Decision № 138009898, 30.06.2026, Zviahel City and District Court of Zhytomyr Oblast (until 25.04.2025 - Novohrad-Volynskyi City and District Court of Zhytomyr Oblast)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/5508/25

провадження у справі №2/0285/524/26

30 червня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.В.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Ляшука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Чуднівської міської ради,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідач є батьком ОСОБА_4 . Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 22.10.2018 року шлюб між сторонами було розірвано.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12.12.2019 у справі №285/3787/19 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі - 1059 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 29.10.2019 року, і до повноліття сина.

26.12.2020 позивач зареєструвала шлюб зі ОСОБА_6 .

Не маючи обмежень за станом здоров`я, будучи працездатною особою, маючи дохід від тимчасових заробітків, тобто маючи можливість виконати рішення суду про стягнення аліментів, ОСОБА_3 матеріальну допомогу не надавав та злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання дитини.

Внаслідок цього станом на 24.02.2022 виникла заборгованість у сумі 26 320 грн 50 коп, що перевищує сукупну сукупно нарахованих платежів за 3 місяці.

У зв`язку з цим, вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05.12.2022 у справі № 285/6478/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначено йому покарання у виді трьох місяців арешту.

ОСОБА_3 , від моменту народження сина ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не відвідує його, не телефонує та взагалі не цікавиться його життям. Участі у вихованні малолітнього сина взагалі не бере, не цікавиться його здоров`ям, матеріальної допомоги не надає, дитиною опікується виключно мати.

У довідці №416 від 15.09.2025, що видана комунальним закладом «Чуднівський ліцей» Чуднівської міської ради Житомирської області, зазначено, що ОСОБА_3 за період навчання свого сина ОСОБА_4 учня 7-Г класу КЗ «Чуднівський ліцей» з 01 вересня 2019 по 15 вересня 2025 року зустрічі з класними керівниками не відвідував, не цікавився навчанням, вихованням та розвитком дитини.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили його задовольнити. Посилались на обставини, викладені у позовній заяві. Висловили негативну оцінку особи Відповідача та необхідність переривання будь-якого зв`язку між ним та дитиною.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що був неодноразово засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, відбував покарання у виді позбавлення волі, що унеможливлювало його участь у вихованні сина. Крім того, Позивач перешкоджає спілкуванню з дитиною, заборонила телефонні розмови з ним. Навів приклад перешкод у зустрічі з сином з боку адміністрації навчального закладу, які, на думку Відповідача чинились за проханням Позивача. Аліменти до позбавлення волі не сплачував, оскільки вважав, що гроші будуть витрачені ОСОБА_1 та її чоловіком на власні потреби. На теперішній час ОСОБА_3 є військовослужбовцем ЗСУ за мобілізацією. Утримується на гауптвахті ВСП у м. Жовті Води Дніпропетровської області. Відповідач бажає зустрічатись з сином та піклуватись про нього.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав. Висловив думку, що позбавлення Відповідача батьківських прав відповідає інтересам дитини.

Судом заслухана думка дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підтримав вимогу матері про позбавлення батька батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20), від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 (провадження № 61-10098св23), та багатьох інших.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даній справі Судом установлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана обставина визнається сторонами та підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 12).

З пояснень сторін та їх спілкування у судовому засіданні вбачається, що між ними склались давні неприязні стосунки.

Матеріалами справи не підтверджено, що Відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Встановлені судом обставини свідчать, що ОСОБА_3 не втратив інтерес до життя сина, усвідомлює свої обов`язки та намагається підтримувати зв`язок.

Позицію дитини щодо відмови від подальшого спілкування з батьком суд оцінює як таку, що сформована під впливом матері, за відсутності неупередженої оцінки особи батька та обставин, які перешкоджають зустрічі з ним.

Обставини можливого обмеження Позивачем спілкування батька з дитиною, на думку суду, створюють несприятливі умови для його участі у вихованні сина.

Суб`єктивна негативна оцінка ОСОБА_1 особистості ОСОБА_3 не може бути вирішальним чинником для визначення способів реалізації його батьківських прав.

За відсутності належних та допустимих доказів будь-яких дій Відповідача, що могли б негативно впливати на життя, здоров`я та розвиток дитини, Суд визнає доводи Позивача необґрунтованими.

Факт ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів у період з 01.01.2020 по 24.02.2022 встановлений вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05.12.2022 по справі №285/6478/22, яким його засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України (а.с. 24-26).

З огляду на давність правопорушення, Суд визнає його недостатньою підставою для позбавлення Відповідача батьківських прав, оскільки на момент вирішення цього питання існують об`єктивні перешкоди для сплати аліментів.

Рішенням виконавчого комітету Чуднівської міської ради від 20.02.2026 №52 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 56)

Суд визнає такий висновок помилковим та передчасним, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи, дослідженим доказам, не забезпечує захист прав та інтересів дитини.

Орган опіки та піклування у висновку посилався на те, що ОСОБА_3 відбував покарання у виді позбавлення волі у Дніпровській виправній колонії (№89).

Дана обставина сама по собі не є фактом, що свідчить про ставлення особи до виконання батьківських обов`язків. Разом з тим, вона є реальною перешкодою для виконання таких обов`язків.

Органом опіки та піклування під час підготовки висновку не було з`ясовано думку батька щодо предмета спору, не дано оцінку його ставленню до дитини та обставинам, що перешкоджають їх спілкуванню.

Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків (ст.164 СК України).

Це є винятковим заходом, який тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Судом установлено, що Відповідач є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 .

Дніпровським районним судом Дніпропетровської області відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 у Збройних Силах України. Дана обставина істотно обмежує можливості Відповідача у спілкуванні з сином.

За таких обставин, Суд визнає обґрунтованими заперечення Відповідача щодо відсутності в його діях умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати Позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.07.2026.

Суддя А.В. Помогаєв