Decision № 138178276, 01.07.2026, Novomoskovsk City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 183/3346/26

№ 2/183/4341/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» суми заборгованості за Договором позики № 77482461 в розмірі 16 269,93 грн, з яких: 5 400,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10869,93 грн - сума заборгованості за відсотками,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2026 року ТОВ «Деал фінанс груп» (надалі - позивач, Новий кредитор) звернулося до суду з цим позовом, у якому, окрім позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_1 (надалі - відповідача, Позичальника) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі - Позикодавець, Первісний кредитор, Товариство) та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 77482461 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (надалі - договір позики, договір), умовами якого встановлено, що Позикодавець надав відповідачеві грошові кошти у розмірі 5 400,00 грн, зі строком позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 3oMjYwYcy6, що був надісланий на вказану відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Кредитодавцем ідентифіковано, Позичальник/відповідач: ОСОБА_1 та електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав такі електронні підписи/одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 3oMjYwYcy6 - 03.10.2021 21:45:19. Відповідно до п. 5.2. Договору позики № 77482461, Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Згідно з п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. У договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування. Позикодавець на виконання Договору позики № 77482461 від 03 жовтня 2021 року, передав відповідачеві у власність грошові кошти в розмірі 5 400,00 грн за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК Фінекспрес». Згідно з листом № 05/12/25-21488 від 05 грудня 2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомило, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції № 90b900ec-936f-41e1-a1d1-a665622bba54 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики № 77482461. Згідно з довідкою № КД-000104371/ТНПП від 09 січня 2026 року ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 03 жовтня 2021 року, сума 5 400,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 90b900ec-936f-41e1-a1d1-a665622bba54.

Позивач указує, що відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за договором, заборгованості за процентами та інших нарахувань - не виконав. Враховуючи викладені вище умови Договору позики № 77482461 від 03 жовтня 2021 року та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 37,61 грн, заборгованість останнього за договором позики складає 16 269,93 грн, зокрема: 5 400,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 869,93 грн - сума заборгованості за відсотками.

03 липня 2023 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко фінанс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 42827134) уклали Договір факторингу №034-030723, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за Договором позики № 77482461 від 03 жовтня 2021 року. На виконання Договору факторингу № 034-030723 від 03 липня 2023 року укладено додатки до нього та витяг з Реєстру прав вимог № 07/07/23 від 07 липня 2023 року.

05 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «Деал фінанс груп» уклали Договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором позики № 77482461 від 03 жовтня 2021 року. Відповідно до Реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05 грудня 2025 року - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачеві право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 05/12/25-01 від 05 грудня 2025 року, в тому числі до відповідача в сумі 16 269,93 грн, з яких 5 400,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 869,93 грн - сума заборгованості за відсотками.

10 квітня 2026 року ОСОБА_1 подано заяву про застосування строку позовної давності, яка обґрунтована тим, що строк користування позикою становив 30 днів, тобто до 02 листопада 2021 року. Відповідач наголошує, що оскільки позивач визначає датою початку порушення зобов`язання 03 листопада 2021 року, звернувшись з позовом до суду у березні 2026 року позивачем пропущено строк позовної давності, який сплив 03 листопада 2024 року.

Постановленою суддею ухвалою від 13 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, витребувано докази у справу. Докази отримано судом 14 травня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи у відсутність представника, задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання не з`явився, заяв із повідомленням про причини неявки не подавав. Про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, отримавши судову повістку та ухвалу суду про відкриття провадження до електронного кабінету. Його неявка, за умови належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, неподання відзиву, подання ним заяви про застосування строку позовної давності, з урахуванням п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що згідно з довідкою про ідентифікацію від 03 жовтня 2021 року, складеної о 21:32:58 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ідентифікований Товариством шляхом використання одноразового ідентифікатора 3oMjYwYcy6, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.14/.

03 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 77482461 (на умовах повернення в кінці строку позики). Згідно з п. 1. Договору Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики. Відповідно до п. 2 Договору-1: сума Позики - 5 400,00 грн; строк позики - 30 днів, процентна ставка (базова)/день - 1,99 % (фіксована); Дата надання Позики - 03 жовтня 2021 року; Дата повернення Позики - 02 листопада 2021 року; Знижена процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 0,6965 %; Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період карантину) 2,70 %; Пеня %/день (не застосовується в період карантину) 2,70 %; Орієнтовна реальна річна процентна ставка 906,08 %; Орієнтовна загальна вартість позики, у грн - 6 528,33. Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики. Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що: 5.1 Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01 %)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ «MYCREDIT»), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Позичальник розуміє та погоджується, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за Договором Позикодавець має право залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, відступити право вимоги за Договором або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості. Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. В реквізитах сторін зі сторони Позичальника вказано: тел.: НОМЕР_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2, рахунок: НОМЕР_1 , Електронний підпис одноразовим ідентифікатором 3oMjYwYcy6 /а.с. 13 зворот/.

03 жовтня 2021 року Електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3oMjYwYcy6 підписано Додаток № 1 до Договору позики /а.с.31, зворот/.

Довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 05/12/25-21488 від 05 грудня 2025 року /а.с.14 зворот/ підтверджено номер платежу за Договором позики № 77482461 - 90b900ec-936f-41e1-a1d1-a665622bba54, платіжною інструкцією з указаним номером платежу підтверджується формування заявки на перерахунок коштів у 5 400,00 грн /а.с.15/, а довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000104371/ТНПП від 09 січня 2026 рок, ТОВ «ФК «Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензії від 27 квітня 2023 року № 21/764-рк), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення платіжної операції: 1) Дата 03 жовтня 2021 року; 2) Номер платежу 90b900ec-936f-41e1-a1d1-a665622bba54; 3) Сума 5 400,00 грн; 4) Отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_1 /а.с.14 зворот/.

Отриманою на ухвалу суду інформацією та випискою АТ КБ «Приватбанк» підтверджено випуск на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карти з номером 4149659383785862 та надходження 03 жовтня 2021 року на карту переказу грошових коштів у сумі 5 300,00 грн /а.с.45, 46/.

З довідки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 06 січня 2026 року вбачається, що на 07 липня 2023 року загальна заборгованість відповідача становила

16 269,93 грн, з яких 5 400,00 грн - залишок неповерненої позики, 10 869,93 грн - проценти. Також, з довідки вбачається видача кредиту 03 жовтня 2021 року, нарахування процентів по 37,61 грн щоденно у період з 03 жовтня 2021 року по 02 листопада 2021 року, сплата 37,61 грн процентів 02 листопада 2021 року, нарахування процентів 04 листопада 2021 року у 177,66 грн, нарахування процентів за період з 05 листопада 2021 року по 01 лютого 2022 року у 107,46 грн щоденно /а.с.11-13/.

03 липня 2023 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко фінанс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 42827134) уклали Договір факторингу №034-030723, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (п.1.1), перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (п.2.1.3) /а.с.21-23/. 06 червня 2024 року ТОВ «Сіроко фінанс» оплачено фінансування за Договором факторингу № 034-030723 від 03 липня 2023 року /а.с.24/

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 034-030723, підписаного сторонами, за № 984 ТОВ «Сіроко фінанс» набуло права вимоги за Договором позики № 77482460 на загальну суму 16 269,93 грн, з яких 5 400,00 грн заборгованості за позикою, 10 869,93 грн заборгованості з процентів /а.с.23/.

05 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «Деал фінанс груп» уклали Договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти фінансування в розпорядження Клієнта за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, підписаного кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників Сторін у порядку визначеному цим Договором за допомогою сервісу для обміну електронних документів «Вчасно», невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги /а.с.24-26/. 05 грудня 2025 року позивачем оплачено фінансування /а.с.27/.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 034-030723, підписаного сторонами, за № 7326 позивач набув права вимоги за Договором позики №77482460 на загальну суму 16 269,93 грн, з яких 5 400,00 грн заборгованості за позикою, 10 869,93 грн заборгованості з процентів /а.с.26/.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом установлено, що Договір укладено сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття Позичальником пропозиції Кредитора про укладення кредитного договору (оферти), підписанням його шляхом накладення одноразового ідентифікатора. Договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд висновує, що Договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав Договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті Кредитодавця.

Отже, між відповідачем та Позикодавцем укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; Договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні можу бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановленні судом обставини, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору позики, зобов`язань перед позивачем, як правонаступником Позикодавця, належний перехід права вимоги внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором позики у сумі 5 400,00 грн, та, з урахуванням пунктів 2.2., 2.3. Договору позики - процентів за 30 днів користування позикою у розмірі 4 336,39 грн ((5 400 * 30 * 2,70 %) - 37,61).

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення процентів, нарахованих позивачем відповідачеві з 03 листопада 2021 року по 01 лютого 2022 року, суд зазначає таке.

З дослідженого Договору позики вбачається, що при його укладанні сторонами узгоджений строк Позики (строк дії Договору) - 30 днів. Відтак, строк повернення позики та відсотків за нею, установлений договором - до 02 листопада 2021 року.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 зазначено, що відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) вказано, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.».

У справі, що розглядається умовами Договору позики чітко встановлено строк позики - 02 листопада 2021 року. На це вказує також і узгоджена сторонами Таблиця обчислення загальної вартості. Положень про автопролонгацію чи пролонгацію, умови такої наданий суду, підписаний в електронному виді відповідачем Договір позики не містить. При цьому, суд убачає з наданих доказів, що кошти позики надані відповідачеві одноразовим платежем та доказів того, що за час з дати видачі позики відповідачем подано заяву про продовження дії договору позики, або вчинено дії з повернення позики, чим спрямовано свою волю на продовження строку позики матеріали справи не містить. За таких обставин, суд висновує про те, що умовами Договору позики сторони погодили строк його дії, тому починаючи з 03 листопада 2021 року Первісний кредитор не мав права нараховувати проценти за користування позикою у розмірі відсотків, установлених договором (2,70 % у день та про те, що для фактичної пролонгації договору є необхідним воля позичальника, яка б полягала у вчиненні дій, які свідчили про його намір продовжити Договір позики).

Щодо посилань позивача на те, що відповідач підписанням Договору дав згоду, що ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» /а.с.15 зворот-21/, якими передбачена автопролонгацію у випадку неповернення позики у встановлений строк, відтак, погодився на те, що у випадку неповернення позики у визначений договором строк положення договору автопролонгуються на 90 днів, як на підставу правомірності нарахування процентів після 02 листопада 2021 до 01 лютого 2022 року, суд зазначає таке.

Як викладено у висновку з питань застосування норм права, наведеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Застосовуючи вказаний висновок до правовідносин, що виникли у цій справі суд зазначає, що оскільки надані суду Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (нова редакція) не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину Договору позики.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, ураховуючи принцип диспозитивності, розрахунок заборгованості за Договором позики, наданий позивачем, перевіривши його засадами логічності, арифметичної вірності суд вважає таким, що підлягає задоволенню позов на суму 9 736,39 грн, з якої

5 400,00 грн заборгованості за позикою, 4 336,39 грн заборгованість за процентами.

При вирішенні клопотання відповідача про застосування позовної давності до правовідносин, суд ураховує висновок з питань застосування норм права, наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2026 року у справі № 524/8281/24 (провадження № 61-8252св25), згідно з яким під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (надалі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (надалі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи, Верховний Суд зазначив, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

У справі, що розглядається суд ураховує, що перебіг строку позовної давності розпочався в день виникнення вимоги за Договором позики - 03 листопада 2021 року та після виникнення цей строк був зупинений.

Також суд ураховує, що 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX. Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Відтак строк позовної давності у цих правовідносинах відновив свою дію 05 вересня 2025 року та станом на момент звернення з позовом до суду не сплив. Вказане є підставою для відмови відповідачеві в застосуванні строку позовної давності.

Також у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн, на підтвердження яких позивачем надано суду: Договір № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 /а.с.27-28/, витяг з Акту № 5-ДІЛ від 02 січня 2026 року на суму 4 500,00 грн, що включає вивчення наявних документів на суму 500,00 грн, судовий супровід в суді першої інстанції на суму 4 000,00 грн /а.с.28 зворот/, Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги /а.с.29/, платіжну інструкцію № 579938009.1 на суму 175 500,00 грн /а.с.29 зворот/, ордер та свідоцтво /а.с.30/.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частин 1-6 статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У зв`язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.

Суд вважає, що позивач належними доказами довів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката, сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна зі складністю справи, кваліфікацією і досвідом адвоката. Сам факт надання правової допомоги адвокатом, отримання її клієнтом на суму 4 500,00 грн підтверджується наданими суду вищезазначеними доказами.

При цьому, суд ураховує, що позов задоволено на суму 9 736,39 грн з заявлених до стягнення 16 269,93 грн, що складає 59,84 % від ціни позову. Відтак, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2 692,80 грн витрат на правову допомогу.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог на 59,84 %, судовий збір сплачено в розмірі 2 662,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 593,18 грн. У решті судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» суму заборгованості за Договором позики № 77482461 (на умовах повернення в кінці строку позики) від 03 жовтня 2021 року, яка утворилася станом на 10 лютого 2026 року, в розмірі 9 736 (дев`ять тисяч сімсот тридцять шість) гривень 39 копійок, з якої 5 400,00 грн заборгованості за позикою, 4 336,39 грн заборгованості за процентами.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» судові витрати у загальному розмірі 4 285 (чотири тисячі двісті вісімдесят п`ять) гривень 98 копійок, з яких: 1 593,18 грн витрат по сплаті судового збору та 2 692,80 грн витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 06 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп», код в ЄДРПОУ 44280974; місцезнаходження за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3; банківські реквізити: НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», код банку - 300528;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов