Court ruling № 138110721, 09.07.2026, Commercial Court of Cherkasy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09 липня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 925/414/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в справі

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікорнс",

про перевід прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 суд ухвалив позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишити без розгляду. Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 30.03.2026 у справі № 925/414/26.

01.07.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив ухвалити додаткове рішення суду про стягнення з позивача на користь відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Докази понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір відповідач подав разом з відзивом на позов, зокрема договір про надання правничої допомоги від 20.04.2026, рахунок на оплату від 20.04.2026 на суму 10000,00 грн, платіжну інструкцію від 20.04.2026 на суму 10000,00 грн, ордер на надання правничої допомоги руцю ОСОБА_5 адвокатом Ульяновим Сергієм Миколайовичем (а.с. 89, 92-94 том 2).

03.07.2026 суд ухвалив призначити розгляд заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у судовому засіданні о 10:30 09.07.2026.

06.07.2026 позивач подала до суду заперечення на заяву відповідача, у яких просила відмовити відповідачу у заяві про відшкодування судових витрат.

В обґрунтування заперечень проти задоволення заяви позивач вказала, що відповідач не довів, що позивач протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору або що позивач, подавши позов до суду, мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача. Обрання позивачем предмета позову зумовлене відсутністю інформації про те, що відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "ЮНІКОРНС" оформлено договором дарування, а не договором купівлі-продажу. Для отримання документів, на підставі яких ОСОБА_1 було відчужено свою частку у розмірі 1% статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_3 , в інтересах ТОВ "ЮНІКОРНС" адвокатом Ракоїд Л.В. було подано адвокатський запит до Виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про витребування копії всіх документів, які були надані для здійснення відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «ЮНІКОРНС» (ЄДРПОУ 41395864) ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , який став новим учасником Товариства (частка 1%) та реєстраційної справи ТОВ «ЮНІКОРНС» (код ЄДРПОУ 41395864), зокрема всі документи, подані для проведення державної реєстрації змін складу учасників, включаючи договір відчуження частки, заяви, рішення, докази повідомлення учасників товариства та інші документи, що стали підставою для внесення відповідного запису до ЄДР. Однак, виконавчим комітетом Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області було відмовлено у наданні реєстраційної справи ТОВ «ЮНІКОРНС» та документів, що стали підставою для проведення реєстраційних дій щодо зміни складу учасників товариства Отже, відповідача не довів обставин, які б свідчили, що позивач діяв недобросовісно, як необхідної та достатньої підстави для відшкодування судових витрат у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

09.07.2026 позивач подала до суду заяву про розгляд справи без участі її представника.

09.07.2026 у судовому засіданні взяв участь відповідач ОСОБА_1 . Представники позивача відповідача ОСОБА_3 та третіх осіб у судове засідання не з`явилися.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив заяву задовольнити та стягнути з позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, вислухавши пояснення учасника справи, суд дійшов висновку у заяві відмовити.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Водночас, принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, має свої, встановлені законом, межі.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України і інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

30.06.2026 суд ухвалив позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Розподіл витрат проводиться судом також і в тому випадку, коли судове рішення по суті спору не приймається.

Зокрема, порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульований статтею 130 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Норми цієї статті є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.

Заперечуючи про заяви відповідача ОСОБА_1 , позивач ствердила, що не вчиняла необґрунтованих дій під час розгляду справи та скористалася своїм процесуальним правом на залишення позову без розгляду, оскільки подальший розгляд справи з урахуванням встановлених судом обставин не призведе до захисту порушеного права позивача. Також позивач ствердила, що змінила предмет і підстави позову у зв`язку з поданням відповідачем доказів на виконання ухвали суду про витребування доказів. Крім того, позивач ствердила, що відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу 20.04.2026, тобто ще до залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у межах ініційованого позивачем судового спору.

Такі висновки про застосування норм процесуального права сформував Верховний Суду у постанові від 20.01.2023 у справі № 911/1237/21, додаткових ухвалах від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17 та від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19.

Отже, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у випадках встановлених законом, зокрема, доведення необґрунтованості дій позивача.

Оскільки норма частини п`ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.

Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Такий висновок, сформувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 357/380/20.

Право на звернення до суду для захисту чи оспорювання порушених прав є одним із принципів верховенства права, кожна фізична, юридична особа має право звернутися за її захистом до суду.

У цій справі звернення позивача з позовом на переконання суду було спрямовано на захист порушеного його переважного права на придбання частки у статутному капіталі господарського товариства.

Під час розгляду справи з`ясувалось, що відповідач ОСОБА_1 відчужив належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "Юнікорнс" відповідачу ОСОБА_3 не на підставі договору купівлі-продажу, а на підставі договору дарування.

Отже, на момент звернення з позовом до суду позивач не володіла інформацією і вжила всіх заходів для з`ясування питання у який спосіб було відчужено частку у статутному капіталі товариства. Представник позивача звертався із запитом до реєстратора з метою отримання вказаних відомостей перед зверненням до суду з позовом та одночасно подала клопотання про витребування таких доказів. Отже, позивач добросовісно виконала свій обов`язок щодо подання одночасно з позовом клопотання про витребування доказів.

Також відповідач добросовісно виконав такий обов`язок щодо виконання ухвали суду про витребування доказів та подав докази на її виконання.

Внаслідок здійснення сторонами процесуальних прав і обов`язків з`ясувалось, що договору відповідачі уклали не договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, а договір дарування.

У зв`язку з цим позивач звернулась до суду із заявою про зміну предмету позову. Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти прийняття заяви позивача та розгляду спору з урахування заяви про зміну предмету.

Водночас, внаслідок зміни позивачем предмета позову змінилися й підстави позову.

Одночасна зміна предмета та підстав позову за своїм змістом є новим позовом, з яким позивач вправі звернутися до відповідачів, дотримавшись правил вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України одночасна зміна предмета та підстав позову не допускається.

Враховуючи викладене, суд ухвалив повернути заяву про зміну предмету позову позивачу без розгляду.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність. Зміст цього принципу наведену у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Залишення позову без розгляду за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.

На переконання суду, реалізація позивачем права на звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду не свідчить про недобросовісність дій позивача. Така заява обґрунтована відчуженням частки у статутному капіталі не на підставі договору купівлі-продажу, а на підставі договору дарування, що зрештою послугувало підставою звернення з новим позовом до відповідача. Така обставина не була відома позивачу на день звернення з позовом до суду, а виникла під час розгляду справи й об`єктивно унеможливлювала подальший розгляд справи та вирішення спору між сторонами.

Суд враховує, що відповідач поніс витрати на професійну правничу 20.04.2026, тобто ще до моменту, коли позивач дізналася про те, що відповідачі уклали договір дарування, що відповідно потребувало корегування процесуальної поведінки позивача.

Суд враховує, що представник відповідача звертався з клопотання про відкладення розгляду справи. У зв`язку із перебування судді у відрядженні суд ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні до 18.06.2026. Отже, цей тривалий строк фактично не залежав від поведінки сторін, а внаслідок роботи суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем понесення додаткових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді з квітня 2026 року.

Суд не встановив, що дії позивача, що полягали у зверненні до суду з позовом, заявою про зміну предмета позову, а як наслідок заявою про залишення позову без розгляду, містять ознаки необґрунтованості або зловживання своїми процесуальними правами.

Суд враховує, що право відповідача на правничу допомогу є правом сторони, яке вона реалізує на власний розсуд та має право обирати адвоката, погоджувати умови оплати роботи адвоката.

Сам по собі факт залишення позову без розгляду у цій справі не підтверджує а ні відсутність спору позивача з відповідачами, а ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідачів чи третіх осіб, не свідчить про зловживання позивачем правом на позов та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

Враховуючи викладене, у суду відсутні будь-які підстави вважати, що витрати на правову допомогу адвоката були понесені відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача.

На переконання суду, витрати на правову допомогу відповідач поніс не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації права на правову допомогу та своїх процесуальних прав, зокрема права на подання відзиву на позов, права на участь в судовому засіданні його представника.

З огляду на вказане суд дійшов висновку відмовити відповідачу ОСОБА_1 у заяві про стягнення з позивача ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 14, 126, 129, 130, 233-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У заяві відповідача ОСОБА_1 про стягнення з позивача ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Ухвала суду набрала законної сили її оголошення суддею та протягом 10 днів з дня її оголошення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун