Court ruling № 138179986, 14.07.2026, Vasylkiv City and District Court of Kyiv Oblast

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 759/24168/23

Провадження № 2-ві/362/6/26

У Х В А Л А

14.07.2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області заяву третьої особи ОСОБА_1 про відвід судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчука О.Л., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комінбанк» до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

13.07.2026 року від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 надійшла до суду заява про відвід головуючому судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчука О.Л. у вище вказаній цивільній справі.

Заява мотивована тим, що судове засідання було призначено на 16.07.2025 року об 11. 00 год., а ОСОБА_1 , як третій особі 2 стало відомо 11.07.2026 р. від Третьої особи 1, в судовому засіданні 29.06.2026 р. мали місце обставини, які викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді Марчука О.Л. та полягають в наступному. Суддя Марчук О.Л. в судовому засіданні 29.06.2025 р. своєю протокольною ухвалою протиправно вирішив розглядати справу, не зважаючи на те, що Третя особа 2 не була у встановлений ЦПК України спосіб повідомлена про судове засідання 29.06.2026 р. Присутній в судовому засіданні 29.06.2026 р. третя особа 1 звертав увагу суду на те, що Третя особа 2 не була повідомлена про проведення судового засідання 29.06.2026 р., проте головуючий суддя Марчук О.Л. зазначив в судовому засіданні 29.06.2026 р. про наступне: 1. Третя особа 2 не має електронного кабінету і дійсно не повідомлялася про судове засідання 29.06.2026 р. судовою повісткою, проте вона повідомлялася про судове засідання 29.06.2026 р. електронною поштою, що є належним повідомленням судом Третьої особи 2 про судове засідання 29.06.2026 р.; 2. Те, що Третя особа 2, звертаючись колись до суду, зазначила про те, що її адреса електронної пошти використовується нею лише для відправлення, але не для отримання Третьою особою 2 листів електронною поштою, а єдиним зв`язком з нею є лише поштовий через АТ «Укрпошта», є недобросовісною поведінкою Третьої особи 2 та зловживанням нею її процесуальними правами.

Третя особа 2 ОСОБА_1 вважає, що в судовому засіданні 29.06.2026 р. суддя Марчук О.Л. відступив від зазначених основних засад (принципів) цивільного судочинства. На її думку, зазначене може свідчити про необ`єктивність судді Марчука О.Л. у справі, а можливо, й про його упередженість в інтересах Позивача. Адже ЦПК України передбачено чіткий механізм повідомлення учасників справи, які не мають електронних кабінетів про судові засідання в них, а саме: поштою судовими повістками в паперовому вигляді. При цьому ЦПК України не передбачено можливості повідомлення судом учасників справи про судові засідання електронною поштою. Фізичні особи як учасники судових справ не зобов`язані мати комп`ютери чи смартфони, не зобов`язані мати адреси електронної пошти, не зобов`язані їх постійно перевіряти. Тому повідомлення Третьої особи 2 суду про те, що вона не є активним користувачем електронної пошти, а тому не читає постійно вхідні листи в ній, не є зловживанням Третьою особою 2 її процесуальними правами. Висновок же головуючого судді Марчука О.Л. про зворотне не ґрунтується на нормах законодавства України і може свідчити про упереджене ставлення судді Марчука О.Л. до Третьої особи 2. Третя особа 2 звертає увагу суду на те, що підставами цієї її заяви про відвід є не незгода Третьої особи 2 з процесуальними рішеннями судді Марчука О.Л., такими підставами є лише зазначені вище обставини недотримання суддею Марчуком О.Л. основних засад (принципів) цивільного судочинства, що викликає сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Марчука О.Л. Третя особа 2 побоюється того, що, якщо суддя Марчук О.Л. в подальшому здійснюватиме правосуддя у справі так само, як він діяв в підготовчому судовому засіданні 29.06.2026 р., якщо він так само розумітиме та застосовуватиме основні засади (принципи) цивільного судочинства, обов`язки судді, то у ні у Відповідача, ні у Третьої особи 2 на стороні Відповідача немає жодних шансів бути почутими судом. Що позбавляє Відповідача та Третьої особи 2 доступу до правосуддя, гарантованого їм українським та міжнародним законодавством. Третя особа 2 лише бажає, щоб усі рішення суду у її справі вчинялися би з неухильним дотриманням усіх вимог Закону.

З метою усунення будь-яких сумнівів в неупередженості судді, заявила відвід головуючому у справі судді Марчуку О.Л. та просила його задовольнити (т. 4, а.с.139-141).

Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.

Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

А тому, на підставі ч. 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується, судом без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши подану заяву та долучені до неї документи, матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Згідно положень ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

В той же час, належних доказів і переконливих аргументів, які б підтверджували наявність обставин, визначених у ст. 36, 37 ЦПК України, які б унеможливлювали участь судді Марчука О.Л. у розгляді даної справи, заявником не наведено.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.

На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Змагальність судового процесу та покладення на суд обов`язку здійснювати цивільне судочинство об`єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.

Викладена в заяві про відвід незгода Третьою особою 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 про те, що вона була повідомлена через судом про судове засідання 29.06.2026 р електронною поштою, а ні засобами поштою судовими повістками в паперовому вигляді, що є належним повідомленням не є підставою для відводу судді, що прямо визначено ч. 4 ст. 36 ЦПК України.

Що ж стосується сумнівів Третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Костинчук Н.П. в неупередженості та об`єктивності головуючого у справі, слід зазначити, що за вимогами ч.3 та ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У § 81 рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що «неупередженість» в сенсі статті 6 Конвенції має визначатися суб`єктивною оцінкою на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справах «Bulut v. Austria» від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, § 31 та «Thomann v. Switzerland» від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, § 30). У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість та необ`єктивність. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, усі дії головуючого під час розгляду даної справи в повній мірі відповідають завданням та засадам цивільного судочинства, спрямовані на забезпечення захисту прав усіх учасників справи.

За вказаних обставин, перевіривши наведені Третьою особою 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 підстави для відводу головуючого у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв`язку з чим у задоволенні заяви Третьою особою 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про відвід судді слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 36, 37, 40, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви Третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про відвід судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчука О.Л., у цивільній справі за позовомАкціонерного товариства «Комінбанк» до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Текст ухвали складено 14.07.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко