Decision № 138195639, 14.07.2026, Zarichnyi District Court of Sumy City

Справа № 591/4987/26

Провадження № 2/591/1833/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - Клименко А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ»

про стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «СУМИХІМПРОМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги і свої позовні вимоги мотивує тим, що Він працював у відповідача. 03.03.2026 року його було звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору за ч.3 ст.38 КЗпП України. На день звільнення з роботи відповідачем не було проведено повний розрахунок та не виплачено нараховану заробітну плату та вихідну допомогу, а тому просить суд стягнути з відповідача заборгнованість по заробітній поаті та вихідну допомогу.

Позивач в заяві позов підтримав повністю, просить суд його задовольнити і слухати справу у його відсутність.

Відповідач про день та час слухання справи повідомлений належним чином, представник в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача. 03.03.2026 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору за ч.3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу(а.с.10-13).

На день звільнення з роботи відповідачем не було проведено повний розрахунок та не виплачено нараховану заробітну плату. Заборгованість по заробітній платі складає 207117 грн. 45 коп.(а.с.14-19).

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що в день звільнення позивача відповідачем не було виплачено належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Заборгованість по заробітній платі перед позивачем складає - 207117 грн. 45 коп. (ця сума визначена з урахуванням утриманих податків і обов`язкових платежів), що підверджується розрахунковим листком та довідкою наданою відповідачем(а.с.14).

Факту наявності заборгованості заробітної плати відповідачем не спростовано, заперечень щодо суми такої заборгованості перед позивачем, станом на день винесення рішення суду, не подано.

А тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума заборгованості по заробітній платі.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи, власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частина третя статті 38 КЗпП України).

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України).

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20), від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 (провадження № 61-4090св23) зазначено, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.

Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у визначені ним строки, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року в справі № 211/5625/19 (провадження № 61-5942св21)).

Зазначивши у наказі від 28.04.2026 №168 про звільнення позивача в якості підстави звільнення частину третю статті 38 КЗпП України, відповідач фактично визнав наявність з його боку порушень законодавство про працю, оскільки при незгоді звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, відповідач міг відмовити позивачу у розірванні трудового договору із вказаної підстави.

Суд зауважує, що в цьому випадку має значення сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

З огляду на норми статті 44 КЗпП України суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 47183 грн. 22 коп. з подальшим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задоволити.

Стягнути з Акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 207117 грн. 45 грн. (ця сума визначена з урахуванням утриманих податків і обов`язкових платежів), 47183грн.22 коп. вихідної допомоги з подальшим утриманням всіх податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) на користь держави - 1331 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 липня 2026 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО