Decision № 138122113, 17.06.2026, Desnianskyi District Court of Kyiv City

Номер провадження 2/754/2707/26

Справа №754/11238/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т. А.,

за участю секретаря судового засідання Юхименко А. Є.,

3-особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , 3-особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство», ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні територією лісу, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, звернувся до суду із вище зазначеною позовною заявою до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні територією лісу. Позовні вимоги вмотивовані тим, що у власності територіальної громади міста Києва перебуває земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 0,1740 га (розташована впритул (межує) з північно-західної сторони до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:295:0004, фактично є її продовженням) по АДРЕСА_1 , та перебуває у постійному користуванні Комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство». Разом з тим встановлено, що ОСОБА_1 при здійсненні будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:295:0004, площею 0,1 га, що по АДРЕСА_1 , та яка знаходиться у власності його сина ОСОБА_2 , з метою збільшення площі земельної ділянки необхідної для будівництва, самовільно зайняв сусідню земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,1740 га за адресою: АДРЕСА_2 , що належить територіальній громаді міста Києва, огородив земельні ділянки спільним парканом, та надалі без реєстрації у встановленому законом порядку документів, які б давали право на виконання будівельних робіт, збудував на самовільно зайнятій земельній ділянці: житловий будинок садибного типу з терасою площею 101,8 кв.м., господарський блок з ганком площею 46,1 кв.м., будівлю/споруду «альтанку» площею 25,0 кв.м. За результатами інженерно-геодезичних робіт ТОВ «Геометричні рішення», проведених у ході здійснення кримінального провадження №42022102040000124 встановлено, що площа самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 становить 0,1740 га; площа під забудовою становить 172,9 Кв.м., зокрема: житлового будинку - 80,6 кв.м., тераси - 21,2 кв.м., господарського блоку - 40,5 кв.м., ганку - 5,6 кв.м., альтанки 25,0 кв.м. Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 21.04.2023 №6099/23-41/12534/23-41, проведеної в рамках вищевказаного кримінального провадження, площа території, яку на даний час використовує ОСОБА_2 для будівництва будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 становить 0,2597 га (2597 кв.м.), з них, частина території накладається на межі лісового кварталу 58 Дніпровського лісництва КП «Дарницьке ЛПГ», що визначені на планшеті №14 матеріалів лісовпорядкування 2019 року (таксаційний виділ 18). Площа часткового накладення становить - 0,1740 га, а розмір збитків (шкоди), завданих внаслідок самовільного зайняття території становить - 19780,79 грн. Вказані збитки у розмірі 19780,79 грн. повністю відшкодовані ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією про сплату №0.0.3133043360.1 від 07.08.2023. Крім того встановлено, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем 29,12.2021 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62670313 та зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок (ідентифікатор об`єкта будівництва 01-3065561-5047049- 20211224-91-0000-61) загальною площею 68,6 кв.м. по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:295:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549236380000, номер відомостей про речове право: 46215772). Підставою для проведення державної реєстрації вказаного нерухомого майна стала довідка про технічні показники об`єктів нерухомості від 20.12.2021 №347/21, та технічний паспорт (ТІО1: 5674-3997-5455-2750, інвентаризаційна справа № 4226-к), видані ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 . Згідно технічного паспорту № 4226-к та витягу з Реєстру будівельної діяльності, об`єктом технічної інвентаризації є будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, зокрема: житловий будинок садибного типу площею основи забудови 80,6 кв.м. (площа приміщень 68,6 кв.м.), тераса площею основи забудови 21,2 кв.м., господарський блок площею основи забудови 40,5 кв.м., ганок площею основи Забудови 5,6 кв.м., альтанка площею основи забудови 25 кв.м., огородження (паркан). При цьому, зазначено, що документи на право проведення будівельних робіт не видавалися, площа забудови складає 172,9,кв.м., а обрана заявником адреса: АДРЕСА_2 у встановленому законом порядку не присвоювалась. У подальшому, 22.01.2022 між ОСОБА_1 (батьком) та ОСОБА_2 (сином) укладено договір дарування житлового будинку загальною площею 68,6 кв.м. (ідентифікатор об`єкта будівництва 01-3065561-5047049-20211224-91-0000-61) по АДРЕСА_1 . Вказаний договір дарування від 18.01.2022 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. та зареєстровано в реєстрі за № 182. Надалі, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. 18.01.2022 прийнято рішення № 62909339 про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок загальною площею 68,6 кв.м. (ідентифікатор об`єкта будівництва 01-3065561-5047049-20211224-91-0000-61) по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549236380000, номер відомостей про речове право: 46215772). За інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.04.2024 №0570202/3-4562, спірна земельна ділянка, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:295:0004, у Міському земельному кадастрі обліковується за КП «Дарницьке ЛІН » та відповідно до його матеріалів лісовпорядкування входить до складу лісових земель в лісовому кварталі № 58 виділ 18 Дніпровського лісництва; рішень щодо передачі (надання) спірної земельної ділянки фізичним чи юридичним особам у власність (користування) Київська міська рада не приймала. Вказані реєстраційні дії здійснено з метою створення уявної законності набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, що розміщені на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , з метою подальшого заволодіння земельною ділянкою лісового фонду комунальної форми власності у позаконкурентний спосіб (без прийняття рішення Київською міською радою про її відведення). Разом з тим, оскільки спірні будівлі є самочинно збудованими об`єктами, реєстрація права власності на них здійснена з порушенням законодавства, то володіння ОСОБА_2 таким нерухомим майном підлягає припиненню, а самочинно збудовані об`єкти - знесенню.

Ухвалою судді від 13.08.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні.

26.09.2024 на адресу суду відповідачем ОСОБА_2 подано відзив, який згідно ухвали, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання твід 13.11.2024 було повернуто стороні відповідача.

Згідно ухвали суду, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 13.11.2024 було залучено до участі у справі в якості 3-осіб без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 та Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство».

13.11.2024 від представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Князької Н.А. надійшло клопотання про витребування доказів.

Згідно ухвали суду від 15.01.2025 клопотання про витребування доказів було задоволено частково. Витребувати від Комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство» належним чином засвідчені копії: - документів, що посвідчують право цільового використання земельної ділянки, загальною площею 0,1740 га по АДРЕСА_1 для лісогосподарських угідь Комунальним підприємством «Дарницьке лісопаркове господарство»; - затвердженої документації із землеустрою (визначення меж земельної ділянки, загальною площею 0,1740 га по АДРЕСА_1 ).

21.01.2025 на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи ОСОБА_1 , згідно з якими зазначено, що утравні 2013 року, ОСОБА_1 було скеровано клопотання з проханням виділення земельної ділянки та надання дозволу на розробку проектної документації. Листом від 10.06.2013 року за № 057023-12085 ОСОБА_1 було надано формальну відписку з переліком документів визначених п. 2 ст. 5 Розділу 2 Порядку № ''/9120, без чіткого визначення підстав та без його розгляду по суті. Не надаючи вмотивованої відмови Київська міська рада, по суті не заперечила щодо надання дозволу третій особі на користування спірною земельною ділянкою, як і не вчинила дії для надання можливості ОСОБА_1 на реалізацію свого права на землю у законом встановленому порядку. В подальшому ОСОБА_1 знову звертався до Позивача, проте знову отримував відписки, а саме: лист від 01.12.2021 року за № 057-08/М4749-31927, лист від 03.12.2021 року за № 018-М-13781 та лист від 05.09.2024 року за № 057-08/М-2271-1142. Виходячи з чого ОСОБА_1 , як особа, яка не використала своє право на приватизацію відповідно до Закону, відкрито та безперешкодно протягом десяти років використовував земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_1 , неодноразово звертався за отриманням відповідного Рішення компетентного органу, проте не зміг реалізувати своє право через бездіяльність самого Позивача. Одночасно, доводи неправомірності дій Відповідача та Третьої особи базуються на тому, що будівельні роботи на спірній земельній ділянці розпочато у 2005 році, що підтверджується наданою КП «Дарницьке ЛПГ» відповіддю №116 від 17.03.2023 року. Наявними у справі доказами підтверджується, що користувачем спірної земельної ділянки до внесення змін до діючого законодавства (01.01.2013 року) було КП «Дарницьке ЛПГ», яке в свою чергу було обізнано про наявність забудов на спірній ділянці станом на 2005 рік. З чого слідує, що станом на 2005 рік, на той час уповноваженою особою на розпорядження відповідною земельною ділянкою, вживалися заходи щодо припинення порушень та були достеменно відомі. Враховуючи надані стороною Позивача доводи та докази, про існування порушення використання спірної земельної ділянки було відомо в період 2005-2013 років, сплив позовної давності за вказаними вимогами є самостійною підставою для відмови у позові.

22.01.2025 на адресу суду від Комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство» надійшов лист повідомлення в порядку виконання ухвали суду про витребування доказів з додатками.

Згідно ухвали суду, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 03.04.2025 було закрито підготовчий розгляд та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з загальним порядком дослідження доказів у судовому засіданні.

04.06.2025 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Князької Н.А. надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору.

Згідно ухвали суду від 05.06.2025 клопотання представника відповідача - адвоката Князьської Н.А. про закриття провадження у цивільній справі за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , 3-особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство», ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні територією лісу залишено без задоволення.

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Князькою Н.А. подано ряд клопотань про повернення позовної заяви Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Ухвалою суду від 24.09.2025 року було залишено без задоволення клопотання представника відповідача - адвоката Князьської Н.А. про повернення позовної заяви.

24.09.2025 року через систему «Електронний суд» на адресу суду від адвокатки Князької Н. А. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку з тим, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду під головуванням судді Колеснікова І.С. розглядається справа №320/1223/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Оскільки розгляд та результат адміністративної справи №320/1223/25 відносно встановлення бездіяльності та протиправних дій Київської міської ради, інтереси якої в даній справі представляє Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, відносно ОСОБА_1 (третьої особи у справі), безпосередньо пов`язані та від їх результату напряму залежить наявність підстав заявлення позову у даній цивільній справі № 754/11238/24, повноваження прокуратури на представництво позивача та правомірність ухвалення рішення на підставі повно і всебічно встановлених обставин виникає необхідність зупинення провадження у справі.

Згідно ухвали суду від 18.03.2026 клопотання представника відповідача - адвоката Князьської Н.А. про зупинення провадження у справі за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , 3-особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство», ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні територією лісу залишено без задоволення.

Представники позивача - Шита Н.М., Плаксивий О.В., Закревська А.В. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали, просили позов задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Представник відповідача - адвокат Князьська Н.А. у судовому засіданні проти вимог позову категорично заперечувала.

Представник 3-особи: ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надаючи пояснення посилався на обставини, викладені у позовній заяві.

3-особа: ОСОБА_1 у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі, надаючи пояснення посилався на обставини, викладені у письмових поясненнях 3-особи.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку наступного висновку.

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України (ст. 2 Закону України «Про охорону земель»).

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є землі лісогосподарського призначення. До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 55 Земельного кодексу України). Визначення земель лісогосподарського призначення також міститься у ст. 5 Лісового кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Згідно ст. 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

За ст. 9 Лісового кодексу України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

За приписами ст. 57 Земельного кодексу України та ст. 17 Лісового кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 Лісового кодексу України).

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування, які є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів та є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

За наданими КП «Дарницьке ЛПГ» плановокартографічними матеріалами лісовпорядкування, в тому числі: проектом організації та розвитку лісового господарства 2010 року, затвердженого комплексною лісовпорядною експедицією ВО «Укрдержліспроект», витягами з планшету №14 матеріалів лісовпорядкування 2019 року (таксаційний виділ 18) та відповідно до листа Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №077-336 від 26.01.2023 спірна земельна ділянка знаходиться в лісовому кварталі №58 Дніпровського лісництва та накладається на землі лісового фонду.

Таким чином, в силу положень Земельного кодексу України, Лісового кодексу України та відповідних матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка площею 0,1740 га по АДРЕСА_1 , яка розташована впритул з північно-західної сторони із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:295:0004, що по АДРЕСА_1 (фактично є її продовженням), сформована за рахунок земель комунальної власності лісогосподарського призначення, які використовуються для ведення лісового господарства спеціалізованим лісогосподарським підприємством у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Як вбачається з листа ТОВ «Геометричні рішення», за результатами інженерно-геодезичних робіт, проведених у ході здійснення кримінального провадження №42022102040000124 встановлено, що площа самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 становить 0,1740 га; площа під забудовою становить 172,9 Кв.м., зокрема: житловий будинок - 80,6 кв.м., тераса - 21,2 кв.м., господарський блок - 40,5 кв.м., ганок - 5,6 кв.м., альтанка 25,0 кв.м. (а.с.52-53 т.1).

Відповідно ст. 5 Закону України «Про екологічну мережу України» землі лісового фонду є складовою екомережі.

До об`єктів екомережі відносяться території та об`єкти, зокрема лісового фонду.

Частиною першою статті 178 Цивільного кодексу України передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті.

Відповідно до частини другої цієї статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Надавши оцінку зазначеним положенням законодавства, слід дійти висновку, що території та об`єкти лісового фонду, у тому числі спірна лісова земельна ділянка, наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі ст, 178 Цивільного кодексу України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Таким чином, земельна ділянка площею 0,1740 га по АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку з постійного користування КП «Дарницьке ЛПГ» не вилучалася, згода на припинення права користування ділянкою комунальним підприємством не надавалася, правовстановлюючі документи на спірну земельну по АДРЕСА_2 ділянку будь-якими фізичними та юридичними особами ш отримувались.

Відповідно до листів Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 15.02.2023 №055-929 та від 08.05.2023 №055-3296 містобудівні умови та обмеження для проектування «об`єктів будівництва на АДРЕСА_1 не (надавались, відомості щодо реєстрації в містобудівному кадастрі схем генеральних планів на об`єкти будівництва за вказаною адресою відсутні, та відомості про документи стосовно присвоєння поштової адреси по АДРЕСА_2 також відсутні.

Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація листом від 08.04.2024 №102-1650 повідомила, що, райдержадміністрація не присвоювала об`єкту нерухомості поштової адреси: АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 03.04.2024 №062/14-3682 нерухоме майно по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на праві власності не реєструвалось.

Відповідно до листа КП «Дарницьке ЛІН» від 10.01.2023 №14 у підприємства відсутня інформація про вилучення у них земельної ділянки по АДРЕСА_2 , інформація про наявність на ній будинку, побудованого до 1990 року не відповідає дійсності. На земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:295:0004 будівельні роботи розпочались після 2005 року, а потім була самовільно зайнята земельна ділянка, що межує з нею.

Згідно з копією висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 21.04.2023 №6099/23-41/12534/23-41, під час обстеження експертами в натурі (на місцевості) території, яку використовує ОСОБА_2 для будівництва будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що територія з трьох сторін огороджена цегляним парканом, з тильної сторони - металевим парканом-сіткою. Територія благоустроєна, озеленена. Заїзд на територію здійснюється через металеві ворота з боку АДРЕСА_1 , а також з південно- західної сторони. На території побудований двоповерховий цегляний будинок з мансардним поверхом, а також цегляні господарські споруди та альтанка.

Відповідно до протоколу огляду веб-ресурсу від 20.06.2023, а саме програми «Google Earth Pro» проведеного в рамках здійснення кримінального провадження №42012102040000124, слідчим оглянуто земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . За результатом вказаного огляду встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 станом на 12.08.2005 та 26.05.2008 відсутні будь-які будівлі, станом на 08.06.2010 вона огороджена парканом, станом на 01.09.2011 на ній розпочато будівництво будинку (залито фундамент), станом на 08.05.2012 збудовано будинок, та огороджено парканом лісову земельну ділянку по АДРЕСА_2 , та розпочато на ній будівництво, станом на 08.05.2015 та 08.05.2017 на земельній ділянці по АДРЕСА_2 збудовано два об`єкти нерухомості (житловий будинок та господарську будівлю), а станом на 25.08.2019 зведено альтанку.

Згідно із вимогами статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Правовідносини, пов`язані з використанням землі становлять суспільний інтерес.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання щодо регулювання земельних відносин.

Пунктом 2 статті 22 Закону Україну «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до статті 9 ЗК України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Як вбачається з листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04.04.2024 №0570202/3-4562Київська міська рада, як власник та єдиний розпорядник ель них ділянок комунальної власності, не приймала рішень щодо передачі (надання) у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних еж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурнодівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування ((в т.ч. на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об`єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт.

Статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно- будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в т.ч. на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об`єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт.

Здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до інформації Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 09.04.2024 № 073-975, документи, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 не видавав та не реєстрував.

Листом Державна інспекція архітектури та містобудування України від 11.04.2024 № 2042/05/18-24 повідомила, що у розпорядженні ДІАМ не виявлено документів стосовно зазначеного у листі об`єкта будівництва, заходи державного архітектурно-будівельного контролю не здійснювались.

Таким чином, зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 або іншої особи будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_2 та дозвільних документів на будівництво спірних об`єктів нерухомого майна - житловий будинок садибного типу площею 68,6 кв.м., тераса площею 21,2 кв.м., господарський блок площею 40,5 кв.м., ганок площею 5,6 кв.м., альтанка площею 25 кв.м., огородження (паркан) по АДРЕСА_2 - є об`єктами самочинного будівництва.

Положеннями статті першої Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Таким чином, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В силу приписів ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження свої майном.

Місцеве самоврядування в місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, та їх виконавчі органи. Порядок формування та повноваження міських, районних у містах рад визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» з особливостями, передбаченими цим законом (ст. ст. 6, 9 Закону України «Про столицю України-місто-герой Київ»),

Згідно зі ст. 9 ЗК України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста.

Оскільки спірна земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1 , належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, виключно Київська міська рада має право розпоряджатись нею.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

З метою врегулювання процедури реалізації прав на землю фізичним та юридичним особам із земель комунальної власності територіальної громади особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463 затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, що визначає особливості землекористування у місті Києві як столиці України, законів України « Про Державний земельний кадастр», «; Про оренду землі», «; Про землеустрій», «; Про місцеве самоврядування в Україні», «; Про столицю України - місто - герой Київ» та інших нормативно-правових актів, що регулюють земельні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

При цьому, як вбачається з листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04.04.2024 №0570202/3-4562, Київська міська рада, як власник та єдиний розпорядник земельних ділянок комунальної власності, не приймала рішень щодо передачі (надання) у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Як вбачається з реєстраційної справи щодо спірного об`єкта нерухомого майна, відсутні документи, які дають змогу встановити, що житловий будинок було побудовано до 05.08.1992; відсутні відомості з ЄДССБ про присвоєння поштової адреси та відомості про земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Відповідно до довідки від 20.12.2021 № 347/21, ФОП ОСОБА_3 проведені роботи з технічної інвентаризації домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить начебто ОСОБА_1 та останньому було рекомендовано звернутися до відповідних органів для присвоєння поштової адреси домоволодінню.

Разом з тим, довідка, що складена на підставі проведеної технічної інвентаризації, не є правовстановлюючим документом чи будь-яким іншим документом, який надає`підстави для проведення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості.

Крім того, 24.12.2021 ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер №ТІ01:5674-3997-5455-2750).

Відповідно до вказаного техпаспорту, адреса: АДРЕСА_2 не присвоювалася, інформація про земельні ділянки та документи на право проведення будівельних робіт на об`єкті - відсутні. Рік початку будівництва не вказано, рік завершення будівництва зазначено 1990 рік. У свою чергу, технічний паспорт є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об`єкта, та який свідчить про фактичний стан нерухомості (площу, поверховість).

З огляду на викладене та враховуючи, що житловий будинок садибного типу площею 68,6 кв.м,, тераса площею 21,2 кв.м., господарський блок площею 40,5 кв.м., ганок площею 5,6 кв.м., альтанка площею 25 кв.м., огородження (паркан) по АДРЕСА_2 збудовано на земельній ділянці комунальної власності без погодження та затвердження в установленому законом порядку проектної документації на будівництво, дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, спірні об`єкти нерухомості є самочинними, а тому в силу ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності у ОСОБА_2 , інших осіб, не виникало.

Таким чином, набуття у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не можуть бути підставою для державної реєстрації права, що свідчить про введення держави в оману задля реєстрації права власності на нерухоме майно, не може свідчити про правомірне набуття ОСОБА_1 майна у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, що становить зміст права власності згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. І ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його матеріальним засадам.

За приписами ч. 2 та ч. З ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст. 717, ст. 718 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник)передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на спірні об`єкти нерухомості, які є самочинно збудованими, власник земельної ділянки своєї згоди на легітимізацію права власності на вказане майно не надавав, відтак у ОСОБА_1 не могло виникнути право власності на нього та відповідно, у подальшому, здійснювати будь-які дії щодо нього, відчужувати на користь інших осіб, зокрема ОСОБА_2 шляхом укладання договору дарування.

Таким чином, можна дійти висновку, що оскаржуваний правочин був спрямований виключно на створення позаконкурентних умов та підстав, направлених на незаконне заволодіння земельною ділянкою площею 0,1740 га комунальної форми власності лісогосподарського призначення у позаконкурентний спосіб, чим порушено права та охоронювані законом інтереси держави в особі Київської міської ради. Відтак, в силу наведених вище норм законодавства, вказана угода є нікчемною.

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.042019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони договору повинні поводитися правомірно як під час його виконання, так і на переддоговірній стадії. Зокрема, мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків, як і можливої недобросовісної чи нерозумної поведінки, є численними. їх не можна визначити вичерпно. Недобросовісну поведінку може становити пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, не розкриття необхідної контрагенту інформації тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц).

Так, звертаючись до державного ресторатора із заявою про реєстрацію за собою права власності на спірне майно ОСОБА_1 , достеменно знав про відсутність у нього такого права, а також про відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозвільних документів на будівництво об`єктів нерухомого майна, що вказує на недобросовісність його поведінки.

Крім того, ОСОБА_1 , підписуючи з ОСОБА_2 договір дарування спірного майна, достеменно знав про відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_2 та дозвільних документів на будівництво спірних об`єктів нерухомого майна, що вказує на недобросовісність його поведінки.

Суд погоджується з доводами сторони позивача, що наведене вище безумовно свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо спірного майна та доводить, що дії відповідача спрямовані лише на протиправне заволодіння нерухомим майном територіальної громади міста Києва - земельною ділянкою, а тому договір є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладене, договір дарування від 18.01.2022 № 182 є нікчемним в силу закону.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Способи захисту прав на землю передбачені ст. 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, з метою ефективного способу захисту порушених прав та інтересів, а також враховуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/959/22 у даному випадку для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,1740 га по АДРЕСА_1 , яка перебуває під нерухомим майном, належним способом захисту порушених прав є усунення перешкод територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні вказаною земельною ділянкою шляхом припинення володіння ОСОБА_2 нерухомим майном.

Окрім того, особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої особи (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків і споруд за власний кошт.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.. 14, 41, 143 Конституції України, ст. 15,16, 178, 203, 215, 316, 317, 321, 328, 391, 717, 718 ЦК України, ст.ст. 3, 9, 19, 56, 57, 116, 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, ст..ст.1, 7, 9 Лісового кодексу України, ст. 26, 60, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 2, 4, 5, 6, 12, 13, 76-79, 81, 89, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , 3-особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство», ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні територією лісу - задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 0,1740 га по АДРЕСА_1 шляхом:

- припинення володіння ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) нерухомим майном - житловим будинком садибного типу площею 68,6 кв.м., терасою площею 21,2 кв.м., господарським блоком площею 40,5 кв.м., ґанком площею 5,6 кв.м., альтанкою площею 25 кв.м., огородженням (паркан) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549236380000).

- зобов`язання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) знести об`єкти самочинного будівництва: житловий будинок садибного типу площею 68,6 кв.м., терасу площею 21,2 кв.м., господарський блок площею 40,5 кв.м., ганок площею 5,6 кв.м., альтанку площею 25 кв.м., огородження (паркан) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549236380000, ідентифікатор об`єкта будівництва: 01-3065561-5047049- 20211224-91-0000-61).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, місцезнаходжененя: м. Київ, вул. Ю.Поправки, 14-А, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, адреса місцезнаходження: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141;

Дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Дані третіх осіб: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство», адреса місцезнаходження: вул. Опришківська, 35, м. Київ, 02092, ЄДРПОУ 03359635;

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення суду виготовлено 10.07.2026.

Суддя: Т.А.Зотько