 року о 15 годині 30 хвилин у приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області в залі судового засідання 37 м. Вінниція, вул. Грушевського, 17.

Ухвала окремо від рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: