Decision № 138158913, 13.07.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року Справа № 520/11773/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Садової М. І.,

за участю секретаря судових засідань Гурець Ю. Д.,

представника позивача Черноуз Б. І., (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Власової С. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить (з урахуванням уточнених вимог):

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 24.02.2026 № 15/20-40-04-09-03 про виключення приватного підприємства ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43 з реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2026 року.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію приватного підприємства ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43 платником єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5% з 01.01.2026 та відновити запис в реєстрі платників єдиного податку.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області розглянути заяву приватного підприємства ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43 від 10.03.2026 № 9056191807 про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування з 01 квітня 2026 року.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області перевести приватне підприємство ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43 на загальну систему оподаткування з 01 квітня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що основним видом діяльності є КВЕД 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб». З 01.08.2023 позивач є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 %. 24.02.2026 відповідач прийняв рішення № 15/20-40-04-09-03 про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку шляхом виключення з Реєстру з 01.01.2026 на підставі акта перевірки від 29.01.2026 № 4433/20-40-04-09-03/32094409. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідач не довів факту здійснення позивачем охоронної діяльності після 31.12.2025. Наявність КВЕД 80.10 у реєстрі не є доказом фактичного провадження забороненої діяльності. Рішення прийнято з порушенням процедури проведення перевірки та строків анулювання реєстрації. Позивача позбавили можливості добровільно відмовитися від спрощеної системи оподаткування. Не погоджуючись із рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом та, посилаючись на норми діючого законодавства, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

ВідповідачГоловне управління ДПС у Харківській області подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що позивач з 01.01.2016 по 31.12.2025 перебував на спрощеній системі оподаткування третьої групи. З 01.01.2026 Законом України № 4698-ІХ заборонено застосування спрощеної системи для суб`єктів господарювання, які здійснюють охоронну діяльність. Позивач не скористався правом подати заяву про добровільну відмову від спрощеної системи оподаткування до 20.01.2026. Перевірку проведено відповідно до норм ПК України, акт перевірки від 29.01.2026 складено правомірно, заперечення позивача розглянуто та відхилено. Рішення № 15/20-40-04-09-03 від 24.02.2026 прийнято на підставі акту перевірки у межах повноважень контролюючого органу. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.05.2026 адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині ухвали суду.

Ухвалою суду від 27.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, приватне підприємство «ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43» (код ЄДРПОУ 32094409) зареєстроване 05.08.2002. Видами економічної діяльності позивача за КВЕД є: 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (основний), 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу, 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів, 14.20 Виготовлення виробів із хутра, 43.21 Електромонтажні роботи, 80.20 Обслуговування систем безпеки.

З 01.08.2023 позивач є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 %.

24.02.2026 Головним управлінням Державної податкової служби України в Харківській області ухвалено рішення про анульовано реєстрацію платником єдиного податку позивача шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку із 01.01.2026. В подальшому ДПС України своїм рішення від 22.04.2026 залишила без змін рішення відповідача від 24.02.2026.

Рішення відповідача ухвалено на підставі акту перевірки від 29.01.2026 за № 4433/20-40-04-09-03/32094409, яким встановлено порушення позивачем умов застосовування спрощеної системи оподаткування, з урахуванням змін, внесених п. 4 Закону України від 03.12.2025 № 4698-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування банків податком на прибуток підприємств у 2026 році та перенесення строків введення в дію Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах» до п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України. У висновках вказаного Акту зазначено про наявність порушення підприємством умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме підпункт 11 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 та абзац 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПКУ та про те, що підприємство «не може застосовувати спрощену систему оподаткування з 01.01.2026. При перевірці використано: дані ІКС «Податковий блок», бази даних інформаційних систем, що є в розпорядженні відповідача.

10.03.2026 позивачем подано до відповідача заяву про застосування спрощеної системи оподаткування ПП «ВЕНБЕСТ-БЕПЕКА 43».

24.03.2026 відповідач листом повідомив про те, що відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, ПП «ВЕНБЕСТ БЕЗПЕКА 43» згідно Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи від 24.02.2026 № 15/20-40-04-09-03 виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2026 року. Враховуючи вищевикладене, заяву про застосування спрощеної системи оподаткування ПП «ВЕНБЕСТ - БЕЗПЕКА 43» від 10.03.2026 за № 9056191807 залишено без виконання.

Не погодившись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Статтею 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється, відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Отже, питання, що можуть бути предметом камеральної перевірки, встановлені підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, предметом камеральної перевірки не може бути дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування або наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Водночас, згідно з положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Отже, контролюючі органи крім камеральних перевірок, мають право проводити й інші види перевірок, зокрема, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні).

Таким чином, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення ГУ ДПС в Харківській області від 24.02.2026 про анулювання реєстрації платником єдиного податку прийнято на підставі акта камеральної перевірки від 29.01.2026.

Контролюючим органом не призначалася та не проводилася документальна перевірка позивача та за її результатами не складався акт документальної перевірки, в якому було б зафіксовано порушення платником податку вимог чинного законодавства, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ). Оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку не прийнято на підставі акту документальної перевірки, як того вимагає норма пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.

Враховуючи що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд доходить висновку, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи не відповідає положенням ПК України та здійснено контролюючим органом не у порядку та у спосіб, передбачених законом, у зв`язку з чим рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 24.02.2026 № 15/20-40-04-09-03 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо ефективності способу поновлення порушеного права позивача.

Згідно з п.19-3.1 ст.19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.

Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пп.299.13 ст.299 ПК України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.

У випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру.

Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Тобто, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

Разом з тим, нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача поновити позивача у Реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2026 та відновити відомості у Реєстрі платників єдиного податку.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування з 01.04.2026 та зобов`язати відповідача перевести позивача на загальну систему оподаткування з 01.04.2026, суд прийшов наступного.

За приписами пунктів 291.2, 291.3, 291.4 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Законом України від 03 грудня 2025 року № 4698-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування банків податком на прибуток підприємств у 2026 році та перенесення строків введення в дію Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах» (далі Закон № 4698) внесено зміни до підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПКУ в частині заборони перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2026 підприємствам, основним видом діяльності яких є охоронна діяльність.

Відповідно до реєстраційних даних основний вид діяльності ПП "ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43" 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб».

Згідно з положеннями підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність;

10) у разі набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

10.03.2026 позивачем подано до відповідача заяву №9056191807 про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування з 01.04.2026, однак така залишена без виконання у зв`язку із ухваленням рішення відповідачем від 24.02.2026.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 10.03.2026 №9056191807, адже рішення суб`єкта владних повноважень від 24.02.2026 скасовано судом та поновлено реєстрацію позивача як платника єдиного податку та відновлено запис в реєстрі платників єдиного податку, а відтак в силу внесення змін до Податкового кодексу України Законом України від 03 грудня 2025 року № 4698-ІХ наявні підстави для розгляду такої заяви по суті.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 5324,80 грн.

Керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов приватного підприємства "ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 24.02.2026 № 15/20-40-04-09-03 про виключення приватного підприємства ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43 з Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області поновити реєстрацію приватного підприємства ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43 платником єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5% з 01.01.2026 та поновити запис в Реєстрі платників єдиного податку.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області розглянути заяву приватного підприємства ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43 від 10.03.2026 № 9056191807 про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування з 01 квітня 2026 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь приватного підприємства "ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43" судовий збір у розмірі 5324,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач приватне підприємство "ВЕНБЕСТ-БЕЗПЕКА 43", місцезнаходження місто Харків, проспект Аерокосмічний, будинок № 70, код ЄДРПОУ 32094409;

відповідач Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, місцезнаходження місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок № 46, код ЄДРПОУ 43983495.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 13.07.2026.

Суддя М. І. Садова