Decision № 138250776, 15.07.2026, Romny City and District Court of Sumy Oblast

Справа № 585/1883/26

Номер провадження 2/585/1309/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі судді Г.О.Цвєлодуб, за участю секретаря О.І.Салій, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2026 року до суду звернулося ТОВ «Споживчий центр» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 15.10.2025-100000634 від 15.10.2025 у розмірі 8998,34 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15.10.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 15.10.2025 100000634, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 3000 грн., строком на 140 днів, дата повернення кредиту 03.03.2026, процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, комісія, пов`язана з наданням кредиту 600 грн. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 8998,34 грн., що складається з: тіла кредиту - 3000 грн., процентів - 3360 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 106,34 грн., відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 2532 грн.

Ухвалою суду від 15 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за зареєстрованим місцем проживання, не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За одночасного існування умов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом було ухвалено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15.10.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 15.10.2025 100000634, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 3000 грн., строком на 140 днів, дата повернення кредиту 03.03.2026, процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, комісія, пов`язана з наданням кредиту 600 грн.

Даний договір підписано ОСОБА_1 електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором.

Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 21.04.2026 року №1-2104, 15.10.2025 року було успішно перераховано кошти в сумі 3000 грн. номер картки НОМЕР_1 , за договором кредиту № 15.10.2025 100000634.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 15.10.2025 100000634 від 15.10.2025, станом на 21.04.2026 заборгованість відповідача становить 8998,34 грн., що складається з: тіла кредиту - 3000 грн., процентів - 3360 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 106,34 грн., відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 2532 грн.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно приписів ч.1ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15.10.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 15.10.2025 100000634, у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач істотно порушила умови укладених з позивачем кредитного договору, своєчасно кредит не погашала та не повернула позичені кошти, в результаті чого виникла заборгованість, то слід стягнути з відповідача на користь позивача 6360 грн., з яких: тіло кредиту - 3000 грн., процентів - 3360 грн.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 106,34 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

За таких обставин, умови договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 106,34 грн. є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак суд приходить до висновку про безпідставність вимог в цій частині.

Щодо нарахованих позивачем відсотків відповідно до ст.625 ЦК України, суд зазначає, що одночасне нарахування відсотків за користування грошима (за договором) та компенсаційних відсотків за ст. 625 ЦК України у межах строку дії договору не допускається.

Верховний Суд (зокрема, Велика Палата, постанова ВП ВС Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, постанова ВП ВС Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, ухвала ВП ВС від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012)чітко розмежував правову природу цих нарахувань:

Регулятивні відсотки це передбачена договором плата за правомірне користування чужими коштами (наприклад, проценти за кредитом чи депозитом за ст. 1048 ЦК України). Вони нараховуються лише доки триває строк дії договору і поведінка боржника є правомірною.

Охоронні відсотки (ст. 625 ЦК) це відповідальність та компенсація за неправомірну поведінку (прострочення повернення боргу).

Поведінка боржника не може бути одночасно і правомірною (користування за згодою) і неправомірною (прострочення). Тому нарахування по ст. 625 ЦК України починається лише після того, як строк договору закінчився або кредитор пред`явив вимогу про дострокове повернення, а боржник не виконав зобов`язання (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012)

Судом встановлено, що кредитний договір укладено 15.10.2025 року, відповідно до якого строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 140 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) Кредиту 03.03.2026 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, позивачем було нараховано відсотки відповідно до ст.625 ЦК України, у період 29.10.2025 р. по 04.03.2026 р. Одночасно, в цей же період було нараховано і проценти за користування кредитними коштами у відповідності до Договору.

Таким чином, враховуючи приписи ст.625 ЦК України, позовні вимоги в частині стягнення заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК в розмірі 2532 гривень задоволенню не підлягають.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № СЦ00101483 від 30.04.2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1881,77 грн. (6360 х 2662,40 : 8998,34), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі ст. ст. 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 15.10.2025-100000634 від 15.10.2025 у розмірі 6360 (шість тисяч триста шістдесят) гривень та судовий збір в розмірі 1881 (одну тисячу вісімсот вісімдесят одну) грн. 77 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ