Decision № 138153752, 13.07.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/40731/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області від 16 липня 2025 року за № 213050042676 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу .

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з моменту звернення з заявою від 09.07.2025

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Токмілову Л.М.

Ухвалою від 12.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином засвідчену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Справу розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не враховано до стажу державної служби мою роботу на посадах бухгалтера, головного бухгалтера та економіста в Держбанку СРСР, Агропромбанку СРСР у період з 12.09.1983 року по 12.12.1990 року, згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 . Згідно з абзацом чотирнадцятим вказаного Додатку до Порядку №283 у Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби входять: Держбанк СРСР, Зовнішекономбанк СРСР, Будбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Агропромбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, їх республіканські банки (контори), крайові, обласні (міські) управління, а також міські і районні відділення. Таким чином періоди роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в даних установах, серед яких зазначені і Агропромбанк СРСР та Держбанк СРСР, зараховуються до стажу державної служби. Отже, спеціалісти та працівники на керівних посадах в Держбанку СРСР, Агропромбанку СРСР є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в таких органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ. Періоди роботи та посадах у Держбанку СРСР, Агропромбанку СРСР підтверджуються записами у трудовій книжці серія НОМЕР_1 . Відтак відповідачем безпідставно не зараховано до стажу держаної служби періоди роботи у Держбанку СРСР, Агропромбанку СРСР за період з 12.09.1983 року по 12.12.1990 року. Таким чином стаж держаної служби з врахуванням роботи у Держбанку СРСР, Агропромбанку СРСР становить більше 10 років. Отже, згідно даних трудової книжки серія НОМЕР_1 станом на 01.05.2016 позивач займала посаду державної служби та мала не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. У мене, станом на момент звернення, 09.07.2025 року із заявою про переведення на пенсію, відповідно до Закону України "Про державну службу, наявний стаж роботи на посадах державної служби понад 10 років, що підтверджує право на отримання пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу».

23.12.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.03.1981 до стажу державної служби відповідачем враховано такі періоди: з 09.09.2002 по 17.01.2003 робота в Центрі призначення та виплати пенсій та пособій; з 03.01.2008 по 01.05.2016 робота в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області. Стаж державної служби станом на 01.05.2016 складає 08 років 08 місяців 08 днів, що недостатньо для переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Враховуючи викладене, Головним управлінням прийнято рішення відмовити в перерахунку пенсії, оскільки станом на 01.05.2016 відсутні 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно зі статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державного службовця. Порядком № 283 було передбачено зарахування до стажу державної служби періодів роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів, зокрема, у Держбанку СРСР та Агропромбанк СРСР, а також в їх міських і районних відділеннях. Проте, цей порядок втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби». Дія Закону № 889-VIII відповідно до пункту 9 статті 3 цього Закону не поширюється на працівників національної банківської сфери. Оскільки період роботи ОСОБА_1 з 12.09.1983 по 01.12.1990 не підпадає під категорії державного службовця та відсутні відповідні записи в трудовій книжці про присвоєння рангу державного службовця, у відповідача відсутні законні підстави для врахування цього періоду в стаж державної служби позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

09.07.2025 позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком згідно Закону України Про державну службу.

Заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 213050042676 від 16.07.2025 позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю стажу станом на 01.05.2016 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.

В оскаржуваному рішенні зазначено наступне:

« ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У зв`язку з набранням чинності з 01.05.2016р. Закону України від 10.12.2015р. № 889 «Про державну службу» (далі Закон № 889) втратив чинність Закон України від 16.12.1993р. № 3723 «Про державну службу» (далі Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ«Прикінцевих та перехідних положень», а саме:

державні службовці, які на день набрання чинності Закону № 889, станом на 01.05.2016р. обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України;

особи, які на день набрання чинності Закону № 889, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016р.

Згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 19.03.1981, що містяться в електронній пенсійній справі, до стажу державної служби враховано такі періоди:

09.09.2002-17.01.2003 робота в Центрі призначення та виплати пенсій та пособій.

03.01.2008-01.05.2016 робота в Головному управлінні пенсійного фонду України в Херсонскій області.

Стаж державної служби становить: 8 років 8 місяців 8 днів.

Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки станом на 01.05.2016р. відсутні 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон №889-VIII), згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд, у постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23 зазначив, що для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Судом по цій справі встановлено, що відповідачем не зараховано до стажу державної служби позивача періодів роботи з посадах бухгалтера, головного бухгалтера та економіста в Держбанку СРСР, Агропромбанку СРСР у період з 12.09.1983 року по 12.12.1990 року, згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 .

До 01.05.2016 посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 Про порядок обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №283).

За приписами пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Додатком до Порядку обчислення стажу державної служби визначено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, до якому включено, зокрема, Держбанк СРСР, Зовнішекономбанк СРСР, Будбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Агропромбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, їх республіканські банки (контори), крайові, обласні (міські) управління, а також міські і районні відділення.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 вбачається, що вона працювала на наступних посадах:

запис №5 - 12.09.1983 призначена на посаду бухгалтера Дніпровського відділення Госбанка СССР (Держбанк СРСР) на підставі наказу №79 від 12.09.1983;

запис №6 - 31.12.1987 переведена на роботу в Агропромбак СССР на підставі наказу № 145 від 22.12.1987;

запис №7 - 01.01.1988 у зв`язку із реорганізацією Госбанка СССР призначена на посаду старшого бухгалтера обліково-операційного відділу Дніпровського відділу Агропромбак СССР в порядку переведення,на підставі наказу № 150 від 30.12.1987;

запис №8 - 02.01.1990 переведена на посаду економіста обліково-операційного відділу Дніпровського відділу Агропромбак СССР, на підставі наказу № 1 від 02.01.1990;

запис №9 - 01.01.1990 призначена на посаду економіста ІІ категорії обліково операційного відділу Дніпровського відділу Агропромбак СССР у на підставі наказу №11 від 30.01.1990;

запис №10 - 01.12.1990 у зв`язку із реорганізацією Українського Республіканського Агропромбанку СССР у республіканський 5 акціонерний комерційний агропромисловий банк України призначена на посаду економіста ІІ категорії обліково-операційного відділу на підставі наказу №5 від 12.12.1990.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що займані позивачем посади відносяться до категорії спеціалістів державних органів у розумінні Порядку № 283, оскільки Дніпровські відділення є структурними підрозділами Ощадного банку СРСР та Агропромбанку СРСР, які входили до системи Держбанку СРСР, і відповідно згадується в Переліку як установа, де періоди роботи на посадах спеціалістів та керівників підлягають зарахуванню.

Таким чином, період роботи позивача з 12.09.1983 року по 12.12.1990 року підлягає включенню до стажу державної служби відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Разом з тим, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області не містить жодного правового обґрунтування щодо не врахування вказаного періоду роботи до стажу державної служби позивача.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених Головним управлінням Пенсійного фонду в Запорізькій області в основу рішення від 16 липня 2025 року № 213050042676 на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України суд констатує, що вказане рішення є необґрунтованим, оскільки у рішенні не визначено жодного правового обґрунтування щодо врахування періоду роботи позивача у Дніпровському відділенні Держбанку СРСР та Дніпровському відділенні Агропромбанку СРСР, які зазначені в Порядку № 283, до стажу державної служби позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що невмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень є підставою для його скасування, у зв`язку із чим є за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 липня 2025 року № 213050042676.

Водночас, позовна вимога про зобов`язання перевести на інший вид пенсії, задоволенню не підлягає, оскільки призначення пенсії є дискреційними повноваженнями органів ПФУ, суд не має повноважень визначати всі необхідні умови для призначення пенсії, у тому числі обраховувати необхідний страховий/пільговий стаж, та зобов`язувати органи ПФУ призначити пенсію.

За наведеного, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 09.07.2025, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Необхідно зауважити, що часткове задоволення позовних вимог, у даному випадку, не впливає на розмір судового збору, який підлягає стягненню, оскільки обсяг задоволених вимог фактично не відрізняється від кількості тих, за які такий збір був сплачений.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 липня 2025 року № 213050042676 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 09.07.2025, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.