Decision № 137994821, 24.06.2026, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 Справа № 914/482/26

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Комунального некомерційного підприємства «Баштанська багатопрофільна лікарня» Баштанської міської ради Миколаївської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області

про: визнання недійсними додаткових угод, стягнення 94 949,53 грн.

представники:

позивача: Цюпа В.П.,

відповідача: не з`явився,

третя особа: Задачина С.П.,

ВСТАНОВИВ

17.02.2026р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства «Баштанська багатопрофільна лікарня» Баштанської міської ради Миколаївської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022» про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 94 949,53 грн.

23.02.2026р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 18.03.2026р.; викликати представників сторін у підготовче засідання.

Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (місцезнаходження: Україна, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 42А, 54001, ідентифікаційний код: 41168670) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

05.03.2026р. через систему «Електронний суд» третьою особою подано додаткові пояснення (вх.№6450/26).

Протокольною ухвалою від 06.05.2026р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 03.06.2026р.

Позиція позивача:

Позов обгрунтовано тим, що неправомірне внесення змін до істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі оспорюваних додаткових угод, за відсутності документального підтвердження коливання ціни на ринку, призвело до завдання Баштанській лікарні збитків у вигляді зайво (надмірно) сплачених коштів на користь відповідача на загальну суму 94 949,53грн.

Позиція відповідача:

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, строк розгляду справи, судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для надання доказів сторонами по справі.

Від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачу ухвали суду надіслані на адресу місцезнаходження, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана кореспонденція, направлена на адресу відповідача, була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду із позначкою «адресат відсутній».

За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвали суду були направлені відповідачу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження останнього, матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, з огляду на приписи ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що процесуальний документ по справі вважається таким, що був вручений відповідачу.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всі можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Крім того, із 18.10.2023р. введено в дію Закон України № 3200-IX від 29.06.2023р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами». Наведеним Законом внесено відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Отже, чинна редакція Господарського процесуального кодексу України зобов`язує юридичних осіб/адвокатів та рекомендує іншим особам зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку та встановлює наслідки невиконання таких вимог-фактичне повернення/не врахування поданих учасниками (що не зареєстрували електронний кабінет в ЄСІТС) заяв по суті спору.

Позиція третьої особи: позовні вимоги підтримано повністю, які просив задовольнити.

За результатами дослідження поданих доказів та матеріалів справи, пояснень представників учасників справи, суд встановив наступне.

У Комунальному некомерційному підприємстві «Баштанська багатопрофільна лікарня» Баштанської міської ради Миколаївської області Управлінням Південного офісу Дежаудитслужби в Миколаївській області відповідно до пункту 2.2.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на III квартал 2025 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Баштанська багатопрофільна лікарня» Баштанської міської ради Миколаївської області за період з 01.01.2021р. по 30.09.2025р. за результатами якої встановлено порушення, що відображені у акті ревізії від 03.12.2025р. №15-14-11/148.

За результатами ревізії встановлено порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» №922, статті 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та пункту 13.2 договору від 02.12.2020р. №341, при здійсненні закупівлі за ідентифікатором закупівлі: UA-2020-10-28-007185-с на стадії виконання договору, внаслідок безпідставної зміни істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару більш, ніж на 10% від договірної ціни, КНП «Баштанська багатопрофільна лікарня» Баштанської міської ради у період з лютого по вересень 2021 року зайво перераховано ТзОВ «Трастенергоальянс» бюджетних коштів в сумі 94 949,53грн, що призвело до втрат бюджетних коштів на відповідну суму.

Так, між Комунальним некомерційним підприємством «Баштанська багатопрофільна лікарня» Баштанської міської ради Миколаївської області та ТзОВ «Трастенергоальянс» (перереєстровано на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022») (постачальник) укладено договір №341 про постачання електричної енергії споживачу від 02.12.2020р. (далі- Договір №341).

Відповідно до п.2.1 договору №34, ТзОВ «Трастенергоальянс» (постачальник) продає електричну енергію за кодом CPV ДК 021:2015:0931000-5 Електрична енергія, номер закупівлі UA-2020-10-28-007185-с Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія).

Згідно договору №341, ціна за 1 кВт. год. електричної енергії становить 1,555555 грн, в тому числі ПДВ 0,259259 грн. Обсяг постачання електроенергії згідно умов договору №341 складає 540,0 тис. кВт*год.

Відповідно до п. 5.1. Договору №341, загальна вартість цього Договору становить

839 999,99грн., згідно умов комерційної пропозиції Постачальника (додаток 2 до Договору).

Відповідно до п.13.2 Договору №341, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної документації за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1)зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (Споживача). Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача, а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. У такому випадку ціна договору зменшується в залежності від зміни таких обсягів.

2)збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

3)покращення якості предмета закупавлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю.

4)продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань, щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разівиникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставини непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі про закупілю.

5)погодження ціни у договорі про закупівлю у бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни на ринку

6)зміни ціни у договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування.

7)зміни встановленого згідно з законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються у договорі про закупівлю, у разі встановлення у договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

8)зміни умов у зв`язку з застосуванням положень частини 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до комерційної пропозиції, що є додатком №2 до договору №341 передбачено, що у будь - якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та р.13 п.13.2 Договору.

Додатковою угодою №1/1 від 10.02.2021р. підвищено ціну на електричну енергію за 1 кВт* год із 1,555555 грн з ПДВ, до 1,71111189 грн. за 1 кВт*год. з ПДВ та зменшено її обсяг до: 430 974,5442 кВт*год.

Додатковою угодою №1/2 від 10.03.2021р. (оскаржувана додаткова угода) підвищено ціну на електричну енергію за 1 кВт* год із 1,711111089грн з ПДВ до 1,882222197грн. за 1 кВт*год. ПДВ та зменшено її обсяг до: 391 795,0448 кВт* год.

Зазначеною додатковою угодою збільшено ціну за одиницю товару більше на 21% від первісної договірної ціни електричної енергії.

Додатковою угодою №3 від 18.03.2021р. (оскаржувана додаткова угода) підвищено ціну на електричну енергію за 1 кВт* год із 1,882222197грн. з ПДВ до 1,973664грн. за 1 кВт*год. з ПДВ та зменшено її обсяг до: 342 467,3551 кВт*год.

Зазначеною додатковою угодою збільшено ціну за одиницю товару більше на 27% від первісної договірної ціни електричної енергії.

Додатковою угодою №4 від 01.07.2021р. (оскаржувана додаткова угода) підвищено ціну на електричну енергію за 1 кВт* год із 1,973664грн. з ПДВ до 2,1357588грн. за 1 кВт*год. з ПДВ та зменшено її обсяг до: 140 545,7629 кВт*год.

Зазначеною додатковою угодою збільшено ціну за одиницю товару більше на 37,7% від первісної договірної ціни електричної енергії.

Додатковою угодою №5 від 28.07.2021р. (оскаржувана додаткова угода) підвищено ціну на електричну енергію за 1 кВт* год із 2,1357588грн. з ПДВ до 2,299476грн. за 1 кВт*год. з ПДВ та зменшено її обсяг до: 88 546,46015 кВт*год.

Зазначеною додатковою угодою збільшено ціну за одиницю товару більше на 47,82% від первісної договірної ціни електричної енергії.

Додатковою угодою №6 від 09.08.2021р. (оскаржувана додаткова угода) підвищено ціну на електричну енергію за 1 кВт* год із 2, 299476грн. з ПДВ до 2,493957324грн. за 1 кВт*год. з ПДВ та зменшено її обсяг до: 59 864,79742 кВт*год.

Зазначеною додатковою угодою збільшено ціну за одиницю товару більше на 60,33% від первісної договірної ціни електричної енергії.

Додатковою угодою №7 від 10.08.2021р. (оскаржувана додаткова угода) підвищено ціну на електричну енергію за 1 кВт* год із 2,493957324грн. з ПДВ до 2,707867332грн. за 1 кВт*год. з ПДВ та зменшено її обсяг до: 55 135,73292 кВт*год.

Зазначеною додатковою угодою збільшено ціну за одиницю товару більше на 74,08% від первісної договірної ціни електричної енергії.

Додатковою угодою №8 від 13.08.2021р. (оскаржувана додаткова угода) підвищено ціну на електричну енергію за 1 кВт* год із 2,707867332грн. з ПДВ до 2,94078грн. за 1 кВт*год. з ПДВ та зменшено її обсяг до: 50 768,92865 кВт*год.

Зазначеною додатковою угодою збільшено ціну за одиницю товару більше на 89,05% від первісної договірної ціни електричної енергії.

Додатковою угодою №9 від 09.09.2021р. (оскаржувана додаткова угода) підвищено ціну на електричну енергію за 1 кВт* год із 2,94078грн. з ПДВ до 3,148601539грн. за 1 кВт*год. з ПДВ та зменшено її обсяг до: 25 059,19501 кВт*год.

Зазначеною додатковою угодою збільшено ціну за одиницю товару більше на 102,41% від первісної договірної ціни електричної енергії.

Позов обгрунтовано тим, що неправомірне внесення змін до істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі оспорюваних додаткових угод, за відсутності документального підтвердження коливання ціни на ринку, призвело до завдання Баштанській лікарні збитків у вигляді зайво (надмірно) сплачених коштів на користь відповідача на загальну суму 94 949,53грн.

Внаслідок зменшення обсягу поставок лікарнею недоотримано електричної енергії в кількості 25 005,19501 кВт* год.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 якого договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті. У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України «Про оборонні закупівлі», а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше, ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022р. у справі № 927/636/21, від 07.12.2022р у справі № 927/189/22, від 16.02.2023р. у справі № 903/383/22.

24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше, ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю, сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі №910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2025р. №920/19/24 зробила висновок, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Судом встановлено, що істотна умова договору - ціна, була змінена додатковими угодами та відповідно проаналізовано, де визначені вказані ціни та наскільки ціна, встановлена попередньою додатковою угодою, змінюється порівняно із попередньою додатковою угодою.

З аналізу вказаних вище правових норм та практики Верховного Суду слідує, що ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше, ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024р. у справі № 922/2321/22.

Оскільки, при укладенні оспорюваних додаткових угод до Договору №341, сторони перетнули допустимий (нормативний) 10% поріг збільшення ціни, то зазначені додаткові угоди (призвели до загального збільшення вартості товару) суперечать ст 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними.

Докази коливання ціни на товар, що стали підставою для укладення оспорюваних додаткових угод, не впливають на результат вирішення спору, з огляду на перевищення граничного розміру (10%) підвищення ціни за одиницю товару.

Вимоги позивача щодо визнання недійсними додаткових угод № № 1/2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до Договору №341 про постачання електричної енергії споживачу від 02.12.2020р. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України, у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Застосування у даній категорії справ саме частини першої статті 670 ЦК України є сталою та послідовною правовою позицією (постанови Верховного Суду від 16.02.2023р. у справі № 903/383/22, від 13.04.2023р. у справі № 908/653/22).

Різниця між вартістю товару, оплаченого по безпідставно підвищених цінах, та вартістю товару за ціною погодженою у Договорі дорівнює 94 949,53 грн.

Так, в результаті укладення сторонами з порушенням вимог Закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну, позивачем безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу кошти у сумі 94 949,53 грн.

А отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020р. у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» (Заява N 4909/04) вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №773 від 09.02.2026р. на суму 3 328,00 грн. та платіжною інструкцією №774 від 11.02.2026р. на суму 26 624,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у сумі 23 961,60 грн (із застосуванням коефіцієнту 0.8, так як позов було подано в електронній формі через електронний кабінет).

Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення суми судового збору у розмірі 5 990,40 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними додаткові угоди: від 10.03.2021р. №1/2, від 18.03.2021р. №3, від 01.07.2021р. №4, від 28.07.2021р. №5, від 09.08.2021р. №6, від 10.08.2021р. №7, від 13.08.2021р. №8, від 09.09.2021р. №9 до Договору №341 про постачання електричної енергії споживачу від 02.12.2020р., укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Баштанська багатопрофільна лікарня» Баштанської міської ради Миколаївської області» (адреса: Україна, 56101, Миколаївська обл., Баштанський р-н, місто Баштанка, вулиця Ювілейна, будинок 3; ідентифікаційний код - 01998354) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022» (адреса: Україна, 82400, Львівська обл., Стрийський р-н, місто Стрий, вул.Шевченка Т., будинок 179; ідентифікаційний код - 42002754).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022» (адреса: Україна, 82400, Львівська обл., Стрийський р-н, місто Стрий, вул.Шевченка Т., будинок 179; ідентифікаційний код - 42002754) на користь Комунального некомерційного підприємства «Баштанська багатопрофільна лікарня» Баштанської міської ради Миколаївської області (адреса: Україна, 56101, Миколаївська обл., Баштанський р-н, місто Баштанка, вулиця Ювілейна, будинок 3; ідентифікаційний код - 01998354) 94 949,53 грн. та 23 961,60 грн. судового збору.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 07.07.2026р.

Суддя Король М.Р.