Court ruling № 138248213, 16.07.2026, Shevchenkivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Dzerzhynskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 638/14148/26

Провадження № 2/638/9398/26

УХВАЛА

Іменем України

16 липня 2026 року м. Харків

Шевченківськ районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, треті особи: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Харківської міської ради, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року ОСОБА_1 через модуль ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, третя особа: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Харківської міської ради.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче судове засідання, залучено як третю особу Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, зобов`язано Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради як орган опіки та піклування надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

24 червня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі; підтвердила обставини, викладені в позовній заяві, а саме, що дійсно, дитина проживає виключно з батьком, який самостійно займається її вихованням, утриманням та розвитком, а вона участі у вихованні дитини не беру, матеріально її не утримує.

Дослідивши заяву та оглянувши матеріали справи в межах розгляду питання про прийняття визнання позову відповідачем, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що ухвалення у підготовчому судовому засіданні в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 200 ЦПК України, рішення у випадку визнання позову відповідачем можливе виключно за наявності для того законних підстав та дотримання прав, свобод чи інтересів інших осіб, що закріплено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України.

При цьому, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19).

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи, які входять до предмету доказування у справі. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) та від 25 травня 2022 року справа № 675/2136/19 (провадження № 61-2251св22).

Предметом спору у цій справі є вимога щодо визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, відтак рішення у справі безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів малолітньої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, визнання позову відповідачем не стадії підготовчого судового засідання, за відсутності висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, без з`ясування думки дитини, без дослідження письмових доказів та встановлення на їх підставі фактичних обставин справи є передчасним, суперечить закону та порушує права малолітньої дитини, у зв`язку з чим суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжує розгляд справи.

Керуючись ст. 187, 197, 200, 206, 259-260 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у прийнятті визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, треті особи: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Харківської міської ради, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, та продовжити розгляд справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.П. Латка