Court ruling № 138023931, 07.07.2026, Ternivka City Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 194/602/26

Номер провадження 1-кп/194/153/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2026 року за №12026041400000063 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пустоша Шатурський район Московської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернівського міського суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2026 року за №12026041400000063 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави. Прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, на даному етапі судового розгляду справи продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти таким ризикам.

Обвинувачений щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, підтримав позицію захисника та просив обрати домашній арешт.

Захисник ОСОБА_5 щодо продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив змінити на домашній арешт, оскільки ризики зменшилися. Так, була допитана потерпіла та основний свідок.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляду справи за її відсутності.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Необхідно зазначити, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Також, зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства») доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Для того, щоб відповідати вимогам законності, тримання під вартою повинно здійснюватися «відповідно до процедури, передбаченої законом». Це означає, що тримання під вартою має відповідати матеріальним і процесуальним нормам національного права (чи міжнародного права, коли це доречно, (рішення ЄСПЛ Medvedyev and Others v. France (Медвєдєв та інші проти Франції).

Суд, з огляду на принцип презумпції невинуватості, вивчає всі факти, що свідчать на користь або проти існування необхідності захисту суспільних інтересів, яка б виправдовувала відступ від принципу поваги до особистої свободи за статтею 5 Конвенції.

Необхідно встановити, чи продовжували інші підстави, наведені раніше судом, виправдовувати позбавлення волі, чи були ці підстави «доречними» та «достатніми».

Аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою.

Також судом враховано, що тяжкість обвинувачення також може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім цього, судом враховано, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року). Суд вважає виправданим продовження тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Також, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Статтею 196 КПК передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує його вік та стан здоров`я, який є особою похилого віку, сімейний та матеріальний стан (обвинувачений не має неповнолітніх, малолітніх дітей, розлучений, отже не має міцних соціальних зв`язків; не працює, отже не має стабільного доходу), місце проживання останнього (не має постійного місця проживання, а за місцем тимчасового проживання згідно пред`явленого обвинувачення вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення) та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Так, судом враховується тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а саме у вчиненні особливо тяжкого злочину, яке спричинило смерть потерпілого, та яке вчинив згідно пред`явленого обвинувачення в стані алкогольного сп`яніння та відносно особи похилого віку, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, під острахом понести таке покарання може переховуватись від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України. Вказане підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 знайомий зі свідками (у тому числі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є сусідами за тимчасовим місцем проживання обвинуваченого) у кримінальному провадженні, які на даний час ще не усі допитані, а тому існують ризики, що обвинувачений перебуваючи на волі, маючи в результаті цього реальну можливість пересуватися, а також користуватися засобами зв`язку, може незаконно впливати на свідків, які на даний час ще не допитані в судовому засіданні, з метою зміни їх показань, які були надані на досудовому розслідуванні, та побудови власної версії захисту, з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, а тому суд вважає, що наявний ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

На даний час судом була допитана потерпіла ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_9 , не допитані свідки у тому числі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і не дослідженні матеріали кримінального провадження.

Отже, суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що заявлені раніше ризики не зменшились та продовжують існувати, а також виправдовують продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та свідчать, що жоден інший менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.

Крім того, суд не ігнорує аргументи, які наводяться захисником, що останній є людиною похилого віку, однак обвинувачений раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, розлучений, не має дітей та не працює, не має постійного місця проживання та не має міцних соціальних зв`язків, отже в даному конкретному випадку, доводи сторони захисту не є визначальними, та такими, що змогли б спростувати наявні ризики, та суспільну небезпечність вчинених діянь.

Суд оцінюючи вищевказані обставини, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, у зв`язку з чим, клопотання захисника та обвинуваченого щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт задоволенню не підлягає.

Даних щодо неможливості за станом здоров`я обвинуваченого перебувати в СІЗО суду не надано.

При цьому, суд вважає що продовження обвинуваченим строку тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують ризики справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Також, згідно пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_4 вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині в стані алкогольного сп`яніння, тобто ним, згідно пред`явленої підозри, вчинено злочин із застосуванням насильства, тому з урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суддя, вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Таким чином, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є умисним особливо тяжким злочином; приймає до уваги те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, та з метою забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а також за відсутності вагомих підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, відсутності обставин, що свідчать про неможливість утримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 196, 369, 371, 372 КПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23-59 години 04 вересня 2026 року без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали встановити до 04 вересня 2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 07.07.2026 року о 16-50 годині.

Головуючий суддя ОСОБА_1