Court ruling № 137967821, 02.07.2026, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/12597/26

У Х В А Л А

з питань скасування заходів забезпечення позову

02 липня 2026 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Овдіюк В.А.,

за участю:

представника позивача Гаврилюка О.Р.,

представника відповідача Кусого А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву відповідача про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Львівметалпласт до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправними та скасування постанов, -

У С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства Львівметалпласт до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 17.06.2026 про відкриття виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем у виконавчому провадженні №81294098;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 18.06.2026 про опис та арешт майна (коштів) боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем у виконавчому провадженні №81294098;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 18.06.2026 про арешт майна боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем у виконавчому провадженні №81294098.

Ухвалою від 19.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Разом з позовом до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП№81294098 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ПП Львівметалпласт до приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича.

Ухвалою від 19.06.2026 заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства Львівметалпласт до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправними та скасування постанов задоволено. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №81294098, відкритому на підставі постанови №80881205 виданої 29.04.2026 приватного виконавця Зорена П.І. про стягнення з боржника Приватного підприємства Львівметалпласт основної винагороди в розмірі 10 відсотків вартості майна, яка підлягає передачі за виконавчим документом, що у випадку передачі та в інших випадках, встановлених Законом України Про виконавче провадження становить 62602510 грн до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №380/12597/26.

24.06.2026 від відповідача, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі №380/12597/26.

Заява обґрунтована наступним:

- відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені КАС України;

- неадекватність та не співмірність вжитого заходу забезпечення позову;

- наявність судового рішення у справі №914/544/25, яке підтверджує правомірність виконавчих дій;

- введення ПП «Львівметалпласт» в оману суд внаслідок подання недостовірної інформації щодо добровільного виконання судового рішення;

- примусове виконання приватним виконавцем Зореною П.І. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 року у справі №914/544/25;

- відсутність процесуальних порушень з боку приватного виконавця Зорена П.І.;

- нерелевантність доводів позивача про діяльність підприємства.

Зокрема вказує, що заява ПП «Львівметалпласт» про вжиття заходів забезпечення позову від 18.06.2026 року не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які б виправдовували зупинення виконавчих дій. Вважає, що у даному випадку наслідки вжитого заходу забезпечення позову виходять за межі спірних правовідносин та фактично поширюються на виконання постанови приватного виконавця Зорена П.І., законність якої у межах справи №380/12597/26 не оскаржується. Зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №81294098 у розмірі 62602510 грн не є необхідним для забезпечення виконання можливого майбутнього рішення у цій справі і виходить далеко за межі предмета позову. Ухвалою суду про забезпечення позову порушено майнові права приватного виконавця Зорена П.І., який не залучений до розгляду даної справи та який позбавляється законно нарахованої основної винагороди (62 602 510 грн) за вже фактично виконане виконавче провадження майнового характеру. Тому вважає, що захід забезпечення позову застосовано щодо особи, яка не є учасником справи №380/12597/26 та поза межами предмета спору, що свідчить про його неправомірність та невідповідність вимогам процесуального закону. Застосований захід забезпечення позову не лише не відповідає вимогам ч. 2 ст. 151 КАС України щодо адекватності та співмірності заходів забезпечення позову заявленим вимогам, а й порушує пряму заборону, яка передбачена п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, а тому наявні підстави для його скасування відповідно до ст. 157 КАС України. Факт правомірності відкриття виконавчого провадження ВП №80881205 вже був предметом судового контролю (ухвала Господарського суду Львівської області від 01.06.2026 року у справі № 914/544/25). Оскільки постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця від 29.04.2026 року є похідною від факту відкриття виконавчого провадження, її правова доля прямо пов`язана з чинністю та законністю відповідного виконавчого провадження. Таким чином, твердження ПП «Львівметалпласт» про наявність підстав для зупинення виконавчих дій у межах ВП №81294098 фактично спрямовані на перегляд вже оцінених судом обставин, що суперечить принципу правової визначеності та неприпустимості повторного оспорювання встановлених судом фактів. ПП «Львівметалпласт» подаючи заяву про забезпечення позову, не повідомило суд про наявність зазначеного судового рішення, чим порушило обов`язок добросовісного користування процесуальними правами, встановлений статтею 44 КАС України. ПП «Львівметалпласт» створює видимість добровільного виконання Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 року у справі №914/544/25, оскільки не надсилало на місцезнаходження ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» листи від 08.04.2026 року та від 14.04.2026 року. Натомість зазначені листи були направлені за адресою: 82630, Львівська область, Сколівський район, село Коростів, вул. Гірська, 3, що підтверджується описами вкладення та накладними, долученими самим ПП «Львівметалпласт». Водночас місцезнаходженням ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» змінилось 26.08.2025 року на: 79069, Україна, Львівська область, місто Львів, вул. Шевченка, будинок 321 (Додаток №2 та 3). Факт примусового виконання приватним виконавцем Зореним П.І. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 року у справі №914/544/25 підтверджується Актом приватного виконавця про передачу майна від 04.05.2026 року (Додаток №5), який підписав керівник ПП «Львівметалпласт» ОСОБА_1 . Таким чином, попри декларування ПП «Львівметалпласт» наміру добровільного виконання судового рішення, фактична передача спірного нерухомого майна відбулася виключно в межах примусового виконання приватним виконавцем Зореним П.І. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 року у справі №914/544/25. ПП «Львівметалпласт» у заяві про забезпечення позову посилається на начебто недотримання приватним виконавцем Зорена П.І. вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» щодо залучення суб`єкта оціночної діяльності. Проте в даному випадку визначення вартості майна здійснювалось не з метою його реалізації на торгах, а виключно для розрахунку основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні майнового характеру про витребування майна з чужого незаконного володіння. У заяві про забезпечення позову акцентується увага на тому, що ПП «Львівметалпласт» начебто відіграє важливу роль для економіки та забезпечення потреб населення в умовах особливого періоду, а також зазначається про значну кількість працівників. Разом з тим наведені твердження не стосуються предмета цієї справи, оскільки при вирішенні питання щодо законності виконавчих дій оцінці підлягає виключно дотримання вимог законодавства під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Позивачем 01.07.2026 подано заперечення на заяву відповідача про скасування заходів забезпечення позову. Вказує, що відповідно до статті 157 КАС України забезпечення позову може бути скасовано лише у разі зміни підстав його застосування або виникнення нових обставин. У поданому клопотанні відповідач не навів жодної нової обставини, яка виникла після постановлення ухвали суду від 19.06.2026 року. Фактично клопотання містить повторення правової позиції відповідача щодо правомірності своїх постанов та незгоду з ухвалою суду про забезпечення позову. Такі доводи повинні оцінюватися під час розгляду спору по суті, і не являється самостійною підставою для її скасування відповідно до статті 157 КАС України. Відповідач фактично просить суд повторно оцінити обставини, які вже були предметом розгляду. При постановленні ухвали про забезпечення позову суд уже перевірив: предмет спору; наявність ризику істотного ускладнення ефективного захисту прав позивача; співмірність заходів забезпечення. Натомість відповідач лише висловлює незгоду із зазначеною оцінкою. КАС України не передбачає можливості перегляду ухвали про забезпечення позову шляхом повторного дослідження тих самих обставин без появи нових фактів. Ризики, які стали підставою забезпечення позову, не лише не відпали, а продовжують існувати. Предметом спору є законність постанов приватного виконавця Білецького І.М. У разі скасування заходів забезпечення буде продовжено примусове стягнення понад 62 млн грн, що фактично призведе до виконання оскаржуваних постанов ще до вирішення спору по суті. Навіть у випадку задоволення позову повернення стягнутих коштів вимагатиме нового судового спору та не гарантуватиме ефективного поновлення порушених прав позивача. Саме для недопущення таких наслідків суд і застосував заходи забезпечення. Звертає увагу, що доводи відповідача стосуються предмета спору, а не забезпечення позову. Усі наведені питання безпосередньо стосуються предмета спору та повинні досліджуватися під час розгляду справи по суті. Вони жодним чином не доводять відсутності підстав для забезпечення позову. Посилання на ухвалу у справі №914/544/25 не має преюдиційного значення. Однак предметом тієї справи були інші правовідносини та інші процесуальні документи. Ухвала Господарського суду Львівської області у справі №914/544/25 від 01.06.2026 року не набрала законної сили не може мати преюдиційного значення у іншій судовій справі, не спростовує доводів позову та не є підставою для скасування заходів забезпечення.

Представник відповідача в судовому засіданні заяву про скасування заходів забезпечення позову підтримав, просив її задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні проти заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову заперечив, просив відмовити у її задоволенні.

Вирішуючи подану відповідачем заяву про скасування заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Цей інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки забезпечення позову спрямоване на недопущення ситуацій, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював думку про те, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст.157 КАС України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Відповідно до ч.6 ст.157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Отже, з аналізу процесуальних норм, які регулюють інститут забезпечення адміністративного позову, слідує, що скасування заходів забезпечення позову можливе, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі, або відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів.

Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує.

Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону, зокрема, були відсутні підстави для забезпечення позову.

За змістом ухвали Львівського окружного адміністративного суду про забезпечення позову, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд виходив з того, заявником були надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення позову. Судом враховано співмірність співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваним постановам приватного виконавця.

У той же час, слід зазначити, що вжиття заходів забезпечення позову за даних обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті.

Суд при розгляді вказаного клопотання звертає увагу на те, що ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 року про забезпечення позову відповідачем оскаржена не була.

Суд зазначає, що матеріали заяви про скасування заходів забезпечення позову не містять жодного належного доказу, який свідчить про те, що відпали ті обставини, які були підставою для прийняття судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

Підстави, наведені у заяві представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову, не спростовують обставин, на підставі яких вжито заходи забезпечення позову.

У клопотанні про скасування заходів забезпечення позову представник відповідача не наводить жодних обґрунтованих підстав та не надає будь-яких належних та допустимих доказів на їх підтвердження, з яких вжиті заходи забезпечення позову мають бути скасовані судом.

Більше того, зі змісту заяви про скасування заходів забезпечення позову вбачається, що відповідач фактично не погоджується зі самою ухвалою про забезпечення позову, наслідком чого може бути подання на таку ухвалу апеляційної скарги в порядку, передбаченому КАС України. При цьому, незгода відповідача з ухвалою про забезпечення позову не є підставою для звернення до суду із клопотанням про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 року у справі №140/36282/23 зазначив зокрема, що скасування заходів забезпечення адміністративного позову за своїм змістом не може бути запереченням проти ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, яка підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Суд зазначає, що заява відповідача про скасування заходів забезпечення позову не містить жодного посилання на те, що відпали або змінились обставини, які були підставою для постановлення судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

Щодо доводів відповідача про наявність судового рішення у справі №914/544/25, яке підтверджує правомірність виконавчих дій, суд зазначає наступне.

У постановах від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20, від 03.06.2021 у справі № 640/17286/20, від 26.08.2021 у справі № 380/6503/20, від 28.07.2023 у справі № 640/28577/21 Верховний Суд констатував, що винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII.

У цьому зв`язку, Верховний Суд підкреслював, що у разі коли одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець правильно визначив розмір основної винагороди і постанова про її стягнення є правомірною, то така постанова сама по собі не свідчить про протиправне втручання у права боржника. Надалі питання про незаконність втручання у права боржника з боку приватного виконавця може постати у разі стягнення основної винагороди за відсутності фактичного виконання рішення суду або у більшій сумі, ніж належить, тощо. У такому разі належним способом захисту порушеного права буде оскарження цих дій (рішень) приватного виконавця (постанова Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 640/28577/21).

Виходячи із вищевикладеного та враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, Верховний Суд наголошував на тому, що суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Відтак, згідно позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.02.2026 у справі, №160/15613/23, правомірність постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні, що винесена під час відкриття виконавчого провадження та, відповідно, відсутність підстав для її скасування, оскільки при відкритті виконавчого провадження у приватного виконавця існував обов`язок по її винесенню (прийняттю), - для правильного вирішення справи це не має значення, оскільки спірним питанням у справі, що розглядається, є правомірність дій приватного виконавця щодо пред`явлення постанови про стягнення з боржника основної винагороди, яка є виконавчим документом та прийнята одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, до примусового виконання після повернення стягувачу виконавчого документа.

Однією з підстав даного позову є порушення приватним виконавцем процедури визначення вартості майна, що підлягало передачі, що впливає на розмір основної винагороди, яка підлягає стягненню в межах даного виконавчого провадження.

Відтак, наявність судового рішення у справі №914/544/25, яке підтверджує правомірність винесення постанови про стягнення основної винагороди при відкритті виконавчого провадження не свідчить про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову.

В контексті вказаного, наведені заявником аргументи не стосуються питання усунення підстав, за яких заходи забезпечення позову були застосовані, а зазначені обставини існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову, отже зазначене фактично свідчить про незгоду відповідача із заходами забезпечення позову, застосованими ухвалою суду від 19.06.2026.

Інші доводи відповідача стосуються розгляду справи по суті, а не питань скасування заходів забезпечення позову. Суд зазначає, що станом на момент розгляду заявленого клопотання, підстави для скасування вжитих заходів забезпечення адміністративного позову відсутні, а обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність скасування забезпечення позову підлягають дослідженню судом під час розгляду справи по суті разом із наданням оцінки доводам та доказам, наданим учасникам справи на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено обставин, які можуть бути підставою для скасування заходів забезпечення позову та не надано доказів, які б підтверджували, що у межах спірних правовідносин підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову, відпали.

Слід також зазначити, що станом на 02.07.2026 року провадження у справі №380/12597/26 здійснюється за правилами загального позовного провадження, рішення у справі не прийнято, а тому будь-яких підстав визначених частиною 8 статті 157 КАС України для скасування таких заходів забезпечення позову не існує.

Таким чином, оскільки спір по суті ще не вирішено, судове рішення по суті спору не ухвалено, підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 року у справі №380/12597/26, відсутні, а тому у задоволенні заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.157 КАС України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Керуючись ст. ст. 36-41, 157, 240-243, 250, 256, 294, 295, 297 України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви відповідача від 24.06.2026 про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Львівметалпласт до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправними та скасування постанов, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06.07.2026.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна